Рішення № 95606120, 17.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року Справа № 160/17626/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Державної казначейської служби України у Новокодацькому районі м. Дніпра про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2020 року фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Державної казначейської служби України у Новокодацькому районі м. Дніпра, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області щодо не звернення до відповідного органу Державної казначейської служби України з розрахунковим документом про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених грошових коштів із єдиного соціального внеску на суму 26539, 26 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС України у Дніпропетровській області звернутись до Управління Державної казначейської служби України у Новокодацькому районі м. Дніпра з розрахунковим документом про повернення ОСОБА_1 грошових коштів, помилково сплачених як податкове зобов`язання із єдиного соціального внеску, на суму 26539, 26 грн.

Також в своїй позовній заяві позивач просила стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області відносно неї було винесено ряд вимог про сплату боргу з ЄСВ, а саме, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 року № 1160-50/67, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 1160-50/67 від 21.05.2019 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2019 року № 1160-50/67, які направлено на примусове виконання. Вказані вимоги були оскаржені позивачем в судовому порядку. Разом із тим, у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження та блокуванням поточного рахунку, на виконання зазначених вимог, позивачем було сплачено бюджетний платіж в розмірі 26539,26 грн., що підтверджується квитанцією від 20.12.2019 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року, яке набрало законної сили 07.08.2020 року, визнано протиправними та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2019 року № 1160-50/67, від 21.08.2019 року № 1160-50/67, сформовані Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 року № 1160-50/67, сформовану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області. У зв`язку із помилко сплаченим ЄСВ позивач звернулась до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із заявою про повернення їй помилково сплачених коштів. Листом відповідача № 107212/10/04-36-04- 10-18 від 12.11.2020 року заяву позивача було залишено без розгляду та доведено до відома, що станом на 12.11.2020 року відповідно інформаційної бази даних у ФОП ОСОБА_1 переплата по коду платежу 71040000 відсутня. Позивач повторно звернулась із заявою до відповідача, в якій просила внести зміни до відомостей, які містяться в інформаційній базі даних відносно ОСОБА_1 та скласти подання про повернення ОСОБА_1 надмірно сплачені грошові кошти у сумі 26539, 26 грн., проте відповіді на свою заяву позивач не отримала. Позивач вважає таку відмову необгрунтованою та протиправною, тому просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 18.02.2021 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

09.02.2021 року на адресу суду від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому він посилається на те, що після скасування вимог від 08.11.2019 року №1160-50/67, №1160-50/67 від 21.05.2019 року, № 1160-50/67 від 21.08.2019 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року у справі №160/13055/19, ГУ ДПС у Дніпропетровській області було виконано й скасовано вимоги від 08.11.2019 року №1160-50/67, №1160-50/67 від 21.05.2019 року, № 1160-50/67 від 21.08.2019 року. Також станом на теперішній час відповідно інформаційних бази даних у ФОП ОСОБА_1 переплата відсутня. Зазначає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року №160/13055/19 щодо скасування вимог сплати боргу (недоїмки), не скасовує суму недоїмки по суті. На підставі вищезазначеного податковий орган не має підстав привести у відповідність інтегровану карту платників, а саме ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю переплати не має можливості повернути надмірно сплачені кошти позивачу. Вважає, що, податковий орган діяв в межах своїх повноважень на підставі діючого законодавства України. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

03.03.2021 року від позивача на адресу суду надійшла письмова відповідь на відзив, в якій зазначено, що суд першої інстанції при розгляді вищенаведеної судової справи встановив, що сплата позивачем ЄСВ у зв`язку із примусовим виконанням вимоги про сплату боргу (недоїмки) була направлена на мінімізацію негативних наслідків прийняття оскаржуваних вимог, та не може бути підставою для відмови у позові або відмови у судовому захисті порушених прав позивача. Вищевикладене свідчить, що грошові кошти сплачувались позивачем саме на виконання вимог, які скасовані судом.

Третя особа своїм правом на подання пояснень щодо позовних вимог не скористалась.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відносно позивача було винесено ряд вимог про сплату боргу з ЄСВ, а саме, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 року № 1160-50/67, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 1160-50/67 від 21.05.2019 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2019 року № 1160-50/67, які направлено на примусове виконання. Вказані вимоги були оскаржені позивачем в судовому порядку.

У зв`язку із відкриттям виконавчого провадження та блокуванням поточного рахунку, на виконання зазначених вимог, позивачем було сплачено бюджетний платіж в розмірі 26539,26 коп., що підтверджується квитанцією від 20.12.2019 року (отримувач: ГУ ДПС у Дніпропетровській області/Новокодацьк, банк отримувача: Казначейство України, код отримувача: 43145015, призначення платежу: ЄВС для ФОП, у т. ч. спрощена система оподаткування).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року у справі №160/13055/19, яке набрало законної сили 07.08.2020 року, визнано протиправними та скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2019 року № 1160-50/67 та від 21.08.2019 року № 1160-50/67, сформовані Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 року № 1160-50/67, сформовану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

22.10.2020 року позивач звернулась до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із заявою, в якій просила скласти подання про повернення ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , надмірно сплачених грошових коштів у сумі 26539, 26 коп.

Листом від 12.11.2020 року за № 107212/10/04-36-04-10-18 відповідач повідомив позивача про залишення заяви про перерахування помилково сплачених коштів без розгляду з тих підстав, що станом на 12.11.2020 року відповідно інформаційної бази даних у ФОП ОСОБА_1 переплата по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб підприємців, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) відсутня. Також звернуто увагу, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду України від 10.03.2020 року № 160/13055/19 щодо скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), не скасовує суму недоїмки по суті.

01.12.2020 року позивач повторно звернулась до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із заявою, в якій просила внести зміни до відомостей, які містяться в інформаційній базі даних відносно ОСОБА_1 . Зокрема, у стані розрахунків з бюджетом відображати: нараховано за 2018 рік 0,00 грн. замість 15819 грн. 54 коп. податку для фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність; нараховано за 2019 рік 0,00 грн. замість 10719 грн. 72 коп. податку для фізичних осіб -підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність. Після внесення відповідних змін та відображення переплати з ЄСВ просила скласти подання про повернення ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , надмірно сплачених грошових коштів у сумі 26539, 26 коп.

Як зазначає позивач, відповіді на заяву від 01.12.2020 року від відповідача станом на момент звернення до суду вона не отримала.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у поверненні помилково сплачених коштів позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Приписами п.п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України визначено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст.301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (п. 43.1 ст. 43 ПК України).

Згідно з п. 43.2 ст. 43 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п.43.3 ст. 43 ПК України).

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (п. 43.4 ст. 43 ПК України).

В силу п. 43.5 ст. 43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (п. 43.6 ст. 43 ПК України).

У свою чергу, підзаконним нормативно-правовим актом, який регламентує процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску є Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 року № 6 (далі – Порядок).

Відповідно до пункту 5 Порядку №6 повернення коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Пунктом 6 Порядку №6 визначено, що повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява).

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених Коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення.

Помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 пункту 5 цього Порядку, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

У разі надходження заяви про повернення коштів, що надміру сплачені страхувальниками, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, Платник додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), що підтверджує сплату Коштів на рахунок 3719.

Згідно з пунктом 7 Порядку №6 у разі надходження Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації.

Заява залишається без задоволення у таких випадках:

невідповідність заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;

недостовірність викладеної у заяві Платника інформації;

подання заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;

наявність у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.

У разі відмови в задоволенні заяви про повернення коштів з рахунку 3719 платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.

У разі задоволення заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає заяву з відміткою про підтвердження повернення коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.

Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання заяви з відміткою про підтвердження повернення коштів на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.

На підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення Коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).

Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок Платника, зазначений у заяві, відкритий у банку або органі Казначейства. (пункт 8 Порядку №6).

З огляду на вказані законодавчі положення випливає, що контролюючий орган за результатами розгляду заяви платника податків про повернення надмірно сплачених податкових зобов`язань та у разі відсутності законодавчо мотивованих підстав для відмови у задоволенні такої заяви зобов`язаний підготувати висновок за формою, передбаченою Порядком №6, а органи Державної казначейської служби зобов`язані здійснити повернення надмірно сплачених сум грошових зобов`язань.

Як судом вже було встановлено, 22.10.2020 року позивач звернулася з заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просила повернути грошові кошти в розмірі 26539,26 грн., як надмірно сплачені кошти та зазначила реквізити, на які необхідно перерахувати зазначену суму, до якої долучила копію квитанції 0.0.1560958340.1 від 20.12.2019 року та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року. Крім того, позивач у своїй заяві зазначив причину повернення зазначених коштів.

Як видно з наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем не підтверджено факт складання та подання до органу казначейства відповідно до закону висновку про повернення надмірно сплачених ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 26539,26 грн. за результатами розгляду заяви позивача від 22.10.2020 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводи відповідача про те, що станом на 12.11.2020 року відповідно інформаційної бази даних у ФОП ОСОБА_1 переплата по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб підприємців, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) відсутня судом не приймаються до уваги, оскільки, як з`ясовано судом, та зазначено вище, Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі 160/13055/19 встановлено обставини неправомірності винесення вимог про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 року № 1160-50/67, № 1160-50/67 від 21.05.2019 року та від 21.08.2019 року № 1160-50/67, та прийнято відповідне рішення про їх скасування.

Щодо форми подання позивачем заяви про повернення помилково сплачених коштів, суд зазначає, що відповідно до положень підпункту 3 пункту 5 Порядку №6 заява подана у довільній формі, зазначено напрямок перерахування коштів, а саме: на поточний рахунок платника податків в установі банку та підстави повернення коштів.

Враховуючи положення підпункту 3 пункту 5 Порядку №6 та п. 43.2 ст. 43 ПК України суд вважає, що заява містить достатньо інформації для прийняття її податковим органом до розгляду та за результатами розгляду заяви прийняття висновку про повернення відповідних сум та подання його органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після чого здійснюється повернення сплачених коштів.

При цьому, суд зауважує, що у випадку звернення позивача з вимогою про повернення надмірно сплаченого податку кошти повертаються платнику з відповідного бюджету, а не стягуються за рахунок органу, який здійснює контроль за справлянням податків та зборів.

На підставі аналізу вказаних положень законодавства, суд звертає увагу, що грошові зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 26539,26 грн., які були сплачені ОСОБА_1 є надмірно сплаченими до бюджету коштами, отже вони безпідставно надійшли до бюджету та фактично є власністю позивача, тому відповідач своїми діями порушує право власності позивача на володіння своїм майном, в даному випадку грошовими коштами у сумі 26539,26 грн.

Слід зазначити, що статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на викладене, з метою повного та ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних зобов`язавши Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України фізичної особи ОСОБА_1 надміру зарахованого до бюджету платежу у загальному розмірі 26539,26 грн. за заявою ОСОБА_1 від 22.10.2020 року та надати його до виконання в Управління Державної казначейської служби України у Новокодацькому районі м. Дніпра.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач просила стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 2500, 00 грн.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2019 року між адвокатом Ковальчук Іванною Олександрівною, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001663, видане Радою адвокатів Львівської області та Фізичною особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 було укладено договір № 16/26 про надання правової допомоги.

Відповідно до п.1.1 договору клієнт доручає та зобов`язується оплатити, в порядку, обсязі та на умовах визначених даним договором, а адвокат приймає на себе обов`язки представляти права та законні інтереси клієнта в усіх органах судової гілки влади (місцевих, апеляційних судах, Вищих спеціалізованих судах, Верховному Суді), в усіх органах виконавчої гілки влади (правоохоронних, контрольно-наглядових тощо) та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах та організаціях з усіма правами- представника, що передбачені законодавством України, у будь-яких цивільних, адміністративних, кримінальних та господарських спорах (справах), справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно п. 4 договору сторони домовилися, що за виконання предмету договору, клієнт зобов`язується виплатити адвокату винагороду в обсязі, встановленому у додатку № 1 до цього договору, без ПДВ. Клієнт зобов`язується перерахувати вищезазначену суму на протязі 2 (двох) робочих’ днів з моменту отримання рахунку на оплату або повідомлення адвоката (в тому числі усного) про необхідність оплати послуги. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг.

Також в матеріалах справи міститься копія дублікату квитанції №0.0.1884760233.1 від 26.10.2020 року про сплату позивачем адвокату ОСОБА_2 коштів в сумі 2500,00 грн.

Слід зазначити, що в призначенні платежу не зазначено на виконання якого саме договору позивачем сплачено дану суму коштів.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач всупереч положенням статті 134 КАС України не надала, зокрема, додаток 1 до договору від 17.12.2019 року за №16/26, ордер, свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю адвоката, акт приймання-передачі виконаних робіт та детальний опис виконаних робіт із зазначенням погодинної вартості роботи адвоката, суд вважає дані витрати документально непідтвердженими та недоведеними. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Оскільки представником позивача не надано вищевказаних документів, пов`язаних із наданням правової допомоги, у суду відсутня змога встановити дійсний розрахунок понесених позивачем вказаних витрат, у зв`язку з чим підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 840,80 грн., про що свідчить додана до позовної заяви квитанція №0.0.1960794392.1 від 29.12.2020 року.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління ДПС в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 630,60 грн.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 72, 77, 134, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в частині не надання Управлінню Державної казначейської служби України у Новокодацькому районі м. Дніпра висновку про повернення з Державного бюджету України фізичній особі ОСОБА_1 надміру зарахованого до бюджету платежу у загальному розмірі 26539,26 грн. за заявою ОСОБА_1 від 22.10.2020 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17а, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43145015) прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України фізичній особі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) надміру зарахованого до бюджету платежу у загальному розмірі 26539,26 грн. за заявою фізичної особи ОСОБА_1 від 22.10.2020 року та надати його до виконання в Управління Державної казначейської служби України у Новокодацькому районі м. Дніпра.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-А м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) на користь фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 630,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна