Рішення № 95576842, 17.03.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/8/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 171603 від 08.09.2020 р.,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника звернувся до суду із адміністративним позовом до Чорноморського регіонального Управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 2), Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (відповідач - 3), у якому просить скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №171603 від 08.09.2020 року, якою накладено на позивача штраф у розмірі 8500,00 грн за вчинення правопорушення, передбаченого абз.14 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для винесення оскаржуваної постанови став акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.07.2020 р. № 225865, яким встановлено перевезення вантажу з перевищенням вагових норм, встановлених п.22.5 ПДР на 9,09 %, загальна маса т/з 42,05 т. Зазначає, що службовими особами відповідача було допущено неуважність під час складання акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, а також не враховано вимог чинного законодавства у сфері дорожнього руху щодо граничних показників фактичної маси транспортного засобу, що здійснює перевезення вантажу, яка складає 44 т. для такого типу транспортного засобу як контейнеровози. Отже, в даному випадку позивач вважає, що ним не перевищено фактичну масу транспортного засобу та не допущено порушення вимог п.22.5 ПДР.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов повністю.

Ухвалою від 06.01.2021 р. позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

25.01.2021 р. позивач вимоги ухвали виконав, недоліки позовної заяви усунув, у зв`язку з чим ухвалою від 28.01.2021 р. відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 09.03.2021 р. залучено до участі у справі в якості співвідповідача Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

10.03.2021 р. відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Вказує на те, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАN, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено навантаження на одиночну вісь 12,00 т при нормативно допустимому 11 т. Результати габаритно-вагового контролю відображені в талоні зважування від 24.07.2020 р. Таким чином, відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку № 1007/1207 складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 24.07.2020 р. № 024058, а згідно пункту 6 Порядку № 422 - акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 24.07.2020 р. № 040018. Враховуючи те, що позивач виконував вантажні перевезення з навантаженням на одиночну вісь 12,00 т при нормативно допустимому 11 т, тобто з перевищенням параметрів від нормативу 9,09 %, в.о. начальника Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки правомірно прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд розглядає адміністративну справу у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 24.07.2020 року позивач здійснював автоперевезення вантажу «пшениця 3 класу» масою нетто 25460 кг насипом, власним вантажним автомобілем «MAN» НОМЕР_1 з напівпричепом-контейнеровозом «KOGEL» НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , на підставі ТТН №9 від 24.07.2020 року.

На підставі направлення на проведення рейдової перевірки від 23.07.2020 р. №001398 та графіку проведення рейдових перевірок, посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртансбезпеки 24.07.2020 р. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт № 225864.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм без відповідного дозволу ТТН від 24.07.2020 р. №9 вантаж: пшениця 3 класу, врожаю 2020 р., з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР вагових норм на 9,09%, загальна маса т/з 42,05 т.

За результатами перевірки транспортного засобу 24.07.2020 р. також складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 024058, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 040018, в яких зафіксовано перевищення вагових параметрів на одиночну вісь 12,00 т при нормативно допустимих 11 т, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №225864 та нараховано плату за проїзд у розмірі 16,40 євро.

В подальшому, висновки акту перевірки стали підставою для винесення в.о. начальника Чорноморського міжрегіонального управління Укратрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського постанови №171603 від 08.09.2020 року, якою за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі абз.14 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500 грн.

Вважаючи дану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою про її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до ст.3 Закону №2344 - ІІІ цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (ч.4 ст.6 Закону № 2344-ІІІ).

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 р. "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).

Відповідно до пункту 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно підпункту 1 пункту 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до пункту 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 р. "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

В силу вимог підпунктів 15, 27 пункту 5 Постанови № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Таким чином, рейдова перевірка, це окремий вид заходу державного контролю, особливості проведення якого відокремлюють його від інших заходів державного контролю - планової та позапланової перевірки.

Згідно пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відмінність рейдових перевірок від планових і позапланових полягає також у підставах їх проведення та предметі, що перевіряється.

Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (ч. 12 ст.6 Закону №2344-ІІІ)

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. ст. 10, 11 Закону України "Про автомобільні дороги" державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює державна служба автомобільних доріг України ("Укравтодор") для виконання покладених на неї завдань, згідно статті 12 цього ж Закону має право, в тому числі, вимагати від користувачів автомобільних доріг виконання вимог цього Закону та інших законодавчих та нормативно-правових актів України, що регулюють функціонування автомобільних доріг загального користування; обмежувати або забороняти рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, визначені для них державними стандартами, у разі відсутності відповідного спеціального погодження.

Так, в акті перевірки міститься посилання на порушення позивачем п. 22.5 ПДР України, відповідальність за яке встановлено абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме - перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Частиною 1 статті 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (ч.4 ст.48 Закону № 2344-ІІІ).

Підстави та порядок отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень визначені Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила)

Пунктом 4 Правил визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до п. 3 Правил транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" Кабінет Міністрів України постановою від 27.06.2007 року № 879 затвердив Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

За змістом пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

Місце здійснення габаритно-вагового контролю-спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п. 3 Порядку № 879).

Згідно з пунктами 16, 16-1, 18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення). За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Судом встановлено, що 24.07.2020 р. у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-14 "Одеса - Мелітополь - Новоазовськ", 203 км + 500 м, посадовими особами управління Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки МАN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , під час якого виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених ПДР України, а саме, перевищення навантаження на одиночну вісь, яке становило 12,00 т, при нормативно допустимому 11 т згідно п.22.5 ПДР, що у відсотковому співвідношенні склало на 9,09 % більше допустимого.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку № 1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадовими особами, які провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки щодо транспортного засобу позивача посадовими особами управління складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.07.2020 р. № 225864. В акті зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачено абз.14 ч.1 ст.60 Закону № 2344-ІІІ.

Крім тго, перевищення навантаження на одиночну вісь - 12,00 т при нормативно допустимому 11 т, підтверджується долученими до матеріалів справи копіями талону зважування від 24.07.2020 р. №76400, акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 24.07.2020 р. № 040018, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 24.07.2020 р. № 024058.

Як зазначалось вище, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд (пункт 4 Правил № 30).

Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Таким чином, законодавець чітко передбачив критичну похибку у розмірі 2 відсотки, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, який під час транспортування здатний зсуватися.

В той же час, наявними у справі доказами підтверджено перевезення вантажу з навантаженням на одиночну вісь 12,00 т при нормативно допустимому 11 т, що у відсотковому співвідношенні склало на 9,09 % більше допустимого.

Отже, рух транспортного засобу із перевищенням лише одного нормативного допустимого вагового параметру, свідчить про необхідність отримання спеціального дозволу. Доказів на спростування факту перевезення вантажу з нормативно допустимими навантаженнями, позивачем до суду не надано.

Абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд вважає, що постанова Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 08.09.2020 р. № 171603 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн. є правомірною.

Разом з тим, суд не бере до уваги доводи позивача про неправомірність даної постанови у зв`язку з тим, що позивачем не допущено перевищення допустимої ваги транспортного засобу, так як до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф не за перевищення загальної ваги транспортного засобу, а за перевищення нормативно допустимого навантаження на одиночну вісь.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що спірне рішення є правомірним, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення та ст. 9 КАС України, якою визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що відповідач обґрунтував та довів доказами правомірність спірної постанови, разом із тим, як доводи позивача про незаконність спірної постанови були спростовані відповідачем та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

За таких обставин, суд відмовляє ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.М. Морська

кат. 113070000