Рішення № 95605753, 24.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 р. Справа № 120/7015/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Слюсар О.О.,

представника позивача Герасимчука О.О.,

представника відповідача Лозінської І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН"

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2020 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Герасимчука О.О., подана від імені та в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" (далі - ТОВ "ВІКІТАН") до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) від 12.11.2020 за № 1046/02-32-09-03 в сумі 40000,00 грн та за № 1048/02-32-09-03 в сумі 166000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 20.10.2020 відповідач прийняв наказ № 3787к про проведення фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН", а 21.10.2020 оформив направлення № 2358 та № 2359 на проведення фактичної перевірки товариства. За результатами такої перевірки складено акт від 23.10.2020 за № 1871/02-32-09-03/30641728, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 230.1.2 та пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України. В подальшому, на підставі зазначеного акта відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач з рішеннями відповідача не погоджується, вважає їх незаконними та зазначає, що фактична перевірка була проведена контролюючим органом з істотними порушеннями вимог чинного податкового законодавства щодо підстав та порядку проведення фактичних перевірок. Свої доводи в цій частині позивач аргументує тим, що наказ від 20.10.2020 № 3787к "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН", відповідно якого проводилась перевірка, не відповідає приписам ст. 80 ПК України та не містить чітких підстав та мети для проведення перевірки, а також інформації щодо того, в рамках яких саме заходів ГУ ДПС встановило невідповідність діяльності товариства вимогам закону, на підставі яких саме відомостей або документів існують факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій за участю товариства встановлена податковим органом.

Позивач звертає увагу, що у наказі на перевірку зазначено лише посилання на норми, що регулюють питання призначення фактичної перевірки, водночас відсутня будь-яка інформація про можливі порушення товариством вимог законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. На думку позивача, підставою для прийняття спірного наказу мала слугувати певна фактична підстава, яка вказувала на наявність ймовірних порушень зі сторони ТОВ "ВІКІТАН", що відповідач повинен був відобразити у тексті наказу.

При цьому свою позицію позивач підтверджує правовими позиціями Верховного Суду, наведеними у постановах від 18.05.2018 у справі № 813/3977/16, від 05.03.2019 у справі № 820/4893/18, від 01.07.2019 у справі № 140/2181/18, від 02.09.2020 у справі № 821/1828/16, тощо.

Крім того, позивач зазначає, що фактична перевірка була проведена за відсутності уповноваженої посадової (службової) особи платника податків. Так, наказ про проведення фактичної перевірки до початку її проведення не був вручений під розписку уповноваженому представнику товариства або особі, яка фактично проводила розрахункові операції, тоді як Пасічник Я.В., який згадується в матеріалах перевірки, виконує роботу оператора-заправника, не здійснює розрахунково-касових операцій та не є уповноваженою посадовою (службовою) особою товариства, що підтверджується наказом ТОВ "ВІКІТАН" від 16.03.2020 № 16 та посадовою інструкцією оператора-заправника Гайсинської АГПЗ. Незважаючи на це, відповідач склав акт (довідку) від 23.10.2020 № 1871/02-32-09-03/30641728 фактичної перевірки. Більше того, дата складання цього акта відрізняється від дати проведення самої перевірки (22.10.2020).

Таким чином, позивач вважає неправомірними рішення та дії відповідача щодо призначення та проведення фактичної перевірки товариства, а відтак просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті за її результатами податкові повідомлення-рішення від 12.11.2020 за №№ 1046/02-32-09-03 та 1048/02-32-09-03 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 206000,00 грн.

Ухвалою суду 25.11.2020 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "ВІКІТАН" та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10:00 год 16.12.2020.

14.12.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач вказує на те, що контролюючий орган провів фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог ПК України та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні. За результатами перевірки було виявлено порушення вимог пп. 230.1.2 та 230.1.3 п. 230 ст. 230 ПК України, що полягало у необладнанні акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а також незабезпеченні щоденного формування даних про фактичні залишки пального та реалізованого пального в розрізі кодів товарних підкатегорій згідно УКТ ЗЕД та їх подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. У зв'язку з цим ГУ ДПС у Вінницькій області прийняло податкові повідомлення-рішення від 12.11.2020 за № 1046/02-32-09-03 про застосування штрафу в сумі 40000,00 грн за необладнання резервуара рівнеміром-лічильником та витратоміром-лічильником та за № 1048/02-32-09-03 про застосування штрафу в сумі 166000,00 грн за неподання електронних документів в кількості 166 документів.

Відповідач не погоджується з доводами позивача та зазначає, що згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до п. 80.2. статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цією статтею.

Відповідач стверджує, що в даному випадку такою підставою є пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а саме наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами - лічильниками та/або рівномірами - лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Крім того, відповідач зазначає, що акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. При цьому відповідач звертає увагу на те, що на адресу позивача надсилався один примірник акта фактичної перевірки від 23.10.2020 № 1871/02-32-09-03/30641728.

Відтак, на думку відповідача, податкові повідомлення-рішення є правомірними, прийняті в межах компетенції контролюючого органу та відповідно до вимог чинного законодавства.

10.12.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає, що наказ про проведення фактичної перевірки, направлення на проведення фактичної перевірки, акт про відмову в отриманні направлень на проведення фактичної перевірки, акт фактичної перевірки не були вручені уповноваженому представнику товариства або особі, яка фактично проводила розрахункові операції. Ба більше, акт про відмову в отриманні направлень на фактичну перевірку не містить жодної причини відмови в отриманні такого документа. В решті наведені у відповіді обґрунтування повторюють зміст позовної заяви.

16.12.2020 засобами електронного зв'язку до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням відповідального працівника за супроводження цієї справи у суді на лікарняному.

Ухвалою суду від 16.12.2020, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено за клопотанням представника відповідача, для надання відповідачу можливості реалізувати своє право на подання заперечень. Наступне підготовче засідання призначено на 21.01.2021.

16.12.2021 до суду надійшли заперечення, в яких відповідач підтримав свої доводи, наведені у відзиві на позовну заяву. Крім того, представник податкового органу зауважив, що акт, що засвідчує факт відмови від допуску до проведення перевірки, не слід плутати з актом про відмову від підпису в направленні на перевірку, оскільки останній є підставою для початку проведення відповідної перевірки.

20.01.2021 від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження. Клопотання обґрунтовуються захворюванням представника позивача та неможливістю у зв'язку з цим прибути в судове засідання.

21.01.2021 до суду надійшла заява представника відповідача про відкладення розгляду справи, в якій представник зазначає, що не заперечує щодо задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 21.01.2021 клопотання представника позивача задоволено та підготовче судове засідання відкладено на 13:00 год 04.02.2021.

Ухвалою суду від 04.02.2021, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі з призначенням справи до розгляду по суті на 24.02.2021.

04.02.2021 від представника позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, в якому адвокат товариства зазначив, що докази витрат на правову допомогу позивача будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі.

23.02.2021 до суду надійшло клопотання представника відповідача про заміну відповідача Головного управління ДПС у Вінницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області як територіальний орган ДПС на правах відокремленого підрозділу. Заява обґрунтовується тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 "Деякі питання територіальних органів Держаної податкової служби" вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, в тому числі Головне управління ДПС у Вінницькій області. Наказом ДПС України від 30.09.2020 за № 529 утворено територіальні органи як відокремлені підрозділи ДПС, зокрема, Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений підрозділ ДПС України. Відповідно до наказу ДПС України від 24.12.2020 № 755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" розпочати з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС , утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови № 893. Враховуючи наведене, в порядку процесуального правонаступництва представник відповідача просить суд замінити Головне управління ДПС у Вінницькій області на Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений підрозділ.

Представник позивача щодо задоволення вказаного клопотання не заперечив.

Відтак ухвалою суду від 24.02.2021, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі положень ст. 52 КАС України допущено заміну відповідача у справі, а саме Головного управління ДПС у Вінницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44069150).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, що відповідають змісту позовної заяви та відповіді на відзив. Представник наголошує на тому, що наказ, який не містить чіткої підстави проведення фактичної перевірки, є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак перевірка була проведена відповідачем незаконно та свавільно, що призводить до відсутності правових наслідків такої.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву. Вважає, що посилання в наказі про проведення перевірки на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України не суперечить вимогам закону та є достатнім для проведення фактичної перевірки, зокрема для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Заслухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив, що ТОВ "ВІКІТАН" (ідентифікаційний код юридичної особи 30641728) здійснює свою діяльність за КВЕД 47.30 "Роздрібна торгівля пальним". Фактичне місце провадження господарської діяльності позивача - АЗС за адресою: вул. Івана Богуна, 79, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 22845. При цьому позивач є платником акцизного податку з реалізації пального, а за вказаною адресою зареєстровано акцизний склад.

20.10.2020 заступник начальника ГУ ДПС у Вінницькій області В. Кузьменчук, з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог ПК України та Законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв. тютюнових виробів та пального", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", Постанови Правління НБУ України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України", та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні, керуючись статтями 20, 61, 62 на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 ПК України, видав наказ № 3787к "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН"", яким наказано провести фактичну перевірку позивача за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, м. Гайсин, вул. Івана Богуна, 79, АГПЗ, з 22.10.2020, терміном 10 діб, за період з 01.04.2020.

21.10.2020 на підставі зазначеного наказу посадовим особам ГУ ДПС у Вінницькій області Панчуку С.В. та Шпак О.А. видано направлення на перевірку за № 2358 та № 2359.

23.10.2020 вказаними посадовими особами проведено фактичну перевірку позивача за місцем здійснення господарської діяльності.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки № 1871/02-32-09-03/30641728 від 23.10.2020, в якому зафіксоване порушення позивачем вимог пп. 230.1.2 та 230.1.3 п. 230 ст. 230 ПК України. Крім того, складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки, в якому зазначено, що оператор АГПЗ Пасічник Я.В. відмовився від підписання акта перевірки.

На підставі акта фактичної перевірки, 12.11.2020 ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення форми "ПС" за № 1046/02-32-09-03 та № 1048/02-32-09-03 про застосування до ТОВ "ВІКІТАН" штрафу в розмірі 40000,00 грн та 166000,00 грн відповідно, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 128-1.1 та 128-1-3 ст. 128-1 ПК України.

Не погодившись з правомірністю вказаних дій та рішень контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При наданні оцінки спірних правовідносин та встановлених обставин справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Водночас згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80);

- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).

При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Судом встановлено, що як підставу для проведення фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН" у наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 20.10.2020 № 3787к зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, без наведення фактичних підстав для його застосування щодо зазначеного платника податків.

Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього товариства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

На думку суду, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 1440/2045/18.

Суд зауважує, що стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов'язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Так, відповідно до вимог пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, застосованого відповідачем для призначення перевірки позивача, фактична перевірка може проводитися:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Таким чином, у наказі від 20.10.2020 № 3787к відповідач зазначив кілька окремих та самостійних підстав для проведення фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН", але при цьому жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки.

Наведені у наказі підстави проведення перевірки також не доведені відповідачем під час розгляду справи.

Ба більше, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для проведення перевірки позивача у відповідності до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України (службові записки, доповідні, податкова інформація, звернення державних органів щодо порушення тощо, які б могли свідчити про можливі порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на відповідача).

У відзиві на позовну заяву зазначається, що фактична перевірка ТОВ "ВІКІТАН" проводилась у зв'язку із здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, як це передбачено підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Разом з тим, суд зауважує, що за змістом вказаної норми підставою для проведення фактичної перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Таким чином, якщо вважати, що перевірка позивача проводилася лише з метою здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, то це лише додатково свідчить про неправомірність наказу від 20.10.2020 № 3787к, оскільки у ньому міститься посилання в цілому на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, тобто на всі визначені цією нормою підстави перевірки. Відтак відповідач повинен був чітко обґрунтувати конкретні підстави для перевірки та зазначити конкретну мету її проведення.

Крім того, доводи відповідача в цій частині також спростовуються змістом самого наказу про проведення фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН", в якому чітко зазначено, що перевірка проводиться не лише з метою "здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального", на чому акцентує увагу суду відповідач, а з метою (далі дослівно) "проведення перевірки з питань дотримання вимог ПК України та Законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв. тютюнових виробів та пального", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", Постанови Правління НБУ України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України", та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні".

Отже, як зміст наказу про проведення фактичної перевірки від 20.10.2020 № 3787к, так і зміст акта фактичної перевірки № 1871/02-32-09-03/30641728 від 23.10.2020 спростовують доводи відповідача про те, що перевірка позивача призначалася виключно для здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Адже з названих документів чітко видно, що перевірка ТОВ "ВІКІТАН" проводилася з багатьох інших питань, зокрема щодо правильності здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій тощо.

Також суд враховує, що за результатами проведеної фактичної перевірки позивача було притягнуто до відповідальності за порушення вимог пп. 230.1.2 та 230.1.3 п. 230 ст. 230 ПК України, яке, зокрема, полягало у необладнанні резервуара акцизного складу рівноміром-лічильником та витратоміром-лічильником.

Наведеним додатково спростовуються твердження відповідача про правомірність проведення фактичної перевірки позивача без посилання у наказі на перевірку про наявну у контролюючого органу інформацію, що свідчить про можливе порушення платником податків вимог законодавства. Адже аналіз норми пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, якою керувався відповідач для призначення перевірки позивача, дає змогу дійти висновку, що фактична перевірка платника податків з питань обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками може проводитися виключно у разі наявності та/або отримання контролюючим органом в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства з цього питання.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 22.10.2020 № 3787к будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, враховуючи що наведені в наказі підстави проведення перевірки в ході розгляду справи не підтвердилися та не були доведені відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд вважає, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено незаконно.

При цьому враховуються висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 520/12028/18, а також у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 у справі № 120/1431/20 та від 02.02.2021 у справі № 120/3771/20-а.

Так, у постанові від 17.12.2020 в справі № 520/12028/18 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з підстав визначених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, зокрема згідно з пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Законодавством закріплена обов'язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків (особою) вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального у разі проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Тобто, для прийняття рішення контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України законодавцем чітко передбачено підставу для проведення податкового контролю.

Крім того, вирішуючи справу № 120/1431/20-а за позовом ТОВ "ВІКІТАН" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки, колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 27.10.2020 наголосила, що встановлені Главою 8 розділу II ПК України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в процесі адміністрування податків і зборів. З цією метою нормативно обмежено перелік підстав для призначення та проведення перевірок платників податків контролюючими органами, а також визначено умови проведення відповідних перевірок та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до їх проведення. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника. Разом з тим, в оскаржуваному наказі про проведення фактичної перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, крім як на норми, що регулюють питання призначення перевірки - підпункт 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а також на лист Державної податкової служби № 598/14-29-01 від 10.03.2019, що не свідчить про наявність в ньому інформації, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснювати податковий контроль в формі фактичної перевірки. Таким чином, ГУ ДПС у Миколаївській області не доведено наявність підстав, у контексті розуміння п.п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 статті 80 ПК України, для проведення фактичної перевірки позивача.

В іншій адміністративній справі, а саме справі за № 120/3771/20-а, колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 02.02.2021 зазначила, що до функцій контролюючих органів, у відповідності до ст. 19 ПК України, віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п.п.19-1.1.14.); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.16.); проведення роботи щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.17) тощо. Втім, реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення перевірок не є безмежною. Такими функціями контролюючий орган наділений законодавчо на постійній основі, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто не у будь-якому випадку, за наявності компетенції на проведення перевірки, перевірка може бути призначена. На думку колегії суддів, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків недостатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

При вирішенні справи суд також керується основними засадами податкового законодавства України. Так, згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, застосовується принцип презумпцію правомірності рішень платника податків.

Вказаний підхід національного законодавства узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків.

Зокрема, у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що у разі існування неоднозначності в тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків необхідно віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків; національне законодавство має відповідати вимозі "якості" закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні ("Щокін проти України", заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року; "Серков проти України", заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року).

У зв'язку з цим суд вважає, що тлумачення положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у спосіб, на якому наголошує відповідач, тобто якщо вважати, що фактична перевірка може бути призначена контролюючим органом лише з посиланням на вказану підставу та без вказівки на наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, то в такому разі, на думку суду, це може свідчити про недотримання вищезазначеного податкового принципу та порушення конвенційних гарантій.

В цьому контексті суд також зауважує, що якби законодавець дійсно мав на меті визначити як окрему підставу для проведення фактичної перевірки "здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального", про що стверджує відповідач, то відповідні нормативні положення були б виокремлені в окремий підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, а не були б включені у чинний на сьогодні підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, в силу якого фактична перевірка може проводитися "у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального".

З огляду на викладене суд погоджується з доводами позивача про те, що наказ від 20.10.2020 № 3787к про проведення фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН" не може вважатися правомірним, оскільки з його змісту неможливо встановити, яку саме інформацію про порушення платником податку тих вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, отримало або мало у своєму розпорядженні ГУ ДПС у Вінницькій області, що стала у подальшому підставою для прийняття вказаного наказу. Окрім того, в наказі відсутні будь-які посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, не відображено, у рамках яких заходів відповідач встановив невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності або ж сумнівність яких саме операцій була встановлена податковим органом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач також звертає увагу суду на те, що фактична перевірка була здійснена відповідачем без присутності уповноваженого представника суб'єкта господарювання, або особи, яка фактично проводить розрахункові операції, чим порушено вимоги чинного законодавства щодо порядку проведення фактичної перевірки.

Суд погоджується з наведеними доводами позивача та зазначає, що, як видно з акта фактичної перевірки № 1871/02-32-09-03/30641728 від 23.10.2020, перевірка була проведена у присутності оператора АГЗП Пасічника Я.В., який відмовився від підписання акта та отримання його примірника.

Втім, з наданих позивачем доказів суд встановив, що згідно з наказом ТОВ "ВІКІТАН" № 16 від 16.03.2020 Пасічник Я.В. займає посаду оператора-заправника Гайсинського АГПЗ і, з урахуванням його посадової інструкції, він не може вважатися ані уповноваженим представником товариства, ані особою, яка фактично проводила розрахункові операції (відповідно до довідки ТОВ "ВІКІТАН" № 138 від 08.12.2020 станом на 23.10.2020 особою, яка проводить розрахунково-касове обслуговування на АГЗС по вул. Івана Богуна, 79 в місті Гайсині Вінницької області, є оператор Шагівалєєва О.А).

Натомість відповідач, як суб'єкт владних повноважень, вищенаведених аргументів позивача не спростував та під час розгляду справи не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що в день проведення перевірки Пасічник Я.В. фактично проводив розрахункові операції та вважався тією посадовою (службовою) особою платника податків в розумінні вимог статті 81 ПК України, в присутності якої можливе проведення фактичної перевірки.

Отже, за результатами розгляду справи суд погоджується з доводами позивача про те, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН" призводять до відсутності правових наслідків такої.

Тому оспорювані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 12.11.2020 за №№ 1046/02-32-09-03, № 1048/02-32-09-03 визнаються протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Оскільки вищенаведені мотиви безпосередньо свідчать про неправомірність прийнятих відповідачем рішень та дають самостійні підстави для їх скасування, суд застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 в справі № 826/17123/18, та не вдається до оцінки зафіксованого перевіркою порушення вимог законодавства по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов є підставним та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв'язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 3090,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Крім того, представник позивача, адвокат Герасимчук О.О., в порядку, визначеному частиною третьою статті 143 КАС України, звернувся до суду з заявою про вирішення питання про відшкодування витрат позивача на оплату правничої допомоги після ухвалення рішення по суті позовних вимог. З цією метою, у випадку задоволення позову, представник просить суд призначити судове засідання та надати стороні позивача час для подання доказів, що підтверджують розмір відповідних витрат.

З огляду на задоволення позову та враховуючи заявлене клопотання, питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу необхідно вирішити в судовому засідання, як це передбачено частиною четвертою статті 143 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 143, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 12 листопада 2020 року за №№ 1046/02-32-09-03, 1048/02-32-09-03.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" судовий збір в розмірі 3090,00 грн (три тисячі дев'яносто гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

На підставі положень ч. 3, 4 ст. 143 КАС України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати у справі на 09 год. 15 хв. 9 березня 2021 року в залі судових засідань № 1 Вінницького окружного адміністративного суду.

Надати позивачу строк до 1 березня 2021 року для подання до суду доказів (а їх копії - відповідачу) щодо розміру понесених у справі витрат на професійну правничу допомогу.

Надати відповідачу строк до 4 березня 2021 року для подання до суду клопотання про зменшення витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги в цій справі (у разі наявності заперечень щодо заявленого позивачем розміру).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" (код ЄДРПОУ 30641728, місцезнаходження : вул. Гайсинське шосе, 2, м. Немирів, Вінницька область, 22800);

2) представник позивача: адвокат Герасимчук Олег Олександрович (РНОКПП 2935803538, адреса для листування: вул. Хмельницьке шосе, 77, кв. 28, м. Вінниця, 21021);

3) відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).

Повне судове рішення складено 16.03.2021 (дата обумовлюється перебуванням головуючого судді на лікарняному в період з 02.03.2021 по 15.03.2021 включно).

Суддя Сало Павло Ігорович