Рішення № 95605315, 15.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2021 м. КиївСправа № 910/727/21

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНИЙ ДІМ "ГЕЛІОС";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДАМИР";

про: стягнення 1.809.102,36 грн.

Суддя Балац С.В.

Секретар судового засідання Легка А.С.

Представники:

позивача: не з`явилися;

відповідача: не з`явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРАРНИЙ ДІМ "ГЕЛІОС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДАМИР" (далі - відповідач) про стягнення 1.809.102,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором про надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі від 16.07.2020 № 1607/20ФД, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 1.809.102,36 грн., з яких: 1.060.000,00 грн. - основна заборгованість, 726.112,00 грн. - 20 % місячних за користування коштами, 9.210,36 грн. - 3 % річних та 13.780,00 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/727/21 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 17.02.2021.

Ухвалою-повідомленням від 29.01.2021 № 910/727/21 сторони процесу повідомлені про призначення підготовчого засідання на 22.02.2021.

В підготовчому засіданні 22.01.2021 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 15.03.2021.

До господарського суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі представника останнього.

В судовому засіданні 15.03.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, укладено договір про надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі від 16.07.2020 № 1607/20ФД (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач надає відповідачу поворотну фінансову допомогу, а відповідач зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 1.060.000,00 грн.

Положеннями пункту 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 18.09.2020 № 1 до Договору) передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 01.10.2020 року включно.

Відповідно до пункту 4.3 Договору (в редакції додаткової угоди від 18.09.2020 № 1 до Договору), у разі, якщо відповідач прострочив повернення фінансової допомоги понад один календарний день, то з другого календарного дня сторони встановлюють двадцять процентів місячних за користування чужими грошима, виключно у разі невиконання в строк п. 4.2, що нараховуються за вимогою позивача за кожний день прострочення повернення фінансової допомоги.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи з умов Договору, даний правочин за своєю правовою природою є договором позики, а тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Приписом ст. 1046 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач стверджує, що останнім здійснено перерахування на користь відповідача грошових коштів за Договором в сумі 1.060.000,00 грн., відповідно до платіжних доручень від 17.07.2020 № 209 на суму 530.000,00 грн., від 22.07.2020 № 223 на суму 265.000,00 грн. та від 06.08.2020 № 409 на суму 265.000,00 грн.

Проте, відповідачем не здійснено повернення вказаної вище грошової суми фінансової позики за Договором, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 1.060.000,00 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов`язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 20 % місячних за користування коштами в сумі 726.112,00 грн., 3 % річних в сумі 9.210,36 грн. та інфляційних втрат в сумі 13.780,00 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сума фінансової позики за укладеним між сторонами спору Договором документально підтверджена на суму 265.000,00 грн., а саме: платіжне доручення від 06.08.2020 № 409.

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004 № 22 визначено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Таким чином, подані позивачем до господарського суду копії платіжних доручень від 17.07.2020 № 209 на суму 530.000,00 грн. та від 22.07.2020 № 223 на суму 265.000,00 грн. не можуть слугувати належними та допустимими доказами надання відповідачу фінансової позики за Договором, оскільки не містять відмітки банку про їх проведення.

Також позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову сплату заборгованості в сумі 22.300,00 грн.

Таким чином, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 242.700,00 грн.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 242.700,00 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений та документально підтверджений на суму 242.700,00 грн.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості підлягає задоволенню частково в сумі 242.700,00 грн.

Приймаючи до уваги часткове задоволення суми основної заборгованості, здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 20 % за користування коштами є невірним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми 20 % за користування коштами підлягає задоволенню в розмірі 185.262,67 грн., за наступним розрахунком суду, в заявлений позивачем період, а саме:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків за користування коштамиСума відсотків за користування коштами (грн.)265.000,0002.10.2020 - 28.12.20218820 %155.466,67249.900,0029.12.2020 - 11.01.20211420 %23.324,00242.700,0012.01.2021 - 15.01.2021420 %6.472,00Загальна сума відсотків за користування коштами складає 185.262,67

Приймаючи до уваги часткове задоволення суми основної заборгованості, здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних є невірним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми 3 % річних підлягає задоволенню в розмірі 2.284,06 грн., за наступним розрахунком суду, в заявлений позивачем період, а саме:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річних Сума відсотків річних (грн.)265.000,0002.10.2020 - 28.12.2021883 %1.916,71249.900,0029.12.2020 - 11.01.2021143 %287,56242.700,0012.01.2021 - 15.01.202143 %79,79Загальна сума відсотків річних складає 2.284,06

Приймаючи до уваги часткове задоволення суми основної заборгованості, здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат є невірним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі 265,00 грн., за наступним розрахунком суду, в заявлений позивачем період, а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу10.2020 - 12.2020265.000,00100,10265,00

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд керуючись п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДАМИР" (Україна, 04209, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ ДНІПРА, будинок 7, ідентифікаційний код: 39821593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРНИЙ ДІМ "ГЕЛІОС" (Україна, 84406, Донецька обл., місто Лиман, ВУЛИЦЯ ДУБОНОСА, будинок 1, ідентифікаційний код: 38158656) основну заборгованість в сумі 242.700 (двісті сорок дві тисячі сімсот) грн. 00 коп., 20 % за користування коштами в сумі 185.262 (сто вісімдесят п`ять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 67 коп., 3 % річних в сумі 2.284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 06 коп., інфляційні втрати в сумі 265 (двісті шістдесят п`ять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6.457 (шість тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн. 68 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17 березня 2021 року

Cуддя С.В. Балац