Рішення № 95605573, 18.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2021Справа № 910/635/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 160 778,58 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення 153 617,52 грн. основного боргу, 3 861,68 грн. інфляційних втрат та 3 299,38 грн. 3 % річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами 23.01.2020 року договору поставки продукції № 28 (7) 20 Ук в частині повної та своєчасної оплати поставленої йому продукції, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість та виникли підстави для стягнення компенсаційних виплат. З урахуванням наведеного, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2021 року відкрито провадження у справі № 910/635/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.

09.02.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 05.02.2021 року № 28-23/2839, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що строк оплати частини вартості поставленої йому продукції в розмірі суми ПДВ - 25 602,92 грн. не настав, у зв`язку з чим, здійснення оплати означеної суми ПДВ є правом, а не обов`язком відповідача. Також Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" зазначило про те, що позивачем неправомірно здійснено розрахунки заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат на суму вартості продукції з урахуванням ПДВ, що, на думку відповідача, суперечить умовам пункту 3.2 укладеного між сторонами договору поставки продукції від 23.01.2020 року № 28 (7) 20 Ук.

12.02.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 08.02.2021 року № 08/02-1 про долучення до матеріалів справи, зокрема, копії підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків.

17.02.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 15.02.2021 року № 15/02-1 на відзив на позовну заяву, в якій останній вказав на необґрунтованість заперечень відповідача та помилкове тлумачення ним умов укладеного між сторонами договору поставки, а також норм чинного законодавства.

Інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2020 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" (постачальник) було укладено договір поставки продукції № 28 (7) 20 Ук (далі - Договір).

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений відповідними печатками.

У пункті 1.1 Договору сторони погодили найменування, технічні характеристики, кількість та ціну продукції, поставка якої є предметом цієї угоди, а також зазначили, що її виробником є ТОВ "Українські системи кабельних трас".

Строк поставки продукції: лютий-квітень 2020 року. Покупець має право зменшити обсяг закупівлі з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця (пункти 1.2, 1.3 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору продукція, що поставляється, за своєю якістю повинна підтверджуватися сертифікатом якості, виданим підприємством-виробником.

Згідно з пунктом 3.1 Договору загальна вартість продукції становить 128 014,60 грн., крім того ПДВ 20 % - 25 602,92 грн., разом: 153 617,52 грн.

За умовами пункту 3.2 наведеної угоди розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від продавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору поставка продукції відбувається відповідно до правил (Інкотермс 2010) на умовах DDP м. Енергодар. Одержувач продукції - ЗВ ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом" м. Енергодар, вул. Промислова 133, склади.

Умовами пункту 4.4 Договору встановлено, що продукція, яка поставляється, повинна супроводжуватись наступними документами: видаткова накладна (3 шт.); податкова накладна; сертифікат якості, виданий підприємством-виробником (оригінал або копія, завірена постачальником).

Згідно з пунктом 4.6 Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну України № 1307 від 13.12.2015 року, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

Відповідно до пункту 4.7 означеного правочину постачальник зобов`язаний вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання продукції, що поставляється за Договором, згідно з вимогами "Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку", ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 № 8.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що приймання продукції за якістю та кількістю здійснюється покупцем відповідно до вимог СОУ НАЕК "Енергоатом" 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" www.energoatom.kiev.ua/ua/about-6/company_standards-82.

За змістом пункту 11.1 Договору останній вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з моменту укладання.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач відповідно до наявної у матеріалах справи копії підписаної між сторонами без будь-яких заперечень чи зауважень видаткової накладної № 186 від 10.03.2020 року поставив у власність відповідача погоджену між контрагентами продукцію загальною вартістю 153 617,52 грн. (що відповідає ціні договору поставки продукції від 23.01.2020 року № 28 (7) 20 Ук).

Поставка позивачем означеного товару відповідачу додатково підтверджується копією відповідної податкової накладної, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" 10.03.2020 року.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки продукції свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов укладеного між сторонами Договору.

Проте, в порушення вищевказаних положень Договору відповідач отриману продукцію не оплатив., заборгувавши таким чином позивачу 153 617,52 грн.

Враховуючи наведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" звернулося до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як було зазначено вище, за умовами пункту 3.2 Договору розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від продавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку.

З аналізу змісту наведеного пункту Договору вбачається, що відповідач має здійснити розрахунок за продукцію протягом 45 календарних днів з моменту поставки продукції, при цьому, оплата частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється не раніше отримання доказів реєстрації відповідної податкової накладної.

За умовами пункту 7.6 Договору, у випадку ненадання постачальником покупцю електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН у термін, визначений чинною редакцією розділу V Податкового кодексу України, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну Договору, передбачену пунктом 3.1 цього Договору, на суму ПДВ.

При цьому, згідно з пунктами 4.6, 4.7 Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну України № 1307 від 13.12.2015 року, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН. Постачальник зобов`язаний вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання продукції, що поставляється за Договором, згідно з вимогами "Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку", ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 № 8.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (1); дата складання податкової накладної (2); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (3); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (4); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (5); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (6); ціна постачання без урахування податку (7); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (8); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (9); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (10); індивідуальний податковий номер (11).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з податковою накладною від 10.03.2020 року (порядковий номер 16), що має відмітку контролюючого органу про її прийняття, та квитанцією про реєстрацію даної податкової накладної в ЄРПН від 26.03.2020, Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" своєчасно зареєстровано податкове зобов`язання по поставці відповідачу в особі його Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" товару загальною вартістю 153 617,52 грн. (ПДВ - 25 602,92 грн.).

Разом із тим, враховуючи положення пункту 7.6 Договору, а також зважаючи на те, що чинним законодавством визначено лише строк для реєстрації податкової накладної, який позивачем не порушено, а строку надання такої податкової накладної контрагенту за Договором не визначено, беручи до уваги, що квитанція про реєстрацію даної податкової накладної в ЄРПН датована 26.03.2020 року, суд зазначає, що з означеної дати відповідач міг самостійно довідатись про реєстрацію вказаної податкової накладної.

У той же час пунктом 4.4 Договору визначено, що продукція, яка поставляється, повинна супроводжуватись наступними документами: видаткова накладна (3 шт.); податкова накладна; сертифікат якості, виданий підприємством-виробником (оригінал або копія, завірена постачальником).

Так, обов`язок покупця (відповідача) з оплати товару виникає безпосередньо з факту здійснення постачальником (позивачем) поставки продукції та прийняття такої продукції покупцем (відповідачем). При цьому, форма (вид) документу, яким сторони відобразили сам факт поставки продукції (яким оформили факт здійснення поставки) - видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі продукції тощо, не впливає на наявність обов`язку покупця оплатити товар та не звільняє останнього від обов`язку з оплати товару у випадку оформлення поставки відповідного товару іншим документом, ніж той, що передбачений умовами договору.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання поставленої позивачем продукції тощо.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, зокрема, пред`явлення відповідачем претензій позивачу стосовно відсутності податкової накладної, яка за умовами Договору отримується відповідачем під час отримання товару.

Таким чином, оскільки чинним законодавством не встановлено строку надання податкової накладної покупцю, а покупцем такий строк не встановлювався, з огляду на відсутність будь-яких заперечень чи зауважень у видатковій накладній, за якою товар передано у власність відповідача, оскільки реєстрація податкової накладної здійснена до виникнення строку оплати товару, визначеного пунктом 3.2 Договору, тобто до сплину 45 календарних днів з моменту його поставки, а отже, після спливу означеного строку у відповідача виник обов`язок з оплати товару в повному обсязі, у тому числі ПДВ, з огляду на реєстрацію податкової накладної у визначений законодавством строк. Водночас факт отримання відповідної податкової накладної саме від позивача, а не з Єдиного реєстру податкових накладних, не нівелює обов`язку відповідача відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України зі сплати ПДВ, як і не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладені обставини, заперечення відповідача проти задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп", викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими та оцінюються судом критично.

Водночас з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами у справі, що відповідач оплату отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" товару (ані вартості товару, ані суми ПДВ) не здійснив, у зв`язку з чим, за останнім утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 153 617,52 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 153 617,52 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленої йому продукції, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 3 299,38 грн. та 3 861,68 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною № 186 від 10.03.2020 року в розмірі 153 617,52 грн. у період з 25.04.2020 року по 11.01.2021 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 3 861,68 грн. та 3% річних у розмірі 3 299,38 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства.

Відтак, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" про стягнення з відповідача означених сум компенсаційних виплат також підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем або доказів належного виконання ним своїх грошових обов`язків зі своєчасної оплати поставленої продукції.

Оскільки, як зазначалось вище, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки щодо оплати поставленого йому товару, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" (02141, місто Київ, вулиця Олександра Мишуги, будинок 2, офіс 416; код ЄДРПОУ 37017486) 153 617 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот сімнадцять) грн. 52 коп. основного боргу, 3 299 (три тисячі двісті дев`яносто дев`ять) грн. 38 коп. 3 % річних, 3 861 (три тисячі вісімсот шістдесят одну) грн. 68 коп. інфляційних втрат, а також 2 411 (дві тисячі чотириста одинадцять) грн. 68 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 18.03.2021 року.

Суддя В.С. Ломака