Рішення № 95577256, 17.03.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 року Чернігів Справа № 732/1709/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Городнянський ліцей» Чернігівської обласної ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Городнянського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Комунального закладу «Городнянський ліцей» Чернігівської обласної ради (далі - КП «Городнянський ліцей»), в якому просить:

- визнати протиправними дії Комунального закладу «Городнянський ліцей» Чернігівської обласної ради щодо відмови у нарахуванні та виплаті, ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги у розмірі восьми прожиткових мінімумів, що складає 14216 грн, згідно вимог статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, та дітей позбавлених батьківського піклування»;

- зобов`язати Комунальний заклад «Городнянський ліцей» Чернігівської обласної ради, донарахувати та виплатити ОСОБА_1 , відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, та дітей позбавлених батьківського піклування», з урахуванням проведених виплат, одноразову грошову допомогу у розмірі 12960 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що дії відповідача, які полягають у не нарахуванні та невиплаті їй одноразової грошової допомоги у розмірі восьми прожиткових мінімумів, згідно вимог статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, та дітей позбавлених батьківського піклування», є протиправними та порушують її права.

Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 19.11.2020 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Городнянський ліцей» Чернігівської обласної ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд за підсудністю до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 18.01.2021 клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання адміністративного позову; прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; витребувано у відповідача копії усіх наявних документів, що стосуються предмету позову, засвідчені належним чином та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач вищевказану ухвалу суду отримав 21.01.2021, однак правом подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову не скористався, у зв`язку з чим спір вирішено за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розпорядженням Городнянської районної державної адміністрації від 06.07.2009 №199 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (мати - ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав згідно рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 01.06.2009 у справі №2-297/09; батько - ОСОБА_4 у свідоцтві про народження дитини записаний зі слів матері згідно частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України).

Як вбачається з довідки КП «Городнянський ліцей» від 18.09.2020 №01-20/428 ОСОБА_1 дійсно навчалася в КЗ «Городнянська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів» Чернігівської обласної ради (правонаступник - КП «Городнянський ліцей»), з 27.04.2009 по 23.06.2017, і перебувала на повному державному забезпеченні (а.с.7).

Відповідачем виплачено позивачу одноразову грошову допомогу, яка передбачена Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, та дітей позбавлених батьківського піклування», у розмірі 1300 грн (а.с.8).

Відповідно до довідки Національного університету «Чернігівська політехніка» від 16.11.2020 №1301-23/1738 ОСОБА_1 навчається на ІV курсі навчально-наукового інституту бізнесу, природокористування і туризму Національного університету «Чернігівська політехніка» денної форми навчання, закінчує навчання - 30.06.2021 (а.с.9).

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа визначено Законом України від 13.01.2005 №2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Закон №2342-IV), який є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Згідно з визначеннями, наведеними в статті 1 Закону №2342-IV:

- діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти;

- статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування;

- випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання.

З аналізу вищенаведеного випливає, що статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надає таким особам право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг.

Як встановлено статтею 3 Закону №2342-IV, одним із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є, зокрема, захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.

Відповідно до статті 4 Закону №2342-IV заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.

Стаття 8 Закону №2342-IV передбачає, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Відповідно до вимог частини 7 статті 8 Закону №2342-IV випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Зміст вищенаведеної норми свідчить про те, що Кабінету Міністрів України доручено визначити порядок забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування одягом і взуттям, в тому числі встановити нормативи такого забезпечення. Мінімальний розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується випускникам, чітко визначений Законом, виплата цих сум в більшому розмірі здійснюється за рахунок навчального закладу або відповідної установи.

При цьому частина 7 статті 8 Закону №2342-IV встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався і інші. Отже сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленої законом.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 18.09.2018 у справі №493/407/16-а (адміністративне провадження №К/9901/14576/18), висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У свою чергу витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (частина 2 статті 9 Закону №2342-IV).

Відповідно до статті 25 Закону №2342-IV порядок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Статтею 39-9 Закону №2342-IV встановлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

З аналізу норм статей 25, 39-9 Закону №2342-IV випливає, що вони регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору у даній справі.

Отже одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Повноваження щодо виплати зазначеної допомоги державою делеговані навчальним закладам, у яких навчаються діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування.

Також суд враховує, що, відповідно до Закону №2342-IV, обов`язок відповідача щодо нарахування та виплати випускникам навчальних закладів із числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку є безумовним та не залежить від наявності звернень таких осіб про виплату зазначеної грошової допомоги.

Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2017 року - 1689 гривень, з 1 травня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1860 гривень (стаття 7 вказаного Закону).

Отже випускниці Комунального закладу «Городнянська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів» Чернігівської обласної ради ОСОБА_1 , яка закінчила навчання у 2017 році мала бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідно віку (з розрахунку 1777,00 грн), тобто у сумі не менше 10662,00 грн, водночас, позивачу було виплачено 1300,00 грн.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окремо суд акцентує увагу, що відповідачем не надано відзиву щодо заявлених позовних вимог із підтверджуючими документами, які спростовують доводи позивача.

Згідно з частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Як видно із матеріалів справи, ухвалою від 18.01.2021 відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Вказана ухвала та адміністративний позов з додатками отримано уповноваженим представником відповідача 21.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.27), відтак кінцевий термін подання відзиву збіг 05.02.2021. Однак ні станом на 05.02.2021, ні на день ухвалення судом рішення у справі такого відзиву не надійшло, що кваліфікується судом, як визнання позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірності своїх дій та рішень.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зауважує, що позивач в прохальній частині позову просить зобов`язати відповідача донарахувати та виплатити їй, відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, та дітей позбавлених батьківського піклування», з урахуванням проведених виплат, одноразову грошову допомогу у розмірі 12960 грн, натомість враховуючи прожитковий мінімум станом на 01.05.2017 у розмірі 1777 грн * 8 прожиткових мінімумів = 14216 грн, та з урахуванням виплаченої допомоги 1300 грн, розмір недонарахованої та невиплаченої одноразової грошової допомоги становить 12916 грн, а тому суд розцінює зазначення суми 12960 грн, як технічну помилку, допущену позивачем.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Городнянський ліцей» Чернігівської обласної ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Комунального закладу «Городнянський ліцей» Чернігівської обласної ради щодо відмови у нарахуванні та виплаті, ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги у розмірі восьми прожиткових мінімумів, що складає 14216 грн, згідно вимог статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, та дітей позбавлених батьківського піклування».

Зобов`язати Комунальний заклад «Городнянський ліцей» Чернігівської обласної ради, донарахувати та виплатити ОСОБА_1 , відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, та дітей позбавлених батьківського піклування», з урахуванням проведених виплат, одноразову грошову допомогу у розмірі 12916 (дванадцять тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17.03.2021.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Комунальний заклад «Городнянський ліцей» Чернігівської обласної ради (вул. Петра Пиниці, 21, м. Городня, Чернігівська область, 15100, код ЄДРПОУ - 05266369).

Суддя В.В. Падій