Ухвала суду № 95599514, 04.02.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40845/17

Провадження № 2/761/345/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретар судового засідання - Мехеди А.В.,

за участю:

представника відповідача - Успенської Г.С.,

представника відповідача - Кшемінської Ю.І.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Києві питання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до телевізійної програми «Надзвичайні новини», ведучої телевізійної програми «Надзвичайні новини» в ефірі каналу ICTV ОСОБА_5 , Головного управління національної поліції в Київській області, співробітника Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 , третя особа: Державна казначейська служба України, про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до телевізійної програми «Надзвичайні новини», ведучої телевізійної програми «Надзвичайні новини» в ефірі каналу ICTV ОСОБА_5 , Головного управління національної поліції в Київській області, співробітника Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 , третя особа: Державна казначейська служба України, про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року у справі відкрито провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

Апеляційний суд м. Києва постановою від 31 липня 2018 року скасував ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4 про відвід судді, справу передано для повторного автоматичного розподілу справи в порядку ст. 14 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 лютого 2019 року, матеріали справи передані у провадження судді Фролової І.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року справу було прийнято у провадження судді Фролової І.В.

08 грудня 2020 року через канцелярію суду позивачем було подано заяву про відкладення судового засідання, призначеного на 08 грудня 2020 року.

У судове засідання 08 грудня 2020 року позивач не з`явився, про час та місце слухання повідомлений належним чином, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 04 лютого 2021 року о 14 год. 00 хв.

04 лютого 2021 року через канцелярію суду представником позивача - ОСОБА_4 було подано заяву про відкладення судового засідання, призначеного на 04 лютого 2021 року.

У судове засідання 04 лютого 2021 року позивач не з`явився, про час та місце слухання повідомлений належним чином, разом із тим, позивач знову не з`явився у судове засідання, у зв`язку із чим виникло питання про залишення позову без розгляду.

Представники відповідачів просили суд залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Однією з основних засад цивільного судочинства, у відповідність до ст. 2 ЦПК України, є неприпустимість зловживання процесуальних прав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частині 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частина 2 та 5 статті 12 ЦПК України визначає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Частина 1 статті 44 ЦПК України визначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

З рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», слідує, що в силу вимог ч. 1 статті 6 Конвенції про захисти прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, в їх системному зв`язку, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутність.

Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

Вказане узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні по справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03), в частині того, що «…сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003 року).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач був належним чином повідомлений про всі судові засідання, є підтвердження про обізнаність розгляду справу у суді всіма учасниками справи. Заяви від позивача про відкладення розгляду справи без надання належних та допустимих доказів поважності відсутності в судових засідання і те, що справа з 21.04.2017 перебуває на розгляді в суді, дає суду можливість встановити не добросовісне користування процесуальними правами та зловживання процесуальними правами позивачем.

Враховуючи те, що існує спір між сторонами, суд вважає, що розгляд справи по суті без сторони позивача не є можливим, це буде суперечити рівності сторін та можуть бути порушені права сторін, а також не буде можливості повно та всебічно розглянути справу.

Системний аналіз положень Цивільно-процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Згідно з вимогами ЦПК України у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд визнає, що позивач 04 лютого 2021 року повторно не з`явився до суду без поважних причин. На порушення вимог чинного законодавства, позивач неналежним чином користується наданими процесуальними правами, оскільки справа протягом тривалого часу, перебуває у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва.

Враховуючи, що в матеріалах справи недостатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вважає неможливим розгляд справи за відсутності сторони позивача, а також враховуючи відсутність підтвердження поважності причин неявки в судові засідання позивача, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 131, 223, 257, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до телевізійної програми «Надзвичайні новини», ведучої телевізійної програми «Надзвичайні новини» в ефірі каналу ICTV ОСОБА_5 , Головного управління національної поліції в Київській області, співробітника Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 , третя особа: Державна казначейська служба України, про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що залишення заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: