Рішення № 95601252, 17.03.2021, Оболонський районний суд міста Києва

17.03.2021 Справа № 756/16662/20

Унікальний номер 759/16662/20

Провадження номер 2/756/2662/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Михнюк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрокредит», треті особи без самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, Приватний виконавець Київського міського виконавчого округу Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом в якому просила суд: визнати виконавчий напис №1609 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. 10 листопада 2020 року щодо стягнення з неї на користь ТОВ «Мікрокредит» боргу в сумі 35610,04 грн., таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що виконавчий напис вчинено зі порушенням Порядку нотаріальних дій нотаріусами України, а саме за відсутності документів, що підтверджують договірні правовідносини та безспірність заборгованості, відсутність нотаріально посвідченого договору, відсутність належного сповіщення боржника про звернення для вчинення виконавчого напису нотаріуса, просить суд задовольнити позовні вимоги та вирішити питання розподілу судових витрат.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 22 грудня 2020 року справу передану на розгляд головуючому судді Шролик І.С .

Ухвалою суду від 23 грудня 2020 року у справі відкрито спрощене провадження.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 грудня 2020 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. завірені копії матеріалів на підставі яких вчинений оскаржуваний виконавчий напис.

За заявою позивача, ухвалою суду від 01 лютого 2021 року забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №1609 вчиненого 10 листопада 2020 року.

Відповідач ТОВ «Мікрокредит» будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями. В судові засідання, які були призначені на 20 січня 2021 року, 18 лютого 2021 року та 17 березня 2021 року не з`явився, також не забезпечив явку свого представника. Правом подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На виконання ухвали суду від 28 січня 2020 року від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. 25 січня 2021 року надійшли копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис. Однак, в досліджених судом матеріалів встановлено відсутність кредитного договору на підставі якого проведено виконавчий напис. Судом вдруге 18 лютого 2021 року надіслано на адресу приватного виконавця судовий запит про надання копії кредитного договору на підставі якого вчинений виконавчий напис. Проте, на час розгляду справи судом, відповіді на запит не отримано.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За таких обставин, враховуючи що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, з метою дотримання розумного строку розгляду справи, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів, без участі належно сповіщених сторін та їх представників.

Судом встановлено з матеріалів нотаріальної справи, що між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Мікрокредит» укладено кредитний договір №89071 від 13 листопада 2019 року.

Із заявою про вчинення виконавчого напису представник ТОВ «Мікрокредит» звернувся до Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. 23 жовтня 2020 року. До заяви додано договір оригінал кредитного договору №89071 від 13.11.2019., виписка з рахунку боржника; статутні документи стягувача, копія повідомлення про порушення основного зобов`язання, докази повідомлення боржника про наміри стягнути заборгованість вчиненням виконавчого напису нотаріуса, довідку про відсутність спору (а.с.30-59).

На підставі поданої заяви та доданих до неї документів, 10 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. вчинено виконавчий напис № 1609 за яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мікрокредит» боргу за період з 30 квітня 2020 року по 10 жовтня 2020 року в сумі 35610,04 грн.(а.с.31).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінським О.В. від 25 листопада 2020 року відкрито виконавче провадження №63727334 за виконавчим написом №1609 виданим 10.11.2020 року приватним нотаріусом КМНО Григорян Д.Г. (а.с.8).

Між сторонами виник спір стосовно дотримання вимог діючого законодавства при вчиненні приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. виконавчого напису №1609 виданим 10.11.2020 року за заявою стягувача ТОВ «Мікрокредит».

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, окрім перевірки додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, суд повинен перевірити доводи боржника й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 (№ 754/9711/14-ц).

Суд вважає слушними доводи позивача ОСОБА_1 в частині порушення нотаріусом порядку вчинення оскаржуваного виконавчого напису, зокрема.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Остаточне рішення адміністративного суду набрало чинності 22 лютого 2017 року.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчого напису 10 листопада 2020 року) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Даний висновок міститься в Постанові Верховного суду від 12 березня 2020 року (справа № 757/24703/18-ц, провадження № 61-12629св19), який суд в порядку ч.4 ст.263 ЦПК України застосовує до спірних правовідносин.

Судом встановлено, що серед документів наданих ТОВ «Мікрокредит» нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, не надано, що свідчить про недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Також на неодноразову вимогу суду приватним нотаріусом Григорян Д.Г. не надано для огляду копію кредитного договору для переконання його нотаріального посвідчення. 16 березня 2021 року на адресу суду від нотаріуса надійшла відповідь, з якої не зрозуміло, чому у документах нотаріуса (копії нотаріальної справи), що стали підставою для вчинення виконавчого напису відсутня копія кредитного договору.

Також на спростування твердження позивача відповідачем ТОВ «Мікрокредит» суду не надано для огляду кредитний договір для переконання його нотаріального посвідчення. Тому суд дійшов до висновку про недоведеність нотаріального посвідчення кредитного договору , оскільки дане твердження позивача не спростовано відповідачем.

Суд також вважає такими, що заслуговують на увагу доводи позивача, щодо порушення підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.

Судом досліджено, що згідно відомостей згрупованого поштового відправлення №ЛП-014913 від 11.09.2020 повідомлення позичальнику ОСОБА_1 надіслано за кодом відправки 0337010798307 лише 11 вересня 2020 року.(а.с.36). Проте, повернуто без вручення на зворотню адресу 19.10.2020, що підтверджується відомостями із сайту Укрпошта, що доводить не виконання вимог підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, зазначене свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення боржника.

З огляду на зазначене, як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушень порядку повідомлення боржника про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, на підставі чого, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. вчиненого 10 листопада 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мікрокредит» боргу в сумі 35610,04 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Як передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

При зверненні до суду з даним позовом та заявою про забезпечення позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн. та 454,00 (а.с.1,75), які підлягають стягненню в загальному розмірі 1294,80 грн. з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.2,4,5,10,12,76-83,133,141,209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрокредит», треті особи без самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, Приватний виконавець Київського міського виконавчого округу Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни за №1609 вчинений 10 листопада 2020 року, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрокредит» заборгованість за кредитним договором № 89071 від 13 листопада 2019 року за період з 30 квітня 2020 року по 10 жовтня 2020 року в сумі 35610,04 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрокредит» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1294,80 грн. (одна тисяча двісті дев`яносто чотири ) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 березня 2021 року.

Суддя І.С. Шролик