Рішення № 95605847, 17.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 р. Справа № 120/1538/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський елеватор" до Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Жмеринський елеватор" (ТОВ "Жмеринський елеватор", позивач) звернулося до суду з позовом до Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (Жмеринський міськрайонний ВДВС, відповідач) у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Жмеринського міськрайонного ВДВС про стягнення виконавчого збору від 09.02.2021 року, винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 63821144.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконанні у Жмеринському міськрайонному ВДВС перебуває виконавче провадження ВП 63821144 від 10.12.2020 року щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 17.11.2020 року про витребування у ТОВ «Жмеринський елеватор» на користь ПрАТ «ІнтерМікро Дельта, Інк» тепловозу ТГМ-4Б №0231. Однак, позивач вказує, що виконати відповідне судове рішення з урахуванням тих вимог державного виконавця, які він йому пред`являє є неможливим, позаяк рішення Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2020 року, на підставі якого видано наказ, не містить для ТОВ «Жмеринський елеватор» будь-яких зобов`язань щодо вчинення певних дій. Крім того, спірне майно, що витребовується – тепловоз ТГМ-4Б №0231 наразі є речовим доказом у кримінальному провадження № 421050400000000917, на який накладено арешт та передано на відповідальне зберігання директору товариства (позивачу), у зв`язку з чим останній несе кримінальну відповідальність у випадку втрати даного майна та поза власною волею позбавлений можливості добровільно виконати судове рішення.

Разом із тим, державний виконавець будучи обізнаним про вказані обставини, своєю постановою від 09.02.2021 року у ВП № 63821144 вирішив стягнути з ТОВ «Жмеринський елеватор» виконавчий збір у розмірі 24000 грн. на підставі ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». На переконання позивача вказана постанова є протиправною, позаяк виконавчий збір стягується тільки за наслідками фактичного виконання виконавчого документа, що наразі не відбулося. Окрім іншого позивач особливу увагу наголошує на тому, що відповідачем невірно визначено розмір виконавчого збору. Зокрема, переконує суд, що виходячи із суті рішення та наказу господарського суду, вимога про витребування майна є майновою вимогою, а тому виконавчий збір має розраховуватись виходячи із 10% суми, що підлягає передачі стягувачу. Втім, відповідачем у оскаржуваній постанові визначена сума виконавчого збору як з вимоги немайнового характеру (чотирьох розмірів мінімальної заробітної плати) – 24000 грн., що, на думку позивача, вказує на протиправність цієї постанови.

Ухвалою суду від 09.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Цією ж ухвалою судом додатково витребувано у відповідача належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 63821144.

Повідомлення учасників про розгляд справи, а також направлення позовної заяви та доданих до неї документів здійснено судом з особливостями, визначеними статтями 268, 269, 287 КАС України для розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

На виконання вимог суду від відповідача 15.03.2021 року надійшли витребувані судом докази – завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження ВП 63821144. Крім того, цього ж дня від відповідача надійшло письмове клопотання про здійснення розгляду даної справи без участі його уповноваженого представника, з посиланням на те, що останній проти позову заперечує.

Окремого письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Наведені обставини силу вимог ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджають розгляду справи у відсутність відповідача.

В ході розгляду справи в судовому засіданні 16.03.2021 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, окремо надавши суду додаткові пояснення, в який акцентував увагу саме на неправильному обрахунку державним виконавцем суми виконавчого збору згідно оскаржуваною постановою.

В подальшому, після дослідження усіх письмових доказів, наявних у матеріалах справи, та беручи до уваги письмову заяву представника позивача про можливість розгляду цієї справи у письмовому провадженні, протокольною ухвалою від 16.03.2021 року судом постановлено продовжувати подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Згідно частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, встановив наступне.

У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/6183/15 про банкрутство ПрАТ «ІнтерМікро Дельта, Інк», в межах якої ліквідатором заявлено позов про витребування від ТОВ "Жмеринський елеватор" на користь ПрАТ "ІнтерМікро Дельта, Інк" тепловозу ТГМ-4Б N 0231.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2020 року було скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2020 року про відмову в задоволенні позовних вимог та прийнято нове судове рішення, яким витребувано з ТОВ "Жмеринський елеватор" на користь ПрАТ "ІнтерМікро Дельта, Інк" тепловоз ТГМ-4Б N 0231.

На виконання даного судового рішення Господарським судом Запорізької області 17.11.2020 року видано наказ по справі № 908/6183/15, який стягувачем 04.12.2020 року було пред`явлено до виконання в Жмеринський міськрайонний ВДВС.

10.12.2020 року постановою головного державного виконавця Жмеринського міськрайонного ВДВС Гонтарук Н.С. відкрито виконавче провадження ВП № 63821144 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 17.11.2020 року щодо витребування з ТОВ "Жмеринський елеватор" на користь ПрАТ "ІнтерМікро Дельта, Інк" тепловозу ТГМ-4Б N 0231, та встановлено строк добровільного виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

В подальшому, 09.02.2021 року цим же державним виконавцем у ВП № 63821144 винесена постанова про стягнення з ТОВ «Жмеринський елеватор» виконавчого збору у розмірі 24000 грн. як за виконання рішення немайнового характеру.

Незгода позивача із відповідною постановою про стягнення виконавчого збору із тих підстав, які зазначені у позовній заяві, зумовила звернення останнього до суду за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 N 1404-VIII (далі - Закон N 1404-VIII) передбачено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом положень статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 27 Закону № 1404-VІІІ надано визначення поняття "виконавчий збір" та унормовано питання щодо його розміру, порядку та підстав стягнення.

Так, згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

При цьому в силу вимог ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Таким чином, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Крім цього, законодавець пов`язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору не виключно з вчиненням виконавцем певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження. Сума виконавчого збору визначається виходячи з характеру вимог, за якими ухвалено судове рішення та яке підлягає виконанню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Тобто, визначення розміру виконавчого збору пов`язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом.

Подібний висновок із цього приводу викладено у постанові Верховного Суду від 04.08.2020 по справі № 200/13920/19-а.

За таких обставин доводи позивача про те, що обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору, відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження", є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень є необґрунтованими, оскільки виходячи із вищенаведених положень діючого законодавства, стягнення з боржника виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. У зв`язку із цим в суду відсутні підстави для врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 11 березня 2020 року у справі N 2540/3203/18, на що посилається позивач, з огляду на те, що викладені у наведеному судовому рішенні висновки не узгоджуються з обставинами саме цієї справи, оскільки відносини, що виникли між сторонами регулюються різними редакціями Закону України "Про виконавче провадження", а саме положення статей 27 цього Закону N 1404, що суттєво впливає на застосування таких позицій.

В даному випадку незважаючи на те, що державним виконавцем оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 09.02.2021 року винесена всупереч ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ не одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження, проте це не вказує на відсутності в цілому у державного виконавця повноважень і, що найважливіше, обов`язку вирішити відповідне питання в межах виконавчого провадження, не чекаючи факту виконання судового рішення боржником.

Отже, суд в цьому випадку вважає, що державний виконавець прийнявши 10.12.2020 року постанову про відкриття виконавчого провадження №63821144, отримав правові підстав і для вирішення питання щодо стягнення з боржника виконавчого збору.

Наразі найбільш спірним питанням в межах розгляду цієї справи є саме розмір виконавчого збору, який визначений державним виконавцем у оскаржуваній постанові від 09.02.2021 року.

Так, суд вкотре наголошує на тому, що розмір виконавчого збору згідно положень частини 2 та 3 статті 27 Закону № 1404-VІІІ визначається виходячи з характеру вимог, за якими ухвалено судове рішення та яке підлягає виконанню за виконавчим документом. Тобто, якщо це рішення майнового характеру, то розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. А якщо ж виконується рішення немайнового характеру – виконавчий збір з боржника – юридичної особи стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2021 рік затверджені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 р. N 1082-IX, та з 01.01.2021 року по 30.11.2021 року такий розмір становить 6000 грн. на місяць.

Як слідує із матеріалів справи постановою державного виконавця від 09.02.2021 року вирішено стягнути з ТОВ «Жмеринський елеватор» виконавчий збір в сумі 24000 грн., тобто виходячи із чотирьох розмірів мінімальної заробітної плати (4 х 6000грн.) як за виконання рішення немайнового характеру. Про те, що при прийнятті цієї постанови застосовувались саме приписи ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ та розраховувався розмір виконавчого збору як за примусове виконання рішення немайнового характеру відповідач додатково підтвердив у своєму письмовому клопотанні суду від 15.03.2021 року № 8999, в якому висловлював заперечення щодо позову.

Втім, суд зважає на те, що за постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2020 року у справі № 908/6183/15, на виконання якої 17.11.2020 року Господарським судом Запорізької області видано наказ, ухвалено рішення про витребування з ТОВ "Жмеринський елеватор" на користь ПрАТ "ІнтерМікро Дельта, Інк" тепловоз ТГМ-4Б N 0231, тобто вирішено саме майновий спір, предметом якого є майно, яке підлягає грошовій (вартісній) оцінці.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 виснувала, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

В даному випадку наказ господарського суду від 17.11.2020 року по справі № 908/6183/15 був виданий за наслідками розгляду господарського спору пов`язаного із витребуванням майна в межах провадження у справі про банкрутство, що вказує на майновий характер заявлених у цьому спорі вимог.

Як зазначено у пунктах 53-57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, у справах, у яких предметом спору є визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості, ціна позову (і відповідно ставка судового збору за його подання до суду) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі N 907/9/17, провадження N 12-76гс18).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Наведене кореспондується з положеннями статті 63 Закону № 1404-VІІІ, за змістом якої немайновими рішеннями є рішення, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

В той же час постанова Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2020 року у справі № 908/6183/15 не містить для ТОВ «Жмеринський елеватор» будь-яких зобов`язань щодо вчинення певних дій, оскільки прийняття судом рішення, за яким постановлено «витребувати… майно...» фактично вказує на те, що таке майно необхідно забрати (відібрати) у боржника, який незаконно ним користується. Тобто, це рішення безпосередньо впливає на майнові інтереси сторін відповідного спору, в тому числі й боржника, а тому вочевидь носить майновий характер. Крім того, витребовуване майно – тепловоз ТГМ-4Б N 0231 беззаперечно має свою вартість (балансову, ринкову, оціночну, договірну тощо), а тому і спір щодо такого майна підлягає грошовій оцінці.

Отже, за таких обставин, розмір виконавчого збору за примусове виконання судового рішення майнового характеру мав би визначатись державним виконавцем виходячи з 10 відсотків від вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом у відповідності до ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, тобто виходячи із вартості тепловозу ТГМ-4Б N 0231, який витребовується у позивача (боржника).

Однак, приймаючи оскаржувану постанову від 09.02.2021 року у виконавчому провадженні ВП № 63821144, державним виконавцем безпідставно визначено розмір виконавчого збору, який належить стягнути з боржника в сумі 24000 грн. як за виконання судового рішення немайнового характеру, що вказує на очевидну невідповідність цієї постанови положенням ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ та надає суду підстави зробити висновок про її протиправність.

В наявних матеріалах справи відсутні достеменні відомості про вартість майна, що підлягає витребуванню, у зв`язку з чим встановити належний розмір виконавчого збору, який мав би визначатися як 10 відсотків від вартості такого майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, в межах розгляду цієї справи суд не має змоги. Тим більше, визначення розміру виконавчого збору є власними повноваженнями державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження.

За таких обставин суд вважає, що помилкове визначення державним виконавцем розміру виконавчого збору при винесені оскаржуваної постанови від 09.02.2021 року ВП № 63821144, як за виконання рішення немайнового характеру, та неможливість виправлення цього недоліку в межах процедури судового оскарження такого рішення суб`єкта владних повноважень, свідчить про необхідність скасування прийнятої постанови від 09.02.2021 року, як протиправної, у повному обсязі.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині 2 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації своїх повноважень.

Відповідно до положень, закріплених статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в частині 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення. Натомість, окремі аргументи позивача, з огляду на вищевикладене, є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення адміністративного позову.

З урахуванням вимог частини 1 статті 139 КАС України сплачений при зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення № 1399 від 22.02.2021 року судовий збір в сумі 2270 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 72, 90, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 268, 269, 287, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про стягнення виконавчого збору від 09.02.2021 року винесену у виконавчому провадженні ВП № 63821144.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Жмеринський елеватор» понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Повне судове рішення складено і підписано 17.03.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Жмеринський елеватор» (код ЄДРПОУ: 38328468, місцезнаходження: вул. Чернишевського, 42, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100);

Відповідач: Жмеринський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ: 34897998, місцезнаходження: вул. В. Брезденюка, 19, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович