Рішення № 95595100, 12.03.2021, Снігурівський районний суд Миколаївської області

РІШЕННЯ

іменем України

12 березня 2021 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Бодрової О.П.,

за участю секретаря судового засідання Шеремет Ю.Є.,

представника відповідача – Савісько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу №485/1724/20, провадження № 2/485/58/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання кредитного договору недійсним,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») про визнання кредитного договору недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що між сторонами було укладено договір позики №0433-5280, але позивач вважає, що вказаний договір є недійсним, так як нею не був підписаний даний договір; відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», не надано відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначено їх в його змісті, в оспорюваному договорі не вказана ціна та сукупна вартість кредиту. Крім того, відповідачем було введено її в оману щодо істотних умов договору, зокрема відсоткової ставки за користування кредитом. Також при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як позивачу запропонували укласти договір на відомих лише відповідачу умовах.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 , посилаючись на Закони України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», «Про захист прав споживачів», просила суд визнати договір позики №0433-5280, укладений між нею та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» недійсним.

16 січня 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що кредитний договір №0433-5280 від 11.07.2020 року укладений між сторонами в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та відповідно до Правил надання грошових коштів у кредит («Стандарт»). Позивач в момент реєстрації на сайті відповідача створив Особистий кабінет (п.2.1.14 Правил), який є сукупністю захищених сторінок та який забезпечує позивачу повну взаємодію з відповідачем, постійний доступ до договору та іншої інформації. Правилами надання грошових коштів у кредит, які діяли на момент укладення договору та є його невід`ємною частиною встановлюється порядок укладення кредитного договору. Відповідно до ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Крім того, позивачу надано повну та чітку інформацію щодо умов укладення договорів кредиту, яка передбачена чинним законодавством та розміщена і доступна для вільного ознайомлення на сайті відповідача. Більш того, кредитний договір від 11.07.2020 року є вже другим договором укладеним між позивачем та відповідачем на аналогічних умовах. Попередній договір позивачем виконано в повному обсязі.

Звертає увагу суду на те, що в даному кредитному договорі між сторонами погоджено, згідно вимог чинного законодавства, як розмір так і сума нарахування пені, розмір якої обмежений ЗУ «Про захист прав споживачів», а отже твердження позивача про порушення відповідачем вимог вищевказаного Закону, як підстави для визнання договору недійсним є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На думку відповідача, кредитний договір №0433-5280 від 11.07.2020 року укладений у спосіб визначений законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення, із зазначенням умов, які не порушують вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів»; порядок надання та повнота інформації відповідають вимогам ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому підстави для визнання кредитного договору недійсним – відсутні.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2020 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у загальному позовному провадженні /а.с.12-13/.

Ухвалою суду від 29 січня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті /а.с.29-30/.

Позивач у судове засідання не з`явилася. Разом з позовною заявою надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві на позов. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 11 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було укладено договір «Стандарт» про надання фінансового кредиту №0433-5280, за умовами якого товариством надано позивачці фінансовий кредит у розмірі 5000,00 грн, строком на 14 днів, тобто до 24 липня 2020 року /а.с.9-13/.

У пункті 4 договору визначено, що розмір процентів складає 2% від суми кредиту за кожен день користування. Річна відсоткова ставка складає 730%.

Сукупна вартість кредиту (вартість користування кредитом) складає 128,00% від суми кредиту або 6400,00 грн та включає в себе проценти за користування кредитом 28% від суми кредиту або 1400,00 грн (у грошовому вираженні) (пункт 5 договору).

Пунктом 6 договору передбачено, що у разі неповернення позичальником суми кредиту у строк, визначений цим договором, позичальник зобов`язаний сплатити за весь час прострочення до 2% пені від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення.

Відповідно до повідомлення кредитодавця, направленого позичальнику на електронну адресу 11.07.2020 року кошти у розмірі 5000 грн перераховані на картку позичальника. Доказів на підтвердження того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, ОСОБА_1 не надано.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачкою таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20).

Посилання ОСОБА_1 на те, що в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупність вартості кредиту, відповідачем не надано повної інформації щодо умов договору, на нечесну підприємницьку практику є безпідставними і ґрунтуються виключно на припущеннях та спростовуються змістом договору про надання фінансового кредиту .

З урахуванням того, що договір укладено строком на 14 днів, посилання позивача на норми Закону України "Про споживче кредитування" є помилковим, оскільки цей Закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця (п.1.ч.2 ст.3 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 76-78, 81, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання кредитного договору недійсним – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням п.п. 15.5 п.15 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Снігурівський районний суд Миколаївської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 16 березня 2021 року.

Суддя О.П.Бодрова