Рішення № 95581757, 28.01.2021, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/404/20 Провадження № 2/358/94/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Тітова М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Мотляха О.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі в режимі відеоконференції із Солом`янським районним судом м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись до суду з даним позовом, вимоги якого уточнив, (а.с. 52), просить скасувати наказ в.о. начальника управління Золотоніського ЛВУМГ філії «Оператор ГТС України» АТ «Укртрансгаз» № 18-к від 28.02.2020 року як незаконний, зобов`язати відповідача поновити його на займаній посаді та виплатити середньомісячну зарплату за весь час вимушеного прогулу, сплативши з цих сум єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 120000 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що наказом в.о. начальника управління Золотоніського ЛВУМГ філії «Оператор ГТС України» AT «Укртрансгаз» №18-к від 28.02.2020 року, його було звільнено у зв`язку із скороченням. Наказ AT «Укртрансгаз» № 897 від 16.12.2019 року «Про скорочення чисельності і штату працівників» не був йому доведений взагалі. Тому вважає дані дії незаконними, оскільки при цьому було порушено ряд необхідних процедур, встановлених чинним законодавством.

Так, позивач вважає, що законних підстав для його звільнення не було, оскільки в даному випадку мала місце реорганізація підприємства, оскільки всіх його колег з даної організації було переведено до Золотоніського ЛВУМГ ТОВ «Оператор ГТС України» (навіть, набрано інших працівників). І лише його було звільнено, хоча він мав переважне право на залишення при реорганізації підприємства як учасник бойових дій відповідно до ст. 42 КЗпП.

Також, відповідач пропонував йому посади лише в організаціях поза межами Богуславського району і то не по його спеціальності, хоч на Богуславському промисловому майданчику продовжує функціонувати підрозділ служби обліку газу, який він очолював до служби в ЗСУ і де за ним повинно було зберігатися місце відповідно до ст.119 КЗпП та п. 2.5 колективного договору. Особа, яка виконувала його обов`язки ( ОСОБА_3 ) до цього часу працює на його місці.

Крім того вказаний підрозділ (3 чоловіки) розширили четвертим (посада інженера), прийнявши на це місце особу ( ОСОБА_4 ), яка не має ніякого досвіду роботи на даному підприємстві. Хоча, згідно ст. 42 КЗпП та п 2.4 колективного договору він мав переважне право залишення на роботі. Також на момент його звільнення, залишалась вакантною посада приладиста у цьому ж підрозділі, а тому у відповідача була реальна можливість працевлаштувати його за фахом.

Позивач вказав також на те, що згідно з ч. 8 ст. 43 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), але такої згоди не було.

Позивач зазначає, що вказані незаконні дії відповідача призвели до погіршення фінансово-матеріального стану його сім`ї та неможливості скористатися своїми правами та пільгами, передбаченими чинним законодавством і іншими нормативними актами. Протиправна поведінка відповідача впливає на його соціально - психологічний стан, завдає йому великих душевних страждань та мук, а також змушує його витрачати свій особистий час та кошти на судовий розгляд по вирішенню створених відповідачем проблем.

Посилаючись на ч. 1 ст. 23 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України, позивач просить стягнути з відповідача 120000 гривень моральної шкоди, оскільки дані обставини призвели до втрати позивачем нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль для організації життя.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 03 квітня 2020 року було відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а.с. 6, 7).

27 квітня 2020 року відповідач скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву. Відповідно до поданого відзиву та усних пояснень в судовому засіданні представник відповідача Мотлях О.О. зазначив про безпідставність заявлених вимог позивача з огляду на наступне.

Наказом AT «Укртрансгаз» № 897 від 16.12.2019 року «Про скорочення чисельності штату працівників» на виконання наказів AT «Укртрансгаз» від 16.12.2019 року № 896 «Про заходи у зв`язку з припиненням діяльності з транспортування природного газу» та наказом № 507 від 31.07.2017 року «Про формування штатних розписів та внесення змін до них» у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету міністрів України № 840 від 18.09.2019 року «Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи», на виконання статуту проекту «Відокремлення діяльності з транспортування природного газу», затвердженого рішенням засідання правління публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» №554, від 18.10.2018 року та рішенням акціонера АТ «Укртрансгаз» № 215 від 18.10.2018 року, затверджено зміни до штатного розпису Золотоніського ЛВУМГ філії «Оператор ГТС України» з 01.01.2020 року.

В результаті зміни штатного розпису була виведена посада - інженера групи метрології дільниці служби автоматизації виробництва і телемеханіки Богуславського промислового майданчика, яку раніше займав позивач ОСОБА_1 .

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу (ст. 492 КЗпП України). Після закінчення військової служби за контрактом (11.02.2020 року), ОСОБА_1 приступив до виконання своїх трудових обов`язків та був повідомлений про вивільнення посади у зв`язку і скороченням штату працівників отримавши попередження разом з переліком 178 вакантних посад станом на 10.02.2020 року.

Однак, ОСОБА_1 відмовився від запропонованих вакантних посад про що зазначив у попередженні про вивільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників. При цьому, до закінчення двомісячного строку з дня попередження про звільнення працівника з власної ініціативи роботодавця без його згоди не допускається.

Водночас, якщо працівник виявить бажання звільнитися раніше, ніж закінчиться строк попередження про звільнення, роботодавець може здійснити звільнення у строк, про який просить працівник. У цьому разі працівник повинен подати заяву роботодавцю з проханням скоротити строк попередження про звільнення та зазначити дату, з якої він бажає бути звільненим. В такому разі у трудовій книжці робиться запис про звільнення працівника за ч. 1 ст.40 КЗпП України.

25.02.2020 року на адресу відповідача від позивача ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 19.02.2020 року, в якій останній просив скоротити двомісячний термін попередження про майбутнє звільнення у зв`язку з скороченням чисельності та звільнити його 02.03.2020 року, оскільки йому (позивачу) запропоновано роботу на іншому підприємстві.

Враховуючи вказане прохання позивача, відповідачем 28.02.2020 року було видано наказ № 18-к «Про звільнення» ОСОБА_1 з 02.03.2020 року у зв`язку із скороченням (ч. 1 ст. 40 КЗпП України) та виплачено вихідну допомогу у розмірі місячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП України) та двомісячного середнього заробітку (п. 2.3 Колективного договору AT «Укртрансгаз»), а також компенсація за 116 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.

Крім того, твердження позивача ОСОБА_1 про те, що при його звільненні не було дотримано вимог ст. 43 КЗпП, оскільки не було надано згоди профспілковою організацією та його не викликали на розгляд відповідного звернення не відповідає дійсності, оскільки відповідно до протоколу № 9 В засідання профспілкового комітету Золотоніського ЛВУМГ філії УМГ «Черкаситрансгаз» від 22.09.2015 року, ОСОБА_1 виключено з членів Первинної профспілкової організації Золотоніського ЛВУМГ. При цьому, вказаний протокол ОСОБА_1 не оскаржений, а питання прийняття працівника у профспілкову організацію або ж виключення з неї не знаходиться в зоні компетенції та відповідальності роботодавця. Оскільки, ОСОБА_1 не є членом профспілки, то отримання згоди на його звільнення не передбачено КЗпП України, тому звільнення ОСОБА_1 відбулося в межах чинного законодавства України.

Також, AT «Укртрансгаз» заперечує проти вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди, враховуючи безпідставність та необґрунтованість таких вимог, з огляду на відсутність доказів підтвердження моральних страждань позивача.

Оскільки позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин на які він посилається підтримуючи позовні вимоги, а доводи, аргументи (міркування, припущення) позивача, які викладені у позові, є безпідставними, необґрунтованими, тому відповідач вважає, що позов ОСОБА_1 про поновлення на займаній посаді, виплаті середньомісячного заробітку за час вимушено прогулу та стягнення моральної шкоди є безпідставним, необґрунтованим, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення позивача, пояснення представника відповідача, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, з урахуванням заперечень та поданих стороною відповідача доказів, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно наказу AT «Укртрансгаз» № 897 від 16.12.2019 року «Про скорочення чисельності штату працівників» на виконання наказів AT «Укртрансгаз» від 16.12.2019 року № 896 «Про заходи у зв`язку з припиненням діяльності з транспортування природного газу» та наказом №507 від 31.07.2017 року «Про формування штатних розписів та внесення змін до них» у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету міністрів України № 840 від 18.09.2019 року «Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи», на виконання статуту проекту «Відокремлення діяльності з транспортування природного газу», затвердженого рішенням засідання правління публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» №554, від 18.10.2018 року та рішенням акціонера АТ «Укртрансгаз» № 215 від 18.10.2018 року, затверджено зміни до штатного розпису Золотоніського ЛВУМГ філії «Оператор ГТС України» з 01.01.2020 року.

В результаті зміни штатного розпису була виведена посада - інженера групи метрології дільниці служби автоматизації виробництва і телемеханіки Богуславського промислового майданчика, яку раніше займав позивач ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Вказана правова позиція міститься в Постановах Верховного Суду України у справі №6-40 цс15 від 01.04.2015 року та у справі № 6-3048цс15 від 25 травня 2016 року.

Судом встановлено, що 11.02.2020 року, після закінчення військової служби за контрактом, ОСОБА_1 приступив до виконання своїх трудових обов`язків та був повідомлений про вивільнення посади у зв`язку і скороченням штату працівників отримавши попередження разом з переліком 178 вакантних посад станом на 10.02.2020 року.

25 лютого 2020 року, до закінчення двомісячного строку з дня попередження про звільнення працівника, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 19 лютого 2020 року, в якій просив скоротити йому двомісячний термін попередження про майбутнє звільнення в зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників, оскільки йому запропонували роботу на іншому підприємстві та просив звільнити його 02 березня 2020 року за п. 1 ст. 40 КПпП України виплативши йому крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, вихідну допомогу в розмірі двомісячного середнього заробітку згідно колективного договору. Також у своїй заяві просив виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку (основну та додаткову як учаснику бойових дій) за 2015 - 2020 роки, виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення та премії з нагоди Дня працівника нафтової, газової і нафтопереробної промисловості за вищевказаний період. (а.с. 31).

Вказана заява позивача ОСОБА_1 відповідачем була задоволена та 28.02.2020 року видано наказ № 18-к «Про звільнення» ОСОБА_1 з 02.03.2020 року у зв`язку із скороченням (ч. 1 ст. 40 КЗпП України) та виплачено вихідну допомогу у розмірі місячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП України) і двомісячного середнього заробітку (п. 2.3 Колективного договору AT «Укртрансгаз»), а також компенсація за 116 календарних днів невикористаної щорічної відпустки (а.с. 83).

Суд вважає, що в даному випадку відповідач діяв правомірно, оскільки позивач виявив свою волю на припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, при цьому зазначив, що знайшов нове місце роботи, скориставшись своїм правом щодо вільного вибору роботи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно роз`яснень викладених в листі Міністерства праці та соціальної політики України №107/06/186-10 від 25 травня 2010 року, до закінчення двомісячного строку з дня попередження, звільнення працівників з ініціативи адміністрації на зазначених підставах без їх згоди не допускається. При наявності прохання працівника скоротити термін попередження про наступне звільнення, який є обов`язковим тільки для адміністрації, працівник може бути звільнений до його закінчення, як на підставах, визначених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, так і за власним бажанням (стаття 38 КЗпП), у зв`язку з переведенням (п. 5 статті 36 КЗпП), за угодою сторін (п.1 статті 36 КЗпП).

За наявності згоди працівника (заяви про скорочення строку попередження) його звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України до закінчення двомісячного строку є правомірним. Інше тлумачення означає обмеження встановлених статтею 43 Конституції України прав попередження про звільнення працівника, який знайшов нове місце роботи, а також щодо вільного вибору роботи та заборони використання примусової праці.

Верховний суд в постанові від 08.07.2020 у справі № 569/17130/17 зауважив, що якщо сам працівник виявить бажання бути звільненим раніше, до закінчення строку попередження, роботодавець може здійснити звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у строк, про який просить працівник. Також суд наголосив, що, звертаючись до роботодавця із заявою щодо скорочення строку попередження про звільнення, позивач мав зважати на правові наслідки подання такої заяви.

Перевіряючи твердження позивача ОСОБА_1 про те, що при його звільненні не було дотримано вимог ст. 43 КЗпП, оскільки не було надано згоди профспілковою організацією, суд враховує наступне.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. (ч. 1 ст. 43 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до протоколу № 9 В засідання профспілкового комітету Золотоніського ЛВУМГ філії УМГ «Черкаситрансгаз» від 22.09.2015 року, ОСОБА_1 виключено з членів Первинної профспілкової організації Золотоніського ЛВУМГ (а. с. 82).

Оскільки, ОСОБА_1 не є членом профспілки, то отримання згоди на його звільнення не передбачено КЗпП України, тому звільнення ОСОБА_1 відбулося в межах чинного законодавства України.

Таким чином за вищевказаних встановлених судом фактів, необхідно відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про скасування наказу в.о. начальника управління Золотоніського ЛВУМГ філії «Оператор ГТС України» AT «Укртрансгаз» №18-к від 28.02.2020 про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 142, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 43-1, ст. 49-2 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про скасування наказу в.о. начальника управління Золотоніського ЛВУМГ філії «Оператор ГТС України» AT «Укртрансгаз» №18-к від 28.02.2020 про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 лютого 2021 року

Головуючий: суддя М. Б. Тітов