Рішення № 95576783, 16.03.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2956/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради, Генічеської міської ради, виконавчого комітету Генічеської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Щасливцевської сільської ради (відповідач-1), виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради (відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 2485 від 18.08.2020 року, прийняте 124 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0889 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 22.07.2020 ,

- зобов`язати Щасливцевську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0889 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 22.07.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.08.2020 Щасливцевська сільська рада на 124 сесії прийняла рішення №2485, яким відмовила позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0889 га, розташованої на території земель Щасливцевської сільської ради, у зв`язку з наданням дозволу іншій особі. Позивач звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України, визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Однак відповідач протиправно надав позивачу формальну відмову з підстав не передбачених чинним законодавством, а тому враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та всіма документами, то ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача надати такий дозвіл.

Ухвалою суду від 28.10.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач-1 (Щасливцевська сільська рада) скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 12.11.2020, у відзиву відповідач-1 заперечує проти позову, посилаючись на те, що іншій особі був наданий дозвіл на бажану позивачем земельну ділянку, тобто в майбутньому сільська рада вже взяла на себе зобов`язання передати дану ділянку у власність.

16.11.2020 представником позивача подано до суду клопотання про залучення документів, які підтверджують витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 4250 грн.; заяву, в якій повідомлено, що представником буде подано заяву про вирішення судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог в частині "гонорару успіху"; надана відповідь на відзив, а також клопотання про вжиття заходів процесуального примусу та накладення на Щасливцевську сільську раду штрафу за недобросовісне виконання процесуального обов`язку.

Ухвалою від 06.01.2021 суд залучив до участі в розгляді справи в якості співвідповідача Генічеську міську раду, оскільки Щасливцевська сільська рада знаходиться у стані припинення відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №726-р "Про визначення адміністративних центрів, та затвердження територій громад Херсонської області", якими було визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Херсонської області згідно з додатком, відповідно до якого територія Щасливцевської сільської ради увійшла до Генічеської ОТГ (м. Генічеськ). 25.10.2020 відбулися вибори до Генічеської ОТГ. Перша сесія Генічеської міської ради відбулась 08.12.2020, на якій прийняв присягу голова Генічеської міської ради.

Також ухвалою суду вирішено подальший розгляд справи проводити за правилами загального провадження, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 27.01.2021.

Ухвалою від 27.01.2021 підготовче засідання було відкладено на 19.02.2021, залучено до участі в розгляді справи в якості співвідповідача виконавчий комітет Генічеської міської ради.

19.02.2021 в підготовче засідання представники сторін не прибули, справа розглянута в письмовому провадженні. Також, ухвалою від 19.02.2021 закрито підготовче провадження, а подальший розгляд справи вирішено проводити у письмовому провадженні.

Щодо строків розгляду даної справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст. 262 КАС України).

Разом з тим, згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи принцип незмінності складу суду, перебування судді Хом`якової В.В. у відпустці та на курсах підвищення кваліфікації, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою дотримання розумного строку, суд розглядає справу поза межами встановленого КАС України строку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 22.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до сільського голови Щасливцевської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0889 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради, місце розташування та орієнтовний розмір якої позначений в графічних матеріалах, які додаються до клопотання.

До вказаної заяви додані: копії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера заявника, графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування та орієнтовний розмір земельної ділянки.

Рішенням 124 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 18.08.2020 за № 2485 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки у зв`язку з тим, що на запитуєму у графічних матеріалах земельну ділянку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення її безоплатно у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд іншій особі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Приписами п.п."а", "б" ч.1 ст. 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п."б" ч.1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у відповідних розмірах в залежності від місця розташування земельної ділянки.

Згідно ч.6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до ч.7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений ч.7 ст. 118 ЗК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Подібні висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права містяться в постановах Верховного Суду від 13.11.2019 р. у справі № 803/1244/16, від 22.02.2019 р. у справі № 813/1631/14, від 31.10.2019 р. у справі № 822/25/18, від 27.02.2018 р. у справі № 545/808/17.

З рішення Щасливцевської сільської ради від 18.08.2020 за № 2485 вбачається, що підставою для відмови у задоволенні заяви позивача слугувало надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно бажаної земельної ділянки у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд іншій особі.

Суд вважає таку відмову протиправною, оскільки дана підстава не зазначена у ч.7 ст. 118 ЗК України, згідно якої такими підставами є лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо. В той же час оскаржуване рішення Щасливцевської сільської ради таких відомостей не містить.

При цьому, суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.

Крім того, суд зазначає, що ч.7 ст. 118 ЗК України не містить вказаної в оскаржуваному рішенні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність, а саме, надання такого дозволу іншій особі.

Отже, суд вважає, що рішення Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 18.08.2020 за № 2485 щодо відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні органом місцевого самоврядування не наведено.

Також слід відмітити, що Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав відмови у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і такої підстави як надання іншій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не містить.

Приписами ч.1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем-1 належними та допустимими доказами не доведено правомірність свого рішення, у зв`язку з чим рішення Щасливцевської сільської ради від 18.08.2020 за № 2485 про відмову позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Щасливцевську сільську раду Генічеського району Херсонської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.

06 грудня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», яким, серед іншого, розділі V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнено пунктами 6-1 і 6- 2.

На виконання вимог зазначеного закону, 25.10.2020 відбулися вибори до Генічеської об`єднаної територіальної громади. Перша сесія Генічеської міської ради відбулась 08.12.2020, тоді ж і завершилися повноваження Щасливцевської сільської ради, а територія Щасливцевської сільської ради увійшла до території Генічеського ОТГ. Таким чином, на сьогодні у сільської ради відсутні повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Генічеська міська рада розміщена в адміністративному центрі сформованої Генічеської об`єднаної територіальної громади та є правонаступником прав та обов`язків Щасливцевської сільської ради.

Суд звертає увагу на те, що ухвалою суду та, зокрема, за клопотанням представника позивача, до участі у справі залучено співвідповідача - Генічеську міську раду. Разом з тим, ніяких вимог до Генічеської міської ради позивач не сформулював, до Генічеської міської ради позивач з аналогічним клопотанням не звертався, а тому суд вважає передчасним висновок про ухилення міської ради від належного розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Враховуючи вищезазначене, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Генічеську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.07.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0889 га, розташованої на території Щасливцевської сільської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місце розташуванням, доданих до клопотання позивача. При розгляді клопотання міська рада має враховувати висновки суду, які викладені в цьому рішенні. Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність тільки з підстав, визначених законом.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги предмет спору та обставини даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від його виконання за наслідками набрання даним рішенням законної сили.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу згідно клопотання представника позивача в розмірі 4250,00 грн., суд враховує наступне.

Згідно із ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, згідно ч. ч.1, 7, 9 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру позивачем надано до суду: договір на правничу допомогу, довідку-рахунок, касовий ордер.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Представником позивача надані докази, які у частковій мірі відображають факт надання позивачу послуг з професійної правничої допомоги в сумі 4250,00 грн. Так, згідно довідки-рахунку від 13.11.2020 року № 20-64 на суму 4250,00 грн. представником заявлялися до відшкодування:

1. Консультація Клієнта щодо вдосконалених механізмів захисту його прав при оскарженні рішення сільради про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Роз`яснення Клієнту новел земельного законодавства щодо процедури надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Надання Клієнту правової інформації з приводу останньої судової практики по земельних спорах, в тому числі, правових висновків Верховного Суду та судової практики Європейського суду по земельних спорах - 1000,00 грн. за 1 годину;

2. Заява на виконання ухвали ХОАС від 12.10.2020 - 250 грн. за 15 хвилин;

3. Складання позовної заяви, формування матеріалів, що додаються до позову - 1000,00 грн. за 1 годину;

4. Ознайомлення із відзивом на позовну заяву по справі № 540/2956/20 та формування правової позиції по відношенню до відзиву на позовну заяву по справі № 540/2956/20 - 500,00 грн. за 30 хвилин;

5. Складання відповіді на відзив на позовну заяву по справі № 540/2956/20 - 500,00 грн. за 30 хвилин;

6. Складання клопотання про долучення до матеріалів справи № 540/2956/20 доказів надання правничої допомоги - 250,00 грн. за 15 хвилин;

7. Складання клопотання про застосування до відповідача заходів процесуального примусу - 500 грн. за 30 хвилин;

8. Складання заяви про повідомлення про подачу заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в частині "гонорару успіху" після ухвалення рішення по суті - 250,00 грн. за 15 хвилин.

Дослідивши поданий розрахунок, суд частково з ним погоджується та вважає послуги за № 1, 3 завищеними в грошовій оцінці, оскільки тим же представником, за тих же правових підстав і предметів позовів, подано до Херсонського окружного адміністративного суду ряд інших аналогічних позовних заяв до сільських рад в межах Херсонської області. Відтак, суд, замість розрахованих загалом 2000,00 грн., вважає співмірною сумою - 1000,00 грн.

Щодо послуги за № 2, то виконання ухвали ХОАС від 12.10.2020 в частині лише необхідності сплати судового збору, суд оцінює в 100,00 грн.

Також, взявши до уваги послуги за №№ 4, 5, суд вважає, що вони за своєю суттю стосуються складання відповіді на відзив на позовну заяву, а тому є взаємопохідними між собою та не можуть рахуватися окремо. Відтак, суд не враховує їх окремо, а вважає однією правовою послугою. А тому, в тому числі врахувавши, що відповідь на відзив містить доводи, аналогічні викладеним в позові, замість розрахованих загалом 1000,00 грн., суд вважає співмірною суму - 500,00 грн.

Щодо послуг за №№ 6, 7, то вони є по суті технічними розрахунками, які не потребують особливих спеціалізованих знань при їх створенні. Суд оцінює їх в 100 грн.

Щодо послуги за № 8, то вона не є обов`язковою та не підлягає відшкодуванню.

Таким чином, враховуючи наведені норми та встановлені судом обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме в розмірі 1700,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.

Щодо клопотання представника позивача в частині вжиття заходів процесуального примусу, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

Статтею 145 КАС України визначено, що заходом процесуального примусу, зокрема, є штраф.

За змістом ст. 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень; використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.

Отже, застосування заходу процесуального примусу є правом, а не обов`язком суду і пов`язується з наявністю певних підстав і умов.

У даному випадку суд не знаходить підстав для застосування таких заходів, оскільки обставини справи не свідчать про те, що відповідач-1 недобросовісно виконує свої процесуальні обов`язки чи зловживає своїми процесуальними правами. Зокрема, відповідач-1 подав відзив на позовну заяву. Той факт, що відповідачем не було надано частини витребуваних документів, ще не свідчить про недобросовісне виконання процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача-1 заходів процесуального примусу.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат понесених у справі, а саме в частині відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 420,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 1700,00 грн.

Крім того, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2011 року № 1691 визначено порядок формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Відповідно до даних Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів Щасливцевська сільська рада не є ні розпорядником, ні одержувачем бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належать власні повноваження, зокрема щодо забезпечення виконання місцевого бюджету, а також: здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету. В даному випадку, у рад відсутні відповідні рахунки, з якого можливе стягнення та який одночасно наявний у виконавчого органу.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 2485 від 18.08.2020 року, прийняте 124 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання від 22.07.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0889 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання .

Зобов`язати Генічеську міську раду (код ЄДРПОУ 35248359) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 22.07.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0889 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради (код ЄДРПОУ 04400647) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 420,40 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу 1700 (тисяча сімсот) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 109020100