Рішення № 95574906, 16.03.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м. Житомир справа № 240/20729/20

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області про визнання протиправними та скасування постанов,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Житомирській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №215489 від 20.10.2020;

- визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Житомирській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №215488 від 20.10.2020;

- визнати протиправним та скасувати припис управління Укртрансбезпеки у Житомирській області № 0072572.

В обґрунтування позову вказано, що порушення норм Порядку №1567 його, як суб`єкта господарювання, не було вчасно повідомлено про час і місце розгляду справи та 20.10.2020 винесені оскаржувані постанови та припис. Позивач вказує, що його фактично оштрафували за відсутність відповідного дозволу на перевезення. Однак видача дозволу у разі перевищення максимально допустимих вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу (гречки) нормативно не передбачена. При перевезенні подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів, рух взагалі заборонено, що виключає можливість отримання вказаного дозволу. Однак, за порушення цієї заборони руху адміністративно-господарські штрафи не передбачені. Крім того, позивач зазначає, що до нього оскаржуваною постановою було застосовано штраф за порушення абзацу 3 частини 1 ст. 60 Закону №2344-111, оскільки у акті перевірки вказано, що водієм не було надано водійське посвідчення. Вважає, що не може нести юридичну відповідальність за недотримання водієм вимог чинного законодавства щодо наявності під час руху водійського посвідчення, оскільки така відповідальність носить індивідуальний характер. Позивач зазначає, що при рейдовій перевірці брали участь інспектори Національної поліції, якими не складено стосовно водія жодного протоколу про адміністративне правопорушення щодо керування транспортним засобом без водійського посвідчення, транспортний засіб не затримано, натомість дозволено рух по встановленому у ТТН маршруту. Також, позивач посилається на те, що жодного розрахунку плати за проїзд на його ім`я відповідно до припису від 20.10.2020 винесено та направлено не було, що свідчить про бездіяльність відповідача щодо нарахування йому плати за проїзд та безпідставність винесеного припису стосовно вимог такої сплати.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем було подано відзив за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування відзиву вказано, що під час перевірки транспортного засобу RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 виявлено порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" п. 22.5 ПДР України, а саме згідно ТТН № 65037 від 05.09.2020 здійснювалося перевезення гречки насипом, масою брутто - 42660кг. Згідно чеку зважування від 05.09.2020 виявлено факт перевантаження на одиночну вісь 12.01т при дозволених 11т, що складає 9.2 % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. При ньому у водія відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових норм, відповідальність за які передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5%, але не більше 10% при перевезені вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того водієм ОСОБА_2 не пред`явлено перевіряючим особам посвідчення водія відповідної категорії, що у відповідності до вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є обов`язковим документом для водіїв для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У зв`язку з виявленими порушеннями було винесено оскаржувані постанови та припис. Відповідач вказує, що позивача про розгляд справи про порушення законодавста про автомобільний транспорт повідомлялось рекомендованим листом №78914/24/24-20 від 09.10.2020. Вказані обставини на думку відповідача підтверджують, що посадові особи Укртансбезпеки діяли виключно на законних підставах та керувались вимогами законодавства України.

14 січня 2021 року за клопотанням позивача справа була призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб.

Усною ухвалою суду від 03.02.2021 постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання у задоволенні клопотання представника позивача про допит свідка було відмовлено.

Усною ухвалою суду від 03.02.2021 постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання неналежний відповідач був змінений на належного - Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Житомирській області на 158 км а/д М - 21 "Виступовичі-Житомир-Могилів Подільський", під час проведення рейдової перевірки проведено габаритно - ваговий контроль транспортного засобу RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Під час перевірки вказаного транспортного засобу виявлено порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" п. 22.5 ПДР України, а саме згідно ТТН № 65037 від 05.09.2020 здійснювалося перевезення гречки насипом, масою брутто - 42660кг. Згідно чеку зважування від 05.09.2020 виявлено факт перевантаження на одиночну вісь 12.01т при дозволених 11т, що складає 9.2 % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. При ньому у водія відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових норм, відповідальність за які передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5%, але не більше 10% при перевезені вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того водієм ОСОБА_2 не пред`явлено перевіряючим особам посвідчення водія відповідної категорії, що у відповідності до вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є обов`язковим документом для водіїв для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, відповідальність за що передбачена абз. З ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За результатами зважування транспортного засобу складено Акт № 223654 від 05.09.2020 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, довідку № 223654 від 05.09.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, Акт № 223654 від 05.09.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, та Розрахунок № 223654 від 05.09.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд у розмірі 2.2 Євро.

В подальшому, відповідачем було винесено постанови про застосування адміністративно- господарського штрафу від № 215489 на суму 8500 грн. та №215488 на суму 1700 грн.

Також, 20.10.2020 відповідачем було винесено припис №0072572, яким позивачу запропоновано усунути виявлені порушення у строк до 03.11.2020.

Вважаючи оскаржувані постанови і припис протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Щодо постанови відповідача №215489 від 20.10.2020.

До позивача застосована санкція за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: за відсутність відповідного дозволу на перевезення.

Зазначеною нормою встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідальність до позивача застосована на підставі абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" , а саме:

перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з цим, суд бере до уваги посилання позивача, про те що видача дозволу у разі перевищення максимального допустимих вагових параметрів подільного вантажу (гречка) нормативно не передбачена, оскільки п.22.5 ПДР містить заборону руху транспортних засобів, що здійснюють перевезення подільних вантажів, коли їх вагові параметри перевищують максимально допустимі.

Відповідно до абзацу 3 пункту 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (абзац 3 пункт 22.5 ПДР), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Представник позивача посилався на застосування до даних правовідносин пункт 22.5 ПДР, ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" та п.16 Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних проїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ №198 від 30.03.1994.

22.5. За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Згідно ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 16 Єдиних Правил передбачено, що перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.

Вищезазначені норми не можуть бути застосовані до правовідносин у даній справі, оскільки ключовою ознакою є саме перевезення подільних вантажів. Дані норми Закону та підзаконного акту розповсюджуються на перевезення інших видів вантажу.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови №215489 від 20.10.2020 підлягають задоволенню.

Щодо постанови відповідача №215488 від 20.10.2020.

До позивача застосована санкція за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: водій транспортного засобу не надав посвідчення водія відповідної категорії.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідальність до позивача застосована на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" , а саме: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Суд відхиляє доводи позивача про те, що водійське посвідчення не може бути віднесено до переліку оформлених документів перевізником, оскільки до компетенції останнього не входить оформлення та видача такого посвідчення.

В даному випадку слово оформлення слід трактувати як обов`язкову наявність у водія відповідного посвідчення, відповідальність за відсутність такого посвідчення настає для перевізника, оскільки надання послуг з перевезень здійснює саме перевізник.

Разом з цим, суд приймає до уваги посилання позивача на порушення процедури розгляду справи про порушення, а саме: позивача не було повідомлено про розгляд справи 20.10.2020, чим порушено пункти 25,26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006.

Відповідно до зазначених пунктів справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Повідомлення про розгляд справи 20.10.20 було направлено відповідачем рекомендованим листом 13.10.2020 без повідомлення про вручення. Надійшло на відділення пошти позивача 15.10.2020 та було вручено позивачу 11.11.2020.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови №215488 від 20.10.2020 є обгрунтованими.

Щодо оскаржуваного припису № 30072572 суд зазначає наступне.

Позивач посилається на те, що розрахунок нарахування відповідної плати за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу він отримав на ім`я ОСОБА_3 , а отже вважає що відповідачем допущена бездіяльність.

Суд не бере до уваги зазначене посилання позивача, оскільки судом встановлено, що автомобіль Рено НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_3 1 березня 2020 року даний автомобіль був переданий позивачу на підставі договору позички транспортного засобу.

Після з`ясування зазначених обставин, відповідач направив розрахунок до перевізника, а саме до позивача.

На думку суду, відповідач не допустив бездіяльності, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування припису є безпідставними.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на встановлені у ході судового розгляду обставини та норми законодавства, які їх регулюють суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

У зв`язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (майдан С.П. Корольова, 12, м.Житомир,10014, код ЄДРПОУ39816845) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Житомирській області про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу №215489 від 20.10.2020.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Житомирській області про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу №215488 від 20.10.2020.

У задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасувати припису управління Укртрансбезпеки у Житомирській області № 0072572 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева