Вирок № 95602309, 18.03.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/198/21

Номер провадження 1-кп/623/164/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді: Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання: Ткаченко Ю.Ю.

за участю прокурора: Козир М.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021220320000010 від 08 січня 2021 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слабунівка Балаклійського району Харківської області, громадянина України, українця, з повною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, місце реєстрації та фактичного проживання – АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1)15.05.2007р. Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

2)27.12.2007р. Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

3)10.12.2012р. Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком - 2 роки;

4)13.09.2013р. Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч.3 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

5)28.01.2019р. Чугуївським міським судом Харківської області за ч.4 ст. 296, ст. 71,72 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений 14.01.2020 року по відбуттю строку,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2020 року, приблизно о 22 годині, ОСОБА_1 , маючи прямий умисел на крадіжку чужого майна з метою збагачення, з корисливих мотивів, через огорожу проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_2 , розбив вікно та проник до літньої кухні, з якої, при відсутності власника та інших осіб, діючи повторно, усвідомлюючи, що його дії ніким не замічені, таємно викрав мотокосу «Expert Garden 1E36A-2A» вартістю 920 грн. 00 коп., що належить потерпілій ОСОБА_3 , чим завдав останній матеріальну шкоду на вказану суму, після чого покинув місце скоєння кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину свою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України визнав повністю, у скоєному розкаявся, зазначив що робив у потерпілій ОСОБА_3 , допомагав їй, одного разу він із знайомим прийшли до дачі, де косили траву мотокосою. Після чого, 28.12.2020р. він пішов після роботи у ОСОБА_3 до домоволодіння по АДРЕСА_2 , зайшов до нього, розбив вікно в літню кухню, та забрав мотокосу, яку продав за 500 грн. Гроші витратив на власні потреби. Після того як його зустрів дільничний та запитав про мотокосу, одразу визнав вину у скоєному злочині, на слідчому експерименті добровільно показував механізм вчинення крадіжки.

Потерпіла ОСОБА_3 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за частиною 3 статті 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, запобіжний захід обвинуваченому залишити у вигляді цілодобового домашнього арешту.

На підставі частини третьої статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються – дата, час, місце, мотив, мета, наслідки скоєного злочину, розмір матеріальної шкоди, тощо. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною третьою статті 185 КК України - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно, поєднана з проникненням в інше приміщення.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 не працює, не одружений, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку в лікаря нарколога та Ізюмському ОМТЦК та СП, раніше неодноразово судимий, востаннє звільнився з місць позбавлення волі 14 січня 2020 року за відбуттям покарання, характеризується за місцем проживання та реєстрації посередньо, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості та його свідчення, довідка з Ізюмського ОМТЦК та СП, довідка про звільнення.

Згідно досудової доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як високий, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб оцінено на середньому рівні.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Злочин, який вчинив обвинувачений ОСОБА_1 , відповідно до статті 12 КК України віднесений до тяжкого злочину.

Обставини, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 рецидив злочинів.

В пункті першому Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений визнав свою провину, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, у потерпілої відсутні вимоги до нього, враховує невеликий розмір завданої матеріальної шкоди та посередню характеристику за місцем проживання, однак при цьому ОСОБА_1 має непогашену судимість за вчинення тяжких злочинів, в тому числі проти власності, відсутні обставини, що свідчать про позитивну особистість обвинуваченого, який не має постійного місця роботи, зважаючи на досудову доповідь, то суд вважає, що наведене характеризує обвинуваченого як суспільно-небезпечну особу, яка наполегливо не бажає становитися на шлях виправлення та перевиховання, а тому ОСОБА_1 має бути призначене покарання саме у вигляді позбавлення волі.

На думку суду інші альтернативні види покарань не стануть дієвими для досягнення мети щодо виправлення обвинуваченого.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили, однак не більше 2 місяців, залишити без змін, зважаючи на те, що судом призначається реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі в умовах ізоляції від суспільства, у обвинуваченого наявні ризики, передбачені пунктами першим, п`ятим частини першої статті 177 КПК України - переховуватися від суду та вчинити нове кримінальне правопорушення.

Цивільний позов у кримінальному провадженні – відсутній.

Судові витрати згідно частини другої статті 124 КПК України, а саме витрати, пов`язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи в сумі 300 гривень, що проводилась експертом ОСОБА_4 підлягають стягненню з обвинуваченого.

Речовий доказ після набрання вироком законної сили слід повернути потерпілій.

Керуючись статтями 50,65-67, частиною третьою статті 185 КК України, статтями 100, 124, 126, 349, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (ТРИ) роки.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді цілодобового домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту визначити до 18 травня 2021 року.

Строк відбуття покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Цивільний позов - відсутній.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №88/21 в сумі 300,00 грн. на користь судового експерта Зєлєніної Є.В. (рахунок КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 ).

Речовий доказ: мотокосу «Expert Garden 1E36A-2A» повернути потерпілій ОСОБА_3 ;

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, прокурору.

Направити копію вироку не пізніше наступного дня учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Головуючий суддя: М.П.Одарюк