Рішення № 9558016, 17.05.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

17 травня 2010 р. Справа 7/16-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд", м. Вінниця.

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця.

про стягнення 34094,33 грн. заборгованості по орендній платі

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Юрець С.В. - представник, довіреність № 53 від 17.05.2010 року.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

ТОВ "Магігранд" заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 34094,33 грн., з яких 13732,73 грн. основного боргу та 20361,00 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору суборенди нежитлового приміщення № 126ОО/09 від 17.04.2009 року.

Ухвалою від 16.02.2010 року за даним позовом порушено провадження у справі № 7/16-10 та призначено до розгляду на 18.03.2010 року.

Відповідач в судове засідання 18.03.2010 року не з'явився та не виконав вимог ухвали суду щодо надання доказів. При цьому суд констатує, що про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином оскільки ухвалу про порушення провадження у справі він отримав 19.02.2010 року, що вбачається з поштового повідомлення № 956080 (а.с.43, т.1).

Враховуючи неявку відповідача, ненадання сторонами витребуваних доказів та необхідність забезпечення змагальності судового процесу розгляд справи було відкладено до 15.04.2010 року.

14.04.2010 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення неустойки та основного боргу загалом до 45889,00 грн., з яких 17892,00 грн. основний борг та 27997,00 грн. неустойка.

Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог суд дійшов до висновку, що остання не суперечить ст. 22 ГПК, та підлягає прийняттю до розгляду. При цьому судом враховано те, що позивачем додатково сплачено державне мито в частині збільшення позовних вимог.

Однак відповідач в судове засідання повторно не з'явився та не виконав вимог ухвали суду щодо надання доказів з урахуванням чого розгляд справи було відкладено до 17.05.2010 року.

Відповідач в судове засідання черговий раз в судове засідання не з'явився тим самим проігнорувавши вимоги суду щодо забезпечення явки його представника та надання витребуваних доказів.

При цьому суд зауважує, що ухвали у справі відповідачу надсилались рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (АДРЕСА_1, 21000). Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія НОМЕР_2 місце проживання ФОП ОСОБА_1 наступне: АДРЕСА_1, що є ідентичною тій адресі, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилались ухвали відповідачу у справі (а.с.74, т.1).

При черговій неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на фізичну особу-підприємця.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал у справі які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника тощо.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представник позивача подала заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 27997,00 грн. неустойки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

17.04.2009 року між ТОВ "Магігранд" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 12600/09 у Торговельно-сервісному комплексі Магігранд, розташованому за адресою: м. Вінниця, проспект Юності, 43 А.

За умовами укладеного договору позивач передає, а Відповідач приймає в тимчасове платне користування (суборенду) на умовах, викладених в Договорі та у Додатках: № 1, № 2, № 3, № 4 до нього, об'єкт суборенди (приміщення 1.8) що знаходиться в Торговельно-сервісному комплексі Магігранд. На умовах, визначених Договором, Відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату та інші, передбачені Договором платежі за користування Об'єктом суборенди (п. 1.1 договору).

Строк суборенди складає 12 (дванадцять) місяців. Термін дії Договору суборенди розпочинається з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін акту прийому-передачі об'єкту суборенди (п.3.1 Договору).

Згідно п.3.5 Договору суборендар зобов'язаний підписати акт прийому-передачі об'єкту суборенди та прийняти об'єкт суборенди у суборенду після підписання цього договору

В п.3.6 Договору встановлено, що у разі припинення дії Договору внаслідок настання однієї із подій, передбачених пунктами 8.1.1, 8.1.2, 8.1.3, 8.1.4, 8.1.5, 8.1.6 цього договору, суборендар зобов'язаний повернути об'єкт суборенди суборендодавцю за актом повернення об'єкту суборенди, що складається у двох примірниках та підписується повноважними представниками обох сторін.

У випадку непідписання акту повернення об'єкту суборенди суборендарем, суборендодавець звільняє об'єкт суборенди від майна, що знаходиться у ньому та може передати об'єкт суборенди у користування третім особам. Звільнення об'єкту суборенди від майна суборендаря оформляється актом про звільнення приміщення від майна суборендаря, що складається комісією у складі представників суборендодавця та 2 незалежних осіб. Акт про звільнення приміщення від майна суборендаря є підставою для припинення нарахування орендної плати (п.3.9 Договору).

В розділі 7 Договору регламентовано права та обов'язки сторін.

Зокрема суборендодавець має право відмовитись від договору бо розірвати його достроково внаслідок невиконання чи неналежного виконання суборендарем умов (умови), визначених цим договором та усіма додатками до нього (п.7.1.3 Договору).

В той же час на суборендаря покладено обов'язок: підписати акт прийому-передачі об'єкту суборенди та прийняти об'єкт суборенди після підписання цього договору; виконувати усі фінансові зобов'язання, визначені договором суборенди та додатками до нього (п.п.7.4.4, 7.4.7 Договору).

За умовами укладеного Договору, орендна плата за користування Об'єктом суборенди сплачується Суборендарем щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця. Експлуатаційні та комунальні платежі, витрати, пов'язані із рекламою, сплачуються Суборендарем щомісячно не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за звітним (пункт 9. 2 Договору).

Згідно п.9.8 орендна плата за користування об'єктом суборенди складає: у травні та червні 2009 року щомісячно 3780,00 грн., з 01.07.2009 року по 30.04.2010 року щомісячно 4158,00 грн..

Відповідно до п. 7.4.4 договору суборенди суборендар зобов'язаний підписати акт приймання -передачі приміщення після підписання договору суборенди.

Однак передбачений договором акт приймання передачі відповідачем не було підписано, а підписано позивачем в односторонньому порядку

Разом з тим суд дійшов висновку, що відповідач фактично використовував орендоване приміщення, виходячи з наданих позивачем реєстрів рахунків на оплату експлуатаційних, рекламних та комунальних платежів, реєстром видачі актів та податкових за липень 2009 року, реєстром актів виконаних робіт, фотоматеріалами тощо (а.с.75-84, 86-104, т.1 ).

Крім того судом взято до уваги інформацію, яку надано Державною податковою інспекцією у м. Вінниці в листі № 5920/с/17/114 від 07.05.2010 року в якому вказано наступне: ОСОБА_1 рахується на податковому обліку з 06.04.2009 року; у 2009 року ОСОБА_1 працював на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності; у заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з квітня 2010 року, яка подана ФОП ОСОБА_1. до органу державної податкової служби вказано в якості місця здійснення підприємницької діяльності - ТРК "Магігранд".

Як вказує позивач за час користування приміщенням відповідачем не було здійснено жодного передбаченого договором платежу, у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості яка утворилась на підставі договору № 12600/09 (а.с.38, т.1).

26.10.2009 року позивач звернувся до відповідача з листом № 93 в якому, крім іншого, вказав на відмову від договору та просив в термін до 30.10.2009 року повернути орендоване приміщення за актом в зв'язку з несплатою орендної плати понад 3 місяці (а.с.39, т.1).

31.10.2009 року позивачем у складі комісії з участю працівників інших підприємств ("Еліт Шуз" та "Кондитерський відділ") було складено акт звільнення приміщення від майна суборендаря з додатком до нього в якому вказувався перелік майна, що прийнято на зберігання позивачем (а.с.105-108, т.1).

06.11.2009 року позивач звернувся до відповідача з листом № 98 із вимогою погасити заборгованість по орендній платі, компенсувати експлуатаційні, комунальні та рекламні витрати суборендодавця, прийняти товарно-матеріальні цінності за актом приймання-передачі тощо (а.с.40, т.1).

Однак вказані вище звернення позивача залишились без відповіді, в зв'язку з чим останній звернувся з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 1 глави 58 Цивільного кодексу України "Найм (Оренда)".

Відповідно до п.1. ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

П. 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі17892,00 грн., як обгрунтовані та правомірні.

Стосовно заяви позивача про відмову від стягнення неустойки суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення неустойки приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу розяснені процесуальні наслідки його дій стосовно відмови від вимоги про стягнення пені.

Приймаючи заяву про відмову від частини позовних вимог судом враховано, що остання підписана представником позивача Юрець С.В., яка діє на підставі довіреності № 53 від 17.05.2010 року і якій надано всі права представника у відповідності до норм ГПК України.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням припинення провадження в частині стягнення неустойки.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого у випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 17.05.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, п. 4 ч. 1, ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд", проспект Юності, 43А, м. Вінниця, 21000 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 35823602) - 17892 грн. 00 коп. основного боргу, 178 грн. 92 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 92 грн. 02 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Прийняти відмову позивача від стягнення 27997 грн. 00 коп. неустойки.

5. Припинити провадження в частині стягнення 27997 грн. 00 коп. неустойки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 25 травня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - проспект Юності, 43 А, м. Вінниця, 21000.

3 - відповідачу - АДРЕСА_1, 21000.