Рішення № 9558223, 20.05.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 травня 2010 р. Справа 11/61-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТ»,

м. Коростень Житомирської області

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця

про стягнення 27530,52 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - Ю. Каратченя за довіреністю № 38 від 21.04.2010р.;

від відповідача - не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором поставки № 74 від 08.09.2009р. в загальному розмірі 27530,52 грн., з яких: 23922,76 грн. основний борг, 2028,85 грн. пеня та 1578,91 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до умов договору позивач згідно накладних поставив відповідачу ячмінь фуражний на загальну 333922,76 грн. з терміном проведення розрахунків, як попередня оплата або оплата на протязі одного банківського дня з моменту отримання товару. В порушення взятих на себе зобовязань, відповідачем проведено часткові розрахунки за отриманий товар в розмірі 310000 грн.. Таким чином, станом на 18.03.2010 р. за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 23922,76 грн., що визнається останнім в акті звірки від 17.11.2009р..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 23.03.2010р. та 21.04.2010р. щодо надання витребуваних документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Конверт з ухвалою про порушення провадження у справі від 23.03.2010р., адресований відповідачу повернуто до суду з написом відділення поштового звязку наступного змісту: «За зазначеною адресою не проживає». При розгляді справи 21.04.2010р. представником позивача подано заяву від 21.04.2010р. в якій вказано, що фактичною адресою відповідача є АДРЕСА_1. З метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи ухвалу про відкладення розгляду справи судом направлено на адресу вказану в позовній заяві та заяві від 21.04.2010р.. Конверти з ухвалою від 21.04.2010р. до суду не повертались.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців місце проживання відповідача є: АДРЕСА_2 (дана адреса вказана в позовній заяві).

Таким чином, судом вжито всіх залежних від нього заходів для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів.

До того ж суд зауважує, що у пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Перевіривши доводи представника позивача доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

08 вересня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНТ»(за договором Постачальник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (за договором Покупець) укладено договір поставки ячменю фуражного за № 74. Цією ж датою сторонами підписано додаток № 1 до даного договору.

14.09.2008р. між сторонами підписано додаток № 2 до договору яким зокрема визначено порядок та строки проведення розрахунків.

За умовами договору позивач зобовязався поставити товар, а відповідач прийняти та оплатити його вартість.

На виконання умов договору позивач згідно накладних № 493 від 10.09.2009р., № 502 від 17.09.2009р., №503 від 22.09.2009р. поставив відповідачу товар визначений договором на загальну суму 333922,76 грн., яку останній отримав за довіреностями серії ЯМШ № 337770 від 17.09.2009р. та від 10.09.2009р..

Пунктом 4 додатку № 2 до договору № 74 від 08.09.2009р. визначено, що Покупець здійснює попередню оплату партії товару в розмірі 100% її вартості, або на протязі одного банківського дня з моменту отримання товару, згідно рахунку-фактури Продавця.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника позивача, відповідачем частково виконані взяті на себе зобовязань за договором в частині проведення розрахунків за товар та оплачено товар на суму 310000 грн..

Таким чином, товар вартістю 23922,76 грн. відповідачем не оплачено, що визнається останнім в акті звірки розрахунків від 17.11.2009р..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за поставлений товар згідно договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обовязку щодо повного розрахунку з позивачем за отриманий товар у встановлені договором строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за договором № 74 від 08.09.2009р. в розмірі 23922,76 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення 2028,85 грн. пені та 1578,91 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.7 договору сторони визначили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар Покупець виплачує пеню в розмірі 0,5% від суми відмови, за кожний день прострочення, до моменту повного виконання Покупцем свого зобовязання по оплаті.

Дослідивши розрахунок позивача судом зясовано, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 2028,85 грн. пені за період з 01.10.2009р. по 01.03.2010р..

Відповідно до ч. 2 ст. 625 цього Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач як особа, що порушила грошове зобов'язання, повинен відшкодувати відповідачу збитки від інфляції.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат за період жовтень 2009 року лютий 2010 року, судом зясовано, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 1578,91 грн. інфляційних втрат.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (21050, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТ»(11509, Житомирська область, м. Коростень, вул. Сосновського, 43-К, код 22050168) 23922 (двадцять три тисячі девятсот двадцять дві) грн. 76 коп. - боргу; 2028 (дві тисячі двадцять вісім) грн. 85 коп. пені; 1578 (одну тисячу пятсот сімдесят вісім) грн. 91 коп. інфляційних втрат; 275 (двісті сімдесят пять) грн. 31 коп. - витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Копію рішення направити сторонам.

Рішення оформлено та підписано 21.05.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (11509, Житомирська область, м. Коростень, вул. Сосновська, 43-К)

3-4 - відповідачу (21050, АДРЕСА_2), АДРЕСА_1