Постанова № 9560386, 29.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2010 р. справа № 2а-3746/10/0570

час прийняття постанови: 15-40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Соколової О.А.

при секретаріШмітько А.В.

за участю :

представників позивача - Руденко Ю.А. (довіреність від 15.03.10),

Каземирової О.В. (довіреність від 12.01.10)

представника відповідача 1 - Ананічевої Т.В. (довіреність від 15.03.10),

Лукової Н.Г. (довіреність від 08.07.09),

прокурора - Вартанової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РАНГ» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за серпень 2008 року у розмірі 67496,00 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «РАНГ», звернулося до суду з позовом до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за серпень 2008 року у розмірі 67496,00 грн. У відповідності до ст.60 КАС України, до участі у розгляді справи вступив прокурор.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що згідно декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року та ТОВ «РАНГ» підлягає відшкодуванню із Державного бюджету України 67 496,00 грн. як відємне значення з податку на додану вартість. Вказаний розмір суми підтверджено податковими деклараціями, платіжними документами та податковими накладними за надані позивачу товари та послуги.

Позивач посилається на норми підпунктів 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), а також на ст.ст. 10,11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні».

Просив стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «РАНГ» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за серпень 2008 року у сумі 67 496,00 грн. та стягнути з відповідача судові витрати.

У процесі розгляду справи позовні вимоги були уточнені позивачем у частині стягнення судових витрат, а саме, позивач просив стягнути понесені ТОВ «РАНГ» судові витрати з державного бюджету України.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на вимогах, мотивуючи їх аналогічно викладеному у позовній заяві з урахуванням уточнення до неї. Просив позов задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи, викладені представником Макіївської ОДПІ.

Представник відповідача Макіївської ОДПІ у судовому засіданні позов не визнав, вважав позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Надав суду письмові заперечення, в яких пояснив, що позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування у розмірі 67 496,00 грн. за серпень 2008 року, однак з огляду на результати зустрічних перевірок контрагенти позивача не зареєстровані платниками ПДВ, визнані банкрутом або не знаходяться за юридичною адресою, що унеможливлює встановити повну схему фінансових взаємовідносин по всьому ланцюгу постачання до кінцевого виробника, вважає вимоги позивача безпідставними. Правову позицію обґрунтовує приписами наказу Державної податкової адміністрації України від 24.04.2003 року №196/дсп «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичними особами». Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ГУ ДКУ у Донецькій області у судовому зсіданні не зявився, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав письмове клопотання щодо розгляду справи за їх відсутністю.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, прокурора, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

На підставі п.2 ст.121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів держави у суді.

Відповідно до ч.2 ст.361 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва органами прокуратури України в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Згідно із ч.2 ст.60 КАС України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

ТОВ «РАНГ» є юридичною особою, зареєстроване 03.02.99 виконавчим комітетом Макіївської міської Ради Донецької області, включене до ЄДРПОУ за номером 30102407, діє на підставі статуту, знаходиться на податковому обліку у Совєтському відділенні Макіївської ОДПІ, є платником податку на додану вартість з 08.02.99, що підтверджується свідоцтвом № 08930524 (а.с.12-20).

Відповідач Макіївська ОДПІ є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідач Головне управління Державного казначейства України в Донецької області у відповідності до ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та, за поданням органів стягнення, здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до пункту 13 Перехідних положень, діє з 1 червня 2005 року та встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 зазначеного пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За даними податкової декларації позивача за серпень 2008 року, яка була надана до податкового органу 22 вересня 2008 року (складеної відповідно до Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 15 червня 2005 року, зареєстрованої Міністерством юстиції України 15 червня 2005 року за № 213), залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає (рядок 23) 67496,00 грн. Відповідно до декларації сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, визначена позивачем у розмірі 67 496,00 грн. (рядок 25.1).

Макіївською ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «РАНГ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з липня 2008 року по серпень 2008 року. За наслідками перевірки складено акт №7904/23-3/30102407 від 20.11.08. Перевіркою не встановлено розбіжностей з відомостями отриманими від ТОВ «Ранг», яке мало правові відносини з платником податків.

У своїх доводах представник податкового органу зазначає, що підприємством ТОВ «РАНГ» навмисно були укладені угоди з підприємствами-посередниками з метою отримання додаткової вигоди, оскільки контрагенти позивача не зареєстровані платниками ПДВ, визнані банкрутами або не знаходяться за юридичною адресою, у звязку із чим було завищено відємне значення у серпні 2008 року.

Суд не приймає вказані доводи позивача з огляду на наступне.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок н додану вартість» передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, серед них (підпункт “в”) у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Аналіз вищенаведених норм підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» доводить, що податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податків, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у певний спосіб, а саме за наслідками перевірок, визначених Законом, або надати висновок із зазначення суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Утриматися від здійснення однієї чи іншої дії означає неналежне здійснення своїх повноважень шляхом бездіяльності.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» цей Закон серед іншого визначає платників податку на додану вартість, порядок обліку звітування та внесення податку до бюджету. Таким чином, саме нормами зазначеного Закону регулюються всі питання повязанні із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Нормами зазначеного Закону право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Тобто, відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявленя до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявленя суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди особи, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Отже, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Відповідач Макіївська ОДПІ вказує на неможливість отримання результатів зустрічних перевірок підприємств, з якими у позивача були господарські відносини, а тому вважає, що сума відємного значення за серпень 2008 року є непідтвердженою. При цьому відповідач посилається на наказу Державної податкової адміністрації України від 24.04.2003 року № 196/дсп «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичними особами».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягає застосуванню саме Закон України «Про податок на додану вартість», а ні наказ Державної податкової адміністрації України.

Судом також встановлено та не спростоване відповідачем, що позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2008 року та заява про повернення повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, надані за правилами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до абзацу 2 вищенаведеного підпункту 7.7.5 ЗУ «Про податок на додану вартість» податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як встановлено у судовому засіданні, Макіївська ОДПІ не надано висновок, за яким орган казначейства здійснив би перерахування суми у розмірі 67 496,00 грн.

Так, у Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області на момент розгляду справи відсутні підстави для прийняття будь-якого рішення, вчинення дії або бездіяльності стосовно відшкодування платнику податків суми ПДВ з Державного бюджету протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу або відмови в цьому з урахуванням вимог п.п.7.7.6 п.7.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З вказаних підстав суд вважає, що на теперішній час відсутні передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», іншими законами про оподаткування підстави для відмови у поверненні суми бюджетного відшкодування позивачу, тому суд задовольняє позовні вимоги, стягує з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 67 496,00 грн.

Стосовно позовних вимог підприємства щодо стягнення з Державного бюджету суми судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно платіжного доручення № 42 від 16.02.10 ТОВ «Ранг» було сплачено судовий збір у звязку із поданням до Донецького окружного адміністративного суду адміністративного позову у розмірі 674,96 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Таким чином, суд, проаналізувавши викладене, вважає, що вимога позивача щодо стягнення з Державного бюджету суми судових витрат у розмірі 674,96 грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «РАНГ» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за серпень 2008 року у розмірі 67496,00 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РАНГ» (ЄДРПОУ 30102407, р/р 2600929135 а АТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ, МФО 380805) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за серпень 2008 року у розмірі 67 496 (шістдесят сім тисяч чотириста девяносто шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РАНГ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 674 (шістсот сімдесят чотири) гривні 96 копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 29 квітня 2010 року. Постанова в повному обсязі виготовлена 5 травня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Соколова О. А.