Рішення № 95599361, 09.03.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17988/16-ц

Провадження № 2/752/136/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 березня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Шрамко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" про відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

31.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 48265,36 грн матеріальних збитків, спричинених пошкодження автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача та 5000,00 грн моральної шкоди, зумовленої душевними переживаннями позивача, а також ухиленням відповідача від компенсування суми збитків.

Провадження у цивільній справі відкрито 03.02.2017 року з призначенням справи до розгляду в судовому засіданні.

За клопотанням відповідача до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено страховика відповідача за полісом № АІ/5592922 - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна".

Відповідно до ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 02.01.2019 справу прийнято до свого провадження суддею Плахотнюк К.Г. та призначено до судового розгляду.

08.05.2019 року від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення у справі, в яких ліквідатор Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" просить розглянути справу за відсутності представника.

20.11.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги заперечуються з огляду на наступні посилання:

- відповідач сплатив позивачу 1000,00 грн франшизи;

- цивільно-правова відповідальність відповідача як особи-власника джерела підвищеної небезпеки була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" за полісом № АІ/5592922:

- приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" припинене у зв`язку з ліквідацією юридичної особи у межах справи про банкрутство;

- в силу закону шкоду позивачу повинно відшкодувати Моторне (транспортне) страхове бюро України;

- позивач не надав доказів того, що він не отримав страхове відшкодування від Моторного (транспортного) страхового бюро України;

- практика Верхового суду України у подібній категорії спорів є лише практикою, а не нормами права, які повинен застосовувати суд;

- відповідач є батьком трьох неповнолітніх дітей, отримує мінімальний заробіток і, разом з дружиною, є законослухняним громадянином, який не винен у тому, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" збанкрутіло;

- позивач не подав доказів понесення реальних витрат на ремонт автомобіля;

- позивач не подав доказів на підтвердження вимог про відшкодування моральної шкоди.

Крім того, у поданому відзиві відповідач зауважує, що суд повинен прийняти до уваги норму ч. 4 ст. 1193 ЦК України щодо зменшення розміру відшкодування шкоди.

30.03.2020 року позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 вказує, що загальна сума позовних вимог, заявлена до стягнення, становить 12627,12 грн, а саме: 7075,91 грн майнові збитки, 5000,00 грн моральна шкода, 551,21 грн судові витрати. Як вбачається з відповіді на відзив, зміна розміру позовних вимог обумовлена тим, що позивач отримав від Моторного (транспортного) страхового бюро України 35 180,45 грн та 5000,00 грн страхового відшкодування та 1000,00 грн компенсації франшизи від відповідача. По суті заперечень відповідача позивач зазначив, що дійсно пережив душевне потрясіння і певні моральні страждання та не повинен у рамках заявленого спору доводити розмір реально витрачених коштів на проведення відновлювального ремонту свого пошкодженого автомобіля і наявність умислу відповідача у його пошкодженні. 06.10.2020 позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в обсязі, викладеному у відповіді на відзив.

У судовому засіданні представник позивача заявлений до ОСОБА_2 позов підтримав частково, а саме просив стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду за мінусом отриманого страхового відшкодування від МТСБУ на загальну суму 40 180, 45 грн. та від відповідача франшизи в розмірі 1 000, 00 гривень, а також відшкодувати майнову шкоду в розмірі 5 000 .00 гривень і судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 просив відмовити у позові ОСОБА_1 у повному обсязі з тих підстав, що ним було застраховано обов`язкову цивільно-правову відповідальність, як власника транспортного засобу - автомобіля ЗАЗ 110217 державний номерний знак НОМЕР_1 , яким він керував на час дорожньо-транспортної пригоди за наслідками якої було пошкоджено автомобіль позивача, відповідно страховик мав обов`язок сплатити позивачу страхове відшкодування, а він немає обов`зку відповідати з тих підстав, що ПрАТ «СК «Україна» припинило свою діяльність. Також стверджував, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не підтверджені будь-якими доказам. Крім того, при вирішенні заявленого спору просив врахувати ті обставини, що його родина є багатодітною, а його дохід не є достатнім для її забезпечення.

Представник третьої особи ПрАТ «СК «Україна» у судовому засіданні відсутній, про дату час та місце судового засідання третя особа повідомлялася належним чином.

З огляду на викладене, врахувавши думку сторін суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи ПрАТ «СК Україна».

Заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.02.2016 року в м. Києві на перехресті просп. Академіка Глушкова та вулиці Академіка Заболотного сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного ОСОБА_3 транспортного засобу ЗАЗ110217, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Volkswagen Touareg, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 під керуванням останнього.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 15.04.2016 відповідача визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху України у зв`язку з недотриманням безпечної дистанції при керуванні 17.02.2016 року автомобілем ЗАЗ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження обох вищевказаних автомобілів та винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП визнано ОСОБА_2 відповідача у справі..

Отже, ввідповідно до правил ч. 5 ст. 82 ЦПК України наявність вини ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 17.02.2016 року є доведеною та не підлягає доказуванню.

Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.

За даними матеріалів справи встановлено, що на момент скоєння зазначеної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала автомобілем ЗАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "Україна", що підтверджується полісом № АІ/5592922 від 29.03.2015 рпоку.

Позивач у справі, автомобіль якого зазнав механічних пошкоджень внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, звернувся до ОСОБА_3 з вимогою добровільного відшкодування збитків, оцінених відповідно до звіту про оцінку автомобіля від 03.03.2016 у сумі 46917,90 грн.

Оскільки власник автомобіля ЗАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не відшкодував у добровільному порядку завдані позивачу збитки, ОСОБА_1 звернувся до суду для захисту своїх майнових прав, заявивши майнові вимоги про стягнення з винної особи матеріальних збитків, зумовлених пошкодженням авто та про відшкодування моральної шкоди. До ціни позову позивачем було включено 46917,90 грн оцінених збитків, зумовлених пошкодженням автомобіля, витрати на оплату послуг оцінювача в сумі 700,00 грн, витрати на оплату послуг ПАТ "Українське державне підприємство зв`язку "Укрпошта" для відправлення запрошення ПрАТ "Страхова компанія "Україна" і ОСОБА_3 на проведення огляду пошкодженого автомобіля Volkswagen Touareg в сумі 627,00 грн, витрати на оплату послуг ПАТ "Українське державне підприємство зв`язку "Укрпошта" з надіслання ОСОБА_3 повідомлення про досудове врегулювання спору в сумі 20,46 грн. Також до ціни позову позивачем було включено 551,21 грн судового збору, сплаченого у зв`язку зі звернення до суду з цим позовом.

При зверненні до суду позивач повідомляв, що ПрАТ "Страхова компанія "Україна" втратило членство в Моторному (транспортному) страховому бюро України і, в силу закону та відповідно до правових позицій Верховного Суду він правомірно подав позов про стягнення збитків з особи, дії якої призвели до заподіяння таких збитків.

Згідно з відповіддю на відзив заявленими до стягнення є 7075,91 грн майнових збитків та 5000,00 грн моральної шкоди. Зміна розміру позовних вимог з 48265,45 грн до 7075,91 грн обумовлена тим, що Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодувало позивачу 40180,45 грн та 5000,00 грн майнової шкоди, а відповідач сплатив 1000,00 грн франшизи.

Як вказувалося вище, відповідач позовні вимоги заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та вважає, що при вирішенні цього спору суд повинен врахувати положення ч. 4 ст. 1193 ЦК України щодо зменшення розміру відшкодування шкоди.

Судом встановлено, що за зверненням позивача 03.03.2016 року ФОП ОСОБА_4 склав звіт № 2/16 про оцінку автомобіля Volkswagen Touareg, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно з яким розмір матеріального збитку, завданий власнику автомобіля Volkswagen Touareg, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді складає 46917,90 грн., який визначений з урахуванням коефіцієнту зносу колісного транспортного засобу відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092.

Послуги оцінювача в розмірі 700,00 грн оплачені позивачем особисто, що підтверджується приєднаною до матеріалів справи банківською квитанцією (а.с. 26).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Одними зі способів захисту цивільних прав та інтересів згідно з п. 8 і п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У розумінні ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, належними і достовірними доказами у справі підтверджується, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, автомобіль позивача отримав механічні пошкодження і розмір матеріального збитку, спричиненого у зв`язку з цим ОСОБА_1 в установленому законодавством порядку оцінено в сумі 46917,90 грн.

З огляду на наведені положення законодавства заявлені позовні вимоги до винної особи є правомірними, адже відповідач є особою, в якої виник перед позивачем обов`язок з відшкодування шкоди.

При цьому, суд враховує, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ПрАТ "Страхова компанія "Україна", тобто позивач вправі був заявити позовні вимоги до страховика, а не винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди особи.

Разом з тим, на думку суду, позивач міг і відмовитися від свого права вимоги до страховика, адже це його дискреційні особисті повноваження визначитися від кого вимагати відшкодування збитків, що виникли з деліктних правовідносин (правовідносин з відшкодування шкоди), незалежно від того, чи існував станом на 17.02.2016 поліс страхування цивільно-правової відповідальності щодо автомобіля ЗАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Хоча договір (поліс № АІ/5592922) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладався з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу, його сторонами є страхувальник ( ОСОБА_3 ) та страховик (ПрАТ "Страхова компанія "Україна").

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахованого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригоди слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом з тим, зазначення зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором, адже на його користь як третьої особи страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування.

Частиною 1 ст. 12 ЦК України визначено, що особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Приписами ст. 511 ЦК України передбачено, що зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з ч. 1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на викладене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому, відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.

Описаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.01.2016 № 6-2808цс15, від 14.08.2016 № 6-725цс16, від 26.10.2016 № 756/12292/14-ц, від 21.12.2016 № 760/25782/14-ц, Верховного Суду від 06.02.2018 № 553/219/16-ц.

Зважаючи на все викладене вище, суд відхиляє заперечення відповідача проти позову у цій частині та вважає позовні вимоги про стягнення матеріальних збитків обґрунтованими і доведеними з огляд на наявність складу правопорушення позадоговірного (деліктного) зобов`язання, а саме: протиправної поведінки заподіювача (недотримання відповідачем безпечної дистанції при керуванні автомобілем ЗАЗ), настання шкоди (отримання автомобілем позивача механічних пошкоджень), причинного зв`язку (отримання автомобілем позивача механічних пошкоджень становить собою прямий і безпосередній наслідок недотримання відповідачем безпечної дистанції руху), вини відповідача (установлена компетентним органом у судовому рішенні).

Також суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо неподання позивачем доказів понесення реальних витрат - сплати грошових коштів за ремонт пошкодженого автомобіля. Так, при зверненні до суду з цим позовом на підтвердження розміру матеріального збитку позивач подав звіт, складений сертифікованим і кваліфікованим оцінювачем в установленому законодавством порядку, про що зазначалося вище. Вказаний звіт, поряд з висновком про розмір матеріального збитку, містить ремонтну калькуляцію, складену за допомогою комп`ютерної системи для складання ремонтних калькуляцій Audatex, версія Aurora. При цьому, позивач не посилався на обставини проведення відновлювального ремонту, сплати конкретної грошової суми, наявність у нього актів виконаних робіт з відновлювального ремонту тощо. Тобто, заявленими до стягнення з відповідача є втрати, яких зазнав позивач у зв`язку пошкодженням належного йому автомобіля у дорожньо-транспортній пригоді. У розумінні п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України такі втрати є реальними збитками, поряд з витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Саме тому відсутність в матеріалах справи платіжних документів, які підтверджують перерахування грошових коштів за ремонт автомобіля не може слугувати підставою для відмови у даному позові, адже предмет позову узгоджено позивачем з обставинами, покладеному в його основу, правовою позицією та поданими доказами.

Щодо розміру матеріального збитку суд зазначає наступне.

Як вказувалося вище, в ході розгляду справи позивач змінив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 7075,91 грн майнових збитків та 5000,00 грн моральної шкоди, а також включив до ціни позову ще і 551,21 грн судового збору, які є судовими витратами, що розподіляються між сторонами в силу закону і не становлять частину позовних вимог.

Суму в розмірі 7075,91 грн позивач визначає як різницю між первісно заявленими позовними вимогами у позовній заяві від 31.10.2016 (48265,36 грн) та коштами, отриманими від Моторного (транспортного) страхового бюро України і франшизою, отриманою від відповідача.

Розраховуючи суму, яка підлягає стягненню за цим позовом, суд враховує, що у межах справи про банкрутство ПрАТ "Страхова компанія "Україна" позивачем було заявлено грошові вимоги до боржника в розмірі 65565,19 грн, з яких 46917,90 грн - не виплачене страхове відшкодування в розмірі оціненої майнової шкоди, 707,00 грн - витрати за оплату послуг експерта-оцінювача (700,00 грн - вартість оцінки та 7,00 грн комісія банку), 318,00 грн - вартість послуг підприємства поштового зв`язку для направлення телеграми із запрошенням представника страховика з`явитися для проведення оцінки збитків, 309,00 грн - вартість послуг підприємства поштового зв`язку для направлення телеграми ОСОБА_3 із запрошенням власника автомобіля для проведення оцінки збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі про банкрутство № 910/842/18 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" та визнано, серед іншого, ОСОБА_1 кредитором боржника на суму 65565,19 грн, з яких 51775,90 грн - вимоги першої черги задоволення (46917,90 грн + 3524,00 грн (судові витрати у справі про банкрутство), 13789,29 грн - вимоги четвертої черги задоволення (2439,03 грн 3 % річних та 11350,26 грн інфляційна складова боргу зі сплати страхового відшкодування).

Відповідно до наявних в матеріалах справи листів Моторного (транспортного) страхового бюро України, вказана установа прийняла рішення про виплату позивачу 35180,45 грн та 5000,00 грн, разом 40180,45 грн (а.с. 156, 157).

Як стверджують обидві сторони у справі відповідач перерахував позивачу 1000,00 грн франшизи. Такі твердження суд приймає до уваги в порядку ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Отже, при визначенні належного до стягнення розміру збитків, суд приймає до уваги, що матеріальний збиток, завданий позивачу у справі, як власнику автомобіля Volkswagen Touareg, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді складає 46917,90 грн., а від Моторного (транспортного) страхового бюро України позивач отримав 35180,45 грн та 5000,00 грн, разом 40180,45 грн, а також від відповідача 1 000, 00 грн. франшизи, відповідно відшкодуванню позивачу підлягає різниця (46 917, 90 - 35 180, 45 - 5 000, 00 - 1 000, 00 = 5 737, 45) 5 737, 45 гривень.

Крім того, позивач має право на відшкодування понесених судових витрат на оплату послуг ФОП ОСОБА_4 , яким було складено звіт № 2/16 про оцінку автомобіля Volkswagen Touareg, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ,- 700,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що має мінімальний заробіток та багатодітну сім`ю, а тому при вирішенні спору суд повинен прийняти до уваги ч. 4 ст.1193 ЦК України, де встановлено повноваження суду на зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

На підтвердження такої позиції відповідач подав у засвідчених копіях свідоцтва про народження дітей 2008, 2015 та 2016 років, довідку про склад сім`ї від 07.03.2018, довідку про доходи від 20.03.2018, посвідчення щодо наявності пільг, передбачених законодавством України для багатодітних сімей.

Дослідивши подані документи, суд не вбачає достатніх підстав для суттєвого зменшення розміру відшкодування шкоди, оскільки відповідач не довів обставин незадовільного матеріального становища. Подана відповідачем у листопаді 2019 року довідка про доходи складена 20.03.2018 та охоплює період з вересня 2017 по лютий 2018 року, тобто не відображає рівень заробітку станом на час подання відзиву до суду. Інших документів, з яких можна було в установити матеріальне становище ОСОБА_2 , окрім доказів наявності на утриманні родини, суду подано не було. Отже, керуючись внутрішнім переконанням та приймаючи до уваги наявність на утриманні відповідача багатодітної родини, суд вважає за доцільне зменшити розмір стягуваної суми відшкодування шкоди тільки у спосіб нестягненням з відповідача понесених позивачем витрат на послуги відділу зв`язку.

Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_1 у частині відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення 5000,00 грн позивач стверджує, що нелегко емоційно пережив як саму дорожньо-транспортну пригоду, так і її наслідки і на відновлення нормального душевного стану йому потрібен був час. Відмова на пропозицію позивача добровільно відшкодувати матеріальний збиток призвела до додаткових майнових витрат на витрат часу для захисту своїх інтересів (проїзд з місця проживання у Дарницькому районі м. Києва до Голосіївського району м. Києва, зібрання доказів, звернення до страхової компанії та за юридичною допомогою тощо). Вказані обставини позначитися на душевному стані та призвели до погіршення взаємовідносини у сім`ї.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 вказується, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

На переконання суду позивач дійсно відчував певні моральні переживання і немайнові втрати у зв`язку з обставинами, що мали місце - самою дорожньо-транспортною пригодою, її наслідками. Проте, з огляду на вік позивача, сформовану психо-емоційну систему, працездатний стан його автомобіля після пошкодження, відсутність суттєвих змін у стилі життя та його укладі (аварія не призвела до необхідності користування громадським транспортом, систематичних тривалих обмежень звичного розпорядку і корисних усталених звичок тощо), суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн моральної шкоди.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, а також, приймаючи до уваги, що під час звернення до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 551, 21 грн., що підлягало б до сплати і призаявлені до стягнення розміру відшкодування, що стягнутий судом, відповідно суд приходить до висновку, що понесені позивачем витрати щодо сплати судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-83, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" про відшкодування майнової та моральної шкоди, шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) 6 755, 45 гривень матеріальних збитків та 551,21 гривень сплаченого судового збору, що разом складає належну до стягнення суму в розхмірі 7 306 ( сім тисяч триста шість) гривень 66 копійок.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення 5000,00 грн моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або ж через суд, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Суддя К.Г. Плахотнюк