Рішення № 95604710, 18.03.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2021м. ДніпроСправа № 904/6552/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" м. Кривий Ріг

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ОРБІТА" м. Кривий Ріг

про стягнення основного боргу у розмірі - 229 919,13 грн., інфляційних втрат - 5 782,21 грн., 3% річних - 5 925,73 грн., пені - 21 514,42 грн., 7% штрафу - 20 994,34 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ОРБІТА" основного боргу у розмірі - 229 919,13 грн., інфляційних втрат - 5 782,21 грн., 3% річних - 5 925,73 грн., пені - 21 514,42 грн. та 7% штрафу - 20 994,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 589 від 01.11.2013 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2020, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

У зв`язку з відсутністю фінансування у Господарському суді Дніпропетровської області на поштове відправлення, ухвала від 08.12.2020 направлена на адресу відповідача 18.01.2021.

23.02.2021 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що позовну заяву з додатками він не отримував.

Також відповідач вказує на те, що він є споживачем послуг з постачання теплової енергії у виді гарячої води, а згідно Закону України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» (зі змінами та доповненнями) встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-будівельні послуги, отже позивач не має права нараховувати пеню та штраф.

Також суд зазначає, що у відповідності до ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договору, встановлення факту постачання теплової енергії, встановлення факту невиконання відповідачем умов договору в частині оплати теплової енергії та правомірності вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2013 між Житлово-будівельним кооперативом «Орбіта», яке в подальшому змінило назву на Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельним кооперативом «Орбіта» (споживач-покупець, відповідач) та Державним підприємством «Криворізька теплоцентраль» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль») (теплопостачальна організація-продавець, позивача) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №589 (договір).

Пунктом 1.1. договору встановлено, що за цим договором теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов`язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергію поставляється споживачу-покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року (п. 2.1. договору).

Згідно п. 3.2. споживач-покупець зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які визначені договором (пп. 3.2.5. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем-покупцем, проводяться в грошовій формі за розрахунковий період, відповідно до тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 договору).

У відповідності до п. 6.3. договору оплата за теплову енергію здійснюється споживаче-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли при цьому від споживача-покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості споживача-покупця за цим договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту споживачем-покупцем теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії. Тариф на постачання теплової енергії з 01.01.2011 складає 256,25 грн. за 1 Гкал з ПДВ.

Цей договір набирає чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.10.2014 року керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України (п. 10.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.3 договору).

Відповідно до додатку до договору, дислокація об`єктів є об`єктами надання послуг: житловий будинок за адресою: п. Бульварний, 19.

На виконання умов договору, в період з 01.01.2020 по 15.04.2020 позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію на загальну суму 343 034,46 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 25-28).

Позивач у позові зазначає, що відповідач за поставлену теплову енергію не розрахувався, однак позивачем здійснено корегування боргу, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 299 919,13 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на умови договору строк оплати наданих послуг за спірний період є таким, що настав.

Відповідач у встановлені строки свої зобов`язання по оплаті не виконав, доводи позивача, наведені в позовній заяві не спростував.

На момент розгляду справи борг відповідача складає 299 919,13 грн., докази погашення якого в матеріалах справи відсутні.

Однак, з прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 229 919,13 грн.

Суд вважає, що позивачем допущено технічну описку в прохальній частині позовної заяви в зазначенні суми основного боргу у розмірі 229 919,13 грн., оскільки з документів та розрахунку основного боргу, наданих позивачем, встановлено, що сума боргу становить 299 919,13 грн.

На підставі викладеного, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу у розмірі 299 919,13 грн.

Також, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 5 782,21 грн. - інфляційних втрат, 5 925,73 грн. - 3% річних, 21 514,42 грн. - пені та штраф у розмірі 7% на суму 20 994,34 грн.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.2.7 договору, за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено у три роки.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що її сума за період з 21.02.2020 по 19.11.2020 становить 21 612,75 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 21 514,42 грн.

7% штрафу нараховані правомірно та вони підлягають стягненню у сумі 20 994,34 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що сума 3% річних за період з 21.02.2020 по 24.11.2020 розраховано позивачем вірно та підлягає стягненню у розмірі 5 925,73 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати за період з 01.03.2020 по 31.10.2020 складають 5 809,34 грн., однак суд не можке вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 5 782,21 грн.

Посилання відповідача на не отримання ним позовної заяви судом сприймається критично, оскільки в матеріалах справи містяться докази направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача, а саме опис вкладення та фіскальний чек (а.с. 7).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень

Також суд зазначає, що хибними в контексті обставин даної справи є посилання відповідача на приписи п.п.4 п.3 розд. ІІ Прикінцевих положень Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), якими на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, з урахуванням такого.

Згідно п.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

В ч.1 ст.2 цього ж Закону України закріплено, що предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Приймаючи до уваги те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, предметом якого є постачання електричної енергії як товарної продукції, господарський суд вважає, що відповідачем на користь відповідача житлово-комунальні послуги не надавало, тому правила п.п.4 п.3 розд. ІІ Прикінцевих положень Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на спірні відносини не розповсюджуються.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, зі стягненням з відповідача на користь позивача 299 919,13 грн. – основного боргу, 5 782,21 грн. – інфляційних втрат, 5 925,73 грн. – 3% річних, 21 514,42 грн. – пені та 7% штрафу - 20 994,34 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ОРБІТА" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії у розмірі 345 135,83 грн. – задовольнити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ОРБІТА" (50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Бульварний, б. 19, код ЄДРПОУ 21929303) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) суму основного боргу у розмірі 299 919,13 грн. – основного боргу, 5 782,21 грн. – інфляційних втрат, 5 925,73 грн. – 3% річних, 21 514,42 грн. – пені, 20 994,34 грн. - 7% штрафу та витрати по сплаті судового – 3 968,78 грн., про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.03.2021

Суддя Н.Г. Назаренко