Рішення № 95569407, 04.03.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/2213/20

Провадження № 2/643/589/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2021 Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого Скотаря А.Ю., за участю секретаря судового засідання Ширіної Я.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , малолітнього ОСОБА_5 в особі опікуна ОСОБА_6 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом в обґрунтування якого зазначила, що з 07.03.2017 перебувала у шлюбі з ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , склавши за життя заповіт на користь позивача. Спадщину вона прийняла шляхом звернення у шестимісячний строк з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса. Після смерті ОСОБА_7 залишилась спадщина, що складається з 24/100 часток комунальної квартири АДРЕСА_1 , що належали померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом; 76/900 часток, які ОСОБА_7 фактично прийняв після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 доньки ОСОБА_8 ; 76/300 часток належали ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло.

На 24/100 часток квартири 09.01.2020 позивачем отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 ; на 304/900 часток квартири отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 не може, оскільки не надала нотаріусу правовстановлюючі документи на ці частки, в зв`язку з чим 22.01.2020 нотаріусом видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Відповідач ОСОБА_4 є онуком ОСОБА_7 та сином ОСОБА_8 , після смерті останньої 76/300 часток спірної квартири, належні ОСОБА_8 , успадкували її сини: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та батько ОСОБА_7 по 1/3 частці кожен. 22.10.2019 ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 на 76/900 часток спірної квартири, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 не отримували, проте ОСОБА_7 прийняв спадщину після доньки фактично, оскільки на момент її смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою спірної квартири. Оформити спадщину в інший спосіб, ніж у судовому порядку, в зв`язку з викладеним вище позивач не може, тому просить суд визнати за нею право власності на 304/900 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, у позовній заяві зазначено, що витрати пов`язані з розглядом справи складають 12000,00 грн (витрати на правничу допомогу), при зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2035,20 грн (т. 1, а.с. 2-7).

В подальшому позивачем подано уточнену позовну заяву, яка за змістом відповідає позову від 10.02.2020, але має інший склад сторін, а саме: крім відповідача ОСОБА_4 , позивачем у якості відповідача вказана ОСОБА_6 , яка є опікуном малолітнього ОСОБА_5 та залучено у якості третьої особи Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради. Позовні вимоги аналогічні попереднім (т. 2, а.с. 158-163).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, надала пояснення, відповідні обставинам, викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та зазначив, що ОСОБА_7 постійно не проживав за адресою спірної квартири разом з померлою донькою ОСОБА_8 , оскільки після укладення шлюбу мешкав разом з дружиною – ОСОБА_3 за її місцем мешкання, отже спадщину після померлої доньки він фактично не прийняв. Крім того, ОСОБА_7 , який є дідусем ОСОБА_4 , не претендував на спадщину після ОСОБА_8 , оскільки мав намір залишити усе її майно її дітям, з заявою про прийняття спадщини після її смерті не звернувся, отже протягом півтора року не здійснив жодних дій по оформленню спадщини, що вказує на те, що не мав наміру приймати спадщину після неї. Піклувався за матір`ю перед смертю саме ОСОБА_4 , оскільки він та його дружина мешкали разом з нею, організацією поховання теж займався він, ні ОСОБА_7 , ні його дружина участі в цьому не приймали. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (т. 2, а.с. 114-117).

Представник відповідача ОСОБА_4 – адвокат Мягкий Б.Д. підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник опікуна малолітнього ОСОБА_5 – адвокат Корольова І.С. – в суді проти позову не заперечувала, оскільки позовні вимоги не стосуються частки, яку спадкує малолітній, в останнє судове засідання не з`явилась, направила суду заяву, в якій просила розгляд справи провести за її відсутністю, прийняти рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи – Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради – в судове засідання не з`явився, направив листа, в якому вважав, що позовна заява не відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_5 та порушує його права (т. 2, а.с. 149-151).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини: ОСОБА_3 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.03.2017 по 28.06.2019 – день смерті ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 8, 9). 17.10.2016 ОСОБА_7 склав заповіт, яким все майно, де б воно не було та з чого б не складалось і все те, що належатиме йому на час смерті і на що він матиме право заповів ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 10).

З витребуваних судом копій спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встановлено, що ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), а остання є матір`ю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , отже спадкодавець ОСОБА_7 є дідусем відповідача ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 53-180; т. 2, а.с. 2-92).

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , її чоловік ОСОБА_10 – ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час смерті ОСОБА_8 за адресою спірної квартири зареєстроване місце проживання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .

На час смерті ОСОБА_8 . ОСОБА_7 належало 24/100 частки спірної квартири на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належало 76/100 часток квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло (т. 2, а.с. 84).

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09.03.2017 позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , ОСОБА_4 про визначення долей у спільній власності задоволено частково, встановлено, що частки майна у спільній сумісній власності є рівними відповідно до ст. 368, 370 ЦК України, припинено право спільної сумісної власності для ОСОБА_7 на 76/100 часток квартири АДРЕСА_2 , визначено за ОСОБА_7 частку у праві спільної часткової власності вказаної квартири 76/300, 152/300 залишено на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_8 , та ОСОБА_4 . Рішення набрало законної сили 03.05.2017 (т. 1, а.с. 171), проте як вбачається з реєстрів, дане рішення за життя ОСОБА_7 не було зареєстровано та частка спірної квартири 76/100 відображається як спільна сумісна власність трьох осіб.

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Як вбачається з ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст.ст. 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, на підставі наданих доказів судом встановлено, що 76/100 часток спірної квартири належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 . Враховуючи, що частки у праві спільної сумісної власності є рівними, що визнано, зокрема, ОСОБА_4 відповідно до заяви від 22.10.2019 при оформленні спадщини після померлої матері ОСОБА_8 (т. 2, а.с. 87) та встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, кожному з вказаних осіб належало по 76/300 частки (76/100 /3 = 76/300). Відтак, після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина у вигляді 76/300 часток квартири, яку б мали успадкувати спадкоємці першої черги: батько ОСОБА_7 , чоловік померлої ОСОБА_10 , діти померлої – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Доказів прийняття ОСОБА_10 спадщини після померлої дружини ОСОБА_8 як шляхом звернення з заявою до нотаріальної контори, так і фактично, матеріали справи не містять, тому суд вважає, що ОСОБА_10 після смерті дружини спадщину не прийняв.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_7 спадщину після ОСОБА_8 не прийняв, оскільки не мешкав разом з нею на час смерті, не підтверджено жодним доказом, крім пояснень представника відповідача, відтак, наявні довідки про місце реєстрації ОСОБА_7 за адресою спірної квартири разом з ОСОБА_8 на час її смерті суд вважає належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту прийняття спадщини. Малолітній ОСОБА_5 прийняв спадщину незалежно від місця його реєстрації та проживання, доказів відмови від прийняття спадщини в порядку ч. 4 ст. 1273 ЦК України матеріали справи не містять.

22.10.2019 ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_8 на 1/3 частку 76/300 часток спірної квартири, що дорівнює 76/900 часткам (т. 2, а.с. 89). Тобто, залишились незареєстрованими: 76/300 часток ОСОБА_7 , які утворились після виділення часток у праві спільної сумісної власності та 2/3 частки 76/300 часток квартири, належні ОСОБА_8 , які фактично прийняті ОСОБА_7 та малолітнім ОСОБА_5 по 76/900 часток кожним.

Таким чином, частка померлого спадкодавця ОСОБА_7 , яка залишилась складає 76/900 + 76/300 = 304/900 часток.

Позивач ОСОБА_3 спадщину за заповітом прийняла та отримала свідоцтво на частину майна померлого чоловіка ОСОБА_7 , на іншу частину майна нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність правовстановлюючих документів на майно (т. 1, а.с. 176, 178).

Отже, визначивши коло спадкоємців та спадкову масу, суд вважає доведеним, що ОСОБА_7 на час смерті фактично належало, крім оформленої частки, 304/900 часток квартири, право власності на які мають бути визнані за позивачем як за спадкоємцем за заповітом. При цьому суд зазначає, що частка малолітнього ОСОБА_5 , яку він успадкував після смерті матері (76/900), залишається вільною для оформлення спадщини, таким чином позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Долю судових витрат та витрат на правничу допомогу суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 137, 141 ЦПК України, а саме: позивач у позовній заяві зазначає, що витрати на правничу допомогу склали 12000 грн.

Відповідно до вимог ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, їх розміру, суд відмовляє у стягненні вказаних витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2035,20 грн судового збору, позовні вимоги задоволені повністю.

Згідно п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014, при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Так, позов пред`явлено до двох відповідачів, один з яких є малолітнім, який відповідно ст. 47 ЦПК України не має цивільної процесуальної дієздатності, отже не є суб`єктом сплати (стягнення) судового збору в розумінні ст. 2 Закону України «Про судовий збір».

Отже, половина сплаченого судового збору в розмірі 1017,60 грн підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача, друга половина сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1017,60 грн може бути компенсована за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77-80, 81, 82, 134, 137, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 368, 370, 1216-1226, 1233, 1234, 1268-1275 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ., зареєстрована: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_4 ), малолітнього ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований: АДРЕСА_5 , фактично мешкає: АДРЕСА_6 ) в особі опікуна ОСОБА_6 (фактично мешкає: АДРЕСА_6 ), третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (ЄДРПОУ 26489104, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55) про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 304/900 часток комунальної квартири АДРЕСА_1 з відповідною часткою місць спільного користування.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1017,60 грн (одну тисячу сімнадцять гривень 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його оголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 16.03.2021.

Суддя А.Ю. Скотар