Рішення № 95583957, 16.03.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14872/20

Провадження № 2/344/1382/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Польської М.В.

секретаря судового засідання Осадци М.З.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Жарський Т.В., до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»», третя особа яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмила Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Ярошенко Костянтин Юрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, інтереси якої представляє адвокат Жарський Т.В., у листопаді 2020р. звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»», третя особа яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмила Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Ярошенко Костянтин Юрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса №417 від 30.07.2020р. таким, що не підлягає виконанню, стягнення судових витрат - 840.80грн.

В обґрунтування позову вказує, що 30.07.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л.А. вчинено виконавчий напис №417 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»» заборгованість за договором про надання грошових коштів (кредиту) від 15.11.2019р. в розмірі 28600грн. Вважає виконавчий напис протиправним, тобто таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню, оскільки строк дії договору становив 30 днів, але нарахування по умовах договору продовжувались, тому сума стягнення не є безспірною, жодного повідомлення перед зверненням до нотаріуса новий кредитор не надсилав.

02.12.2020р. до суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки за договором про надання грошових коштів (кредиту) від 15.11.2019р., укладеного між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація»» ОСОБА_1 отримала кошти в розмірі 5000грн. шляхом переказу на вказану нею платіжну картку, зі сплатою відсотків у розмірі 1.0% від суми кредиту на кожен день та 3.5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення, строком - на 30 днів. Договір підписано позивачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі інтернет, згідно Закону України «Про електронну комерцію». 15.12.2019р. договір було пролонговано шляхом сплати комісії. З 14.06.2020р. нарахування процентів позивачу було зупинено, розмір заборгованості на цей день становив той ж, що і у виконавчому написі. 20.07.2020р. між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація»» та ТзОВ «Фінансова компанія «Ріальто»» укладено договір переуступки прав вимоги. Заборгованість по кредиту у позивача станом на 19.11.2020р. була в сумі 28600грн., з яких: 5000грн. заборгованість за кредитом, 22500грн. за процентами та 1100грн. нараховано нотаріусом за вчинення виконавчого напису. У відповідача були наявні законні підстави звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, оскільки заборгованість є безспірною і є наявною відповідальність боржника перед кредитором.

Представник позивача у судові засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та просив позов задовольнити, з мотивів викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак 02.12.2020р. подав письмовий відзив на позов, де просив розгляд справи проводити за відсутності представника.

Треті особи до суду не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотань чи заяв не подавали.

Суд, дослідивши письмові докази по справі вважає, що позов є частково обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.07.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л.А. вчинено виконавчий напис №417 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»» заборгованість за договором про надання грошових коштів (кредиту) від 15.11.2019р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація»» та згідно договору про переуступку прав вимоги, в розмірі 27500грн., з яких: 5000грн. заборгованість за кредитом, 22500грн. за процентами, за період з 15.11.2019р. по 20.07.2020р., а також 1100грн. нарахованих нотаріусом за вчинення виконавчого напису (а.с.11-12).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 зі змінами та доповненнями на час вчинення виконавчого напису (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону (зі змінами від 14.07.2020р.) визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років (визнано норми цієї статті такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(I)/2020 від 01.07.2020). Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (зі змінами) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, із моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014р. була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).

10 грудня 2014р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями (п. 2 Переліку).

Втім, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19).

Як доводила сторона позивача, обґрунтовуючи вимоги позову, що строк дії договору становив 30 днів, але нарахування по умовах договору продовжувались, пролонгація договору суперечить законодавству, тому сума стягнення не є безспірною, жодного повідомлення перед зверненням до нотаріуса новий кредитор не надсилав позивачу.

Як слідує з матеріалів справи, за договором про надання грошових коштів (кредиту) від 15.11.2019р., укладеного між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація»», ОСОБА_1 отримала кошти в розмірі 5000грн. шляхом переказу на вказану нею платіжну картку, зі сплатою відсотків у розмірі 1.0% від суми кредиту на кожен день (п.1.1, 1.2), строк надання кредиту та строк дії договору - 30 днів (п.1.3 договору) та у випадку порушення строків повернення кредиту (з урахуванням пролонгації строку дії договору) зі сплатою 3.5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення у строк за п.1.3 (п.3.3. договору) (а.с.13-16,74-75), що не заперечується сторонами.

При цьому, умовами договору сторони також узгодили, що строк надання кредиту може бути продовжено в порядку та на умовах визначених договором (п.1.3), а позичальник вправі здійснити оформлення продовження строку надання кредиту та дії договору, скориставшись одним із варіантів процедури продовження строку надання кредиту та дії договору, визначених у Правилах (п.2.3.4) і для електронного підпису позичальника буде використовуватись логін особистого кабінету та пароль особистого кабінету (п.4.3). Обов`язок позичальника за даним договором - у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування (п.2.4.1, 1.5, графік розрахунків за додатком до договору).

Договір кредиту було підписано позивачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі інтернет (логін особистого кабінету на пароль особистого підпису), згідно Закону України «Про електронну комерцію» про що також передбачено і п.4.3 договору.

Так, відповідач надав покрокові дані укладення позивачем договору 15.11.2019р. в інформаційно-телекомунікаційній системі веб-сайту (а.с.76,41), в т.ч. час укладення договору та дії які вчинялись позивачем, зокрема і введення даних та верифікація наданої нею платіжної картки, бажаний розмір кредиту зі строком погашення позичальником такого, введення одноразового ідентифікатора отриманого на мобільний номер позивача та час отримання коштів.

Строк дії договору був визначений на 30 днів, тобто до 15.12.2019 року включно.

Представник позивача зазначав суду в позові про те, що незважаючи на п.4.3 договору, продовження в подальшому строку дії договору суперечить нормам Закону України «Про електронні довірчі послуги», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунфкаційних системах» (без зазначення яких саме норм вказаних законів), а тому нарахування відсотків поза строком встановленим договором не допускається, про що викладено позицію ВП ВС у постанові від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12.

Натомість, сторона відповідача зазначила у відзиві, що 15.12.2019р. договір позивачем було пролонговано шляхом сплати визначеної комісії в розмірі 250грн, згідно чеку в якому вказано щодо пролонгації (а.с.42).

А тому, доводи представника позивача про те, що пролонгація суперечить вимогам законодавства, хоча така обумовлена договором і вчинено дії позичальником для продовження строку договору ще на такий самий строк – є помилковими.

Так, у постанові від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12 Великої Палати Верховного Суду на яку посилався представник позивача (щодо спору за позовом банку до громадянин викладалась позиція про стягнення заборгованості за кредитом, відсотками та пенею, а також штрафу (фіксованої частини та процентної складової) після спливу передбаченого договором строку кредитування, зокрема за наявності не підписаної умови договору позичальником про збільшення позовної давності до 5 років, за касаційною скаргою банку в частині відмови у задоволенні позову (стягнення з відповідача процентів і неустойки).

Але, спір та висновки ВП ВС у постанові від 28.03.2018р. є відмінними у справі за позовом ОСОБА_1 , яка розглядається судом.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду розглядаючи дану справу дійсно зробила такий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси банку забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо доводів сторони представника позивача про неправомірність нарахування процентів після 15.12.2019року, і як наслідок відсутність факту безспірності заборгованості на час вчинення виконавчого напису, то суд зазначає наступне.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст, про що вже неодноразово зазначено Верховним Судом.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов договору про надання грошових коштів (кредиту) від 15.11.2019р., укладеного між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація»» сторони строк дії договору визначили чітко - 30 днів. Сторони також обумовили нарахування відсотків після закінчення строку дії договору, за несвоєчасне виконання зобовязання та використання коштів кредиту до дня поверення самої суми кредиту, тобто договірними зобовязаннями була визначена інша відсоткова ставка за межами дії умов договору, але кінцевий строк дії самого договору не визначено сторонами, а з його змісту випливає саме строк виконання зобовязання в т.ч. позичальника – до повного його виконання.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). А згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони, як зазначено вище, погодили сплату визначених відсотків за 30 днів користування коштами, а при неповерненні коштів в строк дії договору – у збільшеній процентній ставці, за умовами нарахування таких за п.3.3 та п.3.5 договору.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення кредиту, у разі відсутності іншої домовленості сторін, може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. І як зазначено вище, строк кредитування був 30 днів, а кінцевого строку кредитування чи дії договору (з відповідною його пролангацією на цей же термін, як вже встановлено судом), сторони не визначали.

Водночас, у разі наявності факту пролонгації вказаного договору як доводила сторона відповідача та з чим погоджується і суд, такий дійсно був пролонгований позичальником, але виключно на той самий строк (30 днів) та на тих самих умовах договору, тобто до 15.01.2020р., інших доказів подальшої пролонгації сторона відповідача не надала.

Пролонгація - продовження строку чинності документа — договору (кредитного чи депозитного), угоди, векселя тощо. Пролонгація відбувається шляхом укладення спеціальної угоди чи доповнення або ж автоматично, в порядку, передбаченому самим договором. Пролонгація договору може бути автоматичною в разі, якщо це передбачено договором і жодна зі сторін не висловила бажання його розірвати. Неавтоматична пролонгація може оформлятися окремою угодою. Принцип продовження дії договору між кредитором і позичальником дещо інший, ніж у випадку з пролонгацією депозиту. Банк продовжує термін кредитного договору у зв`язку з тим, що позичальник не в змозі своєчасно проводити обов`язкові платежі. Це вимушена пролонгація, як варіант вирішення проблеми і недопущення банкрутства фізичної особи. В практиці така застосовується за подальшою згодою сторін або за умовами уже обумовленими сторонами договору.

Згідно розрахунку заборгованості, поданої відповідачем, наявного і у сторони позивача, оскільки такий долучений до матеріалів позову (а.с.43,24), заборгованість станом на 19.11.2020р. була в сумі 28600грн., з яких: 5000грн. заборгованість за кредитом (тобто позичальник взагалі не повертала отримані кредитні кошти) та 22500грн. за процентами. Щодо процентів, то такі складають – 1500грн. за 30 днів користування кредитом (станом на 15.12.2019р.), за 2 дні до дня повернення позичальником відсотків за користування кредитом (16-17.12.2019р.) в сумі 100грн., а всього оплачено 17.12.2019р. (за 32 дні ) позичальником ОСОБА_1 1600грн., з 17.12.2019р. по 16.01.2020р. (30 днів) проценти в сумі 1500грн., які оплачені нею за даний період пролонгованого до 15.01.2020р. договору.

В подальшому, з 16.01.2020р. по 03.08.2020р. (200 днів) кредитор проводив нарахування за умовами договору, дія якого закінчилась і не пролонговувалась більше позичальником, нарахувавши ще 22 500грн. заборгованості за відсотками. Отже, слід прийти до висновку, що нарахування відсотків за межами дії договору, без визначеного сторонами строку дії такого, не відповідає вимогам законодавства, а отже така заборгованість не є безспірною, про що вірно обґрунтовано позов в цій частині.

Повноваження нотаріуса при розгляді питань вчинення виконавчих написів, в т.ч. вивчення питання безспірності заборгованості, висловлено у справі № 305/2082/14-ц, яка розглядалась Великою Палатою Верховного Суду 15 січня 2020 р.

Так, в даному рішенні ВП ВС зазначено, що нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса, з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії, відсутність спору про право цивільне є обов`язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Щодо доводів сторони позивача про те, що повідомлень-претензій про сплату заборгованості позичальнику не направлялось, то такі спростовуються матеріалами справи (а.с.77-78), а тому до уваги суду не беруться.

За таких обставин, в сукупності оцінених всіх доказів та того, що представник позивачач частково обґрунтував доводи позову, суд приходить до висновку, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом з недотриманням вимог чинного законодавства (ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999р.), у зв`язку із чим, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати - судовий збір за подачу позову 840.80грн. (а.с.10).

На підставі вище викладеного та керуючись Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмили Анатоліївни №417 від 30.07.2020р. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»» (код ЄДРПОУ – 43492595, юридична адреса: м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4) на користь ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційни код – НОМЕР_1 ) судові витрати - судовий збір за подачу позову 840.80грн. (вісімсот сорок гривень 80коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а після чого, безпосередньо до апеляційного суду).

Суддя М.В.Польська

Повний текст рішення складено та підписано 17 березня 2021 року.