Ухвала суду № 95603049, 18.03.2021, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3672/20

Провадження 1-кп/524/138/21

УХВАЛА

18.03.2021 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області

у складі: головуючого судді: Олейнікової Г.М.

при секретарі: Денисенко Н.В.

за участю прокурора: Мельника В.О.

захисника Лашко О.О.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Кременчука Полтавської області кримінальне провадження , внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170090001421 від 26.04.2020 року відносно вчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

18.06.2020 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020170090001421 від 26.04.2020 року відносно вчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України, який був розподілений судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області Олейніковій Г.М.

22.01.2021 року ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого відраховується до 22.03.2021 року.

У зв`язку з тим, що судовий розгляд справи відкладається на 15.04.2021 року, так як по справі не досліджені письмові докази, обвинувачені по справі не надавали показання , а у обвинуваченого ОСОБА_1 22.03.2021 року сплине строк тримання під вартою, тому суд вважає у даному судовому засіданні розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою .

Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження, прокурора, який вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити строк тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України існують до теперішнього часу, так як знаходячись на волі ОСОБА_1 може ухилитись від явки до суду , також йому висунуте обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину в період іспитового строку , може переховуватись від суду, захисника Лашко О.О., яка заперечує з приводу продовження строків тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , просить суд змінити ОСОБА_1 запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України не доведені, ОСОБА_1 від явки до суду ухилятись не буде, так як має постійне місце проживання, раніше в розшуку не перебував, має намір одружитися, будь-якого впливу на потерпілого та свідків вчиняти не буде, так як вони вже допитані у судовому засіданні, є учасником бойових дій, обвинуваченого ОСОБА_1 , який також просив змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, так як він має намір одружитися та працювати на дому, буде дотримуватися умов запобіжного заходу, обвинуваченого ОСОБА_2 , який підтримав думку захисника Лашко О.О., приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, застосований ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22.01.2021 року спливає 22.03.2021 року.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п.35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).

У справі «Сергій Волосюк проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою. Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

За даним кримінальним провадженням, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд також враховує обсяг пред`явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному провадженні.

Згідно вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

У зв`язку з викладеним, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені п. 1, 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м`які альтернативні запобіжні заходи.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії тяжких злочинів, у разі доведення його вини йому може бути призначено покарання від семи до десяти років позбавлення волі із конфіскацією майна, також ОСОБА_1 раніше судимий 18.06.2019 року Октябрським районним судом м.Полтави за ст. 407 ч.4 КК України до 3-х років позбавлення волі , на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік і йому висунуте обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення в період іспитового строку, тобто він на шлях виправлення не встав, тому застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, офіційно не працює, немає постійного джерела доходу, тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливості скоювати інші кримінальні правопорушення.

Вирішуючи клопотання захисника Лашко О.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт суд враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на цілодобовий домашній арешт, а альтернативні запобіжні заходи, як вище зазначив суд не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Таким чином, суд, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на шістдесят днів, а саме з 18.03.2021 року до 16.05.2021 року включно .

Згідно положень ст. 183 ч.4 п.1 КПК України , суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування .

Оскільки кримінальне правопорушення, у якому висунуте органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_1 вчинений із погрозою застосування насильства, то суд вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі №3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Керуючись ст.ст.177,178 ,194, 369, 392 , 394 ч.5, ст. 395 ч.2 п. 1-1 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 18.03.2021 року до 16.05.2021 року включно.

У задоволенні клопотання захисника Лашко О.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду, через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом 5 днів з дня її оголошення обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Головуючий суддя : Г.М. Олейнікова