Вирок № 95600392, 17.03.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12866/19

Провадження № 1-кп/161/384/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 17 березня 2021 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

головуючого - судді Калькової О.А.,

за участю секретарів Єдинак А.М., Данієляна А.К., Ющак Ю.В.,

прокурора Шпоти О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Карпука А.С.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030130001047 від 25 листопада 2018 року, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-IV від 15.04.2008, № 586 - VI від 24.09.2008),-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 , 24.11.2018 близько 23 години 00 хвилин, неподалік смт. Рокині Луцького району, керуючи технічно справним легковим автомобілем марки «BMW 316I» реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 та рухаючись ним у темну пору доби з м. Ковель у напрямку м. Луцька по проїзній частині автодороги М-19 сполученням «Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече» 136 км + 800 м, яка має по одній смузі руху у кожному напрямку, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, проявив безпечність та неуважність, не врахував дорожню обстановку та дорожні умови, а саме слизьке асфальтоване покриття проїзної частини, стан керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, не вибрав безпечної швидкості руху, в результаті чого керований ним автомобіль перейшов у стан неконтрольованого заносу з подальшим виїздом на смугу зустрічного руху, узбіччя лівої сторони та перекинувся у кювет лівої сторони, внаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки у вигляді перелому грудини, перелому 8-10 ребер справа з забоєм легень, правобічним малим пневмотораксом, двобічним гемотораксом, закритих переломів поперечних відростків 3-4 поперекових хребців справа, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, рани на волосистій частині голови, множинних забоїв м`яких тканин та саден в ділянці чола, обличчя, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які згідно висновку експерта №17 від 15.01.2019 за ступенем тяжкості травма грудної клітки та переломи хребців відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для їх лікування та загоєння необхідний час більше 21 доби, струс головного мозку та рани відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад, решта тілесних ушкоджень відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

У прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме:

п. 2.3. б) Для забезпечення дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 своїми необережними дiями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження,вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-IV від 15.04.2008, № 586 - VI від 24.09.2008).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України не визнав та показав, що кримінальне провадження відносно нього сфабриковане працівниками поліції, так як у ньому не проводилось належного, всебічного і об`єктивного досудового слідства за участі двох водіїв та двох автомобілів, які були учасниками ДТП 24.11.2018 року одночасно, а дії цих службових осіб за їх змовою були направлені на приховування водія ОСОБА_3 та автомобіля яким він керував, як винуватця ДТП 24.11.2018 року в одному і тому ж самому місці в один і той час, зловживаючи своїми спеціальними повноваженнями, у зв`язку з чим за їх протиправні дії в цьому кримінальному порядку він відповідати не може. На його думку, обвинувачення в даному кримінальному провадженні сфабриковувалось для нього, шляхом незаконного виведення ОСОБА_3 як водія із цієї справи і передачі автомобіля для його знищення, без проведення будь - яких слідчих дій з ним. А тому просить постановити в даному кримінальному провадженні виправдувальний вирок у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Цивільний позов не визнає.

Незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованому йому органами досудового розслідування кримінальному правопорушенні, його винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-IV від 15.04.2008, № 586 - VI від 24.09.2008) повністю підтверджується, зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні.

Так, потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що 24 листопада 2018 року він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поверталися з м. Ковеля в м. Луцьк. За кермом автомобіля ВМВ був ОСОБА_6 , так як у нього розболівся зуб, він сів з ззаду автомобіля і заснув, а до свідомості прийшов вже будучи в лікарні, оскільки в момент ДТП отримав тілесні ушкодження. Обставин ДТП не пригадує, так як був без свідомості, все чув лише зі слів ОСОБА_5 . Претензій ні морального ні матеріального характеру до обвинуваченого він не має.

Такі показання потерпілого судом беруться до уваги, оскільки вони спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо його непричетності до вчинення даного кримінального правопорушення, які суд вважає неправдивими та такими, що дані виключно з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Такі показання потерпілого об`єктивно підтверджуються іншими здобутими та всебічно, повно дослідженими у справі доказами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду дав показання, про те, що 24 листопада 2018 року близько 23.30 їхав в напрямку м. Ковель, дорога на той час була досить слизькою. По дорозі побачив, що стояли два автомобілі марки БМВ на номерах не нашої реєсрації, також один автомобіль знаходився в кюветі перевернутий, в той час приїхали дві чи три автомобілі швидкої допомоги, викликали працівників МЧС. Показав, що коли він зупинився на місці події то бачив, як з перевернутого автомобіля, який був в кюветі, діставали людину, яку поклали на носілки, а інша людина вже була біля автомобіля. На запитання учасників судового процесу відповів, що йому не відомо скільки людей знаходилось в автомобілі, з людиною він не спілкувався, так як на той час вона була в непритомному стані.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду дав показання, про те, що до нього зателефонував товариш - ОСОБА_8 , попросив автомобілем забрати його дівчину, на що він погодився. Рухаючись, 24 листопада 2018 року о 22 год. 30 хв., автомобілем марки БМВ зі сторони м. Ковель у м. Луцьк не доїжджаючи с. Брище він злетів в кювет. Причиною ДТП була слизька дорога і він на той час не впорався з керуванням. З перевернутого автомобіля вони з ОСОБА_9 вибралися самостійно, обоє жодних тілесних ушкоджень не отримали. Показав, що він за дану подію був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду дав показання, про те, що до нього зателефонувала дівчина, попросила її забрати з роботи, тоді він зателефонував своєму товаришу - ОСОБА_3 на що той погодився. 24 листопада 2018 року о 22 год. 30 хв., рухаючись автомобілем марки БМВ зі сторони м. Ковель у м. Луцьк не доїжджаючи с. Брище злетіли в кювет. Жодних тілесних ушкоджень вони обоє не отримали. На той час будь - яких інших автомобілів в кюветі не було. Після даної події він зателефонував своїй дівчині та повідомив що вони потрапили в ДТП. Наступного дня він приїхав з батьком та братом забирати даний автомобіль.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду дала показання, про те, що працює в магазині «Сулі Гулі» адміністратором. 24 листопада 2018 року близько 22 год. вона зателефонувала своєму хлопцю - ОСОБА_8 , попросила забрати її з роботи, а близько 22 год. 25 хв. їй зателефонував ОСОБА_11 , при цьому повідомив, що він з ОСОБА_3 автомобілем злетіли з дороги та потрапили в ДТП, також повідомив, що вони обоє жодних тілесних ушкоджень не отримали, сказав їй, щоб вона викликала собі таксі, так як він не зможе приїхати по неї.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду дала показання, про те, що обвинувачений ОСОБА_1 являється її рідним братом. Їй було відомо, що 24 листопада 2018 року її брат ОСОБА_1 разом з своїми друзями: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 поїхали в м. Ковель. Близько 22 год. вони зателефонували їй та повідомили, що все добре, що повертаються в м. Луцьк. Однак о 22 год. 20 хв. їй зателефонував батько - ОСОБА_13 та повідомив, що він не може додзвонитися до ОСОБА_14 та його друзів, так як ніхто слухавки не брав. О 23 год. 00 хв. вона зателефонувала ОСОБА_2 , однак слухавку взяв ОСОБА_5 та повідомив, що вони потрапили в ДТП, сказав, що всі живі, в ОСОБА_15 зламана нога, з голови текла кров. В той час вона попросила дати трубку ОСОБА_15 , за кермом був саме він, ОСОБА_16 повідомив, що їм на зустрічну смугу руху виїхав автомобіль з ввімкненим дальнім світлом, внаслідок чого вони вдарись в дерево та злетіли в кювет, в якому був ще один автомобіль. Очевидцем ДТП вона не була, про обставини події, дізналась лише зі слів ОСОБА_17 . Також показала, що 27 листопада 2018 року вони виїздили на місце ДТП, за декілька метрів бачили уламки від іншого автомобіля.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду дав показання, про те, що обвинувачений ОСОБА_1 являється його рідним сином. Йому було відомо, що 24 листопада 2018 року вранці син ОСОБА_1 разом з своїми друзями: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 поїхали в м. Ковель. Близько 22 год. 20 хв. він зателефонував сину, однак той не відповідав, о 22 год. 30 хв син знову ж слухавки не брав, після цього він зателефонував доньці ОСОБА_18 , повідомив, що не може зв`язатися з ОСОБА_15 . Тоді донька зв`язалася із ОСОБА_5 , який повідомив, що вони потрапили в ДТП, що всі живі, в той час донька постійно була з ним на зв`язку. 27 листопада 2018 року він прибув на місце ДТП, знайшов розбитий телефон сина, біля автомобіля лежали домкрат, дзеркало та щітка. ОСОБА_16 говорив, що витягував з автомобіля його сина та ОСОБА_2 , при цьому він говорив, що в момент ДТП він відчув удар. Також показав, що очевидцем ДТП він не був, про обставини події, йому відомо зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_17 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду дав показання, про те, що 24 листопада 2018 року він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_19 поверталися з м. Ковеля в м. Луцьк. За кермом автомобіля ВМВ був ОСОБА_6 , він сидів з переду спереду біля водія, а ОСОБА_20 ззаду. В момент ДТП він заснув, прокинувся від удару, о 22 год. 20 хв., при цьому побачив, що їх автомобіль знаходився в кюветі, а товариші обоє були без свідомості. Коли діставав ОСОБА_14 та ОСОБА_2 з автомобіля почув удар автомобіля. В той момент водій автомобіля «Мерседес» викликав швидку допомогу, яка приїхала за 15 хвилин.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 суду дав показання, про те, в момент ДТП, яка сталась 24 листопада 2018 року, працював на посаді слідчого СВ Луцького РВП ЛВП ГУНП у Волинській області, проводив огляд місця події після ДТП. На даний час пригадати не може, які були з ним працівники при проведенні огляду. На місці ДТП було два автомобілі. Пригадує, що потерпілий ОСОБА_20 був в одному автомобілі, йому були заподіяні тілесні ушкодження в момент ДТП, тому і по водію даного автомобіля - ОСОБА_22 були внесені відомості до ЄРДР.

Крім цього, винність ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України(в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-IV від 15.04.2008, № 586 - VI від 24.09.2008), об`єктивно підтверджується також і іншими доказами у кримінальному провадженні.

Протоколом огляду місця дорожньо - трнспортної пригоди від 25 листопада 2018 року, з фототалицями, з якого вбачається, що об`єктом огляду являється місце ДТП автошлях М-19 сполученням «Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече» де знаходився автомобіль марки «BMW 316I» реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 , який знаходився у рові з правої сторони у напрямку м. Луцьк. В даному автомобілі наявні пошкодження.

Протоколом огляду трнспортного засобу від 27 листопада 2018 року, з фототалицями, з якого вбачається, що об`єктом огляду являється автомобіль марки «BMW 316I» реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 . В даному автомобілі наявні пошкодження.

Висновком експерта № 17 від 15 січня 2019 року, з якого вбачається, що згідно даних представленої медичної документації у гр. ОСОБА_2 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки у вигляді перелому грудини, перелому 8-10 ребер справа з забоєм легень, правобічним малим пневмотораксом, двобічним гемотораксом, закритих переломів поперечних відростків 3-4 поперекових хребців справа, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, рани на волосистій частині голови, множинних забоїв м`яких тканин та саден в ділянці чола, обличчя, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті контакту з травмуючою дією тупих предметів, цілком можливо при ударів об виступаючі частини салону автомобіля під час ДТП, в час вказаний в ухвалі суду та в медичній документації,за ступенем тяжкості травма грудної клітки та переломи хребців відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для їх лікування та загоєння необхідний час більше 21 доби, струс головного мозку та рани відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад, решта тілесних ушкоджень відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Висновком експерта № 86 від 27.03.2018 року, з якого вбачається, що на момент експертного огляду робоча гальмова система автомобіля «BMW 316I» р.н. знак НОМЕР_1 знаходилась в непрацездатному стані. На момент експертного огляду система рульового керування автомобіля «BMW 316I» р.н. знак НОМЕР_1 знаходилась в непрацездатному стані. Непрацездатність робочої гальмової системи автомобіля «BMW 316I» р.н. знак НОМЕР_1 у вигляді пошкодження трубопроводу живлення гальмових механізмів задніх коліс виникла в результаті ударного навантаження під час ДТП. Непрацездатність системи рульового керування автомобіля «BMW 316I» р.н. знак НОМЕР_1 у вигляді пошкодження корпусу рульової рейки виникла в результаті ударного навантаження під час ДТП.

Висновком експерта № 58 від 24.01.2019 року, з якого вбачається, що згідно даних медичної документації у гр. ОСОБА_1 було виявлено тілесні ушкодження. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті контакту з травмуючою дією тупих предметів /предмету/, цілком можливо при ударів об виступаючі частини салону автомобіля під час ДТП.

Письмовою заявою ОСОБА_2 , з якої вбачається, що ОСОБА_20 просить визнати його потерпілим в кримінальному провадженні по факту ДТП, яка мала місце 24.11.2018 року, в ході якої ним були отримані тілесні ушкодження.

Дані докази, відповідно до ст.85, 86 КПК України, суд вважає належними та допустимими, оскільки вони прямо та опосередковано підтверджують обставини, що підлягають доказуванню та мають значення у даному провадженні, а також отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своєму рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Також, оцінюючи вищенаведені докази, суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними, а сукупність зібраних доказів є достатніми для прийняття рішення по кримінальному провадженню.

Суд критично відноситься до клопотання ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження за відсутності складу кримінального правопорушення з його боку, так як на його думку слідчий Перевознік В.Й. проти волі ОСОБА_2 визнав його потерпілим у даному кримінальному провадженні, також що до даної ДТП причетний ОСОБА_3 , однак його було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки такі доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ч.1, ч 2 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Відтак, судом встановлено і це підтверджується дослідженою під час судового розгляду, письмовою заявою ОСОБА_2 , яка визнана відповідно до ст. 85, 86 КПК України належним і допустимим, доказом у кримінальному провадженні. З даної заяви слідує, що ОСОБА_20 просить визнати його потерпілим в кримінальному провадженні по факту ДТП, яка мала місце 24.11.2018 року, в ході якої ним були отримані тілесні ушкодження. Крім того з наданих судупоказань потерпілого ОСОБА_2 , який у відповідності до вимог ст. 22 та ст. 95 КПК України чітко ствердив в судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_6 24 листопада 2018 року керував автомобілем марки «БМВ», а він перебував в салоні даного автомобіля, в момент ДТП йому було спричинено тілесні ушкодження.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України сторони мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.

Згідно з приписами пунктів 1-3 частини першої статті 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Суд зазначає, що ст. 337 КПК України визначено - судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. При цьому частиною третьою статті 26 КПК регламентовано, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що 05 серпня 2019 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України а тому суд у відповідності до вимог ст. 337 КПК України розглядає дане кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_1 .

Таким чином, вищезазначені твердження ОСОБА_1 суд оцінює критично, як такі, що не є предметом судового розгляду відповідно до положень частини першої статті 337 КПК, а тому і предметом доказування відповідно до положень частини першої статті 91 КПК.

Також суд критично оцінює твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, з огляду на наступне.

Кримінально-правова норма, закріплена у статті 286 Кримінального кодексу України (далі -КК), є бланкетною нормою, оскільки встановлює кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами. Тобто основним безпосереднім об`єктом злочину є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, перелік яких наведений у примітці до статті 286 КК, а його додатковим обов`язковим об`єктом - життя і здоров`я особи.

Верховним Судом у постанові від 21.03.2019 р. (справа № 753/11543/17-к) зазначено, що зі змісту сформульованої у статті 286 КК диспозиції слідує, що вона є бланкетною, а тому при кваліфікації слід керуватися законодавчими чи іншими нормативними актами щодо безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. У зв`язку з цим суди зобов`язані ретельно з`ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у цій статті порушення; які норми правил безпеки дорожнього руху не додержано; чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

При цьому слід враховувати, що за змістом статті 286 КК цей злочин належить до злочинів із так званим матеріальним складом. А тому ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених приписами частин 1, 2 або 3 цієї статті, і перебувають з ними у причинному зв`язку.

Тому встановлення причинного зв`язку між діянням, що полягає у порушенні конкретних правил безпеки дорожнього руху і наслідками, що настали, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 286 КК.

Під час досудового розслідування було проведено судово-медичну експертизу, відповідно до висновку № 17 від 15 січня 2019 року, згідно даних представленої медичної документації у гр. ОСОБА_2 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки у вигляді перелому грудини, перелому 8-10 ребер справа з забоєм легень, правобічним малим пневмотораксом, двобічним гемотораксом, закритих переломів поперечних відростків 3-4 поперекових хребців справа, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, рани на волосистій частині голови, множинних забоїв м`яких тканин та саден в ділянці чола, обличчя, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті контакту з травмуючою дією тупих предметів, цілком можливо при ударів об виступаючі частини салону автомобіля під час ДТП, в час вказаний в ухвалі суду та в медичній документації,за ступенем тяжкості травма грудної клітки та переломи хребців відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для їх лікування та загоєння необхідний час більше 21 доби, струс головного мозку та рани відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад, решта тілесних ушкоджень відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Отже, суд приходить до переконання, що в судовому засіданні було підтверджено наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням обвинуваченою вимог пункту 2.3 б); п. 12.1 ПДР та спричиненням потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Тому суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за ознаками у порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини за ч. 1 ст. 286 КК України суд розцінює як намагання уникнути від кримінальної відповідальності за скоєне, оскільки вони спростовуються переліченими вище доказами у їх сукупності. Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_20 та свідки, кожен зокрема, давали логічні та послідовні показання, які суд кладе в основу вироку, при цьому будь-яких підстав у даних осіб оговорювати ОСОБА_1 немає.

Суд також звертає увагу на щирість, змістовність та послідовність показів потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні про обставини події, які повністю узгоджуються з характером розвитку подій, які викривають обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і є на думку суду достовірними і правдивими. Суд не вбачає, що у потерпілого, є мотиви говорити неправду.

Таким чином, оцінивши всебічно, повно та неупереджено досліджені докази, які визнані судом належними, допустимими та достовірними, суд приходить до висновку про доведеність в судовому засіданні, що в діях ОСОБА_1 дійсно є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-IV від 15.04.2008, № 586 - VI від 24.09.2008) за ознаками вчинення необережних дiй, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які, відповідно до вимог ст. ст. 66, 67 КК України, пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1 , суд не вбачає.

Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує інформацію про стан його здоров`я, який не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра та за допомогою до них не звертався, вперше притягується до кримінальної відповідальності, являється особою молодого віку та інвалідом III групи, має постійне місце проживання, потерпілий жодних претензій до обвинуваченого не має, а тому суд призначає покарання в межах санкції ст. 286 ч.1 КК України, у виді обмеження волі, із застосуванням ст.75 КК України та покладенням у відповідності до ст.76 КК України певних обов`язків.

Додаткове покарання, що передбачене санкцією статті 286 ч.1 КК України призначається судом на 1 (один) рік, оскільки, як встановлено судом, керування транспортними засобами не є джерелом доходу та засобом для існування обвинуваченого.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень так і іншими особами.

На підставі ст.ст.128, 129 КПК України ст.1166 ЦК України, цивільний позов Луцької міської клінічної лікарні до ОСОБА_1 про відшкодування збитків завданих злочином задовольнити, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь Луцької міської клінічної лікарні 13 904 (тринадцять тисяч дев`ятсот чотири) грн. 00 коп. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 .

У відповідності до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.

Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 06 грудня 2018 року - скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-IV від 15.04.2008, № 586 - VI від 24.09.2008) призначивши покарання - 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він, протягом іспитового строку, тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Цивільний позов Луцької міської клінічної лікарні до ОСОБА_1 про відшкодування збитків завданих злочином - задовольнити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь Луцької міської клінічної лікарні 13 904 (тринадцять тисяч дев`ятсот чотири) грн. 00 коп. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави витрати пов`язані із залученням експерта для проведення інженерно - транспортної експертизи в сумі 2288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 00 коп.

Речові докази: автомобіль марки «BMW 316I» реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 , який переміщено з відкритого майданчика Луцького РВП ЛВП ГУНП у Волинській області на спеціальний майданчик ЦЗ ГУНП у Волинській області, який знаходиться за адресою: Ківерцівський район, с.Сокиричі, вул.Солдацька, 1 - передати за належністю ОСОБА_13 .

Арешт на майно, який накладений ухвалою слідчого судді 06 грудня 2018 року - скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: