Рішення № 95594955, 16.03.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/1754/19 провадження №2/489/65/21

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретар судового засідання Долгорученко Т.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні,

встановив:

У березні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить припини право власності ОСОБА_3 на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , стягнувши з нього вартість такої частки, визнати за ним право власності на вищевказану квартиру та стягнути з відповідача на його користь судовий збір та витрати за проведення експертизи.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що є власником 5/6 часток трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності, інша 1/6 частка вказаної квартири належить відповідачу, яка чинить йому перешкоди у володінні та користуванні його часткою, в результаті чого позивач змушений проживати у своєї рідної сестри по АДРЕСА_2 .

Позивач вважає, що є всі підстави для припинення права на частку відповідача у спірному майні, оскільки наявні всі обставини, передбачені пунктами 1-4 частини першої статті 365 ЦК України. Так, частка відповідача є незначною та складає всього 10,46 кв. м загальної площі та 7,21 кв. м житлової площі в квартирі загальною площею 62,8 кв.м, з яких позивачу належить 52,33 кв.м. Виділ такої частки в натурі неможливий, оскільки площа найменшої житлової кімнати складає 12,5 кв.м., що на 5,28 кв.м перевищує площу, що може належати ОСОБА_3 . При цьому, припинення права на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди правам та інтересам відповідача, оскільки у неї є інше житло.

Позивач посилається, що вказане суттєво порушує його права та законні інтереси щодо користування та розпорядження належною йому часткою у спірному майні. Оскільки вирішити питання щодо спірного майна в добровільному порядку відповідач не бажає, позивач змушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Відповідач правом на надання відзиву на позов не скористалася.

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03.04.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, які останній усунув 24.04.2019.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02.10.2020 по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту (експертам) Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, зупинено провадження у справі до отримання висновку експертизи.

Ухвалою суду від 23.11.2020 поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав наведених у позові та письмових поясненнях від 15.03.2021.

Відповідач та її представник проти задоволення позову заперечували, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність вимог позивача. Зазначили, що припинення права відповідача на частку в спільному майні істотно порушить її права як власника, оскільки вказане майно є її єдиною власністю, в якій вона проживає разом з сином в меншій за площею кімнаті. Також пояснили, що за місцем реєстрації відповідач проживати не має можливості. Крім того позивач тривалий час в спірній квартирі не проживав та має інше місце проживання. Коли він заселився до квартири то почав створювати умови, щоб відповідач виїхала з квартири при тому, що остання не перешкоджає проживанню позивача.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини, дійшов наступного.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 5/6 часток квартири АДРЕСА_1 : 1/6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії 4-474 від 15.08.2017 після смерті його дружини – ОСОБА_5 ; 1/3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії 2-4 від 21.01.2019 після смерті його сина – ОСОБА_6 ; 1/3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27.11.1995. Інша 1/6 частка вказаної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину № 2-5 від 21.12.2018 належить дружині його померлого сина – ОСОБА_3 , яка є відповідачем у справі (а.с. 44, 45, 49, 81-83).

З технічного паспорта на вказану квартиру вбачається, що вона складається з трьох кімнат, житловою площею 43,3 кв м, загальною площею 62,8 кв. м (а. с. 14-15). Тобто на 1/6 частину відповідача припадає 7,21 кв.м житлової площі та 10,46 кв. м загальної площі.

Між сторонами як співвласниками нерухомого майна згоди щодо користування належними їм частками не досягнуто.

Зі звіту про оцінку майна вказаної квартири, виконаного станом на 04.01.2019 на замовлення позивача, вбачається, що оціночна вартість об`єкта оцінки на дату оцінки становить 653 130 грн., без урахування ПДВ (а. с. 52-59).

Як вбачається з висновку експерта № 125-055 від 30.10.2020, враховуючи планування, характеристики квартири, інженерні комунікації, провести поділ квартири АДРЕСА_1 в натурі згідно з ідеальними частками кожного із співвласників технічно не можливо. Ринкова вартість квартири станом на час проведення експертизи становить 773 759 грн., вартість 1/6 частки становить 128 960 грн., а 5/6 часток – 644 799 грн. (а. с. 147-160).

Після проведеної експертизи позивачем згідно ч. 2 ст. 365 ЦК України на виконання ухвали від 23.11.2020 внесено грошові кошти в розмірі 128960,00 грн. на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, що підтверджується квитанцією № 109 від 21.01.2021 (а. с. 184).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У силу положень статей 13, 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Так, власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власника з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Особи користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча ці порушення й не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

У частинах першій, другій статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Згідно із статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

При цьому право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Питання про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18), постановах Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 442/3737/15-ц, провадження № 61-12269св18, від 09.07.2018 у справі № 725/1570/16-ц, провадження № 61-22923св18, від 06.02.2019 у справі № 668/4308/15-ц, провадження № 61-33594св18, від 13.02.2019 у справі № 460/3003/16, провадження № 61-28533св18, від 14.02.2019 у справі №552/1996/18, провадження № 61-43760св18.

Встановивши, що відповідач та її син ОСОБА_7 проживають у спірному житловому приміщенні, користуються ним, іншого зареєстрованого на праві власності житла ОСОБА_3 не має, суд приходить до висновку, що припинення права власності відповідача на частку нерухомого майна, яке є єдиним належним їй на праві власності житлом, завдасть їй істотної шкоди та порушить принцип рівності прав співвласників, який забороняє обмеження прав одних співвласників за рахунок інших.

Доводи позивача про те, що частка відповідача є незначною та неможливість її виділення в натурі в окреме житлове приміщення, що також підтверджено висновком експерта, не може бути підставою для припинення права власності ОСОБА_3 на належну їй 1/6 частку квартири, оскільки відсутність технічної можливості реального поділу об`єкта нерухомого майна - не є безумовною підставою для припинення права власності власника на відповідну частку майна, а допускається лише за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. В даному випадку встановлено істотність шкоди, яка може бути завдана відповідачу припиненням її частки у спільному майні, яке є єдиною її власністю, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.188, 194-195).

Та обставина, що відповідач та її син зареєстровані в іншому житловому приміщенні, що також підтверджено наявними у справі доказами (а.с.79) само по собі не є підставою для висновку про те, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, оскільки доказами по справі підтверджено, що таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та члену її сім`ї.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 у справі № 760/8958/15-ц, провадження № 61-4860св18.

За такого, враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

Враховуючи вказані висновки суду, кошти, внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області підлягають поверненню позивачу.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні відмовити.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області повернути ОСОБА_1 з депозитного рахунку грошові кошти в розмірі 128960,00 грн. (сто двадцять вісім тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 00 коп.), внесені ним згідно квитанції № 109 від 21 січня 2021 року, (розрахунковий рахунок UA 688201720355229002000016294, банк одержувача: ДКС України м. Київ; МФО:820172; ЄДРПОУ:26299835).

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Ленінський районний суд м. Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Повний текст судового рішення складено 17.03.2021.

Суддя І.В.Коваленко