Ухвала суду № 95591334, 17.03.2021, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/724/20 Провадження № 1-кс/304/74/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 рокум. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засіданні ОСОБА_2 , розглянувши клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2021 року до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна звернулася ОСОБА_3 , в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду № 304/724/20 від 25 червня 2020 року на корпоративні права ТОВ «Ужгородський замок» із забороною вчинення з ними реєстраційних дій. Клопотання мотивує тим, що у провадженні Перечинського ВП знаходяться матеріали кримінального провадження № 42020071030000083 від 19 червня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду від 25 червня 2020 року накладено арешт на корпоративні права ТОВ «Ужгородський замок» із забороною вчинення з ними реєстраційних дій. На даний час ОСОБА_3 вважає, що у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, оскільки з моменту арешту минув значний час, повідомлення про підозру їй та іншим працівникам товариства не вручалося, будь які слідчі дії з майном не проводяться. Посилаючись на те, що органом досудового розслідування не було здобуто та не надано слідчому судді достатніх та належних доказів для безспірного висновку про наявність підстав, які б виправдали тривале тримання належного ТОВ «Ужгородський замок» майна під арештом, просить задовольнити клопотання.

У судове засіданні ОСОБА_3 не з`явилася, однак у поданому клопотанні просила також про розгляд такого за її відсутності, оскільки підтримує клопотання.

Представник сектору дізнання відділення поліції № 1 у судове засіданні також не з`явився, начальник сектору подав заяву, в якій проти задоволення клопотання про скасування арешту майна не заперечив, просив розглянути таке без його участі, а також долучив до клопотання витяг з ЄРДР та постанову про закриття кримінального провадження.

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводиться.

Слідчий суддя, вивчивши подані сторонами матеріали, прийшов до такого висновку.

Зі змісту клопотання видно, що ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 25 червня 2020 року накладено арешт на корпоративні права ТОВ «Ужгородський замок», ЄДРПОУ 32145463, із забороною вчинення з ними реєстраційних дій.

Вказана ухвала постановлена слідчим суддею у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 18 червня 2020 року за № 42020071030000083 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України.

Однак 31 липня 2020 року постановою т. в. о. начальника сектору дізнання Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 кримінальне провадження № 42020071030000083 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Згідно зі ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої в наслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна, згідно зі статтею 170 КПК України, є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Зі змісту частини третьої статті 174 КПК України у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Цією ж статтею визначено, що власнику або іншому володільцю майна, які не були присутні при розгляді питання про його арешт, гарантовано право ініціювати скасування відповідного заходу перед слідчим суддею або судом (у разі здійснення судового розгляду справи по суті), якщо в подальшому у застосуванні арешту відпала потреба або його було накладено необґрунтовано. Обмежень щодо стадії процесу, на якій може бути заявлено відповідне клопотання, норми кримінального процесуального закону не містять.

Способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття процесуального рішення про скасування арешту майна чинним КПК прямо не передбачено.

Тобто у зв`язку із закриттям кримінального провадження, коли будь-які законні підстави для арешту майна відпали, продовження дії цього заходу є свавільним втручанням у право власності особи, яке є об`єктом охорони за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. В означеній ситуації в силу положень статті 13 Конвенції держава зобов`язана забезпечити особі можливість ефективного юридичного захисту порушеного права.

Оскільки арешт майна було накладено у межах кримінальної справи за процедурою, визначеною кримінальним процесуальним законом, спір про право власності на майно між суб`єктами цивільних правовідносин відсутній, питання про скасування арешту підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства.

У порядку, визначеному КПК України, в умовах відсутності в цьому Кодексі спеціальних норм, які б регламентували прийняття окремого рішення про скасування арешту майна після закриття кримінального провадження на досудовому розслідуванні слідчим за правилами КПК України, підлягають застосуванню передбачені частиною першою статті 7, статтями 16, 24 цього Кодексу загальні засади кримінального провадження недоторканність права власності й забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій або бездіяльності, в тому числі, слідчого, прокурора.

Оскільки кримінальне провадження закрито слідчим під час досудового розслідування, здійснення судового контролю дотримання прав і свобод людини на відповідній стадії процесу згідно з чинним кримінальним процесуальним законом належить до повноважень слідчого судді. Так як прямих заборон ініціювання перед слідчим суддею питання про скасування арешту майна у відповідній ситуації і прийняття ним такого рішення закон не встановлює, то питання про скасування арешту майна може бути вирішено слідчим суддею за клопотанням власника або іншого володільця майна в порядку, передбаченому статтею 174 КПК України.

Статтею 41 Конституції України, а також статтею 16 КПК України, передбачені права, які регулюють право власності та захист права власності державою, у статті 1 протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 317 ЦК України зміст права власності включає в себе права володіння, користування та розпорядження власником своїм майном. Під володінням розуміється юридична можливість особи впливу на річ, фактичне панування особи над річчю. Користування полягає у наявності у особи можливості видобувати споживчі властивості речі. Право розпорядження полягає у юридичній можливості власника визначати фактичну і юридичну долю речі.

Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов`язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Вимога щодо забезпечення балансу між приватним та публічним інтересом слідує власне зі структури статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна подбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться. Отже, у кожній справі, в якій зазначається про порушення цієї статті, Суд повинен з`ясувати, внаслідок чого саме відповідна особа була змушена нести непропорційний і надмірний тягар. Як при втручанні у право мирного володіння майном, так і при утриманні від застосування заходів, необхідно забезпечити справедливий баланс між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основних прав відповідної особи. Вимога щодо забезпечення такого балансу випливає зі структури статті 1 Першого Протоколу, якщо розглядати її в цілому. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі й заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.

Зі змісту наведеного, вбачається, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування.

Доказів, які б на теперішній час свідчили про потреби досудового розслідування на такий ступінь втручання у право власності заявника слідчому судді не надано, а накладений арешт, з урахуванням відсутності відомостей про пред`явлення будь-кому підозри та закриття кримінального провадження, свідчать про порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження заявника у праві його власності та завдань кримінального провадження.

Згідно з вимогами частини першої статті 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Відповідно до статті 174 КПК України інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частинна 4 статті 174 КПК України).

Зазначені вимоги співпадають з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України, згідно з якою здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантовані Конституцією і міжнародними договорами України, та статті 13 Конвенції, яка передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.

Беручи до уваги те, що арешт був накладений в рамках кримінального провадження №42020071030000083 від 19 червня 2020 року, яке на сьогоднішній день органом досудового слідства закрито, арешт на майно було накладено ухвалою слідчого судді на стадії досудового розслідування, провадження припинено на стадії досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку, що потреба у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала, а подальше існування такого обмежує право власності особи на мирне володіння належним майном, а тому накладений арешт підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 100, 174, 175 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

клопотання задовольнити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 25 червня 2020 року на корпоративні права ТОВ «Ужгородський замок», ЄДРПОУ 32145463, із забороною вчинення з ними реєстраційних дій, скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає та підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя: ОСОБА_1