Рішення № 95605938, 09.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/15026/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шопік М.М.,

за участю представників позивача Михальчука Р.В., Шишути Ю.В.,

представників відповідача Демчука В.Г., Ярошика Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “Ковель-Будпостач” до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Ковель-Будпостач” звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми “С” від 30.09.2020 №0000280902.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.09.2020 працівниками ГУ ДПС України у Волинській області проведено фактичну перевірку ПП “Ковель-Будпостач” за дотриманням вимог законодавства про обіг підакцизних товарів за результатами якої складено акт перевірки №03/161/09-0/32232319 від 07.09.2020 у якому відповідачем встановлено порушення позивачем вимог ст.15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”, а саме: зберігання підприємством дизельного пального у кількості 1500 літрів у двох металевих ємностях без відповідної ліцензії.

На підставі акта перевірки від 07.09.2020 №03/161/09-0/32232319 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми “С” від 30.09.2020 №0000280902, яким застосовано до позивача штрафну санкцію, передбачену статтею 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”, на суму 500 000 грн.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки підприємство дизельне пальне у металевих ємностях не зберігає, адже в них перебувало і на даний час перебуває хімічна суміш, яка використовується у виробничому процесі для виготовлення бетону.

Крім того, зазначає, що дизельним паливом, яке закуповується у постачальників для заправки транспортних засобів, які використовуються у господарській діяльності, заправляються або на заправних комплексах своїх контрагентів, або шляхом заправки пального з бензовоза контрагента безпосередньо в бак транспортного засобу, а тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “С” від 30.09.2020 №0000280902.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

11.11.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому зазначає, що в ході перевірки встановлено, що згідно реєстру акцизних накладних Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, за період з 01.07.2019 по 04.09.2020 року встановлено, що ПП “Ковель-Будпостач” придбало пальне об`ємом 444272,44 л. Доставка пального згідно акцизних накладних здійснювалось на адресу ПП “Ковель-Будпостач” за адресою: Ковельський р-н., ур. Фасти с. Черкаси, вул. Польова, 2, де розташовані виробничі потужності ПП “Ковель-Будпостач” згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №320766 від 29.08.2008.

При виїзді на територію за адресою: Ковельський р-н., ур. Фасти с. Черкаси, вул. Польова, 2, де розташовані виробничі потужності знаходяться дві ємності об`ємом 5 та 10 м.куб. відповідно, в яких зберігається пальне.

Зі слів головного бухгалтера - ОСОБА_1 дане пальне використовується виключно для заправки власних та орендованих транспортних засобів.

Ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) до перевірки надано не було.

По вищевказаному порушенню ОСОБА_1 відмовилась надавати письмові пояснення.

Пальне, яке зберігалось в ємностях в кількості 1500 л. було вилучене згідно протоколу вилучення речей та документів від 04.09.2020 ст. о/у з ОВС ВПЗСОТАТ УОРД ГУ ДФС у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_2 .

При цьому, ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” передбачена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафу 500 000 гривень.

На підставі вищенаведеного, вважає позовні вимоги безпідставними, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

У письмових поясненнях від 15.12.2020 представник відповідача звертає увагу суду на те, що висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку та не звільняє від процесуального обов`язку офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 по справі №825/485/17, в якій суд зазначив, що не може визнати об`єктивним покладення судами попередніх інстанцій в основу оскаржуваних рішень постанови у справі, якою закрито справу про адміністративне правопорушення стосовно позивача.

З урахуванням зазначеного, не притягнення до адміністративної відповідальності за порушення, передбачені КУпАП, не звільняє ПП “Ковель-Будпостач” від відповідальності за виявлені в ході перевірки порушення норм Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”, що за своєю правовою природою є різними видами відповідальності.

У зв`язку із чим, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Ухвалою суду від 21.12.2020 ухвалено розгляд адміністративної справи за позовом Приватного підприємства “Ковель-Будпостач” до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення здійснювати за правилами загального позовного провадження.

В підготовчому судовому засіданні 06.01.2021 ухвалено продовжити строк підготовчого провадження на один місяць.

Ухвалою суду від 05.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В додаткових поясненнях від 04.03.2021 представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях від 15.12.2020.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили їх задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ПП “Ковель-Будпостач” заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поясненнях від 15.12.2020 та додаткових поясненнях від 04.03.2021. Просили відмовити у задоволені позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 04.09.2020 працівниками управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Волинській області, на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 04.09.2020 №1657 та направлень на фактичну перевірку від 04.09.2020 №406, №407, було проведено фактичну перевірку офісу, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Ветеранів, 27, де здійснює господарську діяльність ПП “Ковель-Будпостач”, за результатами якої складено акт перевірки №03/161/09-0/32232319 від 07.09.2020.

Перевіркою встановлено, що згідно реєстру акцизних накладних Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, за період з 01.07.2019 по 04.09.2020 року встановлено, що ПП “Ковель-Будпостач” придбало пальне об`ємом 444272,44 л. Доставка пального згідно акцизних накладних здійснювалось на адресу ПП “Ковель-Будпостач” за адресою: Ковельський р-н., ур. Фасти с. Черкаси, вул. Польова, 2, де розташовані виробничі потужності ПП “Ковель-Будпостач” згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №320766 від 29.08.2008.

При виїзді на територію за адресою: Ковельський р-н., ур. Фасти с. Черкаси, вул. Польова, 2, де розташовані виробничі потужності знаходяться дві ємності об`ємом 5 та 10 м.куб. відповідно, в яких зберігається пальне.

Зі слів головного бухгалтера - ОСОБА_1 дане пальне використовується виключно для заправки власних та орендованих транспортних засобів.

Ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) до перевірки надано не було.

По вищевказаному порушенню ОСОБА_1 відмовилась надавати письмові пояснення.

Пальне, яке зберігалось в ємностях в кількості 1500 л. було вилучене згідно протоколу вилучення речей та документів від 04.09.2020 старшим о/у з ОВС ВПЗСОТАТ УОРД ГУ ДФС у Волинській області капітаном поліції Ситиком Р.С.

На підставі акта перевірки від 07.09.2020 №03/161/09-0/32232319 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми “С” від 30.09.2020 №0000280902, яким застосовано до позивача штрафну санкцію, передбачену статтею 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”, на суму 500 000 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

З матеріалів справи, зокрема, акту перевірки №03/161/09-0/32232319 від 07.09.2020 вбачається, що працівниками ГУ ДПС у Волинській області встановлено зберігання ПП “Ковель-Будпостач” дизельного пального у кількості 1500 літрів у двох металевих ємностях без відповідної ліцензії, що є порушенням вимог ч.1 ст.15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”.

Оцінюючи доводи відповідача про порушення позивачем вимог частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу першого преамбули Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Порядок здійснення імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

Згідно з приписами статті 15 Закону №481/95-ВР імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Згідно із статтею 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії – 500 000 гривень.

При цьому, частиною 22 статті 18 Закону України №481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

В ході проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно реєстру акцизних накладних Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, за період з 01.07.2019 по 04.09.2020 року встановлено, що ПП “Ковель-Будпостач” придбало пальне об`ємом 444272,44 л. Доставка пального згідно акцизних накладних здійснювалось на адресу ПП “Ковель-Будпостач” за адресою: Ковельський р-н., ур. Фасти с. Черкаси, вул. Польова, 2, де розташовані виробничі потужності ПП “Ковель-Будпостач” згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №320766 від 29.08.2008.

При виїзді на територію за адресою: Ковельський р-н., ур. Фасти с. Черкаси, вул. Польова, 2, де розташовані виробничі потужності знаходяться дві ємності об`ємом 5 та 10 м.куб. відповідно, в яких зберігається пальне.

Ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) до перевірки надано не було.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1 000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

З вказаних вище положень законодавства, суд доходить висновку, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Такий висновок відповідає роз`ясненню ДФС України від 15 серпня 2019 року №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, в якому зазначено, що у розумінні Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.

Представник позивача акцентував увагу суду на те, що ПП “Ковель-Будпостач” не зберігає куплене пальне ані за адресою місцезнаходження виробничих потужностей: Ковельський р-н., ур. Фасти с. Черкаси, вул. Польова, 2, ані в будь-якому іншому місці, не має на балансі жодних стаціонарних паливних ємностей чи паливних складів для його зберігання.

При цьому стверджував, що в цистернах, розташованих за адресою місцезнаходження виробничих потужностей ПП “Ковель-Будпостач”: Ковельський р-н., ур. Фасти с. Черкаси, вул. Польова, 2 знаходилась та знаходиться по даний час хімічна речовина, яка використовується в процесі виробництва бетону, зокрема, добавка для приготування бетону та розчинів SR, на підтвердження чого долучає копію договору поставки №07-01-20 від 02.01.2020, укладеного між ТОВ “ЮЕЙХЕМІКАЛ” та ПП “Ковель-Будпостач”, видатковою накладною №134 від 28.08.2020, технічною картою матеріалу, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатом відповідності, тощо.

Судом встановлено, що паливно-мастильні матеріали, які придбаються позивачем для здійснення господарської діяльності, не перепродаються і не зберігаються у спеціальних визначених Законом місцях для зберігання пального, а використовуються виключно для заправки наявних у позивача транспортних засобів, шляхом заправки або на заправних комплексах контрагентів, або шляхом заправки пального з бензовоза контрагента безпосередньо в бак транспортного засобу.

Так, на підтвердження вказаних обставин позивачем додано копії договорів, а саме:

- договір постави від 27.02.2019 №34, укладений між ПП “Ковель-Будпостач” (Покупець) та ПП “Айслаг” (Постачальник), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати або передати зі свого складу Покупцю у власність нафтопродукти, в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

Згідно п.4.1 даного Договору товар постачається Покупцю по-частково на умовах FCA завантаженого в автомобільний транспорт Покупця з резервуарів Постачальника;

- договір купівлі-продажу нафтопродуктів №21/07/2020-01 від 21.07.2020, укладений між ТОВ “Квадро Оіл” (Продавець) та ПП “Ковель-Будпостач” (Покупець), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов`язаний передати (відпустити), а Покупець зобов`язаний прийняти Товар та оплатити його, найменування, ціна та кількість визначається Сторонами у додаткових угодах та/або видаткових накладних.

Згідно п.3.1 договору видача оплаченого Товару Покупцю відповідно до умов Договору здійснюється з АЗС за адресою: м. Луцьк, вул. Дубнівська, 60, яка знаходиться у розпорядженні та користуванні Продавця;

- договір купівлі-продажу нафтопродуктів №09/08/2020-01 від 09.08.2020, укладений між ТОВ “Вест Оіл” (Продавець) та ПП “Ковель-Будпостач” (Покупець), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов`язаний передати (відпустити), а Покупець зобов`язаний прийняти Товар та оплатити його, найменування, ціна та кількість визначається Сторонами у додаткових угодах та/або видаткових накладних.

Згідно п.3.1 договору видача оплаченого Товару Покупцю відповідно до умов Договору здійснюється з АЗС за адресою: м. Ковель, вул. Володимирська, 150, яка знаходиться у розпорядженні та користуванні Продавця;

, а також видаткові накладні, накладні на відпуск паливо-мастильних матеріалів, відомості обліку видачі паливо-мастильних матеріалів, що на думку суду, підтверджує ту обставину, що придбане позивачем пальне не зберігається, а використовуються виключно для заправки наявних у позивача транспортних засобів, шляхом заправки або на заправних комплексах контрагентів, або шляхом заправки пального з бензовоза контрагента безпосередньо в бак транспортного засобу.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що доказів, зокрема висновку експертизи, проведеної за результатами досліджень відібраних зразків розчину (суміші), які б свідчили проте, що в цистернах, які розміщені за адресою місцезнаходження виробничих потужностей ПП “Ковель-Будпостач”: АДРЕСА_1 , знаходилося саме дизельне пальне, відповідачем суду не надано.

В той час, як зазначив в судовому засіданні, допитаний в якості свідка ст. о/у з ОВС ВПЗСОТАТ УОРД ГУ ДФС у Волинській області капітан поліції Ситик Р.С., він дійшов висновку про те, що в цистернах знаходиться дизельне пальне на підставі пояснень головного бухгалтера ОСОБА_1 .

Проте, як вже зазначалося вище, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в цистернах знаходилося саме дизельне пальне, відповідачем суду не надано.

Також, особливу увагу суд звертає на те, що постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20.10.2020, яка набрала законної сили, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо директора ПП “Ковель-Будпостач” ОСОБА_3 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а саме з тих підстав, що хімічний склад виявленої у ємкості речовини жодним чином не підтверджено та не зафіксовано.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не зберігав пального за адресою місцезнаходження своїх виробничих потужностей: Ковельський р-н., ур. Фасти с. Черкаси, вул. Польова, 2 та не порушував статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”.

Оскільки у позивача не має визначених ст.1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” місць зберігання пального, тобто, місць (території), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, відтак, позивачу не потрібно ліцензії на провадження діяльності із оптової, роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального.

Крім того, відповідачем не доведено жодного факту діяльності позивача протягом перевіряємого періоду, яка б потребувала отримання ліцензії у порядку, встановленому статтею 15 Закону № 481/95-ВР.

За таких обставин, у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій передбачених статті 17 цього Закону.

При вирішенні справи суд застосовує приписи статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

У справі "Новік проти України" (18 грудня 2008 року) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

Також при вирішенні даної справи суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Сєрков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки” (PincovdandPine v. The Czech Republic), “Ґаші проти Хорватії” (Gashiv. Croatia), “Трго проти Хорватії” (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу “належного урядування”, випливає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, оскільки представником відповідача не підтверджено належними доказами зберігання ПП “Ковель-Будпостач” паливо-мастильних матеріалів за адресою місцезнаходження своїх виробничих потужностей: Ковельський р-н., ур. Фасти с. Черкаси, вул. Польова, 2, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення, відповідно до якого встановлено порушення позивачем статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення знайшли своє документальне підтвердження під час судового розгляду справи та є такими, що підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській форми “С” від 30.09.2020 № 0000280902.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 7500,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №4695 від 12.10.2020.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 264, 265 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській форми “С” від 30.09.2020 № 0000280902.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Приватного підприємства “Ковель-Будпостач” судовий збір в сумі 7500 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство “Ковель-Будпостач”, код ЄДРПОУ: 32232319, адреса: 45000, місто Ковель, вул. Ветеранів, 27.

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області, код ЄДРПОУ: 43143484, адреса: 43010, м. Луцьк, Київський майдан, 4.

Суддя Ю.Ю. Сорока

Повний текст судового рішення складено 17.03.2021.