Рішення № 95584686, 15.03.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/467/21

провадження №2-а/619/68/21

РІШЕННЯ

іменем України

15 березня 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибок Є.А.за участю секретаря судового засіданняШемякіної І.О.

Справа № 619/467/21

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції;

відповідач: Департамент патрульної поліції,

розглянув у письмовому провадженні адміністративний позов про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Стислий виклад позиції сторін.

25 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПП в Харківській області, в якому просив скасувати постанову серії ДП18 № 566303 від 17.01.2021 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП. В обґрунтування позову зазначив, що 17.01.2021 поліцейським взводу № 2 роти № 2 УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції Леоновим В.В. було винесено постанову серії ДП18 № 566303 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 гривень. Згідно змісту цієї постанови, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Ford Galaxy р/н НОМЕР_1 щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом. ТЗ перебуває на території України з порушенням строків перебування в режимі тимчасового ввезення. Згідно бази ІПНП ТЗ ввезено 18.06.2019 ОСОБА_2 та передано керування особі ОСОБА_1 , який не поміщував ТЗ у режим тимчасового ввезення, чим порушено вимоги ст. 380 Митного кодексу та ст. 31 Закону «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП. З винесеною постановою ОСОБА_1 не згоден, вважає що були допущені такі порушення: в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 8 ст. 121 КУпАП; в оскаржуваній постанові немає зазначення конкретної норми закону, яка порушена; процедура притягнення до відповідальності, яка полягає у тому, що не складався протокол про адміністративне правопорушення, а також постанова винесена на бланку, який не передбачено для застосування у даних правопорушеннях; у постанові немає вказання жодних допустимих доказів правопорушення, а також постанова винесена з порушенням передбаченої процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 вважає постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

23 лютого 2021 року представником УПП в Харківській області ДПП подано відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву представник вказує, що 17.01.2021 об 09 год 25 хв в Харківській області на автошляху Р-46 + км. З, водій - ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Ford Galaxy, номерний знак НОМЕР_1 , всупереч встановлених Митним кодексом України обмежень, а саме: порушено строк перебування транспортного засобу в режимі тимчасового ввезення терміном до 1 року. Транспортний засіб було ввезено на територію України 18.06.2019 року іншим водієм ( ОСОБА_2 ) після чого керування транспортним засобом було передано позивачу. В свою чергу ОСОБА_1 не поміщував транспортний засіб у митний режим тимчасового ввезення. Вказане свідчить про порушення ОСОБА_1 ст. 380 Митного кодексу України та ст. 31 Закону України «Про дорожній рух», адміністративного правопорушення Передбаченого частиною 8 статті 121 КУпАП. Вищезазначене порушення було виявлено поліцейським взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП старшим сержантом поліції Леоновим Валерієм В`ячеславовичем, яким попередньо було здійснено перевірку транспортного засобу за допомогою бази даних інформаційно - пошукової системи Національної поліції «Армор». Внаслідок цього було винесено постанову серії ДП18 № 566303, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень. Поліцейським взводу № 2 роти № 2 УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції Леоновим В.В. дотримано вимоги статі 283 КУпАП, у фабулі викладено опис обставин, встановлених під час розгляду справи, чітко викладене адміністративне правопорушення, зазначено нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, викладене прийняте у справі рішення. Під час розгляду справи, позивача було ознайомлено з правилами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268, 288, 289 КупАП, з матеріалами справи, вирішено питання про притягнення до адміністративної відповідальності у виді штрафу. Відповідачем проведено розгляд справи, під час якого позивача було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268, 288, 289, 307 КУпАП, про що свідчить відеозапис з бодікамери на диску. З огляду на вищезазначене, вважаємо, що зазначені позивачем доводи, свідчать про намагання уникнути відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.

23 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування вказав, що у відзиві відповідач погодився, що він не зазначив конкретну норму закону, яка порушена, але вважає, що це «не важливо». У постанові інспектором вказано що позивач порушив ст. 380 Митного кодексу. Фактично ст. 380 Митного кодексу складається з 8-ми окремих частин - 8-ми окремих не подібних між собою порушень Митного кодексу. Також вказано, що порушив ст. 31 Закону «Про дорожній рух». При цьому, ст. 31 Закону «Про дорожній рух» складається з 4-х окремих частин - 4-х окремих не подібних між собою порушень Закону. Однак, позивач не міг порушити всю статтю 380 Митного кодексу, яка складається з 8-ми окремих частин - 8-ми окремих не подібних між собою порушень Митного кодексу, а також не міг порушити всю статтю 31 Закону «Про дорожній рух», яка складається з 4-х окремих не подібних між собою порушень Закону. Разом з відзивом, відповідач долучив відеозапис, на якому зафіксовано факт вручення вже складеної заздалегідь оскаржуваної постанови. Відеозапис тривав з 09:40 до 09:50, тобто долучена відеофіксація розпочалася через 10 хвилин після того, як інспектор склав постанову. При цьому відеозаписі не зафіксовано жодних порушень ПДР. Зокрема не зафіксовано ні факту керування транспортним засобом, ні розгляду справи, ні роз`яснення позивачу його прав тощо. Також слід зазначити, що цей відеозапис не може вважатись допустимим доказом по справі, оскільки у постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. В разі не зазначення в постанові службового сертифікованого технічного пристрою, на який здійснювався відеозапис, такий відеозапис не може вважатись доказом по справі і доводити винуватість особи. При цьому зазначений цифровий доказ не скріплений електронним цифровим підписом, як його вимагає КАСУ.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

25 січня 2021 року було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено розгляд справи на 09 год 00 хв 04 лютого 2021 року. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в строк до 02 лютого 2021 року.

28 січня 2021 року представник відповідача УПП в Харківській області ДПП подав до суду клопотання про перенесення розгляду справи та надання строку подання відзиву.

11 лютого 2021 року представник відповідача УПП в Харківській області ДПП подав до суду заяву про перенесення розгляду справи, у зв`язку з присутністю в іншому судовому засіданні, призначеному раніше.

22 лютого 2021 року представник відповідача УПП в Харківській області ДПП подав до суду заяву, про розгляд справи у його відсутність.

23 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про долучення рішень судів у подібних правовідносинах.

23 лютого 2021 року представник відповідача УПП в Харківській області ДПП подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

23 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 23 лютого 2021 року залучено до участі у справі співвідповідача - Департамент патрульної поліції, розгляд справи було відкладено на 12 год 00 хв 15 березня 2021 року.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення судова повістка ОСОБА_1 була вручена 27 лютого 2021 року.

Представник відповідача УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з`явився, матеріали справи, містять заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з`явився.

Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Підстав, визначених ст. 205 КАС України, для відкладення розгляду справи немає.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 566303 від 17 січня 2021 року (далі - постанова ДП18 № 566303 від 17.01.2021) до ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Постановою ДП18 № 566303 від 17.01.2021 встановлено, що 17 січня 2021 року о 09 год 25 хв ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ford Galaxy р/н НОМЕР_1 щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом, ТЗ перебуває на території України з порушенням строків перебування в режимі тимчасового ввезення, згідно бази ІПНП ТЗ ввезено 18.06.2019 ОСОБА_2 та передано керування особі ОСОБА_1 , який не поміщував ТЗ у режим тимчасового ввезення, чим порушено вимоги ст. 380 Митного кодексу та ст. 31 Закону «Про дорожній рух». Правопорушення зафіксовано на бодікамеру 02113.

До вказаної постанови ДП18 № 566303 від 17.01.2021 додано запис з бодікамери 02113.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 8 статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про дорожній рух» цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Аналіз наведених норм у сукупності та в контексті запровадження заборони керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України та цілей Закону України «Про дорожній рух» свідчить, що порушення вказаної заборони, посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У зв`язку з цим, суд відхиляє посилання позивача про те, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП, не стосується правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» № 580-VIII від 2 липня 2015 року, поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів для виявлення неправомірного керування транспортними засобами, щодо яких порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки їх тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортні засоби використовуються для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортні засоби передано у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили їх на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, а також заходів для виявлення неправомірного розкомплектування таких транспортних засобів.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Разом з цим, за приписами частин 2 та 3 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1853 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Оскільки адміністративне правопорушення передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, то протокол про адміністративне правопорушення не складається.

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Також, згідно ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функцiї фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення постанови серії ДП18 № 566303 від 17.01.2021 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, суд враховує наступне.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, підтверджується постановою серії ДП18 № 566303 від 17.01.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 121 КУпАП; відеозаписом з бодікамери № 02113, який доданий до постанови серії ДП18 № 566303 від 17.01.2021.

Згідно з наданого відповідачем відеозапису з бодікамери № 02113 вбачається наступне.

ОСОБА_1 неодноразово стверджує, що транспортний засіб Ford Galaxy р/н НОМЕР_1 , є його власністю. При цьому, поліцейським роз`яснено ОСОБА_1 зміст вчиненого ним порушення, його права та повідомлено про можливість оскарження даної постанови.

Суд враховує положення ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказав наступне.

«Фактично працівником поліції було зупинено мікроавтобус, в якому їхало декілька пасажирів. Інспектор представився працівником Департаменту патрульної поліції з м. Києва. Далі він переписав з документів пасажирів мікроавтобуса інформаційні дані та передав другому працівнику, який сидів у своєму автомобілі. Після цього мікроавтобус продовжив рух. Однак за адресою мого проживання надійшла постанова про адміністративне правопорушення від 17.01.2021 серії ДП18 № 566303 за ч.8 ст. 121 КУпАП, якою відносно мене накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн.»

Однак з відеозаписуз бодікамери № 02113, наданого відповідачем, вказані обставини спростовуються.

Посилання ОСОБА_1 про порушення процедури накладення стягнення є необґрунтованими, оскільки судом не встановлено факту порушення поліцейським «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністра МВС України №1395 від 07.11.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853.

Інші доводи ОСОБА_1 щодо порушень, які на думку позивача свідчать про протиправність оскаржуваної постанови, є необґрунтованими.

Констатуючи необґрунтованість інших доводів позивача, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя. Зокрема, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не надав достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження своєї позиції, яка суперечить встановленим судом фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що відповідач діяв у межах та у спосіб передбачені чинним законодавством України, а постанова серії ДП18 № 566303 від 17.01.2021 відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Отже, оцінюючи усі докази, які були досліджені у їх сукупності та враховуючи наявність у справі належних доказів того, що у діях позивача присутній склад адміністративного правопорушення, суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 8 ст. 121 КУпАП є цілком законною та обґрунтованою, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється відповідно до правил, встановлених ст. 286 КАС України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Згідно з ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Частинами 4 та 5 статті 250 КАС України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 5-9, 12, 77, 205 ч. 9, 241-246, 255, 286, 292, 293, п.п.10 ч.1 «Перехідні положення» Розділу VІІ КАС України, суд

ухвалив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А;

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Суддя Є. А. Болибок