Рішення № 95593695, 11.03.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3563/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Собко В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Саган Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Галицької митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби про відшкодування шкоди,

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо незабезпечення належного зберігання товару, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №1489/20900/18 від 04.03.2018 року; визнати протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 від 25.02.2020 року; стягнути з Державної казначейської служби на користь ОСОБА_2 шкоду в розмірі 51 561 гривень 24 копійок.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_2 покликається на те, що в ході адміністративного провадження про порушення митних правил №1489/20900/18, за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі статті 511 Митного кодексу України, Львівська митниця ДФС тимчасово вилучила протеїновий порошок для спортивного харчування Маss Up в смаковому асортименті, фірми ActivLab, країна виробництва Польща в упаковці виробника по 5 кг - 89 упаковок; по 3,5 кг - 119 упаковок; по 1,2 кг - 218 упаковок. Даний товар Львівська митниця ДФС розмістила на зберігання на власному складі на час розгляду справи про порушення митних правил №1489/20900/18. Постановою Галицького районного суду міста Львова від 6 грудня 2018 року у справі №461/4001/18, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09.01.2019 року, провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого статтею 472 МК України закрито, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, повернуто ОСОБА_2 вилучений відповідно до протоколу про порушення митних правил №1489/20900/18 товар. 26 лютого 2019 року, прийшовши на склад Львівської митниці ДФС, який знаходиться на території митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС, представником позивача ОСОБА_3 встановлено, що вилучений товар - протеїновий порошок для спортивного харчування Маss Up в смаковому асортименті, фірми ActivLab, країна виробництва Польща в упаковці виробника по 5 кг - 89 упаковок; по 3,5 кг - 119 упаковок; по 1,2 кг - 218 упаковок є непридатним до використання, внаслідок фізичного пошкодження упаковок. Позивач вказує, що тимчасово вилучивши у товар, митниця не забезпечила належного його зберігання, що призвело до фізичного знищення даного товару. Таким чином, такою неправомірною поведінкою відповідача позивачу завдано шкоду. Відповідно до висновку експерта № 19/1/133, розмір матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження гризунами майна становить 51561,24 грн. Покликаючись на положення ч.5 ст. 239 МК України, просить стягнути вказану суму з Державного бюджету України як заподіяну йому шкоду, внаслідок неправомірної поведінки митниці. Крім того, вказує, що з цього приводу, тобто пошкодження товару та відшкодування збитків, він звернувся до Галицької митниці Держмитслужби із заявою від 25.02.2020 року, однак митний орган безпідставно відмовив у її задоволенні, що він вважає протиправним.

Представник Галицької митниці Держмитслужби подав до суду відзив на позов у якому зазначив, що позивач не зазначив які саме факти, на його думку, доводять незаконність рішень, дій чи бездіяльності митного органу. Також зазначив, що розмір заподіяної шкоди визначений позивачем неправомірно. Львівською митницею ДФС на постійній основі укладаються договори про проведення робіт з дезинфекції та дератизації, зокрема у 2018 та 2019 на підставі укладених угод з ДП «Городоцький районний відділ профілактичної дезінфекції» №27/260 та № 24/140, щомісячно проводяться роботи з дезинфекції та дератизації на митному пості «Мостиська» Львівської митниці ДФС, в тому числі і на складі на якому було розміщено товари позивача, що підтверджується актами виконаних робіт. З огляду на недоведеність зі сторони позивача того що шкода, завдана йому була спричинена незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю Львівської митниці ДФС чи окремими її посадовими особами, не обґрунтовано причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями (бездіяльністю) та шкодою, не обґрунтовано реальних збитків понесених позивачем внаслідок пошкодження товару, не обґрунтовано обов`язку митниці щодо забезпечення належних умов для зберігання товарів, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні, позов підтримав та просив задовольнити. Також, подав відповідь на відзив, згідно якої визначення вартості величини майнової шкоди проведено відповідно до вимог Методики проведення судово-товарознавчих експертиз по визначенню розміру матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого майна, яка внесена у реєстр атестованих методик проведення судових експертиз за №12.1.01 зазначеної у переліку під №5. У даній методиці (№12.1.01) є лише одне посилання на використання методики на яку вказує митниця у своєму запереченні: «Методика визначення вартості майна» внесеної у реєстр атестованих методик проведення судових експертиз за № 12.1.15 це у розділі 3 «Вивчення наданих документів та запит необхідної інформації щодо об`єктів дослідження», зокрема: «... Для визначення переліку вихідних даних, щодо товарних характеристик знищеного майна по основних групах товарів народного споживання, які необхідно запросити, рекомендується використовувати дані, вказані в «Методиці визначення вартості майна» в розділі 2 «Визначення вартості не наданого на дослідження майна». Використання даної методики №12.1.15 при розрахунку вартості величини завданої шкоди можливо лише в рамках розділу 2 методики №12.1.15 «Визначення вартості не наданого на дослідження майна», тобто майна яке відсутнє в силу певних обставин (повністю знищене). Отже, твердження представників Галицької митниці Держмитслужби про те що «..в порушення «методики визначення вартості майна», внесеної у реєстр атестованих методик проведення судових експертиз за №12.1.15 експертом не було досліджено та здійснено розрахунок вартості нового майна на час проведення дослідження..» є безпідставними, оскільки використання розділу 2 Методики визначення вартості майна, внесеної у реєстр атестованих методик проведення судових експертиз за № 12.1.15, є безпідставними оскільки майно якому завдано шкоду в даному випадку є наявним і не є таким, що не може бути наданим для ідентифікації експерту, оскільки експерт оглянув пошкоджене майно про що зазначено у його висновку.

Представник ДКСУ подав відзив на позовну заяву відповідно до якого заперечив позовні вимоги, вказуючи на їх безпідставність. Зазначив, що позивачем безпідставно визначено спосіб відновлення порушеного права за рахунок стягнення коштів безпосередньо з єдиного казначейського рахунку. При цьому, позивачем не доведено, що саме за час перебування на складі митниці було пошкоджено його товар. Просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши їх фактичні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши доводи учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 04 березня 2018 року посадовою особою Львівської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил №1489/20900/18 відносно ОСОБА_2 , за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України.

Згідно протоколу, на підставі статті 511 Митного кодексу України, у ОСОБА_2 серед іншого, Львівська митниця ДФС тимчасово вилучила протеїновий порошок для спортивного харчування Маss Up в смаковому асортименті, фірми ActivLab, країна виробництва Польща в упаковці виробника по 5 кг - 89 упаковок; по 3,5 кг - 119 упаковок; по 1,2 кг - 218 упаковок.

Даний товар зберігався на складі Львівської митниці ДФС на час розгляду справи про порушення митних правил №1489/20900/18.

Відповідно до висновку спеціаліста Львівського відділу з питань експертизи та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС №142005901-0710 від 08.05.2018 року, вартість предметів порушення митних правил, вилучених протоколом про ПМП №1489/20900/18 від 04.03.2018 року становить 1 464 698,84 грн. (в тому числі харчова добавка при спортивному харчуванні Маss Up в смаковому асортименті, фірми ActivLab, в упаковках виробника по 5 кг, кількістю 89 упаковок становить 45 667,68 грн., в упаковках виробника по 3,5 кг, кількістю 119 упаковок становить 45 624,680 грн. та в упаковках виробника по 1,2 кг, кількістю 218 упаковок вартістю 34 426,56 грн.).

Постановою Галицького районного суду міста Львова від 6 грудня 2018 року у справі №461/4001/18 провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого статтею 472 МК України, закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Вирішено повернути ОСОБА_2 вилучений відповідно до протоколу про порушення митних правил №1489/20900/18 товар, зокрема протеїновий порошок для спортивного харчування Маss Up в смаковому асортименті, фірми ActivLab, країна виробництва Польща в упаковці виробника по 5 кг - 89 упаковок; по 3,5 кг - 119 упаковок; по 1,2 кг - 218 упаковок.

Постановою Львівського апеляційного суду від 9 січня 2019 року, постанову Галицького районного суду м. Львова від 6 грудня 2018 року залишено без змін.

12 лютого 2019 представником ОСОБА_2 – ОСОБА_3 було подано заяву про повернення товару зі складу митниці, для вивезення товару в Республіку Польща через пункт пропуску "Шегині-Медика".

26 лютого 2019 року, під час проходження процедури повернення товару зі складу митниці, уповноваженим позивачем представником ОСОБА_3 встановлено, що вилучений товар - протеїновий порошок для спортивного харчування Маss Up в смаковому асортименті, фірми ActivLab, країна виробництва Польща в упаковці виробника по 5 кг - 89 упаковок; по 3,5 кг - 119 упаковок; по 1,2 кг - 218 упаковок, є непридатним до використання, внаслідок фізичного пошкодження упаковок.

Відповідно до висновку судового експерта Білобрана С.З. від 05.08.2019 року №19/1/133, розмір матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження гризунами майна, а саме: харчової добавки «Маss UP» різних смаків в упаковці виробника по 5 кг, в кількості - 64 упаковки, харчової добавки «Маss UP» різних смаків в упаковці виробника по 3,5 кг, в кількості - 27 упаковок та харчової добавки «Маss UP» різних смаків в упаковці виробника по 1,2 кг, в кількості 53 упаковок становить 51 561,24 грн. Згідно з висновком даної експертизи частина вантажу(товару), вилученого у ОСОБА_2 була зіпсована, у зв`язку із неналежним зберіганням товару, пошкодження спричинені мишоподібними гризунами.

25 лютого 2020 року позивач звернувся до митниці із заявою про відшкодування шкоди в розмірі 51 561,24 грн., внаслідок неналежного зберігання товару на складі митниці.

24 березня 2020 року ОСОБА_2 повідомлено про відсутність підстав для відшкодування шкоди та відмовлено у задоволенні такої заяви.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно ст. 238 МК України, обов`язковій передачі органу доходів і зборів для зберігання підлягають:

1) товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України у день їх ввезення;

2) товари, що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають оподаткуванню митними платежами, якщо вони не сплачені;

3) товари, які до закінчення встановлених статтею 204 цього Кодексу строків тимчасового зберігання під митним контролем на складах тимчасового зберігання, складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, митних складах не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму або такі, що декларувалися, але щодо яких після закінчення строків зберігання під митним контролем двічі надавалася відмова у митному оформленні в порядку, встановленому цим Кодексом;

4) товари, граничний строк перебування яких під митним контролем на території зони митного контролю закінчився;

5) товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення граничних строків, встановлених статтею 199 цього Кодексу;

6) товари, заявлені у режим відмови на користь держави відповідно до глави 26 цього Кодексу;

7) товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий;

8) зразки товарів і техніко-технологічна документація, взяті органами доходів і зборів для проведення класифікації товарів відповідно до статті 356 цього Кодексу;

9) зразки товарів та документація, одержані органами доходів і зборів під час здійснення верифікації сертифікатів походження товару відповідно до статті 47 цього Кодексу;

10) проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи у справах про порушення митних правил, взяті відповідно до статті 517 цього Кодексу.

Товари, які підлягають обов`язковій передачі для зберігання органу доходів і зборів (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння), зберігаються на складах органів доходів і зборів. Якщо товари, що підлягають обов`язковій передачі для зберігання органу доходів і зборів, втратили свої споживчі властивості у зв`язку із закінченням строку їх придатності або з інших причин, вони підлягають знищенню без передачі на склад органу доходів і зборів. Валютні цінності, передані органу доходів і зборів на зберігання, депонуються в уповноважених банках України. Дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння зберігаються в порядку, визначеному законодавством (ч. 2,3,4 ст. 238 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 238 МК України, крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах органів доходів і зборів можуть зберігатися:

1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до глави 29 цього Кодексу;

2) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, якщо їх митне оформлення не може бути завершено у день пред`явлення органу доходів і зборів, а також в інших випадках на прохання власників таких товарів, транспортних засобів або уповноважених ними осіб;

3) товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення;

4) товари, які перебувають у митному режимі транзиту відповідно до статті 90 цього Кодексу;

5) товари, які перебувають у митному режимі митного складу відповідно до статті 121 цього Кодексу;

6) товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 511 цього Кодексу;

7) товари, доставлені перевізником до органу доходів і зборів призначення відповідно до пункту 4 частини першої статті 191 цього Кодексу;

8) товари, митне оформлення яких призупинено відповідно до статей 399,400 і 401-1цього Кодексу.

Згідно ст. 239 МК України, під складами органів доходів і зборів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать органам доходів і зборів або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися на складах органів доходів і зборів окремо, з дотриманням порядку, встановленого цим Кодексом для відповідних митних режимів.

Прийняття органами доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення для зберігання на складах цих органів може здійснюватися із заповненням уніфікованої митної квитанції, форма та порядок застосування якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок роботи складу митного органу визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі органу доходів і зборів, за рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки, можуть передаватися органами доходів і зборів на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі органу доходів і зборів.

Органи доходів і зборів несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними. Витрати органів доходів i зборів на зберігання товарів, митне оформлення яких призупинено відповідно до статей 399, 400 і 401-1цього Кодексу, відшкодовуються правовласником. У випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, таку відповідальність несе адміністрація підприємств, на складах яких розміщуються товари, передані органами доходів і зборів цим підприємствам на зберігання.

Відповідно до ч.5 ст. 239 МК України, органи доходів і зборів несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Вищевказане положення реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.

Згідно ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, необхідність встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Відповідно до п. 1.5. Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 липня 2012 року за № 1097/21409 (далі - Порядок 627), митниця несе передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються нею.

Згідно п.4.3. Порядку 627, товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі Митниці, можуть передаватися підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Порядку таке зберігання вважається зберіганням на складі Митниці. Договори відповідального зберігання з такими підприємствами готуються підрозділом інфраструктури за погодженням з керівниками юридичного підрозділу та підрозділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Митниці та укладаються в установленому порядку. Службова записка з висновком щодо неможливості зберігання товарів на складі Митниці надається керівником підрозділу інфраструктури за результатами їх огляду завідувачем складу та/або вивчення наявних товаросупровідних та інших документів у письмовій формі на ім`я керівника Митниці. За результатами розгляду цієї службової записки та пропозицій щодо місця розміщення таких товарів керівником Митниці приймається рішення щодо місця зберігання товарів.

Судом встановлено, що під час зберігання товару на складі митниці, який знаходиться на території митного посту "Мостиська" Львівської митниці ДФС, відповідний товар став непридатним до використання, внаслідок фізичного пошкодження упаковок, спричиненими мишоподібними гризунами. Вилучений у позивача товар зберігався на складі Львівської митниці ДФС, тобто відповідні посадові особи митниці фактично визнали, що на складах митного органу створені умови для належного зберігання.

Однак, згідно з висновками вищенаведеної експертизи від 05.08.2019 року встановлено, що частина товару, вилученого в позивача була зіпсована у зв`язку із неналежним зберіганням товару.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до постанови КМ України від 02.10.2019 року №585 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» Львівська митниця ДФС приєднана до Галицької митниці Держмитслужби.

Суд вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження спричинення йому матеріальної шкоди та доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і діяннями завдавача шкоди, протиправність дій, вину відповідача - Галицької митниці Держмитслужби, що є обов`язковим елементом для можливості відшкодування шкоди. Суд також вважає встановленим, що митницею не було забезпечено належного зберігання вилученого у позивача, згідно з протоколом про порушення митних правил №1489/20900/18, товару, що призвело до фізичного знищення даного товару, отже неправомірними діями відповідача позивачу завдано шкоду.

До такого висновку, суд зокрема приходить виходячи з того, що в ході розгляду справи було встановлено, що саме митний орган вилучив у позивача належний йому товар, у якому не було зафіксовано жодних пошкоджень, та саме під час повернення даного товару були виявлені пошкодження які вказують на непридатність даного товару.

Таким чином, митний орган, виходячи з положень вищенаведених нормативних актів, будучи відповідальним за належне зберігання товару та недопущення його пошкодження, допустив дії та бездіяльність, внаслідок яких вказаний товар було пошкоджено і він перетворився у непридатний до використання стан. При цьому судом встановлено, що пошкодження товару відбулося саме у період його перебування на зберіганні у митному органі, а також не встановлено фактів передачі даного товару будь-яким третім особам.

Суд приходить до переконання, що наведені обставини повністю спростовують твердження відповідачів наведені у відзивах щодо безпідставності позовних вимог позивача. Відповідач не скористався наданим йому правом на рецензію висновку експерта, передбаченого статтею 13 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", не подавав клопотання про проведення експертизи до суду відповідно до засад змагальності цивільного процесу, відтак суд не бере до уваги посилання представника Галицької митниці Держмитслужби на невідповідність наданого позивачем висновку експерта від 05.08.2019 року. При цьому відповідно до ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи, а за нормами ч. 5 ст. 106 ЦПК України, у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, а також те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Наведеним положенням та критеріям наданий позивачем висновок відповідає в повній мірі.

Посилання відповідача на договори про проведення робіт з дезинфекції та дератизації також не спростовують доводів позивача, адже в ході розгляду справи встановлений факт пошкодження товару саме під час його перебування на зберіганні у митного органу. Таким чином, наявність даних договорів не спростовує доводів позивача та факту пошкодження товару. Більше того, факт пошкодження товару під час зберігання на складі митного органу за наявності договорів про проведення робіт з дезинфекції та дератизації свідчить про те, що такі роботи проводяться неякісно або у неповному обсязі, без належного контролю з боку митного органу.

Крім того, оцінюючи вимоги позивача щодо визнання протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 від 25.02.2020 року, суд приходить до переконання, що такі є обґрунтованими, адже зі змісту відповіді в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби від 24.03.2020 року на заяву позивача, вбачається, що до розгляду його заяви поставились формально, а надана йому відповідь не містить належного обґрунтування. Так, митний орган фактично посилається у наведеній відповіді на загальні нормативні положення які визначають порядок відшкодування шкоди та зберігання відповідних товарів на складі митного органу. Крім того, відмовляючи у задоволенні заяви митний орган фактично наводить дві підстави. Перша – це відсутність судового рішення яким встановлено протиправність дій чи бездіяльності уповноважених осіб митного органу, а друга – не використання позивачем можливості проведення з товаром операцій відповідно до п. 7.1 та 7.2 Порядку №627, згідно ст. 241,325 МК України, тобто проведення простих складських операцій, необхідних для забезпечення збереження цих товарів(переміщення товарів у межах складу, чищення, провітрювання, тощо).

З цього приводу суд приходить до наступних висновків.

Наявність чи відсутність судового рішення яким встановлено протиправність дій чи бездіяльності уповноважених осіб митного органу, не спростовує того факту, що митний орган наділений самостійними повноваженнями щодо встановлення причин пошкодження товару та визначення порядку і розміру відшкодування шкоди у спосіб визначений законом. Крім того, існують механізми які дозволяють встановити митному органу причини нанесення шкоди та відповідальних осіб які допустили порушення, а також дозволяють відповідному державному органу вчинити дії на відшкодування шкоди. Зокрема, такими механізмами є проведення службового розслідування, визначення кола матеріально відповідальних осіб, проведення внутрішніх перевірок, ініціювання внесення змін до кошторису, підготовка бюджетного запиту, тощо. Жодної з наведених дій або будь-якої іншої дії спрямованої на належний розгляд заяви, уповноваженими представниками митного органу вчинено не було. Така поведінка відповідача суперечить положенням ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас, не провівши належного розгляду та перевірки обставин наведених позивачем у заяві, відповідач фактично своїми діями змушує позивача звернутися до суду за захистом своїх прав, перекладаючи на позивача та суд необхідність встановлення причини заподіяння шкоди.

Щодо другої підстави слід відзначити, що п. 7.1 та 7.2 Порядку №627 та ст.ст. 241,325 МК України не покладають на власника товару обов`язок щодо проведення простих складських операцій, необхідних для забезпечення збереження цих товарів (переміщення товарів у межах складу, чищення, провітрювання, тощо), а лише наділяють його правом та можливістю на їх проведення. При цьому реалізація таких прав нерозривно пов`язана з волею відповідача – уповноваженого представника митного органу, адже власник товару повинен звертатися з приводу проведення тих чи інших операцій з товаром до митного органу з письмовою заявою. Водночас, наведені вище у даному рішенні положення визначають саме обов`язок, а не право митного органу забезпечити належні умови зберігання товару. Такою своєю відповіддю на заяву митний орган фактично стверджує про те, що позивач, який не має жодного встановленого на законодавчому рівні обов`язку щодо зберігання його товару на складі митного органу, винний у його пошкодженні.

Таким чином, митний орган повністю ігнорує покладені на нього обов`язки щодо зберігання товару і безпідставно перекладає відповідальність на позивача.

Крім того, не може залишитись поза увагою суду і та обставина, що нормами чинного законодавства передбачений порядок відшкодування витрат на зберігання товарів на складі митниці. Таким чином, держава на законодавчому рівні створила умови для належного фінансування забезпечення діяльності складів митниці, яке включає у себе створення належних умов для зберігання товарів, які на цих складах знаходяться.

Така поведінка відповідача очевидно вказує на неналежний розгляд заяви позивача та протиправність дій уповноважених представників митного органу під час розгляду наведеної вище заяви.

Отже, позивачем належними, достатніми, допустимими доказами доведено факт заподіяння відповідачем – Галицькою митницею Держмитслужби матеріальної шкоди позивачу, внаслідок неналежного зберігання товару на складі митниці та наявності причинного зв`язку між заявленою шкодою і діями та бездіяльністю відповідача, а також протиправність дій Галицької митниці Держмитслужби щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 від 25.02.2020 року.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України, держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).

Отже, Державна казначейська служба України є належним відповідачем за вимогою щодо стягнення шляхом списання з державного казначейського рахунку відповідача Галицької митниці Держмитслужби на рахунок позивача відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями Галицької митниці Держмитслужби.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню та слід визнати протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо незабезпечення належного зберігання товару, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №1489/20900/18 від 04.03.2018 року, відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 від 25.02.2020 року та стягнути з Державної казначейської служби на користь ОСОБА_2 шкоду в розмірі 51 561 гривень 24 копійок.

Судові витрати слід стягнути з відповідача, у відповідності до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до Галицької митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби про відшкодування шкоди – задовольнити.

Визнати протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо незабезпечення належного зберігання товару, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №1489/20900/18 від 04.03.2018 року.

Визнати протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 від 25.02.2020 року.

Стягнути з Державної казначейської служби (ідентифікаційний код 37567646) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шкоду в розмірі 51 561 гривень 24 копійок.

Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідачі: Галицька митниця Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 39420875); Державної казначейської служби (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ідентифікаційний код 37567646).

Повне рішення складено 17 березня 2021 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.