Рішення № 95572852, 16.03.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року Справа № 915/1597/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

без виклику сторін справу № 915/1597/20

за позовом державного підприємства “Об`єднана компанія “Укрвуглереструктуризація”,

пров. Приладний, 2-А, м. Київ, 03142;

до товариства з обмеженою відповідальністю “Акватор плюс 2020”,

вул. Космонавтів, 83/1, м. Миколаїв, 54028;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 29086 грн. 62 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державним підприємством “Об`єднана компанія “Укрвуглереструктуризація” (далі ? ДП “ОК “Укрвуглереструктуризація”) пред`явлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Акватор плюс 2020” грошових коштів у загальній сумі 29086 грн. 62 коп., із яких: 24270 грн. 79 коп. ? основний борг; 910 грн. 58 коп. ? 3 % річних; 1228 грн. 83 коп. ? інфляційні втрати; 977 грн. 46 коп. ? пеня; 1698 грн. 96 коп. ? штраф, з посиланням на неналежне виконання ТОВ “Акватор плюс 2020” зобов`язань за договором від 25.04.2008 № 2в/08 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладеним між ДП “Укрвуглеторфреструктуризація”, яке в подальшому замінене на ДП “ОК “Укрвуглереструктуризація”, та ТОВ “Вуглеспецекологія”, назву якого у подальшому змінено на ТОВ “Акватор плюс 2020”.

Так, позивач зазначає про порушення ТОВ “Акватор плюс 2020” своїх договірних обов`язків щодо своєчасної та у повному обсязі оплати комунальних послуг, експлуатаційних витрат та відшкодування податку на землю за період вересень 2018 року ? липень 2020 року, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку ДП “ОК “Укрвуглереструктуризація” здійснені нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також нараховано штраф у порядку ч. 2 ст. 231 ГК України та пеню в порядку 4.2.3 договору.

Позивач також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

Ухвалою суду від 18.01.2021 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву ? 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов; поштове відправлення з ухвалою від 18.01.2021 про відкриття провадження у справі, направлене на адресу відповідача, повернено до суду поштовим відділенням у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання, проте суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, так як ухвалу від 18.01.2021 направлено на адресу, за якою ТОВ “Акватор плюс 2020” зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд зауважує, що ним вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження в даній справі. Разом із тим, до обов`язків суду, передбачених господарським процесуальним законодавством, не входить вчинення дій щодо отримання представником відповідача у відділенні поштового зв?язку процесуальних документів. При цьому, неотримання адресатами кореспонденції від судового органу є суб?єктивною поведінкою здійснення сторонами своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала подати свої відзиви, заяви чи заперечення у встановлений судом строк.

У той же час, відповідач не позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України “Про доступ до судових рішень” та ознайомитися з ухвалами Господарського суду.

Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч .5 ст. 252 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між попередником позивача ДП “Укрвуглеторфреструктуризація” (балансоутримувачем) та ТОВ “Вуглеспецекологія” назву якого у подальшому змінено на ТОВ “Акватор плюс 2020” (орендарем) укладено договір від 25.04.2008 № 2в/08 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі ? договір), згідно умов якого балансоутримувач надає, а орендар, користуючись нежитловим приміщенням, споживає електроенергію, теплову енергію, холодну воду, користується каналізацією (далі ? комунальні послуги) та оплачує їх вартість виконавцю, в порядку і строки, передбачені цим договором.

Комунальні послуги надаються балансоутримувачем і сплачуються орендарем у зв`язку із користуванням орендарем нежитловим приміщенням загальною площею 25 м2, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 46/2, поверх 1, (далі ? нежитлове приміщення, приміщення), яке на праві господарського відання належить балансоутримувачу та утримується за його кошти. Під користуванням нежилим приміщенням сторонами розуміється як період, протягом якого орендар фактично використовував нежитлове приміщення, так і весь період, протягом якого орендар має право використовувати нежитлове приміщення, незалежно від того чи скористався орендар цим правом чи ні. У разі, якщо орендар у певні періоди фактично не використовував нежитлове приміщення, однак мав право його використовувати, то орендар зобов`язується у повному обсязі та у строк, встановлений цим договором, оплатити всі платежі, передбачені цим договором.

Перелік комунальних послуг, які надаються орендарю, визначається додатком 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Орендар у зв`язку із користуванням нежитловим приміщенням оплачує балансоутримувачу вартість витрат, понесених балансоутримувачем на утримання в належному стані нежитлового приміщення та будівлі, в якій воно розміщується, а також прибудинкової території, витрати на організацію цілодобового чергування працівників балансоутримувача у будівлі, витрати на утримання в належному стані місць загального користування, електричних, сантехнічних, вентиляційних, телекомунікаційних, теплових та інших мереж, які з`єднані з відповідними мережами в нежитловому приміщенні і за допомогою яких орендарю надаються комунальні послуги, інші витрати, які здійснюються для організації і забезпечення можливості використовувати приміщення (далі ? експлуатаційні витрати).

Орендар у зв`язку із користуванням нежитловим приміщенням, відшкодовує балансоутримувачу витрати, понесені балансоутримувачем по сплаті податку на землю за земельну ділянку, на якій розташовується будівля де розміщується нежитлове приміщення, що використовується орендарем (п.п. 1.1-1.5 договору).

Із змісту п. 2.1 договору вбачається, що сторонами визначено розмір оплати наданих послуг (комунальні послуги, експлуатаційні витрати, відшкодування податку на землю) в розрахунку, який є додатком № 1 до договору.

Орендар відшкодовує балансоутримувачу витрати по сплаті податку на землю в розмірі, пропорційному розміру загальної площі нежитлового приміщення, яке використовується орендарем згідно договору оренди (п. 2.2 договору).

Крім платежів, прямо передбачених цим договором, орендар за 10 днів до дати внесення відповідних платежів перераховує на банківський рахунок балансоутримувача суми, необхідні для відшкодування витрат балансоутримувача по сплаті будь-яких податків, безпосередньо пов`язаних із володінням нежитловим приміщенням, будівлею та територією, де воно розміщується, у тому числі, але не обмежуючись податку на нерухомість (з дня введення в Україні такого податку), якими згідно чинного законодавства України обкладається володіння приміщенням (майном), будівлею та територією, де воно розміщується. У разі введення в Україні нових податків, зборів, обов`язкових платежів і т.п., пов`язаних з власністю, володінням нерухомістю (землею) порівняно з існуючими на момент укладення цього договору, орендар зобов`язується за 10 днів до дати сплати вищевказаних платежів власником нерухомості, землі (особою, яка володіє нерухомістю на праві повного господарського відання) перерахувати у повному обсязі на банківський рахунок балансоутримувача суми, що дорівнюють розміру нововведених платежів, у якості відшкодування витрат балансоутримувача по сплаті податків на приміщення (майно), будівлю та територію, де воно розміщується (п. 2.3 договору).

Зміна вартості експлуатаційних витрат здійснюється при зміні розміру мінімальної заробітної плати, вартості енергоносіїв та при зміні інших чинників, які впливають на розмір експлуатаційних витрат. Про зміни вартості експлуатаційних витрат виконавець повідомляє споживача за 15 календарних днів до дня введення нової вартості експлуатаційних витрат (п. 2.4 договору).

Оплата вартості наданих комунальних послуг та вартості експлуатаційних витрат і відшкодування витрат виконавця по сплаті податку на землю здійснюється орендарем до 05 числа місяця, наступного за звітним. Оплата здійснюється орендарем шляхом безготівкового перерахування відповідних сум грошових коштів з банківського рахунку орендаря на банківський рахунок балансоутримувача. Під звітним періодом сторони розуміють певний календарний період, як правило місяць, за який орендарю нараховується до сплати вартість комунальних послуг, експлуатаційних витрат, витрат по оплаті податку на землю (п. 3.1 договору).

У відповідності до п. 4.2.3 договору орендар зобов`язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату за цим договором на рахунок балансоутримувача будівлі, а при несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

В свою чергу, балансоутримувач має право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежам, що наведені в пункті 4.2.3 договору (п. 5.1.2 договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Спори, які виникають за цим договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку (п.п. 6.1-6.2 договору).

Сторонами погоджено, що договір набуває чинності з 01.05.2008 і діє до 31.12.2008 включно. Зміни або доповнення до цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом двадцяти днів з дати їх надання на розгляд іншою стороною (п.п. 7.1-7.2 договору).

У подальшому сторонами договору неодноразово вносилися до нього зміни шляхом укладення додатку від 02.01.2009 до договору та додаткових угод №№ 1-12 до договору.

Так, зокрема, додатком від 02.01.2009 до договору сторони погодили продовження його дії до 31.12.2009, а також вирішили доповнити пункт 7.1 договору реченням такого змісту: “Якщо після закінчення терміну договору, ні одна із сторін не повідомляє про розірвання чи зміну умов договору, то договір вважається продовженим на той самий термін”.

Додатковою угодою від 01.07.2010 № 1 до договору у зв`язку з реорганізацією ДП “Укрвуглеторфреструктуризація” (далі ? балансоутримувач-1) відповідно до наказу Мінвуглепрому України від 02.04.2010 № 99 та на підставі того, що балансоутримувач-1 передає балансоутримувачу-2 зобов`язання за договором № 2в/08 від 25.04.2008 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, сторони дійшли згоди здійснити заміну сторони за договором ДП “Укрвуглеторфреструктуризація” на ДП “ЦЗК “Вуглеторфреструктуризація”.

Додатковою угодою від 01.10.2010 № 3 до договору змінено додаток № 1 (Розрахунок щомісячних платежів за обслуговування та ремонт Будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувача).

Додатковою угодою від 15.03.2012 № 4 до договору змінено з 01.02.2012 додаток № 1 (Розрахунок щомісячних платежів за обслуговування та ремонт Будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувача).

Додатковою угодою від 18.06.2014 № 5 до договору у зв`язку з реорганізацією ДП “ЦЗК “Вуглеторфреструктуризація” відповідно до наказу Міненерговугілля України від 15.05.2014 № 358 “Про реорганізацію державних підприємств з ліквідації вугледобувних, торфодобувних та вуглепереробних підприємств” здійснено заміну сторони за договором ДП “ЦЗК “Вуглеторфреструктуризація” на ДП “ОК “Укрвуглереструктуризація”.

Додатковою угодою від 10.02.2015 № 6 до договору змінено з 01.01.2015 додаток № 1 (Розрахунок щомісячних платежів за обслуговування та ремонт Будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувача).

Додатковою угодою від 15.03.2017 № 8 до договору змінено з 01.03.2017 додаток № 1 (Розрахунок щомісячних платежів за обслуговування та ремонт Будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувача).

Додатковою угодою від 26.09.2017 № 9 до договору сторони погодили провести перерахунок відшкодування вартості щомісячних платежів за комунальні та експлуатаційні послуги Балансоутримувача за 2016 рік відповідно до додатку № 1 (Розрахунок вартості щомісячних платежів за комунальні та експлуатаційні послуги Балансоутримувача), а також до 30.09.2017 відшкодувати балансоутримувачу донараховані кошти.

Додатковою угодою від 26.02.2018 № 10 до договору змінено додаток № 1 (Розрахунок щомісячних платежів за обслуговування та ремонт Будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувача).

Додатковою угодою від 29.01.2019 № 11 до договору змінено додаток № 1 (Розрахунок щомісячних платежів за обслуговування та ремонт Будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувача).

Додатковою угодою від 31.10.2019 № 12 до договору змінено додаток № 1 (Розрахунок щомісячних платежів за обслуговування та ремонт Будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувача).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 23.10.2020 ТОВ “Вуглеспецекологія” змінило місцезнаходження на: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 83/1, а також змінило назву на ТОВ “Акватор плюс 2020”.

У відповідності до додатку №1 в редакції додаткової угоди № 10, вартість щомісячних платежів за комунальні та експлуатаційні послуги балансоутримувача з 01.01.2018 склала 855 грн. 32 коп. з ПДВ.

Згідно з додатком №1 в редакції додаткової угоди № 11, вартість щомісячних платежів за комунальні та експлуатаційні послуги балансоутримувача з 01.01.2019 склала 1095 грн. 01 коп. з ПДВ.

Згідно з додатком №1 в редакції додаткової угоди № 12, вартість щомісячних платежів за комунальні та експлуатаційні послуги балансоутримувача з 01.07.2019 склала 1098 грн. 42 коп. з ПДВ.

За твердженнями ДП “ОК “Укрвуглереструктуризація”, відповідачем не сплачено витрати (комунальні послуги, експлуатаційні витрати, відшкодування податку на землю), понесені позивачем у період вересень 2018 року ? липень 2020 року в загальній сумі 24270 грн. 79 коп.

В якості доказів наявності за відповідачем заборгованості за указаний період ДП “ОК “Укрвуглереструктуризація” посилається на наведені вище умови договору, з урахуванням додаткових угод та додатків до нього, а також на акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) та відповідні рахунки за період вересень 2018 року ? липень 2020 року.

Разом із тим, з указаних вище актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) лише акти за період вересень 2018 року ? січень 2019 року містять підписи уповноваженої особи відповідача, тоді як решта актів з боку замовника не підписані.

За твердженнями позивача, з лютого 2019 року відповідач відмовлявся від підписання актів здачі-прийняття наданих послуг; при цьому доказів направлення відповідачу актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за період лютий 2019 року ? липень 2020 року позивачем не подано.

Позивачем не подано суду і доказів того, що ТОВ “Акватор плюс 2020” протягом всього спірного періоду мало право користування нежитловим приміщенням, відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та надання комунальних послуг відносно якого є предметом укладеного між сторонами договору, ? що, згідно п. 1.2 договору, є обов`язковою умовою для виникнення у орендаря зобов`язання щодо здійснення платежів, передбачених цим договором.

Матеріали справи також не містять ні договору, на підставі якого відповідач використовував указане вище приміщення, ні акту приймання-передачі цього приміщення.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні”, яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з “Достатність доказів” на нову – “Вірогідність доказів” та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування “вірогідності доказів”.

Стандарт доказування “вірогідності доказів”, на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що на підставі поданих позивачем доказів неможливо встановити наявність або відсутність у відповідача права користування нежитловим приміщенням, зазначеним у договорі.

Поряд із цим, суд вважає, що подані позивачем додаткові угоди до договору, остання з яких датована 31.10.2019 (додаткова угода № 12 до договору, підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками сторін), а також підписані обома сторонами акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за період вересень 2018 року ? січень 2019 року дозволяють дійти висновку про те, що відповідач фактично використовував зазначене в договорі приміщення по жовтень 2019 року включно.

Відповідачем не спростовані твердження позивача про несплату платежів за договором у період вересень 2018 року ? жовтень 2019 року.

Законодавством визначено, що зобов?язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України).

Договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов?язки (ст. 626 ЦК України).

Суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст. 193 ГК України). Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

З урахуванням викладеного, суд визнає обґрунтованими та підлягаючими задоволенню вимоги позивача про стягнення з ТОВ “Акватор плюс 2020” заборгованості за договором від 25.04.2008 № 2в/08 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, проте за інший, ніж визначено позивачем період, а саме, за період вересень 2018 року ? жовтень 2019 року, ? у сумі 14371 грн. 38 коп.

Щодо вимог ДП “ОК “Укрвуглереструктуризація” про стягнення з ТОВ “Акватор плюс 2020” штрафу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд приходить до такого.

Законодавством передбачено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони; порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Умовами договору, з урахуванням змін до нього, передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України; при несвоєчасному внесенні плати орендар зобов`язується сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки (п.п. 4.2.3, 6.1 договору).

У відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, застосовуються штрафні санкції, зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно пункту 1.1 статуту ДП “ОК “Укрвуглереструктуризація”, останнє засноване на державній власності на належить до сфери управління Міністерства енергетики України.

У відповідності до відомостей з Реєстру (переліку) суб`єктів господарювання державного сектору економіки (державних підприємств, їх об`єднань, дочірніх підприємств та господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків), ДП “ОК “Укрвуглереструктуризація” є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, а отже, має право на стягнення з боржників штрафних санкцій у порядку ч. 2 ст. 231 ГК України.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ураховуючи викладене, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ТОВ “Акватор плюс 2020” 3 % річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.

Разом із тим, указані нарахування належить здійснити на визнану судом суму заборгованості відповідача за період вересень 2018 року ? жовтень 2019 року.

Суд зауважує, що при здійсненні перерахунків він керується закріпленим у ст. 14 ГПК України принципом диспозитивності господарського судочинства, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому суд, здійснюючи перерахунок, не виходить за межі суми заборгованості, на яку позивачем здійснені нарахування, та визначених позивачем періодів здійснення нарахувань.

Судом встановлено, що нарахування пені виконані позивачем на суму заборгованості ТОВ “Акватор плюс 2020” за період червень 2019 року ? липень 2020 року.

З урахуванням встановленого судом періоду утворення заборгованості відповідача та періоду, визначеного ДП “ОК “Укрвуглереструктуризація” на свій розсуд, нарахування пені належить здійснити на заборгованість за період червень-жовтень 2019 року.

Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню на суми заборгованості ТОВ “Акватор плюс 2020” за указаний період наступним чином:

На суму заборгованості за червень 2019 року (1095 грн. 01 коп.) нараховано пеню за період прострочення 25.12.2019-11.01.2020 у сумі 14 грн. 56 коп.

На суму заборгованості за липень 2019 року (1095 грн. 01 коп.) нараховано пеню за період прострочення 25.12.2019-11.02.2020 у сумі 37 грн. 80 коп.

На суму заборгованості за серпень 2019 року (1095 грн. 01 коп.) нараховано пеню за період прострочення 25.12.2019-11.03.2020 у сумі 56 грн. 89 коп.

На суму заборгованості за вересень 2019 року (1095 грн. 01 коп.) нараховано пеню за період прострочення 25.12.2019-11.04.2020 у сумі 75 грн. 49 коп.

На суму заборгованості за жовтень 2019 року (1095 грн. 01 коп.) нараховано пеню за період прострочення 25.12.2019-11.05.2020 у сумі 91 грн. 29 коп.

Загалом на заборгованість відповідача за період червень-жовтень 2019 року позивачем нараховано пеню в сумі 276 грн. 03 коп.; виконаний позивачем розрахунок пені в зазначеній сумі суд визнає вірним та таким, що відповідає приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому цю суму пені належить стягнути з ТОВ “Акватор плюс 2020”.

За перерахунком суду, підлягаючі до стягнення з ТОВ “Акватор плюс 2020” інфляційні нарахування на суму заборгованості відповідача за період вересень 2018 року ? жовтень 2019 року складають суму 914 грн. 79 коп.; 3 % річних (в межах визначених позивачем періодів нарахувань) ? суму 389 грн. 20 коп., а штраф ? суму 1006 грн. (14371 грн. 38 коп.*7%).

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають грошові кошти у загальній сумі 16957 грн. 40 коп., із яких: 14371 грн. 38 коп. ? основний борг; 276 грн. 03 коп. ? пеня; 1006 грн. ? штраф; 389 грн. 20 коп. ?3 % річних; 914 грн. 79 коп. ? інфляційні втрати.

Отже, позовні вимоги ДП “ОК “Укрвуглереструктуризація” підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до 3наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати ДП “ОК “Укрвуглереструктуризація” на оплату позовної заяви судовим збором за платіжним дорученням від 15.12.2020 № 0746 у сумі 2102 грн., яка, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, є мінімальним розміром судового збору для позовних вимог майнового характеру (на 2020 рік), належить у зазначеній сумі відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов державного підприємства “Об`єднана компанія “Укрвуглереструктуризація” задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Акватор плюс 2020”, вул. Космонавтів, 83/1, м. Миколаїв, 54028, ідентифікаційний код 33151514, на користь державного підприємства “Об`єднана компанія “Укрвуглереструктуризація”, пров. Приладний, 2-А, м. Київ, 03142, ідентифікаційний код 39244468, грошові кошти у загальній сумі 16957 (шістнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім) грн. 40 коп., із яких: 14371 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят одна) грн. 38 коп. ? основний борг; 276 (двісті сімдесят шість) грн. 03 коп. ? пеня; 1006 (одна тисяча шість) грн. ? штраф; 389 (триста вісімдесят дев`ять) грн. 20 коп. ? 3 % річних; 914 (дев`ятсот чотирнадцять) грн. 79 коп. ? інфляційні втрати, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М. Давченко