Постанова № 9559934, 26.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2010 р. справа № 2а-4138/10/0570

час прийняття постанови: 17-45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Соколової О.А.

при секретаріШмітько А.В.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Соколова О.А.

при секретарі Шмітько А.В.

за участю:

прокурора Ноздрьова С.В.

представника позивача Бозієва В.М. (за довіреністю від 23.03.10р.);

представника відповідача 1 Вертели М.В. (за довіреністю від 29.12.09р.);

представника відповідача 2 Радченко А.В. (за довіреністю від 29.03.10р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Топаз» до Головного управління державного казначейства України у Донецькій області, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про стягнення з державного бюджету коштів бюджетного відшкодування у розмірі 13281382 грн., стягнення трьох відсотків річних у розмірі 207113, 7 грн. та стягнення судових витрат, повязаних зі сплатою судового збору у розмірі 1700 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, відкрите акціонерне товариство «Топаз», 26.02.2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про зобовязання перерахувати кошти бюджетного відшкодування у розмірі 13281382 грн., стягнення трьох відсотків річних у розмірі 207113, 7 грн. та стягнення судових витрат, повязаних зі сплатою судового збору у розмірі 1700 грн.

Ухвалою суду від 25 березня 2010 року до участі у справі у якості другого відповідача залучено Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

Відповідно повідомлення прокуратури Донецької області від 25.03.2010 року № 05/1-05-10 та на підставі ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 36? Закону України «Про прокуратуру» у розгляд даної справи вступив прокурор на стороні Головного управління державного казначейства України у Донецькій області.

В ході судового розгляду справи позивачем була надана суду заява про зміну предмету адміністративного позову, відповідно до якої просить суд стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Топаз» кошти бюджетного відшкодування у розмірі 13281382 грн., інші позовні вимоги залишені позивачем без змін.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що станом на 01.01.2010 року товариством було задекларовано суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку і податковим органом під час проведення документальних невиїзних (камеральних) перевірок була підтверджена сума у розмірі 13281382 грн.

Також, позивач зазначає, що він звертався до податкового органу щодо надання висновків сум бюджетного відшкодування до органу держказначейства, на що було отримано листа із інформацією про те, що усі висновки сум бюджетного відшкодування були надані до ГУДКУ у Донецькій області.

Згідно п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Тому, позивач вважає, що у відповідача 1 у пятиденний термін з моменту отримання висновків від відповідача 2 виникли зобовязання щодо надання сум бюджетного відшкодування ТОВ «Топаз». Проте, як вказує позивач ніяких коштів на рахунок ТОВ «Топаз» не надходило.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що на підставі ст. 625 ЦК України відповідач 1 зобовязаний сплатити 3% річних від простроченої суми за кожен день прострочення, а саме 207113,7 грн.

Відповідач 1 Головне управління державного казначейства України у Донецькій області, надав суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких зазначив, що згідно Порядку взаємодії між органами Державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України Державна податкова адміністрація України повинна надати Державному казначейству України реєстри субєктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету. Державне казначейство України у відповідності до чинного законодавства здійснює відшкодування податку на додану вартість підприємствам згідно з отриманими реєстром та висновками регіональних податкових органів.

Крім того, відповідач 1 зазначив, що реєстр на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача не надходив, у звязку з чим, не можливо було відшкодувати заборгованість.

Також, відповідач 1 звернув увагу суду на те, що відповідно до ст. 1 ЦК України до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, тому позивач безпідставно вимагає сплатити 3 % річних від простроченої суми за кожен день.

Враховуючи наведене, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні обґрунтуванню позовних вимог та заяви про зміну предмету позову. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Прокурор та представник відповідача 1 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з тих обставин, які зазначені у письмових запереченнях проти позову. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні пояснив суду, що податковим органом були надані ГУДКУ у Донецькій області у пятиденний термін після закінчення перевірки висновки із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету на користь відкритого акціонерного товариства «Топаз» у звязку з чим вважає, що податковим органом зобовязання перед позивачем виконані.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Топаз» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за № 14310371. З 11.07.1996 року перебувало на обліку як платник податків у ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, з 01.01.2004 року та по теперішній час знаходиться на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку за № 569/28-114-3.

У період з березня 2009 року по грудень 2009 року включно товариством з обмеженою відповідальністю «Топаз» були подані до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2009 року, які прийняті податковим органом. Разом з деклараціями в якості додатків платником були подані розрахунки сум бюджетного відшкодування, відповідно до яких загальна сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, дорівнює 13281382 грн., та заява про повернення суми бюджетного відшкодування, відповідно до якої бюджетне відшкодування у сумі 13281382 грн. підлягає перерахуванню на рахунок платника у банку.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку були проведені документальні невиїзні (камеральні) перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2009 року товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз», за наслідками яких складені наступні довідки про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість: від 17.04.2009р. № 415/15-16-23/1/14310371, від 19.05.2009р. № 530/15-16-23/1/14310371, від 02.06.2009р. № 578/15-16-23/1/14310371, від 02.07.2009р. № 693/15-16-23/1/14310371, від 31.08.2009р. № 772/15-16-23/14310371, від 12.10.2009р. № 1016/15-16-23/1/14310371, від 12.11.2009р. № 1119/15-16-23/1/14310371, від 10.12.2009р. № 1221/15-16-23/1/14310371, від 12.01.2010р. № 6/15-16-23/1/14310371. Перевірками підтверджено фактичну сплату позивачем податку на додану вартість у сумі 13281382 грн. постачальникам у попередніх податкових періодах. Згідно з висновками довідок про результати перевірки загальна сума ПДВ, яка може бути відшкодована ТОВ «Топаз» за переліченими вище податковими деклараціями становить 13281382 грн.

Порядок визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України та строки розрахунків визначені положеннями п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до положень пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Крім того, судом зауважується, що відємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Цим Законом встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обовязку держави на підставі декларації здійснити повернення коштів за результатами звітного періоду. Бюджетне відшкодування за правилами Закону України «Про податок на додану вартість» виникло саме внаслідок надмірної сплати позивачем такого податку шляхом формування податкових зобовязань та податкового кредиту.

За таких обставин позивач отримав право на відшкодування належної йому суми податку на додану вартість з Державного бюджету України після спливу десятиденного терміну від дати закінчення перевірки (пятиденний термін для надання висновку податковим органом та пятиденний термін для перерахування суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку).

Положення законодавства, яке регулює відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, не ставлять права платника податку на отримання відшкодування податку на додану вартість у залежність від наявності будь-яких обставин, окрім правомірності цього відшкодування та відповідності даних податкової декларації платника податку вимогам податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи правомірність бюджетного відшкодування позивачу податку на додану вартість за період з лютого 2009 року по листопад 2009 року у сумі 13281 382 грн. підтверджена податковим органом за наслідками проведених перевірок та не заперечується сторонами під час розгляду справи. Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачена можливість продовження встановлених строків бюджетного відшкодування підтвердженої за наслідками проведених перевірок суми податку на додану вартість, в тому числі, у звязку з не включенням платника податків до Реєстру субєктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість, який передбачений підзаконним нормативно-правовим актом, що регулює питання взаємодії органів владних повноважень між собою.

З урахуванням вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує до вказаних правовідносин принцип законності, у відповідності з яким у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тому суд застосовує положення Закону України «Про податок на додану вартість», а не Наказу Державної податкової адміністрації України та Державного Казначейства України від 03.08.2004 року № 451/501/132, на який посилається відповідач 1 у своїх запереченнях проти позову.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 трьох процентів річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 1 трьох процентів річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог підприємства щодо стягнення з Державного бюджету суми судових витрат у розмірі 1700,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно платіжного доручення № 473 від 18.02.2010 року відкритим акціонерним товариством «Топаз» було сплачено судовий збір у звязку із поданням до Донецького окружного адміністративного суду адміністративного позову у розмірі 1700,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Таким чином, суд проаналізувавши викладене вважає, що вимога позивача щодо стягнення з Державного бюджету суми судових витрат у розмірі 1700,00 грн. підлягає частковому задоволенню, сума належна до стягнення з Державного бюджету, відповідно до задоволених вимог, складає 1666,00 грн.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем у судовому засіданні частково доведена правомірність заявлених позовних вимог.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Топаз» до Головного управління державного казначейства України у Донецькій області, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про стягнення з державного бюджету коштів бюджетного відшкодування у розмірі 13281382 грн., стягнення трьох відсотків річних у розмірі 207113, 7 грн. та стягнення судових витрат, повязаних зі сплатою судового збору у розмірі 1700 грн., підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Топаз» до Головного управління державного казначейства України у Донецькій області, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про стягнення з державного бюджету коштів бюджетного відшкодування у розмірі 13281382 грн., стягнення трьох відсотків річних у розмірі 207113, 7 грн. та стягнення судових витрат, повязаних зі сплатою судового збору у розмірі 1700 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відкритого акціонерного товариства «Топаз» (83012, м.Донецьк, вул.Соколина, 1а, код ЄДРПОУ 14310371, розрахунковий рахунок 26000301745052 у філії ГУ ПАТ Промінвестбанк у Донецькій області, МФО 334635) суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за період з лютого 2009 року по листопад 2009 року у розмірі 13281382 (тринадцять мільйонів двісті вісімдесят одну тисячу триста вісімдесят дві) гривні.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1666,00 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 26 квітня 2010 року в присутності прокурора та представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 30 квітня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Соколова О. А.