Рішення № 95605297, 17.03.2021, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
17.03.2021
Номер справи
910/17764/20
Номер документу
95605297
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2021Справа № 910/17764/20Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ОХТИРСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ "ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ

до відповідача: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРЕЙН ПРОДУКТ"

про стягнення 18 874,28 грн.,

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ОХТИРСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ "ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ звернулося до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРЕЙН ПРОДУКТ" про стягнення заборгованості за договором №юр2/9/19 складського зберігання від 15.07.2019 у розмірі 18 874,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

21.12.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшов лист про усунення недоліків у позовній заяві з документами на виконання вимог ухвали суду від 18.11.2020.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 (після усунення недоліків) відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Частиною 1 статті 161 ГПК України визначено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Згідно частині 2 статті 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

В свою чергу, станом на день вирішення даного спору відзиву, або будь-яких інших заяв по суті справи, так само як і доказів повного або часткового погашення заборгованості, контррозрахунку позовних вимог, відповідач до суду не подав.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення №0105477201608 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з цим, 04.02.2021 конверт з поштовим відправленням №0105477201608 повернувся до суду без вручення з поміткою: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у визначений судом строк не подав відзив на позов, не надав жодних заяв по суті справи, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці, завершальний розгляд справи здійснювався 17.03.2021.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

15.07.2019 між позивачем (зерновий склад) та відповідачем (поклажодавець) був укладений договір складського зберігання зерна №2/9/19 (далі - договір), за умовами якого поклажодавець зобов`язується передати зерновому складу зерно, а зерновий склад зобов`язується прийняти це зерно на зберігання на умовах визначених цим договором і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначений ним як одержувач.

Додатком №1 до договору сторони погодили тарифи на послуги зернового складу.

Пунктом 7.1. договору визначено, що строк зберігання зерна становить до 01.07.2020.

Згідно пункту 9.1. договору договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 01.07.2020.

Спір виник внаслідок того, що, за доводами позивача, відповідач не виконав грошові зобов`язання за договором в частині своєчасної сплати платежів, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 18 874,28 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що внаслідок укладення договору між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Згідно зі ст. 938 Цивільного кодексу України, якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст. 946 Цивільного кодексу України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Пунктом 4.5. договору встановлено, що приймання послуг, наданих зерновим складом поклажодавцю, проводиться на підставі акту виконаних робіт.

Матеріалами справи підтверджується, що у період з липня 2019 року по червень 2020 року позивач надав послуги зберігання на підставі умов договору на загальну суму 28 874,28 грн., про що також свідчать акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) за кожен окремий місяць спірного періоду.

Згідно пункту 4.4. договору поклажодавець сплачує вартість послуг наданих зерновим складом за поточний місяць протягом 10-ти календарних днів наступного місяця на підставі виставленого рахунку.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач лише частково виконав грошові зобов`язання за договірні послуги, які надавалися позивачем, 25.09.2019 сплативши 10 000 грн., внаслідок чого утворилася непогашена заборгованість у розмірі 18 874,28 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з претензіями про погашення заборгованості за договором у сумі 18 874,28 грн., до яких також було додано акт звірки-взаєморозрахунків за спірний період.

Натомість, станом на день ухвалення даного рішення жодних належних та допустимих доказів повного або часткового погашення спірної заборгованості (розмір якої складає 18 874,28 грн.) матеріали справи не місять.

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи відповідачем не вчинено жодної дії і не надано жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму.

Враховуючи, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму основного боргу, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати послуг складського зберігання у розмірі 18 874,28 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом на подання відзиву у визначений судом строк, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заборгованість з оплати послуг складського зберігання у розмірі 18 874,28 грн., суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРЕЙН ПРОДУКТ" (Україна, 04136, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРЕЧКА МАРШАЛА, будинок 3, офіс 5, ідентифікаційний код 40731718) на користь ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ОХТИРСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ "ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ (Україна, 42700, Сумська обл., місто Охтирка, ВУЛИЦЯ АРМІЙСЬКА, будинок 11, ідентифікаційний код 00956031) заборгованість за договором у розмірі 18 874,28 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2021.

Суддя І.В. Приходько

Часті запитання

Який тип судового документу № 95605297 ?

Документ № 95605297 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 95605297 ?

Дата ухвалення - 17.03.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 95605297 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 95605297 ?

В Господарський суд м. Києва
Попередній документ : 95605296
Наступний документ : 95605298