Рішення № 95594283, 02.03.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3836/19

Провадження № 2/456/312/2021

РІШЕННЯ

іменем України

02 березня 2021 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Шрамка Р. Т. ,

з участю секретаря: Панилик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу №456/3836/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрийської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрийської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

В обгрунтування позову зазначив, що 22 травня 2019 року позивач звернувся до Стрийської державної нотаріальної контори із заявою, в якій просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24 травня 2019 року Стрийська державна нотаріальна контора своїм листом за №1410/02-14 повідомила його про, те, що рішенням Стрийського міськрайонного суду від 07.09.2019 року справа № 456/428/18 було визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видано позивачу 13.11.2014 року за №3599 після смерті ОСОБА_4 на земельну частку (пай) розміром 1.27 ум.кад.га на території Стрілківської сільської ради в колективній власності ССГ «Прикарпаття». Оскільки вказане свідоцтво було визнано повністю недійсним, то визначення кола спадкоємців починається спочатку. Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини, право на спадщину одержують особи, визначених у статтях 1261 - 1265 ЦК України. Згідно заповіту, посвідченого Стрілківською сільською радою 27.03.2000 року за № 11 - спадкоємцем всього майна ОСОБА_4 є його онука ОСОБА_2 . Згідно п. 3.21 Порядку вчинення нотаріальних дій, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, згідно п. 3.22. доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути відмітка у паспорті такого спадкоємця про реєстрацію його місця проживання зі спадкодавцем. Відмітка в паспорті ОСОБА_5 про те, що місце її реєстрації: АДРЕСА_1 . З довідки Стрілківської ради вбачається, що померлий ОСОБА_4 проживав в АДРЕСА_1 . Згідно ст. 1241 Цивільного кодексу України Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Спадкоємцями до обов`язкової частки є позивач та її сестра ОСОБА_3 . Перевіривши всі ці факти державним нотаріусом Стрийської ДНК 15.02.2019 року за № 498 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 4/6 частки спадкового майна - земельну частку (пай) розміром 1,27 ум.кад.га на території Стрілківської сільської ради в колективній власності ССГ «Прикарпаття» гр. ОСОБА_5 , за законом за №500 на обов`язкову частку в розмірі 1/6 - гр. ОСОБА_3 . Зважаючи на наведене, обов`язкова частка позивача в розмірі 1/6 залишилася відкритою і тільки на неї може бути видати свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Стрийською державною нотаріальною конторою 15 лютого 2019 року у спадковій справі № 590/2014 рік, зареєстроване в реєстрі за №498, згідно якого ОСОБА_5 успадкувала 4/6 частки спадкового майна, яке складається із земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття», розміром 1,27 в умовних кадастрових га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), є недійсним, оскільки суперечить вимогам закону. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області (суддя Пак В.М.) від 03 лютого 2016 року у справі № 456/2381/15-ц за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Державного нотаріуса Стрийської державної нотаріальної контори про визнання незаконним права відповідача на спадщину за законом та скасування свідоцтва про право на спадщину та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_5 , залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 23 червня 2016 року, в позові ОСОБА_3 відмовлено. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання незаконним права ОСОБА_1 на спадщину за законом та скасування свідоцтва про право на спадщину №3599 від 13 листопада 2014 року, виданим на його ім`я Державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори на земельну ділянку (пай) у землі, розміром 1,27 га, яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття» в с. Бережниця Стрийського району Львівської області, а також про зобов`язання державного нотаріуса Стрийської державної нотаріальної контори видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку (пай) у землі розміром 1,27 га., яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття», на ОСОБА_5 , що значиться прописаною в житловому будинку АДРЕСА_1 відмовлено за недоведеністю позовних вимог. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2016 року у справі № 456/2381/15-ц і ухвалою апеляційного суду Львівської області від 23 червня 2016 року у справі № 456/2381/15 встановлено, що ОСОБА_2 не прийняла спадщину свого діда ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки на час його смерті разом з ним постійно не проживала, у встановлений законом строк до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини не подала. Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (суддя Ковалишин Н.І.) від 15 березня 2018 року у справі № 456/428/18 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третьої особи державного нотаріуса Стрийської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції у Львівській області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом задоволено заяву ОСОБА_5 про відмову від позову, закрито провадження в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третьої особи державного нотаріуса Стрийської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції у Львівській області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом. Вищенаведені обставини підтверджуються документами, копії яких додаються.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2016 року у справі № 456/2381/15-ц і ухвалою апеляційного суду Львівської області від 23 червня 2016 року у справі №456/2381/15 встановлено, що згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бережниця Стрийського району Львівської області. Згідно заповіту, посвідченого 27.03.2000 року секретарем Стрілківської сільської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_4 належний йому житловий будинок та все майно, що знаходиться в селі Бережниця Стрийського району Львівської області, заповів своїй внучці ОСОБА_6 , яка проживає там же. Відповідно до сертифікату серії ЛВ №064227, виданого 18.04.1996 року Стрийською районною державною адміністрацією, ОСОБА_4 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття», розміром 1,27 га умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). У даному сертифікаті зазначено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. З матеріалів спадкової справи №590/2014 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_5 у встановлений законом строк до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини не подала. Також ОСОБА_5 не надано доказів того, що вона зверталася до суду із позовом про визначення їй додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини. Враховуючи те, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори, видавши на ім`я відповідача ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття», розміром 1,27 в умовних кадастрових га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), тобто на 4/6 частки спадкового майна, яке підлягало спадкуванню за законом, протиправно позбавив позивача на належну йому частину в спадковому майні, яку він прийняв відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України. Отже, враховуючи вищевикладене, і те, що під час видачі свідоцтва про право на спадщину відповідачу ОСОБА_5 порушено права та інтереси позивача, як спадкоємця померлого за законом, слід прийти до висновку, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15 лютого 2019 року у спадковій справі № 590/2014 рік, зареєстроване в реєстрі за № 498, є недійсним.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 , позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити. У прийнятті відзиву ОСОБА_3 , просив відмовити, оскілки такий поданий із пропущенням строку визначених ухвалою суду.

Відповідач ОСОБА_3 , в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, подала до суду відзив, в якому вказала, що 27.03.2000 року ОСОБА_4 , склав заповіт, яким заповів все своє майно ОСОБА_6 , яка являється його онукою і народилася та виросла житловому будинку та проживала разом з ним до дня його смерті. 08.02.2011року ОСОБА_6 , на вказаний житловий будинок оформила право власності, про що отримала свідоцтво про право власності. Відповідно до сертифікату серії ЛВ 064227, виданого 18.04.1996р. Стрийською районною державної адміністрацією, ОСОБА_4 , належало право земельну частку (пай) у землі, яка перебула у колективній власності ССГ «Прикарпатті» розміром 1,27 га умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості. Згідно даного сертифікату вбачається, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни спадкування. ІНФОРМАЦІЯ_5 спадкодавець ОСОБА_4 , помер. 12.03.2015 року відповідачу ОСОБА_3 , від Стрийського державного нотаріуса стало відомо, що 31.10.2014 року, до нотаріуса звернувся позивач ОСОБА_1 , із заявою про прийняття спадщина та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 . Також, від нотаріуса стало відомо, що позивач ОСОБА_1 , повідомив нотаріуса про те, що крім нього у його батька інших спадкоємців немає та не вказав нотаріусу, що його батько ОСОБА_4 , заповів все своє майно своїй онуці ОСОБА_6 . Адже позивач знав особисто про укладення батьком такого з часу його складання і навіть неодноразово намагався переконати його, щоб він переписав заповіт. Та й інформації про заповіт ніхто з членів сім?ї, в тому числі і батько, не приховував, оскільки це відбулося добровільно, без будь-якого морального чи психологічного тиску. Після того, 13.11.2014 року ОСОБА_4 , було видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку (пай) у землі розміром 1,27га, яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття». Тобто, Позивач ОСОБА_1 , шляхом обману за сприяння посадових осіб Стрілківської сільської ради, які видали йому сумнівну довідку про склад сім?ї, надали неправдиву інформацію нотаріусу про відсутність спадкоємців та заволодів земельною ділянкою. 13.11.2014 року державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. помилково було видано ОСОБА_1 , свідоцтво про право на спадщину за законом №3599 на всю частку спадкового майна, не врахувавши при цьому інтереси відповідача ОСОБА_8 , як доньки спадкодавця, яка фактично прийняла спадщину, оскільки на момент смерті проживала із ним, а також інтереси онуки спадкодавця - ОСОБА_5 , яка є спадкоємцем за заповітом, посвідченим Стрілківської сільською радою 27.03.2000 року за №11 і теж разом з спадкодавцем проживала до дня його смерті.

07.09.2018 року Стрийським міськрайонний судом, за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третьої особи державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції у Львівській області, у справі №456/428/18, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, позов задоволено та визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.11.2014 року, зареєстроване в реєстрі за №3599, виданого на спірну земельку частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття», розміром 1.27 в умовних кадастрових та без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 4567,94 грн., На виконання вказаного рішення суду 15.02.2019 року державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної кондори Костур У.Т., було видало ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину у спадковій справі №590/2014 рік, зареєстроване в реєстрі за №498, на 4/6 частки земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття», розміром 1.27 в умовних кадастрових га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 6846,19 грн. Позивач ОСОБА_1 , перебуваючи відповідачем у справі 456/428/18, в якій вирішувалося питання про визнання недійсним вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.11.2014 року №3599, був наділений правами і обов`язками, як учасник справи, щодо предмету позову і мав можливість висловити свою позицію в судах першої, апеляційної і навіть касаційної інстанції. Проте, позивач ОСОБА_1 не скористався своїми правами у справі№456/428/18, не заперечував рішення суду в цій справі від 07.09.2018 року і не оскаржував його ні у апеляційній, а ні касаційній Інстанції. Не згадав позивач ОСОБА_1 про рішення Стрийського міськрайонного суду від 07.09.2018 року у справі №456/428/18 у своїй позовній заяві у справі №456/3836/19, що на даний час розглядається Стрийським міськрайонний судом. Тобто позивач ОСОБА_1 , навмисно зловживаючи своїми процесуальними правами, намагається зманіпулювати обставинами справи і ввести суд в оману, з метою заволодіння земельною ділянкою, яка йому не належить. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно вимог «Порядки вчинення нотаріальній дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України №9296/5 від 22.02.2012 року, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, прийняв спадщину, доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути і паспорт такого спадкоємця про реєстрацію його місця проживання зі спадкодавцем. Згідно паспорта громадянина України ОСОБА_5 , місце її реєстрації в АДРЕСА_1 . Згідно довідки Стрілківської ради вбачається, що померлий ОСОБА_4 , проживав в АДРЕСА_1 . Тобто, вказані документи є підтвердженням того, що ОСОБА_5 вважається такою, що прийняла спадщину. До того ж, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена. Для спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. Тобто спадкоємці, які постійно проживають разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, беззаперечно вважаються таким, що прийняли спадщину і самостійно приймають рішення про дату і час отримання свідоцтва про прийняття спадщини. У справі, що розглядається, якщо б посадова особа органу місцевого самоврядування Стрілківської сільської ради, яка посвідчувала заповіт ОСОБА_4 , своєчасно зареєструвала його у спадковому реєстрі, державний нотаріус дотримався б процедури відкриття спадщини і видачі свідоцтва про права на спадщину, а ОСОБА_1 , надав би державному нотаріусу правдиву інформацію і документи про спадкоємців, спадкове питання після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , було б вирішено відповідно до вимог діючого на той час законодавства, а тому, свідоцтво про право на спадщину, видане Стрийською державною нотаріальною конторою 15.02.2019 року у справі №590/2014 рік, зареєстроване в реєстрі за №498, згідно якого ОСОБА_5 , успадкувала 4/6 частки спадкового майна, яке складається із земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття», розміром 1,27 в умовних кадастрових га без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, є законним.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги заперечила, посилаючись на викладені у відзиві обставини та доповнила, що на даний час 1/6 частина даного паю є вільна і ніхто не заперечує щоб її успадкував позивач та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 , - адвокат Мазур В.В., в судовому засіданні в задоволенні позовних вимоги заперечив, оскільки заповіт померлим ОСОБА_4 , був складений на користь її довірительки ОСОБА_5 , добровільно та на все майно, яке йому належало. Позивач ОСОБА_1 , шляхом обману, надав неправдиву інформацію нотаріусу про відсутність спадкоємців та заволодів спадковим майном. Зважаючи на те, що заповіт є дійсним, а свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.11.2014р., за №3599, на земельну частку (пай) визнано недійсним, а тому позовні вимоги є безпідставними.

Представник відповідача Стрийської державної нотаріальної контори в судове засідання не з?явився, однак подала до суду заяву, згідно якої просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В судовому засіданні встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів спадкової справи №590/2014, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме: земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності СГГ «Прикарпаття», розміром 1,27 в умовних кадастрових га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Відповідно до заповіту від 27.03.2000 року, посвідченого секретарем виконкому Стрілківської сільської ради Сорокою Г.М., ОСОБА_4 , заповів на випадок своєї смерті належний йому житловий будинок та на все майно, що знаходиться в с. Бережниця Стрийського району Львівської області своїй онуці – ОСОБА_6 , яка проживає там же.

Даний заповіт був внесений до Спадкового реєстру 23.11.2016 року за № 59851381, про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 45884077 від 23.11.2016 року.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.11.2014 року, виданого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т., спадкоємцем майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття» розміром 1,27 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), є його син ОСОБА_1 (спадкова справа № 590/2014 рік).

Згідно рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07.09.2018, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.11.2014 року, зареєстроване в реєстрі за № 3599, на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ССГ «Прикарпаття», розміром 1,27 в умовних кадастрових га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 4567,94 грн., посвідчене державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур Уляною Тарасівною та видане ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_4 .

Як вбачається з листа Стрийської державної нотаріальної контори №1410/02-14 від 24.05.2019, державний нотаріус Костур У.Т. надала відповідь ОСОБА_1 , якому повідомила, що рішенням Стрийського міськрайонного суду від 07.09.2018 року справа №456/428/18 було визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видано позивачу 13.11.2014 року за № 3599 після смерті ОСОБА_4 на земельну частку (дай) розміром 1,27 ум.кад.га на території Стрілківської сільської ради в колективній власності ССГ «Прикарпаття». Оскільки вказане свідоцтво було визнано повністю недійсним, то визначення кола спадкоємців починається спочатку. Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним , неприйняття спадщини, право на спадщину одержують особи, визначених у статтях 1261-1265 ЦК України. Згідно заповіту, посвідченого Стрілківською сільською радою 27.03.2000 року за № 11 - спадкоємцем всього майна ОСОБА_4 є його онука ОСОБА_2 . Згідно п. 3.21 Порядку вчинення нотаріальних дій , спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, згідно п. 3.22. доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути відмітка у паспорті такого спадкоємця про реєстрацію його місця проживання зі спадкодавцем. Відмітка в паспорті ОСОБА_5 про те, що місце її реєстрації : АДРЕСА_1 . З довідки Стрілківської ради вбачається, що померлий ОСОБА_4 проживав в АДРЕСА_1 . Згідно ст. 1241 Цивільного кодексу України Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Спадкоємцями до обов`язкової частки є позивач та відповідач - сестра ОСОБА_3 . Перевіривши всі ці факти державним нотаріусом Стрийської ДНК 15.02.2019 року за № 498 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 4/6 частки спадкового майна - земельну частку (пай) розміром 1,27 ум.кад.гана території Стрілківської сільської ради в колективній власності ССГ «Прикарпаття» гр. ОСОБА_5 , за законом за №500 на обов`язкову частку в розмірі 1/6 - гр. ОСОБА_3 . Обов`язкова частка позивача в розмірі 1/6 залишилася відкритою і тільки на неї може видати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2 ст. 263 ЦПК України). Частиною 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст.ст. 1222, 1223 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 ЦК України). У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 ЦК України).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).

Відповідно до 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 31 жовтня 2014 року позивач звернувся до Стрийської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, однак не повідомив нотаріуса про наявність інших спадкоємців, зокрема, відповідачів, які належать до спадкоємців та прийняли спадщину після смерті батька та дідуся, так як проживали з ним на день смерті. Отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, яке в подальшому рішенням суду суло скасовано.

Відповідач ОСОБА_5 , також скористалась своїм право на спадкове майно, звернулась до нотаріуса із відповідною заявою та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, розмір частки становить 4/6 спадкового майна. Заповіт чинний та ніким не скасований.

Відповідач ОСОБА_3 , також скористалась своїм право на спадкове майно, звернулась до нотаріуса із відповідною заявою та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, розмір частки становить 1/6 спадкового майна.

Відповідно до ст.ст. 1268, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що відповідачі фактично спадщину прийняли, оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, про відмову від спадщини не заявили.

Згідно з роз`яснень, викладених у п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Жодною стороною по справі заповіт від 27.03.2000 не оскаржений.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що згідно заповіту, посвідченого Стрілківською сільською радою 27.03.2000 року за №11 - спадкоємцем всього майна ОСОБА_4 є його онука ОСОБА_2 , та згідно Порядку вчинення нотаріальних дій, державним нотаріусом було проведено всі необхідні дії, щодо реєстрації такого права, відповідач ОСОБА_3 , також скористалась своїм правом щодо спадкового майна, таким чином, судом не встановлено порушення права позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця першої черги за законом, оскільки його обов?язкова частка в розмірі 1/6 залишилась відкритою, а тому в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст..7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 133, 141, 244, 245, 259, 263-268, 279 ЦПК України, ст..ст.1223, 1241, 1258 ЦК України суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрийської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та стягнення судових витрат відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 13 березня 2021р.

Суддя Р. Т. Шрамко