Рішення № 95584856, 02.03.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/325/2021 Справа № 645/2161/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Музиченко В.О.

за участю секретаря судового засідання – Думчикової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП « Харківські теплові мережі» про захист прав споживачів

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить : зобов,язати відповідача надати йому протягом тижня з дати ухвалення рішення суду номер особового рахунку та витяг з цього рахунку за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов,язати відповідача проводити нарахування платежів за надані послуги за адресою: АДРЕСА_1 із дати ухвалення рішення по справі; зобов,язати відповідача підготувати та протягом тижня з дати ухвалення рішення суду по справі укласти з позивачем договір про надання послуг централізованого опалення; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 29.11.2019 року він придбав квартиру АДРЕСА_2 . З 19.12.2019 року в зазначеній квартирі зарєєструвався його син ОСОБА_2 . В грудні місяці 2019 року він звернувся до КП « Харківські теплові мережі» із проханням відкрити з 29.11.2019 року на його ім,я новий особовий рахунок за зазначеною адресою, а також укласти з ним відповідний договір. Однак, в наданій відповіді відповідач йому зазначив, що особовий рахунок за послуги теплопостачання буде переоформлено на його ім,я та станом на 01.01.2020 року заборгованість за ці послуги складає 36080,16 грн,яку йому запропонували сплатити заборгованість добровільно, а у разі несплати боргу підприємство буде звертатись до нього з позовною заявою до суду про стгянення заборгованості. Він вважає, що з боку відповідача існує шантаж з метою спонукання його до оплати заборгованості колишнього власника зазначеної квартири. Він неодноразово повідомляв відповідача, що почне сплачувати послуги КП « ХТМ» лише після отримання офіційної інформації із номером його особового рахунку та витягу з цього рахунку. Він вважає, що перепони, які вчиняються з боку відповідача, позбавляють його і його родину їх конституційного права на вільне користування житлом, а також на щоденний відпочинок після робочого дня. Він із своєю родиною залишається в невизначеному стані і щодо правомірності подальшого користування комунальними послугами. У зв,язку з чим у нього є всі підстави вважати невиконання відповідачем своїх статутних та законних зобов,язань свідомими та навмисними. Позивач заначає, що він та його родина зазнали дуже значних моральних страждань, внаслідок безпорадності їх стану. Вони змущені звертатись до адвокатів та до спеціалістів у галузі житлово –комунальних правовідносин з метою перевірки правомірності вимог відповідача, у зв,язку з чим він вважає розумним та обгрунтованим визначити моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою судді від 21 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по вищевказаній справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.11.2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

17.09.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, просить в позові відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що підставами виникнення цивільних прав і обов,язків є договори. Відповідно до п.8 Договору купівлі – продажу квартири від 29.11.2019 року зазначено, що заборгованість по оплаті комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_2 станом на 29.11.2019 року оплачена у повному обсязі. Тобто, відповідно до п.8 Договору купівлі – продажу квартири від 29.11.2019 року позивачем було перевірено оплату по комунальним послугам, або ж кошти від продавця на оплату комунальних послуг позивач отримав на руки, однак борг не сплатив. Крім того, відповідно до п. 8 договору купівлі - продажу квартири від 29.11.2019 року зазначено, що заборгованість по оплаті комунальних послуг по цій квартирі погашена у повному обсязі, тобто цим пунктом підтверджується, що позивач отримав від продавця кошти у повному об,ємі на погашення комунальних послуг. Особовий рахунок за послуги теплопостачання по АДРЕСА_1 був переоформлений на ім,я позивача. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00грн, то відповідач зазначив, що у своїй відповіді та діях неухильно керувалося та керується законодавством України та жодних протиправних дій відносно позивача, що могли б спричинити моральні страждання не вчиняли. Крім того, відповідач зазначив, що незважаючи на відсутність письмового договору позивач є споживачем послуг по централізованому теплопостачанню, що КП « Харківські теплові мережі» як виконавець цих послуг на підставі рішення Харківського міськвиконкому надає в житловому фонді комунальної пласності територіальної громади м. Харкова багатоквартирні будинки в м. Харкові, і в тому числі будинок позивача обладнані централізованими системами опалення. Скарг, заяв на якість отриманих послуг від позивача до підприємства не надходило. У зв,язку з чим, відсутність письмового договору, укладеного між позивачем та КП « ХТМ» не є підставою для несплати послуг теплопостачання.

Крім того, позивачем надані пояснення від 21.09.2020 року, від 18.11.2020 року, від 22.12.2020 року та від 29.01.2021 року в який він зазначив, що його позиція грунтується на нормах Закону України від 09.11.2017 року « Про житлово – комунальні послуги». Право споживача на укладання договору із виконавцем послуг завжди було і залишається непорушним. Зазначає, що в його випадку спір пов,язаний із встановленням правовідносин вперше, оскільки він в даному випадку виступає вперше як новий споживач послуг КП « ХТС». Жодна норма права не містить заборони або відтермінування укладання договору за ініціативою споживача. Саме тому, його не можна позбавити права на укладання індивідуального договору про надання послуг з централізованого опалення. Крім того, на його думку, відповідач помилково стверджує, що право укладати договори на надання комунальної послуги без відповідного рішення співвласників в багатоквартирному будинку виникає у відповідача тільки після спливу п,ятимісячного терміну з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню короновірусної хвороби (COVID-19). Також позивач вказав, що особовий рахунок № НОМЕР_1 , на якому станом на 01.01.2019 року є заборгованість 26608,33 грн, є чужий рахунок, цей борг до нього не має ніякого значення, а він не мав боргів перед відповідачем станом на 01.01.2019 року.

Представник позивача в судове засідання не з,явився, надав до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача на дане судове засідання не з,явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, в попередніх судових засіданнях проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов та просив відмовити у позові в повному обсязі.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Пунктом 1 частини 2 статті 49 ЦПК України визначено, зокрема, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог).

Судом встановлено, що 29 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 29.11.2019 року, засвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В. зареєстрованого в реєстрі № 4464.

Послуги з централізованого опалення та гарячої води до спірної квартири надає КП « Харківські теплові мережі», для чого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким обліковується розмір наданих послуг та їх оплати споживачем.

КП « ХТМ» надсилає квитанції про сплату комунальних послуг на адресу позивача, оскільки у відповідності до вимог п.3 ст.5 ст.20 Закону України « Про житлово – комунальні послуги» від 24.06.2004 року та п. 18 ч.1 « Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»,затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005, ст. 68 ЖК України наймач зобов,язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

ОСОБА_1 звернувся до КП « ХТМ» для переофіормлення особового рахунку на своє ім,я із посиланням на те, що з 29.11.2019 року він є власником спірної квартири.

Із листа КП « ХТМ» від 20.01.2020 року за № 0/М-288/20/18 за вказаною више адресою вбачається, що утворилась заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 36080,16 грн станом на 01.01.2020 року.

Згідно довідки про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 вказаний особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім,я ОСОБА_1 (а.с.32).

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ по позовах про захист прав споживачів», розглядаючи питання про характер правовідносин між споживачем і виробником (виконавцем), про наявність основ і умов їхнього виникнення, про права й обов`язки сторін, суд може виходити як з норм Закону України від 12.05.1991 року «Про захист прав споживачів» і прийнятих відповідно до нього нормативних актів, так і з відповідних норм ЦК України й іншого законодавства, що регулює ті ж самі питання і не суперечать Закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Порядок укладання договорів на надання комунальних послуг, зокрема послуги з теплопостачання, визначений нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII та Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку. Зокрема, за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Відповідно до Закону України № 417 співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Таким чином перебування будинку АДРЕСА_3 в комунальній власності міста, не позбавляє власників квартир у даному будинку від статусу «співвласників» в розумінні закону України № 417.

Відповідно до ст. 10 Закону України №417 до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).

При цьому Розділом VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який введено в дію в новій редакції з 1 травня 2019 року, визначено певні особливості для укладання відповідних договорів в перехідний період. Так, договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону, співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Виходячи із наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що починаючи з 1 травня 2019 року, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачена можливість укладання договорів про надання комунальних послуг виключно після прийняття рішення співвласниками багатоквартирного будинку про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (один з варіантів договору: 1) з кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем).

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто з 1 травня 2019 року до 1 травня 2020 року), між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Також вказаним Законом передбачено збереження чинності договорів про надання комунальних послуг, укладених до введення в дію цього Закону, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Оскільки позивач набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 лише 29.11.2019, між ним та КП «Харківські теплові мережі» не міг бути укладений договір до 1 травня 2019 року про надання комунальних послуг на умовах, які діяли до цієї дати, тому договір про надання комунальної послуги між позивачем та КП «Харківські теплові мережі» може бути укладений з урахуванням положень Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Враховуючи вище викладене відповідач, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» набув права укладання з позивачем індивідуального договору про надання комунальної послуги тільки з 01.05.2020, вразі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги.

Позивачем не було надано до суду будь яких доказів, які б підтверджували або спростовували відсутність відповідних організаційних рішень співвласників будинку АДРЕСА_3 .

Крім того 02.04.2020 pоку набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а саме: Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (CОVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Таким чином, суд приходить до висновку, що КП «Харківські теплові мережі» набуде права укладати договори на надання комунальної послуги без відповідного рішення співвласників в багатоквартирному будинку тільки після спливу п`ятимісячного терміну з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (CОVID-19).

За таких підстав суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо зобов`язання КП «Харківські теплові мережі» підготувати та протягом тижня з дати ухвалення рішення суду по справі укласти з позивачем договір про надання послуг з централізованого опалення слід залишити без задоволення.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача стосовно зобов`язання КП «Харківські теплові мережі» надати позивачу протягом тижня з дати ухвалення рішення суду у справі номер його особового рахунку та витяг з цього рахунку за адресою : АДРЕСА_1 та зобов`язання КП «Харківські теплові мережі» проводити нарахування платежів за надані послуги за зазначеною вище адресою із дати ухвалення рішення по справі, оскільки судом встановлено, що листом від 20.01.2020 № 0/М- 288/20/18 КП «Харківські теплові мережі» повідомило позивача про те, що буде відкрито новий особовий рахунок на ім`я ОСОБА_1 , а відповідно довідки нарахувань та оплати за послуги з теплопостачання ( а.с. 32) вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зазначений особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім,я ОСОБА_1 .

Відповідно до п.8 договору купівлі – продажу квартири від 29.11.2019 року ( а.с. 4-5) зазначено, що заборгованість по оплаті комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_2 станом на 29.11.2019 року оплачена у повному обсязі.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становить умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов,язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тобто, відповідно зазначеного договору позивачем було перевірено оплату по комунальним послугам, або ж кошти від продавця на оплату комунальних послуг позивач отримав від продавця , однак борг не сплатив.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то суд вважає, що ці вимоги необґрунтовані, виходячи з нижченаведеного.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховується вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.01 р. (п.3) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п.5 цієї Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

На підставі наведеного, з урахуванням того, що відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства України та судом не встановлено його вини у порушенні прав позивача, у суду відсутні підстави вважати, що позивачу була спричинена моральна шкода, а тому ці вимоги також задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

З огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, отже ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Згідно частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову позивачу та враховуючи що він звільнений від сплати судового збору, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст..2-5, 12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 223, 258-259, 263-266, 268, 272, 273, 279, 353 ЦПК України, ст.15, 16, 23, 1167 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до КП « Харківські теплові мережі» про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , місце мешкання: АДРЕСА_4

Відповідач: Комунальне підприємство « Харківські теплові мережі», код ЄДРПОУ 43248133, місце знаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська 11.

Повний текст судового рішення складено 12.03.2021 року.

Суддя: В. О. Музиченко