Рішення № 95584841, 17.03.2021, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/137/21

№ провадження 2/624/118/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді Крапівки Т.В., за участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кегичівка, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради Харківської області про визнання права на земельну частку (пай), -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Кегичівської селищної ради Харківської області про визнання права власності на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП КІМ, с. Андріївка, Кегичівського району, Харківської області, розміром 5,72 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належить позивачу на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) ХР №0032146, виданого на підставі розпорядження Кегичівської РДА Харківської області №218 від 27.06.1996, про що здійснено запис в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавалися Кегичівською районною державною адміністрацією по КСП «КІМ» за №146 від 20.10.1996.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач на час проведення розпаювання КСП «КІМ», що діяло на території Андріївської сільської ради Кегичівського району, Харківської області, був членом цього КСП та на підставі розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації №218 від 27.06.1996, отримав право на земельну частку (пай) підтверджене сертифікатом серії ХР №0032146, розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах 5,72 вартістю земельної частки (паю) 22693 грн, про що здійснено запис в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавалися Кегичівською районною державною адміністрацією по КСП «КІМ» за №146 від 20.10.1996. При цьому позивач своє право на отримання земельної частки (паю) на даний час не реалізував, державний акт на землю не отримував. Оригінал сертифікату позивачем був втрачений під час пожежі, про що позивачем зроблене оголошення у газеті «Наш край» від 05.12.2020. Звернення до Кегичівської РДА щодо виготовлення дублікату сертифікатів не дало результатів, у зв`язку з тим, що на даний час Кегичівською районною державною адміністрацією дублікати сертифікатів не виготовляються. Відсутність оригіналу сертифікату є суттєвою правовою перепоною для реалізації позивачем його майнових прав, що зумовило звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 22 лютого 2021 року провадження було відкрито, справу призначеного до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам було надано час для подання заяв по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позов просить задовольнити, судові витрати залишити за ним.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, не заперечує проти задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що на ім`я позивача ОСОБА_1 був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР №0032146.

Зазначене підтверджується копією листа Відділу у Кегичівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 16.02.2021, відповідно до якого, згідно записів книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавалися Кегичівською районною державною адміністрацією по КСП «КІМ» Кегичівського району, Харківської області за №146 від 20.10.1996 ОСОБА_1 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР №0032146. Згідно розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації №218 від 27.06.1996, розмір земельної частки (паю) по КСП «КІМ» - 5,72 в умовних кадастрових гектарах, вартість земельної частки (паю) - 22693 грн. Взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХР №0032146 ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на землю не отримував.

Відповідно до копії листа Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області від 11.01.2021 №01-39/99, на даний час Кегичівською районною державною адміністрацією дублікати сертифікатів на право на земельну частку (пай) не виготовляються, вирішення спірних земельних питань вирішуються судом.

На даний час оригінал сертифікату позивачем втрачено, на підтвердження чого позивач розмістив оголошення в газеті, про що надав випуск газети «Наш край» від 05 грудня 2020 року.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян здійснюється шляхом визнання прав.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 392 ЦК України лише власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією; документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідченні у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); а також рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

На підставі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку про доведеність позивачем факту отримання сертифікату про право на земельну частку (пай) та його втрату, отримання ж дублікату втраченого сертифікату чинним законодавством не передбачено.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про визнання за позивачем права на земельну частку (пай).

Позивач заявив про залишення за ним судових витрат, тому підстав для їх розподілу суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП КІМ, с. Андріївка, Кегичівського району, Харківської області, розміром 5,72 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належить позивачу на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) ХР №0032146, виданого на підставі розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області №218 від 27.06.1996, про що здійснено запис в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавалися Кегичівською районною державною адміністрацією по КСП «КІМ» за №146 від 20.10.1996.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Богданівка, Машевського району, Полтавської області, громадянин України, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 03 вересня 2008, ІПН НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Кегичівська селищна рада Харківської області, місцезнаходження за адресою: 64003, Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Волошина, буд. 33, код ЄДРПОУ 04396963.

Суддя Т.В. Крапівка