Рішення № 95577137, 16.03.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 року Чернігів Справа № 620/219/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зайця О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом у якому просить зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Київській області виплатити середньомісячну заробітну плату позивачу за час видушеного прогулу починаючи з 05.06.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки її до сьогодні не поновлено на посаді та враховуючи термін, що був витрачений на апеляційне оскарження судового рішення, вона має право на виплату Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.06.2020.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому із позовними вимогами не погодився, зазначивши, що починаючи з 2016 року позивачка, перебувла у відпустці без збереження заробітної плати та не працювала, і заробітна плата не нарахуовувалась.

За таких умов відсутні підстави нарахування та виплати середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, так як вимушеного прогулу не було.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , 04.09.2012 призначена на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації юридичних осіб та легалізації реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області як така, що пройшла конкурсний відбір.

26.05.2015 переведена на посаду начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, друкованих засобів масової інформації та легалізації громадських формувань управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області тимчасово, на період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами основного працівника ( ОСОБА_2 ) із присвоєнням 11 (одинадцятого) рангу державного службовця як така, що успішно пройшла стажування.

На підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області від 25.09.2015 № 1444/3 була попереджена про зміну умов трудового договору, та визнана такою, що працює на посаді начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, друкованих засобів масової інформації та легалізації громадських формувань управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області тимчасово, на період відпустки основного працівника ( ОСОБА_2 ) із присвоєнням 11 (одинадцятого) рангу державного службовця.

На підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області від 21.03.2016 № 232/4 позивачці надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23.03.2016 по 10 грудня 2018 року.

На підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області від 21.11.2018 № 1737/4 їй надано відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку з необхідністю домашнього догляду за дитиною з 11.12.2018 по 10.12.2019.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Київській області від 04.12.2019 № 1952/4 було надано відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку з необхідністю домашнього догляду за дитиною з 11.12.2019 по 10.12.2020.

На підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області від 24.12.2019 № 2182/4, 26.12.2019 позивачка звільнена з займаної посади у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Київській області, з припиненням державної служби, відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Головне територіальне управління юстиції у Київській області знаходиться у стані припинення, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України.

Згідно з Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 у справі № 620/667/20 було вирішено:

позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Київській області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 24.12.2019 року № 2182/4;

зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Київській області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, друкованих засобів масової інформації та легалізації громадських формувань управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області з 27.12.2019;

зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Київській області виплатити середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу в розмірі 32852,60 грн.;

стягнути з Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 грн.;

Крім того, було визначено: допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, друкованих засобів масової інформації та легалізації громадських формувань управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області з 27.12.2019; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6329,40 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 залишено без змін.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Згідно з статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У постанові від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 Верховний Суд визначив природу вимоги про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та дійшов висновку, що такий спір є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині 2 статті 233 КЗпП України.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

На час розгляду справи рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 відповідачем не виконано.

Відповідно до розрахунку середньоденної заробітної плати позивачки, наведеного у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2020, вона складає 301,40 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 09.06.2020 по 16.03.2021, у розмірі 54408,90 грн. (195 календарних днів х 301,40 грн. = 58773,00 грн.).

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи усі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Київській області виплатити середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 09.06.2020 по 16.03.2021 у розмірі 58773,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині виплати середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 березня 2021 року.

Суддя О.В. Заяць