Рішення № 95581348, 17.03.2021, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/12/21

Провадження по справі №2/276/640/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Бобра Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 25 липня 2015 року ОСОБА_1 отримала кредит, у розмірі 13944 гривні 63 копійки у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом, у розмірі % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 10 листопада 2020 року має заборгованість 13438 гривень 90 копійок, яка складається з наступного: 3915 гривень 82 копійки - заборгованість за кредитом; 2154 гривні 25 копійок - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 4142 гривні 27 копійок - заборгованість за пенею; 3226 гривень 56 копійок - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 25 липня 2015 року в розмірі 13438 грн. 90 коп. та судові витрати у розмірі 2102 грн.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 25 січня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав письмову заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку та проти заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового повідомлення від 27.01.2021 та 22.02.2021, а також оголошення про виклик відповідача на офіційному сайті суду, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не направив.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 25 липня 2015 року укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н, згідно якої ОСОБА_1 була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, якими передбачені всі умови користування платіжною карткою, про що свідчить її підпис у вказаній угоді.

Згідно з п.2.1 підписаної сторонами Генеральної угоди, Банк надає позичальнику кредит в сумі 13944 гривні 63 копійки на термін 24 місяці з 25 липня 2015 року по 31 липня 2017 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 13944 гривні 63 копійки, в заміну на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів в розмірі 1,5% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту в зазначені в Умовах та правилах терміни. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячними платежами) в сумі 697 гривень 79 копійок для погашення заборгованості по кредиту, яка складається з заборгованості по кредиту, процентів, а також інших витрати у відповідності з Умовами та правилами. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.07.2017 року.

Вразі прострочення позичальником термінів погашення заборгованості, вказаних в даній Генеральній угоді, Умовах та Правилах, більш ніж на 31 день, по зобов`язанням, термін яких не настав, сторони погодили, що термін повернення кредиту рахується 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту починаючи з 32-го дня порушення, рахується простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 4426 гривень 56 копійок (п. 2.2 Генеральної угоди).

Позичальник зобов`язується повернути кредит, проценти, винагороду відповідно до Генеральної угоди та Умов і правил надання банківських послуг (п. 2.5 Угоди).

Як вбачається з п.2.8 Угоди, при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту. позичальник сплачує банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах та правилах за кожен день прострочення.

Отже, підписавши Генеральну угоду, ОСОБА_1 прийняла пропозицію банку про укладення договору про надання банківських послуг, в якому встановлено розмір суми кредиту, процентів за користування кредитними коштами, штрафних санкцій.

Однак у вказаній Генеральній угоді, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді пені за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

З розрахунку заборгованості за договором слідує, що станом на 10 листопада 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 13438,90 грн, з яких:

- 3915,82 грн. - заборгованість за кредитом;

- 2154,25 заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 4142,27 грн. - заборгованість за пенею;

- 3226,56 грн. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), відповідачу 25.07.2015 встановлено кредитний ліміт 13944,63 грн.

Довідкою виданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» передбачено, що між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано останній кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 01/19.

Із матеріалів справи вбачається, що банком на підтвердження обґрунтування позову, крім розрахунку заборгованості, надано виписку за договором по рахунку, яка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5. Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог статті 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається із тексту Генеральної угоди від 25 липня 2015 року, яка підписана відповідачем, остання погодилась з розміром наданого їй кредиту, порядком сплати процентів за використання кредитних коштів та розміром фіксованого штрафу в разі недотримання нею своїх зобов`язань, а тому позовні вимоги банку в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до змісту Генеральної угоди від 25 липня 2015 року, розмір пені та порядок її сплати не визначено.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути з відповідача заборгованість за пенею в сумі 4142,27 грн.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25 липня 2015 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, Витяг з Тарифів та Генеральну угоду, як невід`ємні частини спірного договору.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме вищевказані Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи Генеральну угоду від 25.07.2015 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, Витяг з Тарифів, який надав банк, де обумовлюється розмір базової % ставки в місяць, розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та штрафів, не містить підпису відповідача.

Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (25 липня 2015) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (06 січня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Таким чином, на думку суду відсутні правові підстави у стягненні з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 4142 грн. 27 копійок.

Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3915,82 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 2154,25 грн. та штрафу відповідно до п.2.2 Генеральної угоди в сумі 3226,56 грн., в загальному розмірі 9296,63 грн., підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, оцінивши встановлені докази в судовому засіданні та зважаючи на те, що відповідач ухиляється від добровільної сплати заборгованості за кредитним договором, суд вважає що позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1454 гривні 10 копійок (2102 гривні (розмір судових витрат) х 9296 гривень 63 копійки (розмір задоволених позовних вимог) / 13438 гривень 90 копійок (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, ст.ст.526, 626, 628, 1048, 1049, 1054, 1056 ЦК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 25 липня 2015 року в сумі 9296 (дев`ять тисяч двісті дев`яносто шість) гривень 63 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 1454 (одну тисячу чотириста п`ятдесят чотири) гривні 10 копійок судового збору.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Д.О. Бобер