Рішення № 95604895, 16.03.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1034/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Баляба О.В., довіреність від 16.02.2021, витяг з ЄДР

від відповідача: Телющенко П.П., ордер серія АІ №1058020 від 27.09.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд" (м.Біла Церква, Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормагро" (с.Половецьке,

Бердичівський район, Житомирська область)

про стягнення 405900,00грн.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 01.03.2021 до 16.03.2021.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормагро" про стягнення 405900,00грн заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу №2102/2 від 21.02.2017.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 28.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Нормагро" про призначення бухгалтерської експертизи від 23.09.2020; клопотання ТОВ "Нормагро" від 23.09.2020 про призначення почеркознавчої експертизи у справі №906/1034/20 задоволено та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Житомирському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; зупинено провадження у справі даній справі до повернення матеріалів експертного дослідження з висновком судової почеркознавчої експертизи документів.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.01.2021 поновлено провадження у справі №906/807/19 та розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 02.02.2021.

В судовому засіданні 02.02.2021 оголошувалась перерва до 08.02.2021.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1034/20 до судового розгляду по суті на 01.03.2021.

В судовому засіданні 01.03.2021 оголошувалась перерва до 16.03.2021 з метою надання представником позивача оригіналів документів, які підтверджують надіслання відповідачу претензії від 12.08.2020.

16.03.2020 від позивача надійшли:

- заява від 10.03.2021 №61 про повернення оригіналів документів;

- пропозиція №62 від 10.03.2021 про укладення мирової угоди.

Представник позивача в судових засіданнях при розгляді справи по суті позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Також просив при ухваленні рішення вирішити питання про притягнення представника ТОВ "Нормагро" ОСОБА_1 до відповідальності у зв`язку з зловживанням процесуальними правами.

Представник відповідача в судових засіданнях при розгляді справи по суті проти задоволення позову заперечив, просив у позові відмовити, з підстав наведених у відзиві на позов. Заперечив проти задоволення клопотання представника позивача про притягнення представника ТОВ "Нормагро" ОСОБА_1 до відповідальності за зловживанням процесуальними правами. Також представник відповідача підтримав клопотання про застосування строків позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про виклик в судове засідання для надання пояснень свідка - представника ТОВ "Нормагро" ОСОБА_1 , пояснивши, що в судових засіданнях вказаний представник зазначила, що жатки вона, як директор товариства не отримувала, однак відповідно до висновків експертизи в акті прийому-передачі та накладній міститься підпис саме ОСОБА_1

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення вищезазначеного клопотання представника позивача з посиланням на те, що відповідна заява свідка мала бути подана з першою заявою по суті. Зазначив, що підготовче засідання у даній справі завершено, а при розгляді справи по суті не передбачено подання додаткових доказів по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд в судовому засіданні 16.03.2021 відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про виклик в судове засідання для надання пояснень свідка - представника ТОВ "Нормагро" ОСОБА_1, про що постановлено протокольну ухвалу суду, яка відображена в протоколі судового засідання від 16.03.2021.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, 21.02.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нормагро" (покупець/відповідач) було укладено договір купівлі-продажу 2102/2, відповідно до умов п.1.1 якого продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умова цього договору (т.1, а.с.113-115).

В розділі 2 договору визначено найменування товару: жатка б/у Джон Дір 630, 2004р.в., заводський № НОМЕР_1 ; жатка зернова НОМЕР_2. Одиниця виміру кількості товару - 2 шт.

Ціна за одиницю товару:

- жатка б/у Джон Дір 630, 2004р.в., заводський № НОМЕР_1 - 241600,00грн (двісті сорок одна тисяча шістсот грн. 00коп.), в т.ч. ПДВ - 40266,67грн (сорок тисяч двісті шістдесят шість грн. 67коп.);

- жатка зернова НОМЕР_2 - 164300,00грн (сто шістдесят чотири тисячі триста грн. 00коп.), в т.ч. ПДВ - 27383,33грн (двадцять сім тисяч триста вісімдесят три грн. 33коп.).

Загальна ціна товару, що продається за цим договором - 405900,00грн (чотириста п`ять тисяч дев`ятсот грн 00 коп), в т.ч. ПДВ - 67650грн (шістдесят сім тисяч шістсот п`ятдесят грн 00коп.).

Розділом 4 договору визначено порядок розрахунків і оплата. Зокрема, пунктами 4.1, 4.2 сторони погодили: покупець зобов`язується перерахувати 100% коштів за товар на поточний рахунок продавця в національній валюті України (гривні). Фактом оплати товару є надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.

У відповідності з п.5.1 договору, продавець зобов`язаний забезпечити покупця такими документами щодо товару:

- акт прийому-передачі;

- видаткова накладна;

- податкова накладні зареєстрована у встановленому законодавством порядку.

Перехід права власності відбувається в момент оплати товару (п.5.2 договору).

Місце передачі товару: склад продавця (п.5.4 договору).

Строк передачі товару 3 робочі дні після оплати вартості товару (п.5.5 договору).

Обов`язками продавця, відповідно до п.6.1.1 договору є: передати покупцеві товар, визначений цим договором, а відповідно до п.6.2.1, 6.2.2, обов`язком покупця є: прийняти товар та оплатити його згідно з умовами визначеними в договорі.

Згідно з п.8.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами умов договору.

Даний договір підписано представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками підприємств.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу 2102/2 в частині оплати товару в сумі 405900,00грн, просить стягнути зазначену суму боргу з відповідача.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову вказує на те, що директор товариства вчинив спірний договір з перевищенням наданих йому повноважень. Вказує, що відповідно до п.п.5.3.5 п.5 Статуту ТОВ "Нормагро" директор керує поточною діяльністю товариства; укладення директором будь-яких угод від імені товариства на суму, що перевищує еквівалент 10000,00Євро, підлягає обов`язковому затвердженню загальними зборами товариства. Зазначає, що даних умов директором дотримано не було, договір не був затверджений загальними зборами товариства. Також вважає, що укладений договір є фіктивним, оскільки його вчинено без наміру створення правових наслідків. Доводить, що товарних поставок за договором купівлі-продажу здійснено не було, так як у відповідача відсутній рух активів в бухгалтерському обліку. Вважає, що договір було укладено без наміру досягнення визначеної мети та з наміром отримання податкового кредиту з податку на додану вартість, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність реальності таких операцій і порушення публічного порядку при укладенні договору. Також посилається на відсутність у позивача товару, який є предметом договору купівлі-продажу 2102/2 від 21.02.2017 на момент укладення договору.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору купівлі-продажу, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, на виконання умов договору купівлі-продажу 2102/2 від 21.02.2017, ТОВ "Агромонтажбуд" передало ТОВ "Нормагро" товар - жатку б/у Джон Дір 630, 2004р.в., заводський № НОМЕР_1 ; жатку зернову НОМЕР_2, на загальну суму 405900,00грн, що підтверджується актом прийому-передачі від 21.02.2017 та видатковою накладною №7 від 21.02.2017 року (т.1, а.с.116-117).

У відповідності з ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з п.5.4 договору сторонами погоджено, що місцем передачі товару є склад продавця.

При цьому поставлений позивачем товар було отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис уповноваженої особи на вказаній видатковій накладній та акті, які скріплені печаткою відповідача. Факт підписання акту та видаткової накладної саме директором відповідача ОСОБА_1, підтверджується висновком експерта №2931/3485-3487/20-25 від 24.12.2020, за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у господарській справі №906/1034/20 (т.1, а.с.210-217).

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що підписавши видаткову накладну №7 від 21.02.2017 року та акт прийому-передачі від 21.02.2017 сторони погодили всі умови купівлі-продажу товару - жатки б/у Джон Дір 630, 2004р.в., заводський № НОМЕР_1 ; жатки зернова НОМЕР_2, на загальну суму 405900,00грн.

При цьому, наявність у позивача станом на час підписання акту прийому-передачі та видаткової накладної від 21.02.2017 жатки б/у Джон Дір 630, 2004р.в., заводський № НОМЕР_1 ; жатки зернової НОМЕР_2 підтверджується укладеними з контрагентами позивача договорами поставки та видатковими накладними, а тому доводи відповідача про відсутність у позивача товару, який є предметом договору купівлі-продажу 2102/2 від 21.02.2017 не знайшли свого підтвердження.

Слід також зазначити, що при розгляді справи відповідачем не заперечувався факт відображення операцій щодо купівлі-продажу товару за актом прийому-передачі від 21.02.2017 та видатковою накладною №7 від 21.02.2017 на суму 405900,00грн у податковій звітності. У зв`язку з чим, самостійне занесення особою, як покупцем товару, суми податку за видатковою накладною до податкового кредиту в порядку статті 198 Податкового кодексу України, здійснюється за наслідками завершення такою особою операції з придбання товарів, та є за свою суттю підтвердженням його прийняття, що спростовує доводи відповідача про відсутність обставин щодо реальності господарської операції.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем за укладеним договором щодо передачі товару згідно вищевказаної накладної та акту.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отримання відповідачем від позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити такий товар відповідно до умов договору купівлі-продажу 2102/2 від 21.02.2017 та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Так, в п.4.1 договору сторони погодили, що покупець зобов`язується перерахувати 100% коштів за товар на поточний рахунок продавця в національній валюті України (гривні).

При цьому, як встановлено судом, передача товару була здійснена позивачем відповідно до видаткової накладної №7 та акту приймання-передачі від 21.02.2017, однак ні договір, ні акт, ні накладна не містять умов щодо строків оплати товару.

Позивач доводить, що у серпні 2020 направляв відповідачу претензію від 12.08.2020 про сплату заборгованості в сумі 405900,00грн (т.1, а.с.13-14). На підтвердження направлення відповідачу зазначеної претензії позивач долучив до матеріалів справи копії: накладної Укрпошти 0500316044401 від 12.08.2020, фіскального чеку від 12.08.2020 та опису вкладення в цінний лист на ім`я ТОВ "Нормагро".

Слід зазначити, що копія поштової накладної відзнята так, що неможливо встановити дату вручення зазначеного поштового відправлення адресату (а.с.18), а відстежити дане відправлення на сайті Укрпошти за трек-номером неможливо через закінчення строку зберігання відомостей щодо такої відправки. Представник відповідача в судовому засіданні зазначив про неотримання відповідачем ТОВ "Нормагро" претензії позивача про сплату заборгованості. З метою надання представником позивача оригіналів фіскального чеку, поштової накладної та опису вкладення на ім`я ТОВ "Нормагро", в судовому засіданні 01.03.2021 оголошувалась перерва до 16.03.2021. Однак, представник позивача оригіналів зазначених документів суду не надав, пояснивши неповернення їх позивачу попереднім представником позивача.

В свою чергу, з огляду на вказане, позивач стверджує, що у даному випадку підлягають застосуванню положення ч.2 ст.530 ЦК України, за якими боржник має виконати обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Отже, на думку позивача, у серпні 2020 року строк оплати за товар є таким, що настав.

Між тим вказані доводи позивача стосовно виникнення у відповідача обов`язку з оплати за поставлений товар на підставі ч.2 ст.530 ЦК України судом спростовуються. Так, загальні положення частини 2 статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права ч.1 ст.692 ЦК України, за якою покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Адже, договором купівлі-продажу 2102/2 від 21.02.2017 не встановлено інший строк оплати товару.

Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу (п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013р). Тобто, наявність у відповідача зобов`язання щодо проведення платежів за отриманий товар - жатку б/у Джон Дір 630, 2004р.в., заводський № НОМЕР_1 та жатку зернову НОМЕР_2 випливає безпосередньо зі змісту частини 1 статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини 2 статті 530 ЦК України.

За таких обставин, обов`язок відповідача по оплаті за отриманий товар згідно акту прийому-передачі від 21.02.2017 та видаткової накладної №7 від 21.02.2017 на суму 405900,00грн виник в момент отримання товару, а саме 21.02.2017, однак такий обов`язок відповідачем не виконано. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт сплати відповідачем отриманого товару.

Щодо заперечень відповідача судом враховується, що в силу приписів ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч.3 ст.237 ГПК України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Відповідно ст.ст. 46, 180 ГПК України відповідач має право подати до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Таким чином, нормами процесуального закону (статтями 46, 180, частиною третьою статті 237 ГПК України) визначено, що при ухвалені рішення суд має право визнати недійсним договір за відповідною заявою позивача, в той час як відповідач не позбавлений права на подання зустрічного позову з вимогою про визнання недійсним договору, яка підлягала б розгляду спільно з первісним позовом. Відтак викладені у відзиві на позов доводи відповідача щодо недійсності договору, як вимога однієї із сторін, не підлягають розгляду судом у межах даного спору.

Оскільки, у даному випадку, недійсність договору купівлі-продажу від 21.02.2017 прямо не встановлена законом; позовні вимог позивача або зустрічні позовні вимоги відповідача про визнання недійсними такого договору в межах даної справи не заявлялися, доказів визнання в судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу 2102/2 від 21.02.2017 матеріали справи не містять, тому, враховуючи наявність в матеріалах справи чинного станом на час розгляду справи договору купівлі-продажу, який є підставою виникнення у сторін прав та обов`язків, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд" заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормагро" про стягнення 405900,00грн є обґрунтованими.

Водночас відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування строків позовної давності в порядку ст.258 ЦК України.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (далі постанова Пленуму ВГСУ) зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Пунктом 2.3. постанови Пленуму ВГСУ передбачено, що якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

При цьому, пунктами 4.2., 4.3. постанови Пленуму ВГСУ передбачено, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Судом встановлено, що у даному випадку кінцевий строк проведення відповідачем остаточного розрахунку з урахуванням приписів ст.692 ЦК України сплив 22.02.2020.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 28.08.2020, тобто з пропуском строку позовної давності за вимогою про стягнення 405900,00грн заборгованості за договором купівлі-продажу 2102/2 від 21.02.2017.

Доводи позивача про те, що умови укладеного договору містили відстрочення оплати і така форма відносин була викликана тим, що засновником позивача та відповідача була одна людина - ОСОБА_2 і до виникнення конфлікту позивач погоджувався чекати на оплату після реалізації жаток, не є поважною причиною пропуску строку позовної давності. Так, існування конфлікту та наявність в договорі умови про те, що ціна може бути змінена залежно від комерційного курсу продажу долару в ПАО КБ "Приватбанк" на день перерахування коштів не позбавляло позивача права на звернення з позов про стягнення з відповідача заборгованості за поставлені жатки в межах строків позовної давності.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з того, що Цивільним кодексом України встановлено строк позовної давності тривалістю в три року, а відповідачем заявлено про сплив позовної давності, суд приходить до висновку, що у даному випадку позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормагро" про стягнення 405900,00грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.03.21

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - в справу,

2,3 - сторонам (рек. з повід.),

на електронні адреси:

ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_2

ІНФОРМАЦІЯ_3,