Рішення № 95568559, 16.03.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7571/20

(2-а/199/18/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

16.03.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Остапенко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Дніпра адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Черненка Михайла Сергійовича, Управління патрульної поліції в м.Києві про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3093532 про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначив, що 06.09.2020 року відповідачем інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Черненком Михайлом Сергійовичем винесено вказану постанову на підставі того, що позивач 06.09.2020 року в 14 год. 14 хв. на 507 км в м. Києві на вул. Олени Теліги, 22, керуючи транспортним засобом д.н.з НОМЕР_1 , не виконав дорожнього знаку 4.1 - рух тільки прямо та здійснив поворот ліворуч, чип порушив п. 8.4.г ПДР - порушення вимог наказових знаків, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.122 КУпАП України. Позивач зазначає, що постанова серії ЕАМ № 3093532 від 06.09.2020 не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Крім того постанова не містить даних щодо транспортного засобу позивача, окрім номерного знаку.

Відповідач правом подачі відзиву не скористався.

Суд дослідивши наявні докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем, інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції 2 батальйону 7 роти Черненком Михайлом Сергійовичем, відносно позивача було складено постанову ЕАМ № 3093532 від 06.09.2020 року, відповідно до змісту якої позивач 06 вересня 2020 року в 14 год. 14 хв. в м. Києві на вул. Олени Теліги, 22, керуючи транспортним засобом д.н.з НОМЕР_1 , не виконав дорожнього знаку 4.1 - рух тільки прямо та здійснив поворот ліворуч, чип порушив п. 8.4.г ПДР - порушення вимог наказових знаків, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.122 КУпАП України, щопідтверджується копією зазначеної вище постанови, наявної в матеріалах справи.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Правил дорожнього руху, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 5 ст. 77 КАС України передбачено, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідачем у постанові серії ЕАМ №3093532 від 06.09.2020 року зазначено, що позивачем порушено п. 8.4.г ПДР України, порушення вимог наказових знаків.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція ( Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року ).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15 травня 2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально - правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення ( п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23 - рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

У рекомендації № R (91)1 Комітету Міністрів Європи Державам - членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, відповідачем не надано будь-яких доказів порушень позивачем ПДР. Оскільки відповідачем не надано доказів правомірності свого рішення, а саме порушення позивачем вимог знака п. 8.4.г ПДР України, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині скасування постанови та закриття провадження по справі є обґрунтованими, а постанова серії ЕАМ № 3093532 від 06.09.2020 року по справі про адміністративне правопорушення щодо позивача підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, у зв`язку з задоволенням позову, з Управління патрульної поліції в м.Києві слід стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 420,40 грн.

Згідно ст.. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У справі №199/7571/20 позивач був представлений адвокатом Рибінцевою Аллою Валеріївною (свідоцтво №3513, видане Радою адвокатів Дніпропетровської області від 24.11.2017 року, здійснює адвокатську діяльність шляхом участі в АО «Рибінцев та партнери»), повноваження якого підтверджуються ордером серія АЕ №1057024 від 17 липня 2020 року та договором про надання правової допомоги №3513/23 від 17 липня 2020 року. Додатковою угодою від 17 липня 2020 року до договору №3513/23 від 17 липня 2020 року, між позивачем та адвокатом погоджено розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги в сумі 250,00 гривень за годину часових витрат особи, яка надавала правову допомогу.

09 березня 2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Рибінцевою А.В. було погоджено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, підписано акт щодо кількісно-вартісних показників надання професійної правничої допомоги за договором та погоджено розмір витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 1000 (Одна тисяча) гривень 00 копійок, які були попередньо сплачені, на підтвердження чого надаю Суду копії квитанцій від 09 березня 2021 року.

Відповідно норм статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року за №5076-VI, адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. У той же час судом встановлено, що позивач та його представник, що надавав правову допомогу,як адвокат, є подружжям, що підтверджується копією паспорта позивача з відміткою про реєстрацію шлюбу. Згідно ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, фактично витрати позивачем не понесені, оскільки залишились у сумісній власності останнього, отже витрати на правничу допомогу стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 241-246, 250, 251, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Черненка Михайла Сергійовича, Управління патрульної поліції в м.Києві про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення- задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 06.09.2020 року серії ЕАМ № 3093532 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. на ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП, винесену інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції 2 батальйону 7 роти Черненком Михайлом Сергійовичем, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в м.Києві на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп..

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у десятиденний строк з дня ухвалення рішення апеляційної скарги.

Суддя