Ухвала суду № 95599324, 16.03.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6634/21

Провадження № 2/752/5777/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Машкевич К.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу ДВС у м. Києві центрального міжркгіонального управління юстиції, Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві центрального міжрегіонального управління юстиції про скасування арешту , суддя

В С Т А Н О В И В:

До Голосіївського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу ДВС у м. Києві центрального міжрегіонального управління юстиції, Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві центрального міжрегіонального управління юстиції про скасування арешту.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист правлюдини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

Тобто мається на увазі особа, яка не є стороною виконавчого провадження - саме вона має можливість звернутися до цивільного суду з позовною заявою про зняття арешту зі свого майна. У випадку ж, коли особа мала статус боржника у виконавчому провадженні, їй слід звертатись до суду, який видав виконавчий документ в порядку, передбаченому розділом X Закону України «Про виконавче провадження» та відповідними розділами Цивільного процесуального кодексу України.

Як вбачаєтьмя із матеріалів позовної заяви, виконавчий лист № 761/14620/15-ц від 21.01.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» боргу у розмірі 2107377, 14 грн. було видано Шевченківським районним судом м. Києва.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позивач скориставшись своїм правом на пред`явлення позову, не дотримався правил визначення підсудності, передбачених ЦПК України.

За приписами ЦПК України юрисдикція справ визначається за предметними і суб`єктними ознаками та за територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Як вбачається з позову, виконавчий лист № 761/14620/15-ц від 21.01.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» боргу у розмірі 2107377, 14 грн. було видано Шевченківським районним судом м. Києва.

Таким чином, встановлено, що справа не належить до територіальної підсудності Голосіївського районного суду м. Києва, а належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, а саме: Шевченківського районного суду міста Києва, тобто до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Закону України "Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини", інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки, за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розгядати конкретну справу.

Згідно ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На підставі гаведеного прихожу до висновку, про направлення справи за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 23, 30, 31 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу ДВС у м. Києві центрального міжрегіонального управління юстиції, Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві центрального міжрегіонального управління юстиції про скасування арешту, передати на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва (03057, м.Київ, вул. Дегтярівська, 31-А) за підсудністю.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: К.В.Машкевич