Рішення № 95589067, 16.03.2021, Волноваський районний суд Донецької області

221/8433/20

2/221/454/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року місто Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Безрук Т.В.,

з участі секретаря Чемезової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до відповідача - Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області, про визнання права на майнові права засновника фермерського господарства в порядку спадкування за законом,

встановив:

18.12.2020 року позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до Рибинської сільської ради Волноваського району, Донецької області, про визнання права на майнові права засновника фермерського господарства в порядку спадкування за законом.

Стислий виклад позицій позивачів та заперечень відповідачів.

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді майнових прав засновника Фермерського господарства «Трудове» (ідентифікаційний код юридичної особи 23351587, юридична адреса: 85735, вул. 60 років Жовтня, буд. 24, с. Трудівське, Волноваський район, Донецька область).

15 грудня 2020 року позивачі звернулись до державного нотаріуса Волноваської державної нотаріальної контори Петренко В.Є. із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого спадкодавця, ОСОБА_4 . У заявах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , було зазначено, що до складу спадщини входять майнові права засновника ОСОБА_4 на Фермерське господарство «Трудове», проте приватним нотаріусом було надано роз`яснення № 2247/01-16 від 15.12.2020 р., яким сповіщено позивачів, що згідно Розділу II Глави 10 п. 4.12 Наказу Міністерства юстиції України № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину видається спадкоємцям за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. У відповідності з п. 4.12, 4.15, 4.18, 4.20 Глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 282/20595 свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 922/989/18, відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції від 13 березня 1992 р.), у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення СФГ, особистого підсобного господарства.

Земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась особі не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного СФГ. Роз`яснення нотаріуса мотивовано тим, що спадкоємцями не надано оригіналу свідоцтва про смерть спадкодавця, складений капітал господарства складає 0 (нуль) гривень та в статуті не зазначено яким чином розподіляється складений капітал господарства між засновниками та його членами, відсутні частки кожного з них. Також відмова мотивована тим, що оскільки ФГ «Трудове» не зареєстроване як цілісний майновий комплекс, тому його спадкування неможливо. Позивачі вважають, що нотаріусом було помилково встановлено наявність підстав для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину на майнові права засновника ФГ «Трудове», чим вони позбавлені у позасудовому порядку переоформити спадщину на майнові права засновника ФГ «Трудове», а тому змушені звернутись за захистом своїх прав до суду. Відсутність свідоцтва про право на спадщину за законом є перешкодою для проведення державної реєстрації з метою внесення змін до Статуту ФГ «Трудове», які пов`язані із зміною засновників вказаного фермерського господарства на підставі факту смерті фізичної особи ОСОБА_4 , який є єдиним засновником ФГ «Трудове».

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 13.01.2021 року відкрито провадження в цивільній справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 18.02.2021 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, просить задовольнити позовні вимоги.

Позивач, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, просить задовольнити позовні вимоги.

Позивач, ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, враховуючи позицію сторін, дотримуючись принципів об`єктивності, диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, посилання на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець - ОСОБА_4 , який був батьком позивачів, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та чоловіком позивача, ОСОБА_3 . Після смерті останнього, відкрилась спадщина у вигляді майнових прав засновника Фермерського господарства «Трудове» (ідентифікаційний код юридичної особи 23351587, 85735, Донецька область, Волноваський район, с. Трудівське, вул. 60 років Жовтня, буд.24). 15 грудня 2020 року позивачі звернулися до державного нотаріуса Волноваської державної нотаріальної контори Петренко В.Є. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_4 . У заявах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було зазначено, що до складу спадщини входять майнові права засновника ОСОБА_4 на Фермерське господарство «Трудове», проте державним нотаріусом було надано роз`яснення № 2247/01-16 від 15.12.2020 р., яким позивачів сповіщено про неможливість видачі відповідних свідоцтв про право на спадщину через відсутність необхідних документів для видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме свідоцтва про смерть спадкодавця.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Постанова нотаріуса мотивована тим, що складений капітал господарства складає 0 (нуль) гривень та в статуті не зазначено яким чином розподіляється складений капітал господарства між засновниками та його членами, відсутні частки кожного з них. Також відмова мотивована тим, що оскільки ФГ «Трудове» не зареєстроване як цілісний майновий комплекс, його спадкування неможливо.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. У зв`язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майнові права засновника ОСОБА_4 на ФГ «Трудове», позивачі звернулися до суду.

На час відкриття спадщини ОСОБА_4 був засновником та головою фермерського господарства «Трудове», створеного у 1992 році, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Згідно рішення засновника ФГ «Трудове» від 21.10.2004 року позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , є членами фермерського господарства «Трудове», що підтверджується Статутом ФГ «Трудове».

Відмовляючи у задоволенні заяви спадкоємців про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_4 на майнові права засновника на фермерське господарство «Трудове», нотаріус посилався на те, що складений капітал господарства складає 0 (нуль) гривень та в статуті не зазначено яким чином розподіляється складений капітал господарства між засновниками та його членами, відсутні частки кожного з них. Також відмова нотаріуса мотивована тим, що оскільки фермерське господарство «Трудове» не зареєстроване як цілісний майновий комплекс, його спадкування неможливо.

Проте, суд вважає, що нотаріусом помилково встановлено наявність підстав для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину на майнові права засновника ФГ «Трудове».

Правовідносини щодо спадкування фермерського господарства врегульовані Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Податковим Кодексом України, Законом України «Про фермерське господарство», Законом України «Про нотаріат», «Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, Постановою КМУ «Про затвердження мінімальних розмірів земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується».

Нормами ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» встановлено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Враховуючи наведене, спадкоємці спадкують лише права та обов`язки фізичної особи - спадкодавця, а не юридичної особи, якою є фермерське господарство.

Відповідно до положень ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкодавець ОСОБА_4 був єдиним засновником фермерського господарства, проте позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як спадкоємці, бажають продовжити діяльність ФГ «Трудове», та є членами ФГ «Трудове». Фермерське господарство має у власності основні фонди, необхідні для здійснення господарської діяльності, а також має у користуванні на правах оренди земельну ділянку державної власності для ведення фермерського господарства, на підтвердження чого до заяви додано відповідні докази - копію державного акту на право постійного користування землею серія I-ДН № 051869, виданого Рибинською сільською радою народних депутатів 28.12.1999 року на ділянку площею 30,0 га, що розташована на території Рибинської сільської ради Волноваського району.

Нормами ст. 36 ЗУ «Про фермерське господарство» встановлено, що рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається виключно у разі, якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом. Позивачами, як спадкоємцями ОСОБА_4 , було прийнято рішення продовжувати діяльність ФГ «Трудове», та подано нотаріусу заяву про прийняття спадщини, до складу якої входять майнові права засновника ОСОБА_4 на Фермерське господарство «Трудове».

Відповідно до норм ст.19 ЗУ «Про фермерське господарство», до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Отже виходячи зі змісту ст. 19 Закону «Про фермерське господарство», поняття «майно фермерського господарства» та «складений капітал» є тотожними.

Відмовляючи у видачі свідоцтва про право власності на майнові права засновника ОСОБА_4 на Фермерське господарство «Трудове», нотаріус посилався на те, що в статуті не зазначено, яким чином розподіляється складений капітал господарства між засновниками та його членами, відсутні частки кожного з них. Проте спеціальним Законом «Про фермерське господарство», встановлено, що складений капітал фермерського господарства складається з його майна. Фермерське господарство «Трудове» не має статутного капіталу, розподіленого на частки, та засноване виключно на праві власності на майно та праві користування земельною ділянкою. Згідно норм Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» статутний капітал, поділений на частки між учасниками, мають лише товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю.

Також відмова нотаріуса мотивована тим, що оскільки фермерське господарство «Трудове» не зареєстроване як цілісний майновий комплекс, а тому його спадкування не є можливим. Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про фермерське господарство», успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Враховуючи наведене, позивачі не можуть у позасудовому порядку переоформити спадщину на майнові права засновника ФГ «Трудове», а тому змушені звернутись за захистом своїх прав до суду. Відсутність свідоцтва про право на спадщину за законом є перешкодою для проведення державної реєстрації з метою внесення змін до Статуту ФГ «Трудове», які пов`язані із зміною засновників вказаного фермерського господарства на підставі факту смерті фізичної особи ОСОБА_4 .

Оскільки права засновника фермерського господарства «Трудове» є майновими правами, то в силу приписів ст.ст. 177-178 ЦК України, вони входять до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 . Згідно норм ст. 1219 ЦК України, майнові права засновника фермерського господарства не є такими, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, а тому спадкуються на загальних підставах. Будь - яких особливостей спадкування майна чи майнових прав засновника фермерського господарства Цивільний кодекс України не містить. В роз`ясненнях, які містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

Нормами ст. 16 ЦК України встановлено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права. За таких обставин, звернення позивачів до суду є обґрунтованим, а їх вимоги - такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись статтями ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до відповідача - Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області, про визнання майнових прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , на1/3 частку майнових прав і обов`язків засновника селянського (фермерського) господарства «Трудове» у визначеному Статутом обсязі, державну реєстрацію якого проведено 17.11.1992 року, номер запису 1 239 120 0000 000045, ідентифікаційний номер юридичної особи 23351587, юридична адреса: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , на 1/3 частку майнових прав і обов`язків засновника селянського (фермерського) господарства «Трудове» у визначеному Статутом обсязі, державну реєстрацію якого проведено 17.11.1992 року, номер запису 1 239 120 0000 000045, ідентифікаційний номер юридичної особи 23351587, юридична адреса: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , на 1/3 частку майнових прав і обов`язків засновника селянського (фермерського) господарства «Трудове» у визначеному Статутом обсязі, державну реєстрацію якого проведено 17.11.1992 року, номер запису 1 239 120 0000 000045, ідентифікаційний номер юридичної особи 23351587, юридична адреса: АДРЕСА_1 .

Оригінал рішення зберігається в цивільній справі № 221/8433/20 в архіві Волноваського районного суду Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Волноваського

районного суду: Т.В. Безрук