Рішення № 95573893, 16.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/16012/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автокрус» до Поліської митниці Державної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокрус» (далі - ТОВ «Автокрус», позивач) звернулося з позовом до Поліської митниці Державної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000187/1 від 03.11.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «Автокрус» придбало у UAB «IDLIJA» легковий автомобіль DODGE, модель - RAM 1500, 2019 року випуску. З метою митного оформлення вказаного товару декларантом в інтересах позивача подано до Поліської митниці Держмитслужби митну декларації (далі - МД) від 02.11.2020 №UA204060/2020/018594 та документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), із заявленою митною вартістю за ціною договору. Проте відповідачем було безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 03.11.2020 №UA204000/2020/000187/1.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларантом надано всі необхідні документи, що дають можливість відповідачу визначити митну вартість товарів за ціною договору (за основним методом).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає даний позов безпідставним і таким, що не підлягає до задоволення, оскільки під час опрацювання документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару, згідно пункту 4 статті 54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого транспортного засобу декларанту позивача направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до приписів частини третьої статті 53 Митного кодексу України, а саме: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; документи про вартість перевезення оцінюваного товару відповідно до частини другої статті 53 МКУ, з урахуванням положень передбачених графою 20 Розділу III «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 з урахуванням усіх складових витрат, виходячи з поданих документів.

На письмову вимогу митниці 03 листопада 2020 декларантом надіслано лист від із додатковими документами. При цьому документи містять розбіжності.

Враховуючи вищевказані обставини, а також факт ненадання декларантом усіх документів згідно переліку, вказаного митному органу, наявні достатні підстави вважати про надання декларантом неточних та неповних відомостей щодо числових значень складових митної вартості транспортного засобу.

Вважає, що прийняте рішення про коригування митної вартості №UA204000/2020/000187/1 від 03 листопада 2020 року є таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за участі сторін.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду відзив на адміністративний позов з достатніми доказами, суд не вбачає підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

19 січня 2021 року за вх. № 2655/21 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому просив позов задовольнити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 25.07.2019 UAB «IDLIJA» (продавець) з одного боку і ТзОВ «Автокрус» (покупець) з іншого боку уклали контракт №07/19РМ, згідно якого, продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити автомобілі легкові нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі нові та бувші у використанні, кузова до легкових автомобілів та запчастини до них нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи та напівпричіпи нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні, човни, яхти та інші плавзасоби нові та бувші у використанні (а. с. 44-47).

ТзОВ «Автокрус» подано МД № UA204060/2020/018689 від 02 листопада 2020 року з метою митного оформлення товару - автомобіль марки DODGE, модель - RAM 1500, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , тип двигуна - бензиновий, об`єм двигуна - 5654 см3, потужність двигуна - 291 kW, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2019, модельний рік випуску - 2019. При цьому, митна вартість товару згідно із графами 42, 43 вказаної МД була визначена за першим (за ціною договору) методом у сумі 6 800,00 доларів США (а. с. 28-29).

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-фактура № 43(20) від 07 жовтня 2020 року (а. с. 31); автотранспортна накладна (Road consignment note) № 871552 від 19.08.2019 (а. с. 29); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 24.07.2019 (а. с. 18); платіжне доручення № 5 від 13.08.2019 про сплату коштів в сумі 6800,00 доларів США за фактурою № 03(19) (а. с. 32); довідки ПП «Авалон-Авто» від 22.08.2019 № 017-4640 та ОС ДП «Волиньстандартметрологія» від 22.08.2019 № 9458с/2-5 (а. с. 30-31); зовнішньоекономічний договір (контракт) № 07/19 РМ від 25.07.2019 (а. с. 19-22).

03 листопада 2020 року Поліською митницею ДМС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000187/1, відповідно до графи 30 якого митний орган визначив митну вартість вказаного вище транспортного засобу в розмірі 16 046,00 USD (замість 6800,00 USD, що була заявлена декларантом) (а. с. 24-25).

Вказане рішення мотивоване, зокрема, наступним:

- згідно пункту 2.1 Контракту від 25.07.2019 № 07/19 РМ умови поставки визначаються для кожної окремої поставки та вказуються в інвойсах та специфікаціях, згідно наданого до митного оформлення інвойсу № 07.10.2020 № 43 (20), умови поставки DAP Київ, що суперечить відомостям зазначених в графі 20 МД (DAP Сарни);

- згідно пункту 4.1 Контракту оплата здійснюється протягом 365 днів, можлива попередня оплата оплата згідно інвойсів, про що окремо зазначається у інвойсах. Однак, у поданому до митного оформлення рахунку від 07.10.2020 № 43 (20) відсутня інформація про умови оплати;

- у поданому до митного оформлення рахунку від 07.10.2020 № 43(20) відсутня відмітка покупця, що виникає сумніви погодження комерційного рахунку покупцем;

- згідно платіжного доручення від 02.11.2020 №180 реквізити рахунку не відповідають реквізитам контракту;

- згідно пункту 5.1 контракту товар доставляється (перевозиться) силами та засобами продавця. Згідно CMR від 27.10.2020 №0043689 перевізником є UAB «IDLIJA». До митного оформлення подана довідка про транспортні витрати від ТОВ «Автокрус» про вартість перевезення, що викликає сумніви в умовах продажу транспортного засобу;

- подане до митного оформлення Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 20.04.2020 № НОМЕР_3 містить інформацію щодо власника транспортного засобу - BALTIC AUTO SHIPPING, що не кореспондується із реквізитами продавця і покупця;

- подана до митного оформлення довідка про транспортні витрати від 02.11.2020 №2, яка мітить загальну вартість, тобто перевезення зазначено нібито не в розрізі складових витрат;

- з метою підтвердження заявленого рівня митної вартості з МД декларантом надано до митного оформлення витяг з сайту WWW/bids-history.com. Проте, у витягу відсутнє повне зазначення ідентифікаційного номера кузову, що не дає можливості ідентифікувати його до ТЗ, який задекларований за МД;

- відповідно до графи №2 копії митної декларації країни відправлення від 28.10.2020 №20LTKC0100EK20B5F1 зазначено відправника - компанію L/OLISAUSKIENES KOMERCINE FIRMA. Однак, згідно поданих документів відправником виступає компанія UAB IDLIJA, що свідчить про ще одного учасника угоди;

- на письмову вимогу митниці 03.11.2020 декларантом надіслано листа із додатковими документами. При цьому, документи містять розбіжності, зокрема, додатково наданий документ від 03.11.2020 «Виписка із бухгалтерської документації виробника стосовно механізму формування ціни на товар» не містить інформації щодо числового значення, а посилаються на внутрішню калькуляцію собівартості товару сформовану виробником. Внутрішню калькуляцію собівартості товару сформовану виробником декларантом не надано, тому додатково надані документи не містять механізму формування ціни на товар.

Зазначено, що Поліська митниця ДМС володіє інформацією щодо вартості аналогічного за технічними характеристиками транспортного засобу, митна вартсіть якого визнана згідно МД від 10.09.2020 № UA100530/2020/44030, яка становить 16 046 доларів США, з врахуванням положень статті 164 МК України.

Крім того, Поліська митниця ДМС також видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2020/00264 (а. с. 26-27).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави дійти таких висновків.

На виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

З матеріалів справи вбачається, що позиція позивача полягає у тому, що ним надано усі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару, тоді як позиція відповідача полягає у тому, що у поданих до митного оформлення документах виявлені окремі неточності, а додаткові документи, які надав декларант, не усунули сумнівів органу доходів і зборів щодо достовірності відомостей про визначення митної вартості товарів, що і стало підставою для визначення митної вартості товару.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості вказаного вище товару, виходячи з такого.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару (автомобіль марки DODGE, модель - RAM 1500, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , тип двигуна - бензиновий, об`єм двигуна - 5654 см3, потужність двигуна - 291 kW, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2019, модельний рік випуску - 2019) за основним методом в сумі 6 800,00 доларів, зокрема: рахунок на попередню оплату № 43(20) від 07.10.2020 (а. с. 31), платіжне доручення № 180 від 02.11.2020 про сплату коштів в сумі 6 800,00 доларів США за фактурою № 43(20) з відміткою АТ «ПУМБ» про виконання (а. с. 48).

Тобто, ТзОВ «АВТОКРУС» вказаними документами підтвердило митну вартість товару за першим (за ціною договору) методом у сумі 6 800,00 доларів США, яка задекларована у графах 42, 43 МД №UA204060/2020/018689 від 03.11.2020 (а. с. 28-29).

Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції) (Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 № 3018-VI).

Відповідно до Стандартного правила 6.4 Додатка II до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Загальний додаток) «Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, у тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки». Із цього правила, зокрема, випливає, що «для цільового добору конкретних операцій вибірка товарів, транспортних засобів чи документів з метою перевірки повинна ґрунтуватися на профілях ризику. Така заснована на вибірковості процедура допускає також випадковий добір на основі статистичної вибірки чи ініціативи співробітника митниці, заснованої на його досвіді чи інтуїції» (пункт 7.1 Рекомендацій до Загального додатка до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції)). Тобто наведене Стандартне правило передбачає, що поглибленій перевірці підлягають документи, стосовно яких спрацювала система управління ризиками, або документи, відібрані співробітниками митниці.

Частиною першою статті 320 МК України передбачено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Згідно з частиною другою статті 361 цього ж Кодексу органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Згідно з пунктом 3.5 Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.05.2005 № 435, одним із критеріїв ризику закріплено факт того, що «заявлена митна вартість товарів значно відрізняється від ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів при їх увезенні на митну територію Україну».

За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МК України, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками (пункт 7.1 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 597).

При декларуванні товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, у процесі оформлення МД використовується Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, та відомчі класифікатори інформації з питань державної митної справи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, якими, зокрема, передбачені різні форми перевірки документів та матеріалів: контроль правильності визначення митної вартості товарів (код митної формальності - 105-2); витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів (код митної формальності - 106-2).

Отже, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що поглиблена перевірка документів, доданих до митної декларації, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару здійснюється виключно при спрацюванні системи управління ризиками або у випадках, які визначаються співробітниками митниці на основі власного досвіду чи інтуїції.

Згаданий Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як «витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.

Таким чином, правові акти суб`єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до митної декларації.

Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів, і лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України та частиною першою статті 55 цього Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто, при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина четверта статті 53 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Як вказано у пункті 2 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками, які виявлені митним органом, та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів, з метою надання декларанту реальної можливості їх усунути шляхом подання додаткових документів.

Як вбачається зі змісту вимоги митного органу, направленої декларанту, митниця вказала, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, у відповідності до частини другої статті 53 МК України, містять окремі неточності.

Однак суд не погоджується з твердженням відповідача щодо сплати коштів позивачем за транспортування транспортного засобу, оскільки умови поставки DAP Інкотермс 2010 передбачають включення в ціну за товар суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.

Щодо обставини, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу містяться відомості про власника BALTIC AUTO SHIPPING, то суд зазначає наступне.

При перереєстрації транспортних засобів у країнах Європейського Союзу передбачена можливість не змінювати на новий реєстраційний документ, якщо такий транспортний засіб в подальшому буде продаватись.

Суд зазначає, що для митного оформлення транспортного засобу, що був ввезений на митну територію України і декларується в режим імпорту (вільний обіг) подаються наступні документи «Перелік документів, які необхідно надати громадянину для митного оформлення транспортного засобу з метою вільного обігу на території України»:

- митна декларація, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій»;

- реєстраційні (технічні) документи на транспортний засіб (як правило, це технічний паспорт);

- документи, що підтверджують право власності особи на транспортний засіб (як правило, це договір купівлі-продажу) або право ним розпоряджатися та декларувати (як правило, це доручення);

- рахунок-фактуру (інвойс) - або інший документ, який визначає вартість товару (можливо, це буде один і той же документ, що підтверджує право власності).

При цьому, згідно митного законодавства, документами, що підтверджують вартість придбаного транспортного засобу, є: договір купівлі-продажу; інвойс; банківські або інші платіжні документи; експортна декларації; довідкова інформація щодо вартості аналогічних транспортних засобів у країні експорту. У перерахованих документах повинні бути зазначені дата продажу, номер шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номері, номер двигуна автомобіля, його модель, рік виготовлення, а також ім`я та прізвище особи, якій продано автомобіль.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд вважає, що відомості у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ніяким чином не випливають на визначення митної вартості товару, тому митним органом безпідставно вказано щодо заявлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу.

Крім того, щодо неналежного складення виписки механізму формування ціни на імпортований товар, суд звертає увагу, що така виписка складена компанією-відправником UAB «IDLIJA» та скріплено їх печаткою, у ній чітко вказано який саме товар ввезено з його ідентифікаційними ознаками, в тому числі і з номером кузова, вказано також як саме відбувається формування такої ціни. Будь-якої іншої інформації контрагент не надав, з огляду на комерційну таємницю, відтак вказана обставина не може бути підставою для виникнення сумнівів у заявленій нами митній вартості товарів.

Разом з тим, для підтвердження митної вартості товару разом з митною декларацією надано платіжне доручення ТОВ «Автокрус» №180 від 02.11.2020 на суму 41 550 дол.США, яким компанії UAB «IDLIJA» оплачено вартість транспортних засобів за контрактом №07/19 РМ від 25.07.2019 та відповідно до інвойсів, зокрема, № 43(20) від 07.10.2020 (6 800 дол. США).

Для здійснення процедури декларування товару надавалась експортна декларація країни відправлення. Враховуючи, що країною відправлення є Литовська Республіка, то ціна в декларації визначена у розмірі 5 815, 94 євро, що відповідає сумі 6 800 дол. США, зазначеній у ВМД, рахунку-фактурі, що надавались при декларуванні.

Позивачем надано акт звірки озрахунків між ТОВ «Автокрус» та UAB «IDLIJA» станом на 13.11.2020, згідно якого у Графа 99 Акту звірки вказує на прихідну накладну № 4474/2019 (03.11.2020), де номер 4474 вказує на номер кузова імпортованого транспортного засобу, за який і було проведено оплату у розмірі 6 800 дол.США, тобто за транспортний засіб - легковий автомобіль марки DODGE, модель - RAM 1500, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 5654 см3, календарний рік виготовлення - 2019. Про проведення оплати вказує рядок ДТ (дебет), тобто один із стандартизованих методологічних прийомів бухгалтерського обліку. У графі 88 та 100 Акту звірки є посилання на банківські виписки на суму 41 550 доларів США та 6 700 дол.США, що в сумі складає 48 250 дол.США. Оскільки оплата здійснюється не за конкретний транспортний засіб, а за партію ввезених товарів, то оплата проводилась за транспортні засоби у графі 87, 89-99. Суми узгоджуються між собою, ніякої заборгованості у позивача перед компанією UAB «IDLIJA» немає.

Відтак, декларантом належним чином здійснено обов`язок щодо оплати за імпортований транспортний засіб, адже всі відомості з рахунку-фактури, та проведених платежів узгоджуються між собою, що також вказує на неправомірність та безпідставність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо третьої особи L.Olisauskenes Komercine Firma Klaipeda в декларації країни відправлення суд вказує, що компанія UAB «IDLIJA» в окремих випадках користується послугами прямого митного представника - призначеною компанією «L. OliSauskienesKomercijosFirma». Призначення та статуси митних представників передбачено статтею 18 Митного кодексу ЄС, затвердженого Регламентом ЄП і Ради (ЄС) № 952/2013 від 09.10.2013.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Суд зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000187/1 від 03.112020 лише зазначено реквізити митних декларації, взятих за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, жодних пояснення щодо зроблених коригувань, тотожності товару, який оформлявся на підставі указаної митної декларації не наведено, також відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесені спірного рішення відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.

Щодо заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 624, 40 грн, то суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Так, з матеріалів справи слідує, що 29.08.2019 між адвокатом ОСОБА_1 та ТОВ «Автокрус» був укладений договір про надання правової допомоги.

Згідно акту № 1-000000125 здачі-приймання робіт (наданих послуг) та рахунку-фактури № 1-000000125 від 09.11.2020 слідує, що виконавцем були проведені роботи (надані послуги) в розмірі 5 000,00 грн, що також підтверджується квитанцією №125-к від 10.11.2020.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «атрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/7375/18.

Крім того, як встановлено частинами другою, третьою статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5 000,00 грн є співмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, а тому підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2 102, 00 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення від 10.11.2020 №425 (а. с. 23).

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в загальній сумі 7 102, 00 грн, що складаються із суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, а решту витрат повинен понести позивач.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000187/1 від 03 листопада 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Державної митної служби (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43350097) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автокрус» (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лесі Українки, 15, код ЄДРПОУ 42902771) судові витрати в розмірі 7 102 (сім тисяч сто дві) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер