Ухвала суду № 95570804, 16.03.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30857/20-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

за участі секретаря судового засідання - Брачун О. О.,

представника позивача - ОСОБА_2

представника третьої особи - Васюка М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнаровська Ірина Анатоліївни, приватний виконавець Виконавчого округу м. Києва Бережний Ярослав Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває зазначена справа.

Предметом позову є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 15 вересня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Войнаровською І. А. і зареєстрованого в реєстрі за № 680, про стягнення заборгованості в рахунок задоволення вимог ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» за зобов`язанням ТОВ «КОМПАНІЯ НАСІННЕВОЇ ТОРГІВЛІ» на підставі договору застави від 09 жовтня 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримали та просила задовольнити.

Представник третьої особи проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

У частині першій статті 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Тому із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний критерій.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), до юрисдикції господарських судів належать спори щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Предметом спору є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 15 вересня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Войнаровською І. А. і зареєстрованого в реєстрі за № 680, про стягнення заборгованості в рахунок задоволення вимог ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» за зобов`язанням ТОВ «КОМПАНІЯ НАСІННЕВОЇ ТОРГІВЛІ» на підставі договору застави від 09 жовтня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що предметом договору застави є передача ОСОБА_1 в заставу ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» транспортного засобу TOYOTA CAMRY, 2012 року випуску, днз НОМЕР_1 , для забезпечення виконання у повному обсязі зобов`язань ТОВ «КОМПАНІЯ НАСІННЕВОЇ ТОРГІВЛІ» щодо повернення кредиту за договором банківського кредиту № 162-К/11 від 28 вересня 2011 року.

Сторонами договору банківського кредиту № 162-К/11 від 28 вересня 2011 року є ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» та ТОВ «КОМПАНІЯ НАСІННЕВОЇ ТОРГІВЛІ».

Судом встановлено, що спір у цій справі стосується звернення стягнення на майно, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, тобто, стосується правовідносин, які є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб`єктів, а відтак спір відноситься до господарської компетенції, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 189, 196, 197-200, 255-256, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнаровська Ірина Анатоліївни, приватний виконавець Виконавчого округу м. Києва Бережний Ярослав Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий С. В. Вовк