Рішення № 95589241, 16.03.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

16.03.2021 227/4945/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

з участю секретаря судового засідання: Михайловської Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Добропільська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року позивач звернулася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - Добропільська міська рада,уточнивши свої вимоги, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якій просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що позивачка відповідно до рішення № 255/3 виконкому Добропільської міської ради народних депутатів та протоколу № 6 від 18 червня 1997 року отримала службову квартиру АДРЕСА_2 . За даною адресою мешкає з моменту вселення. До складу сім`ї на момент винесення рішення входило 4 особи. На даний час квартира є державною. У спірній квартирі зареєстрований відповідач, який доводиться позивачу сином, та який не мешкає за місцем реєстрації з 2014 року, квартирою не цікавиться, його особистих речей в квартирі немає. Відповідач не приймає участі у ремонтних роботах по квартирі, побуті та веденні господарства, а також не сплачує комунальні послуги, що ставить позивача в скрутне матеріальне становище. Фактичне місце проживання сина позивачу невідомо. Відділом реєстрації Добропільської міської ради ОСОБА_1 було відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та рекомендовано звернутись до суду.

З урахуванням того, що відповідач з 2014 року, тобто майже шість років, не проживає в спірному житловому приміщенні та не утримує його, просила визнати його таким, що втратив право користування спірною житловою квартирою.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Чумак І.М. в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Проте, від представника позивача в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі та без участі позивача, у якій позовні вимоги просила задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в тому числі шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Із заявою про розгляд справи у його відсутності та з повідомленням причин неявки до суду не звертався. Відзиву на позовну заяву до суду не надавав.

Представник третьої особи - Добропільської міської ради до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Із заявою про розгляд справи у його відсутності та з повідомленням причин неявки до суду не звертався.

Зважаючи на те, що учасники процесу в судове засідання не з`явилися, суд враховує вимоги ст. 223 ЦПК України, відповідно до яких неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини.

Як вбачається з архівної виписки з рішення № 255/3 виконкому Добропільської міської ради народних депутатів (протокол № 6 від 18 червня 1997 року), ОСОБА_1 , двірнику зі складом сім`ї з 4-х осіб, надано службову житлову площу - трикімнатну квартиру, площею 45,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 10)

Згідно довідки про склад осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , виданої Відділом реєстрації Добропільської міської ради Донецької області від 02 грудня 2020 року, позивачка зареєстрована за даною адресою разом зі ОСОБА_3 , 2010 року народження, ОСОБА_4 , 1983 року народження, ОСОБА_2 , 1984 року народження, що також підтверджується відповідною довідкою з місця реєстрації від 17 лютого 2020 року (а.с. 11, 17).

ОСОБА_2 доводиться рідним сином ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 07 грудня 1984 року. (а.с. 14)

Як вбачається з акту від 09 грудня 2020 року, складеного головою ОСББ «Саратовський» за участю двох мешканців будинку АДРЕСА_4 , було встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не мешкає з 2014 року і по теперішній час (а.с.12), що також підтверджується довідкою голови цього ОСББ (а.с. 13).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 понад 6 місяців, не утримує її, не слідкує за її станом, не сплачує комунальні платежі, а отже не виконує своїх обов`язків, як квартирокористувач.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Згідно ч.ч. 4-5 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЖК УРСР, на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. (ч. 1 ст. 123 ЖК УРСР)

Статті 61-70 ЖК УРСР передбачають і встановлюють порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

За змістом ст. 65 ЖК УРСР, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК УРСР).

Згідно ч.ч. 1, 3 до ст. 815 ЦК України, наймач зобов`язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми особами. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім`ї наймача житла державного, комунального житлового фонду визначено ст. 71 ЖК України, а їхні права та обов`язки - ст. 78 ЖК України, які встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами. У той же час, умови збереження житла за цивільним законодавством визначаються строками встановленими за згодою сторін, абсолютне право власності на житло не обмежується ні строками, ні територією.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Отже, якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, основний квартиронаймач має право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

Як роз`яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Враховуючи викладене, а також те, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 2014 року, тобто понад шість місяців, без поважних причин не мешкає в квартирі АДРЕСА_1 , з заявою про продовження строку відсутності за даною адресою до наймодавця не звертався, тому суд вважає, що він втратив право користування жилим приміщенням за вказаною адресою на підставі ст. 71 ЖК України.

Керуючись ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 263-265, 274-279, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ), третя особа - Добропільська міська рада (ЄДРПОУ 32897190; адреса місцезнаходження: вул. Першотравнева, буд. 83, м. Добропілля Донецької області, 85004), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати таким, що втратив право користування житловою квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Л.С. Мацишин

16.03.2021