Рішення № 95572894, 03.03.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1579/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.

за участю представників:

від позивача - Тодорашко А.В. (самопредставництво);

від відповідача - Коток А.М. (на підставі ордеру);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна фірма „Олександр” (65045, м. Одеса, вул. Ковальська, 25)

про стягнення 148266,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 05.06.2019 року позивач - Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою вх. ГСОО №1620/19 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна фірма „Олександр”, в якій просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 64478,91 грн., інфляційні втрати у сумі 67873,91 грн., 3% річних у сумі 15913,28 грн., що загалом складає 148266,10 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на несвоєчасне повернення відповідачем авансу у сумі 709 200,00 грн., який було сплачено за договором №87-В-ІЛФ-18 від 03.05.2018р., що стало підставою для нарахування пені в порядку 7.4 договору та нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України про стягнення яких позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 10.06.2019 року судом було відкрито провадження у справі №916/1579/19 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 27.06.2019 року.

27.06.2019 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна фірма „Олександр” надано до суду клопотання (вх. ГСОО №2-3078/19) про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №916/2836/18 за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна фірма "Олександр" про стягнення 709 200 грн. збитків, понесених позивачем, у зв`язку із виконанням Договору про надання послуг з поточного ремонту №87-В-ІЛФ-18 від 03.05.2018 року.

26.07.2019 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна фірма „Олександр” надійшло клопотання (вх№14940/19) про перехід до розгляду справи №916/1579/19 за правилами загального позовного провадження.

Також, 26.07.2019 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна фірма „Олександр” надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ГСОО 14942/19), відповідно до якого відповідач заперечив щодо позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. В обґрунтування заперечень, відповідач зазначив, що неможливість вчасного виконання підрядних робіт пов`язано, зокрема, із порушенням позивачем умов п.5.2. договору щодо надання виконавцю оформленого в установленому порядку акту-допуску на виробництво робіт та призначення уповноваженого представника на весь час робіт для вирішення оперативних питань. При цьому, як повідомляє відповідач, виконання робіт унеможливили заперечення позивача стосовно застосування відповідачем технології "CAPAROL", як еквіваленту технології "CERESIT", яка, в свою чергу, зазначена у Технічному завданні. Крім того, відповідач наголосив, що з отриманих в якості авансового платежу коштів відповідачем на закупівлю матеріалів для проведення робіт на об`єкті позивача було витрачено значну суму, зокрема, на залучення підрядників, закупівлю матеріалів, послуги з вантажних перевезень.

Ухвалою суду від 26.07.2019 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна фірма „Олександр” від 26.07.2019 року за вх.№14940/19 – задоволено; ухвалено розглядати справу №916/1579/19 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження по справі.; призначено підготовче засідання у справі №916/1579/19 на "19" серпня 2019 р.

19.08.2019 року до суду від Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії надійшла письмова відповідь на відзив (вх.№ГСОО 16618/19), відповідно до якої позивач зазначає, що в повному обсязі дотримав вимоги п. 5.2.4 Договору щодо призначення відповідальної особи, оскільки повідомив відповідача про дані особи, з якою відповідач може контактувати для оперативного вирішення питань. При цьому, зауважив, що в локальному кошторисі визначена вартість робіт та застосованих матеріалів, в зв`язку з чим застосування іншого матеріалу впливає на ціну договору. Однак, як повідомляє позивач, відповідач на власний розсуд та без погодження з ним здійснив закупівлю іншого матеріалу та після того, як позивачем це було виявлено почав вимагати заміну без надання ТЕО та інших документів, з яких можливо достеменно встановити, що матеріали є аналогічними.

У судовому засіданні від 19.08.2019 року судом було оголошено протокольну ухвалу, в порядку п.3 ч.2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, про відкладення підготовчого засідання на 06.09.2019 року.

06.09.2019 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна фірма „Олександр” надійшло клопотання (вх.№ГСОО 18060/19) про долучення до матеріалів справи висновку експерта №19-2050/2051 судової будівельно-технічної експертизи по справі №916/2836/18 від 26.07.2019 року. При цьому, у вказаному клопотанні, відповідач повідомив, що відповідно до змісту висновків експерта, вбачається, що обрана відповідачем технологія Caparol та, передбачена Технічним завданням до Договору, технологія Ceresit, є аналогами, але не є ідентичними; крім того, експертом зазначено, що обрана відповідачем технологія Caparol відповідає Технічному завданню по Договору.

Ухвалою суду від 06.09.2019 року судом було зупинено провадження у справі №916/1579/19 до набрання законної сили рішенням суду у справі №916/2836/18.

Ухвалою суду від 22.06.2020 року поновлено провадження у справі №916/1579/19, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 22.07.2020 року.

22.07.2020 року до суду від Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії надійшло клопотання (вх.№ГСОО 19343/20) про зупинення провадження у справі №916/1579/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/230/20.

Ухвалою суду від 22.07.2020 року судом було зупинено провадження по справі №916/1579/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/230/20.

11.12.2020 року до суду від Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії надійшло клопотання (вх.№ГСОО 33149/20) про поновлення провадження у справі №916/1579/19.

Ухвалою суду від 24.12.2020 року судом було поновлено провадження у справі №916/1579/19 з 18.01.2021 року та призначено підготовче провадження на 18.01.2021 року.

Ухвалою суду від 18.01.2021 року судом було закрито підготовче провадження у справі №916/1579/19 та призначено справу до розгляду по суті на 03.02.2021 року.

01.02.2021 року до суду від Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії надійшли письмові пояснення (вх.№ГСОО 2647/21), відповідно до яких позивач зазначає, що строк повернення авансу настав 15.01.2019 року, що було відображено в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду по справі №916/230/20.

03.02.2021 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна фірма „Олександр” надійшла заява (вх.№ГСОО 3038/21) про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника в інших судових процесах.

У судовому засіданні від 03.02.2021 року судом було оголошено перерву до 03.03.2021 року.

03.03.2021 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна фірма „Олександр” надійшли письмові пояснення (вх.№ГСОО 5932/21), відповідно до яких відповідач повідомляє, що пеню вже було сплачено на користь позивача по справі №916/230/20, що обмежує позивача у праві нарахування неустойки у межах шестимісячного строку. А також, надано клопотання про долучення до матеріалів справи постанови про повернення транспортного засобу без реалізації.

У судовому засіданні 03.03.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 03.03.2021 року представник відповідача проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 03.03.2021 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 15.03.2021 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що за правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відносини підряду урегульовані Главою 61 ЦК України, відповідно до положень якої за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено судом, 03.05.2018р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської (нова назва Чорноморська) філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна фірма "Олександр" (Виконавець), було укладено договір №87-В-ІЛФ-18 (т.1 а.с.15-21), відповідно до умов якого Виконавець зобов`язався на свій ризик, своїми засобами та силами, у встановлені договором строки надати послуги з поточного ремонту будівлі управління порту ІФ ДП "АМПУ" (інв.№5443) відповідно до технічного завдання, а Замовник зобов`язався прийняти належно надані послуги та оплатити їх на умовах договору.

У відповідності до п. 2.1. договору місцем надання послуг є: м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, будівля управління порту (інв.№5443), територія ІФ ДП "АМПУ".

Згідно пунктів 2.2. та 2.3. договору строком надання послуг є 130 календарних днів з дати укладання цього договору, згідно календарного графіку, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1. договору Виконавець повинен надати Замовнику послуги, якість яких відповідає умовам технічного завдання та діючої нормативної документації, зокрема, але не виключно: ДБН А.3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва", ДСТУ-н Б В.2.6-212:2016 "Руководство по выполнению работ с использованием сухих строительных смесей" та іншою нормативною документацією, яка діє в Україні.

Якість (якісні характеристики) матеріальних ресурсів, що використовуються при наданні послуг, має відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості відповідно до вимог цього Договору та законодавства України та підтверджуватись у встановленому законодавством України порядку із наданням оригіналів або засвідчених належним чином копій відповідних документів разом з Актами приймання послуг.

Згідно п.4.1. договору загальна вартість послуг за ним Договором визначається на підставі Договірної ціни (Додаток №2, що є невід`ємною частиною Договору), виконаної згідно ДСГУ Б.Д 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" (зі змінами та доповненнями) та складає: 1 970 000 грн без ПДВ, крім того сума ПДВ 394 000 грн, всього ціна цього Договору 2 364 000 грн з ПДВ.

Ціна цього Договору включає всі витрати, пов`язані із наданням Послуг за цим Договором. Не передбачена Виконавцем вартість окремих витрат у складі Послуг Замовником не оплачується (не відшкодовується), а витрати на її надання вважаються врахованими у Договірній ціні (п.4.2. договору).

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що за письмовим зверненням Виконавця Замовник має право здійснювати попередню оплату (аванс) Виконавцю у розмірі не більш 30% від Договірної ціни. Передплата в узгодженому Сторонами розмірі здійснюється на підставі оригіналу належним чином оформленого рахунку Виконавця.

Згідно п. 4.4. договору оплата Послуг за цим договором здійснюється поетапно, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Замовника на поточний рахунок Виконавця.

В п.4.9. договору сторони погодили, що у разі припинення дії договору Виконавець протягом 15 календарних днів з дати припинення зобов`язаний повернути попередню оплату з урахуванням вартості послуг, які були прийняті Замовником.

Умовами розділу 5.2. договору сторонами погоджено обов`язки замовника, до яких, зокрема, віднесено: п.5.2.2. договору – перед початком робіт, після підписання Договору, надати Виконавцю оформлений в установленому порядку акт допуску на виробництво робіт; п.5.2.4. договору - призначити уповноваженого представника на увесь час робіт для вирішення оперативних питань.

В свою чергу п.5.3.3. договору визначено право Замовника достроково розірвати цей Договір у разі невиконання зобов`язань Виконавцем, повідомивши про це його у строк 10 календарних днів до запланованої дати розірвання Договору.

Крім того, у відповідності до п. 5.3.4. договору, замовник має право здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність Виконавця, технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами наданих послуг і матеріальних ресурсів.

За умовами розділу 5.4. договору, Виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг з дотриманням визначених Договором вимог якості та у встановлені строки у відповідності з існуючими державними нормами і правилами та чинним законодавством (п.5.4.1.); для виконання контролю за наданням послуг на об`єкті, на вимогу Замовника надавати йому необхідну інформацію і документи. Виконавець здійснює забезпечення ресурсами та відповідає за їх якість і відповідність вимогам, установленим нормативними документами га Технічним завданням (п. 5.4.12).

Договір з усіма його додатками набирає чинності після його підписання уповноваженими представниками і діє до 30.12.2018 року, а в частині гарантійних зобов`язань до їх повного виконання. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (пункти 6.1. та 6.2. договору).

Одночасно з договором сторонами також було підписано технічне завдання на надання послуг з поточного ремонту будівлі управління порту ІФ ДП "АМПУ" (інв. №5443) (т.1 а.с.22-27), договірну ціну (т.1 а.с.28-29) та календарний графік виконання робіт (т.1 а.с.30), згідно якого, зокрема, перший етап робіт щодо ремонту південного фасаду (3-15 поверх) будівлі управління порту мав бути виконаний до 15 липня 2018р.

Як вбачається з наявного в матеріалах справах технічного завдання, підписуючи останнє, сторони погодили перелік основних робіт, зокрема, робіт які мають бути виконані за технологією "Ceresit" або її еквіваленту, вимоги щодо надання послуг, а також те, що матеріали виключно постачаються Виконавцем.

Листом від 03.05.2019р. (т.1 а.с.31) відповідач звернувся до позивача з проханням перерахувати аванс для придбання будівельних матеріалів у розмірі 30% від договірної ціни у розмірі 709 200 грн та виставлено рахунок на оплату №2 від 03.05.2018 року.

Як встановлено судом, та сторонами по справі жодним чином не заперечується, згідно платіжного доручення №1254 від 07.05.2018р. (т.1 а.с.33) позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 709 200 грн.

30.05.2018р., на виконання умов договору, позивачем було складено та підписано акт-допуск на виконання поточних ремонтно-будівельних робіт на території діючого підприємства ІФ ДП "АМПУ" (т.1 а.с.34-36). Вказаний акт було отримано представником відповідача 11.06.2018р., про що свідчить наявний на такому акті підпис повноважної особи.

01.06.2018р. комісією ІФ ДП "АМПУ" було здійснено огляд завезених відповідачем матеріалів на відповідність умовам договору від 03.05.2018р. №87-В-ІЛФ-18 та складено акт (т.1 а.с.172-173). Так за результатом перевірки комісією було встановлено, що виконавцем робіт без погодження із замовником завезено будівельний матеріал, який не відповідає технічному завданню та локальному кошторису до договірної ціни.

Листом від 06.06.2018р. за №613/15-06.3-10-2486 (т.1 а.с.171) позивачем було проінформовано відповідача, що завезені останнім 30.05.2018р., 31.05.2018р. та 01.06.2018р. без погодження із Замовником будівельні матеріали не відповідають технічному завданню та локальному кошторису до договірної ціни, у зв`язку із чим підлягають заміні у найкоротший термін.

Листом від 12.06.2018р. №632/15-063-10-2644 (т. 1, а.с. 174) позивач направив листа відповідачу з вимогою негайно приступити до робіт з ремонту фасаду будівлі управління порту.

Листом від 13.06.2018р. за №634/15-06-3-10-2645 (т.1 а.с.175-176) позивач ще раз звернув увагу відповідача на необхідність термінового завезти матеріали, які передбачені локальним кошторисом до договірної ціни, а також приступити до виконання робіт та вжити заходів щодо належного їх виконання у встановлені календарним графіком строки.

Листом від 15.06.2018р. за №170 (т.1 а.с.180-181) відповідач просив позивача узгодити заміну матеріалів.

20.06.2018р. сторонами по справі була проведена спільна нарада, за результатом якої складено протокол №3 (т.1 а.с.182-183). В процесі такої наради сторони, зокрема, погодили необхідність надання відповідачем порівняльної таблиці матеріалів, що запропоновані, а також їх паспортів якості та сертифікатів. Крім того, сторонами було оговорено дату погодження матеріалів у Замовника до 22.06.2018р. в письмовому вигляді.

У листі від 22.06.2018р. за №176 (т.1 а.с.184-185), який відповідачем було надіслано позивачу електронною поштою, ТОВ "Виробничо-будівельна фірма "Олександр" просило узгодити заміну матеріалів, навівши водночас порівняльну таблицю таких матеріалів та зазначивши, що матеріали ТМ Caparol максимально збалансовані та підібрані для найбільш ефективної сумісної роботи між собою. Крім того, відповідачем зауважено, що при заміні матеріалів ціна виконання робіт та вартість матеріалів не перевищує кошторисну вартість.

25.06.2018р. позивачем на адресу відповідача було направлено листа №675/15-06.3-10 (т.1 а.с.186), в якому ДП "Адміністрація морських портів України" повідомило, що відповідачем було надано таблицю лише переліку матеріалів, які планується замінити, та в таблиці відсутня інформація щодо обґрунтування заміни матеріалу системи "Церезит" - технічні характеристики окремо по кожному матеріалу відповідно.

Листом від 02.07.2018р. № 697/15-06.3-10-2964 (т.1 а.с. 190) позивач повідомив відповідача про ненадання останнім в черговий раз замовнику всієї документації на матеріали, які планується замінити, та невиконання рішення спільної наради щодо письмового погодження до 22.06.2018р. заміни матеріалів, у зв`язку з чим ДП "Адміністрація морських портів України" вимушене ініціювати розірвання договору.

Листом від 12.07.2018р. №728/15-06.3-10-3082 (т.1, а.с. 37) позивач попередив відповідача про ініціювання розірвання договору від 03.05.2018р. внаслідок порушення останнім зобов`язань за договором, оскільки станом на 12.07.2018р. підрядні роботи розпочаті так і не були.

Крім того, позивачем було надіслано відповідачу ще одного листа від 12.07.2018р. за №731/15-06.3-10-3083 (т.1 а.с.188), в якому, зокрема, повідомлено про самостійну зміну підрядником кошторисних нормативів, про відхилення кошторисної документації, наданої підрядником, а також порівняльної таблиці матеріалів на 7 арк., оскільки фізико-механічні характеристика пропонованих ТОВ "ВБФ "Олександр" матеріалів не відповідають умовам технічного завдання та договірній ціні.

Листом №797/15-06.3-10-3233 від 26.07.2018р. (1 том, а.с. 38) ДП „Адміністрація морських портів України” було повторно повідомлено ТОВ "Виробничо-будівельна фірма "Олександр" про розірвання позивачем договору №87-В-ІЛФ-18 від 03.05.2018р. в односторонньому порядку. Крім того, посилаючись на розірвання договору №87-В-ІЛФ-18 від 03.05.2018р. ДП „Адміністрація морських портів України” вимагало протягом 15 днів з дня отримання даного листа перерахувати грошові кошти у розмірі 709 200,00 грн., сплачені позивачем у якості авансу за договором №87-В-ІЛФ-18 від 03.05.2018р.

При цьому, як зазначає позивач, відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2.

Таким чином, на думку позивача, оскільки лист № 797/15-06.3-10 було направлено 27.07.2018 року та мало бути отримано Відповідачем 30.07.2018 року, то аванс мало бути повернуто до 14.08.2018 року.

Однак, позивач зазначає, що відповідачем станом на дату подання позову, аванс повернуто не було.

Окрім того, рішенням господарського суду від 15.10.2019р. по справі №916/2836/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020р. та постановою Верховного Суду від 27.04.2020р., було відмовлено у задоволенні позовних вимог ДП „Адміністрація морських портів України” до ТОВ "Виробничо-будівельна фірма "Олександр" про стягнення збитків у розмірі 709 200,00 грн. Позовні вимоги ДП „Адміністрація морських портів України” у межах справи №916/2836/18 були обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором підряду №87-В-ІЛФ-18 від 03.05.2018р.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно висновку експерта №19-2050/2051 від 26.07.2019р., складеного на виконання ухвали суду по справі №916/2836/18, за результатом експертного дослідження по першому питанню експертом встановлено, що системи “Ceresit” та “Caparol” - є аналогічними системами, які використовуються для утеплення та оздоблення будинків та споруд. Обидві мають застосування утеплювача, армування, штукатурки та фарбування за необхідністю. Таким чином, експертом зроблено висновок, що системи утеплення “Ceresit” та “Caparol” є аналогом, проте не є ідентичними. По другому питанню експертом встановлено, що якість запропонованої виконавцем технології “Caparol” відповідає зазначеними у порівняльній таблиці №176 від 22.06.2018р. матеріалами умовам технічного завдання, яке є додатком №1 до договору №87-В-ІЛФ від 03.05.2018р. При використанні якісних будівельних матеріалів та дотриманні технологічних процесів замовник може отримати обумовлений результат. Що стосується дотримання вимог ДБН та ДСТ-Н Б В.2.6-212:2016, експертом зазначено, що відповідно до ДБН А.3.1-5-2016 “організація будівельного виробництва”: п. 4.5. “на кожному об`єкті будівництва організація будівельних робіт має здійснюватись на підставі розробленої проектної документації” в даному випадку “Технічне завдання”. Також експерт звернув увагу суду на те, що згідно ДСТУ-Н Б В.2.6-212:2016 “Настанова з виконання робіт із застосуванням сухих будівельних сумішей”: п.6.4. Заміна сумішей, передбачених проектом виконання робіт, допускається за узгодженням з проектною організацією і замовником.

З метою досудового врегулювання спору, 02.05.2019 року позивач звернувся до відповідача з претензією №31/15-01-01-23-1263, відповідно до якої просив останнього сплатити штраф у розмірі 165 480 грн, пеню у розмірі 64478, 91 грн., інфляційні витрати у розмірі 67873,91 грн. та 3% річних у розмірі 15913, 28 грн. Однак, вказана претензія залишилась не виконаною.

За таких обставин, у зв`язку із несвоєчасним поверненням відповідачем авансу у сумі 709 200,00 грн., який ним було сплачено за договором №87-В-ІЛФ-18 від 03.05.2018р., позивачем було нараховано пеню в порядку 7.4 Договору та передбачені ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні витрати, про стягнення яких позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України визначено, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 4.5. договору встановлено, що здача Виконавцем результатів наданих послуг і прийом їх Замовником оформлюється Актами прийому виконаних послуг та оформлюється за приміркою формою № КБ-2в і Довідками вартості послуг за приміркою формою № КБ-3, які надаються Виконавцем Замовнику в строк (до 5-го числа місяця наступного за звітним).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору №87-В-ІЛФ-18 від 03.05.2018р. до виконання робіт в строки передбачені календарним графіком не приступив та не надав позивачу на виконання п.4.5 договору Акти та Довідки.

Між тим, надаючи оцінку, запереченням відповідача, суд зазначає, що вони були предметом розгляду в межах справи №916/2836/18 та №916/1525/19.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2020 по справі №916/2836/18 було встановлено, що фактично між сторонами існував спір щодо можливості заміни погоджених у технічному завданні та локальному кошторисі матеріалів системи “Ceresit” на матеріали системи “Caparol”. Відповідач обґрунтовував неможливість вчасного виконання підрядних робіт саме непогодженням позивачем заміни матеріалів. В свою чергу позивач стверджував про неможливість використання запропонованих матеріалів, оскільки такі матеріали не відповідають технічним умовам та локальному кошторису. Щодо необхідності погодження заміни матеріалів відповідно до положень ДСТУ-Н Б В.2.6-212:2016 з проектної організацією та замовником, суд першої інстанції встановив, що в даному випадку матеріали справи не містять проекту, проте наявне технічне завдання, зі змісту якого вбачається можливість використання аналогів системи “Ceresit”. Оскільки технічним завданням було передбачено використання технології “Ceresit” або його еквіваленту, та встановивши за результатом експертного дослідження, що система “Caparol” є аналогом системи “Ceresit”, а якість матеріалів, зазначених у порівняльній таблиці відповідає умовам технічного завдання, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач, діючи в межах технічного завдання, мав право замінити наведені у такому завданні матеріали на запропоновані ним.

Верховний Суд у вищезазначеній постанові дійшов до висновку, що за таких обставин, враховуючи що порушення умов Договору підряду зі сторони підрядника, а саме те, що підрядник не приступив до виконання умов Договору у строки передбачені календарним графіком, були обумовлені діями самого замовника Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на це, суд вважає встановленим факт того, що порушення умов Договору підряду зі сторони ТОВ “ВБФ “Олександр” були обумовлені діями Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Окрім того, відповідно до ст. 851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Оскільки замовник, Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії, безпідставно не погоджував заміну матеріалів, що було передбачено технічним завданням (пунктами 1.6-1.12; 2.1-2.5; 3.4-3.7; 3.14; 5.4-5.6), то підрядник, ТОВ “ВБФ “Олександр” мав право не розпочинати роботи на об`єкті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не було призначено уповноважену особу для вирішення оперативних питань та не було вчасно надано Акт-допуск, суд зазначає наступне.

Листом від 12.06.2018 за №632/15-06.3-10-2644, позивач повідомив відповідача, що уповноваженою особою, з якою відповідач може контактувати для вирішення оперативних питань, є ОСОБА_1 , що свідчить про факт виконання позивачем вимоги п. 5.2.4 Договору шляхом призначення відповідальної особи.

Умовами розділу 5.2. договору сторонами погоджено обов`язки замовника, до яких, зокрема, віднесено: п.5.2.2. договору – перед початком робіт, після підписання договору, надати виконавцю оформлений в установленому порядку акт допуску на виробництво робіт; п.5.2.4. договору - призначити уповноваженого представника на увесь час робіт для вирішення оперативних питань.

Таким чином, Замовник виконав своє зобов`язання по призначення уповноваженої особи, але з затримкою більше місяця від дати укладання договору, чим сам спричинив затримку початку

Окрім того суд зазначає, що зі змісту Акту-допуску вбачається, що уповноважений представник відповідача - Головний інженер ТОВ “ВБФ “Олександр” Григоренко Микола Антонович отримав вищезазначений Акт-допуск на виконання робіт лише 11 червня 2018 року, в той час як Договір був підписаний сторонами 03.05.2018, що, в свою чергу теж унеможливило вчасний початок виконання зобов`язань Виконавцем за Договором.

Суд також звертає увагу, що, як зазначалось вище, листом від 02.07.2018 за №697/15-06.3-10-2964 позивач направив на адресу відповідача попередження про ініціювання розірвання договору, чим заявив про свою відмову від виконання подальших умов Договору. Листом від 12.07.2018 №728/15-06.3-10-3082 позивач повідомив відповідача про розірвання договору від 03.05.2018 в односторонньому порядку внаслідок порушення останнім зобов`язань за договором, оскільки станом на 12.07.2018р. підрядні роботи розпочаті так і не були. Листом від 26.07.2018 №797/15-06.3-10-3233 позивач повторно повідомив відповідача про розірвання Договору від 03.05.2018 №87-В-ІЛФ-18 в односторонньому порядку та вимагав протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня отримання даного листа перерахувати на розрахунковий рахунок ДП “АМПУ” 709 200,00 грн. сплачених у якості авансу за договором №87-В-ІЛФ-18 від 03.05.2018.

Між тим, такий крок був передчасним з огляду на те, що календарним графіком виконання робіт на поточний ремонт будівлі управління порту ІФ ДП “АМПУ” (Додаток № 3 до Договору) були встановлені строки закінчення виконання робіт (до 15.07.2018, до 25.07.2018, до 20.07.2018, до 20.07.2018, до 20.07.2018, до 25.07.2018, до 15.07.2018, до 15.08.2018,до 15.08.2018) і жоден зі строків виконання робіт не було прострочено станом на 02.07.2018.

Що стосується листів від 12.07.2018 та 26.07.2018 про розірвання договору в односторонньому порядку, то такі дії замовник також вчинив задовго до настання кінцевої дати надання послуг згідно графіку, якою сторони визначили 15 серпня 2018 року. А якщо брати до уваги домовленість сторін про надання послуг у строк 130 календарних днів від дати укладення договору, тобто від 03.05.2018, то такий строк закінчується тільки 20.09.2018. Про розірвання договору замовник заявив набагато раніше, ніж закінчився строк, у який підрядник повинен був надати послуги.

Водночас, згідно з ч.2ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник не приступив до виконання робіт, то замовник має право відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків. Причому саме у замовника є право вибору у випадку невиконання підрядником свого зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було вище зазначено, положенням п. 4.9 договору передбачено, що у разі припинення дії договору Виконавець протягом 15 календарних днів з дати припинення зобов`язаний повернути попередню оплату з урахуванням вартості послуг, які вже були прийняті Замовником.

Отже сторонами у договорі було узгоджено умову та строки повернення попередньої оплати, а саме з дати припинення дії договору.

Згідно з п. п. 6.6 - 6.3 Договір набирає чинності після його підписання і діє до 31.12.2018 року, а в частині гарантійних зобов`язань до їх повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Дія договору можу бути припинена достроково за згодою сторін шляхом укладення письмової угоди.

При цьому суд зауважує, що договiр припинив свою дію (закiнчення строку), а обов`язок щодо повернення авансу залишився i продовжує iснувати, оскільки ремонтні роботи в обумовлений строк (до 15.08.2018) за договором виконанні не були. Аналогічний висновок був викладений у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 року, за результатом перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2020 року у справі №916/230/20 за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна фірма “Олександр” про стягнення 761 554, 64 грн.

Як вище було зазначено, Договір, відповідно до п. 6.1, припинив свою дію 30.12.2018 року. Отже, з врахуванням п.4.9 Договору, строк повернення авансу настав 15.01.2019 року.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Положеннями п. 7.4 договору передбачено, що за порушення строків повернення Виконавцем попередньої оплати, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла за період за який сплачується пеня від розміру неповернутого (несвоєчасно повернутого) авансу за кожний день прострочення.

Водночас, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення пені у розмірі 64478, 91 грн., суд встановив, що позивачем не враховано положення п.4.9 Договору та допущено помилку при визначенні періоду нарахування пені, в зв`язку з чим суд за допомогою системи "Ліга-Закон для всіх" зробив власний розрахунок пені.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення70920015.01.2019 - 31.01.20191718.0000 %5945, 6270920001.02.2019 - 15.02.20191518.0000 %5246,13Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 11191, 75 грн.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Під час здійснення перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних, враховуючи допущення позивачем помилки у визначені періоду нарахування, судом за допомогою системи "Ліга-Закон" зроблено власний розрахунок 3%.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів70920015.01.2019 - 15.02.2019323 %1865.29

Таким чином, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 1865.29 грн.

Стосовно інфляційних нарахувань, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, суд вказує, що такі нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі15.01.2019 - 15.02.20197092001.0107092.00716292.00

Таким чином, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 7092 грн.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-будівельна фірма „Олександр” (65045, м. Одеса, вул. Ковальська, 25, код ЄДРПОУ 22484085) на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38727770) 11191 /одинадцять тисяч сто дев`яносто одна/ грн. 75 коп. пені, 1865 /одна тисяча вісімсот шістдесят п`ять/ грн. 29 коп. 3% річних, 7092 /сім тисяч дев`яносто два/ грн. інфляційних витрат та 302 /триста два/ грн. 01 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 березня 2021 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська