Рішення № 95568375, 16.03.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6024/20

пр. № 2-а/759/21/21

16 березня 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Войтенко Ю.В.,

за участю секретаря Семененко В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції в місті Києві 2 бат. 1 роти лейтенанта поліції Халілова Елдара Мурсалогли про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить суд постанову серії ЕАК № 2316556 від 30 березня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення винесену відповідачем стосовно позивача - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; визнати дії відповідача по складанню постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності неправомірними. В обґрунтування позову зазначив, що постановою, винесеною інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві 2 батальйону 1 роти лейтенантом Халіловим Е.М. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 17.1 ПДР: «Дорога із смугою для маршрутних транспортних засобів позначеній дорожнім знаком 5.8 забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі» та накладено адміністративне стягнення передбачено ч. 3 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Позивач вказує, що за встановленим диспетчером маршрутом з вул. Раїси Окіпної, 8 Б, м. Київ, направлявся до пункту призначення м. Київ, вул. Очаківська, 5/6 по смузі для маршрутних транспортних засобів де був зупинений інспектором поліції. Позивач пояснив інспектору, що являється автомобільним самозайнятим перевізником та надає послуги перевезення пасажирів на таксі обслуговування здійснюється виключно на автомобілі таксі та має усі необхідні для даного виду діяльності дозвільні документи, у зв`язку з чим має право рухатись по даній смузі. Позивач вказує, що відповідач відмовився перевірити дозвільні документи на провадження господарського виду діяльності з перевезенням пасажирів на таксі. Не погоджуючись з даною постановою інспектора поліції, позивач звернувся в суд за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.04.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (а.с.32).

20.07.2020 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача Шуміленко С.М. Зі змісту відзиву вбачається, що останній заперечує проти викладених у позовній заяві обставинах та зазначив, що позивач 30.03.2020 о 09 год. 40 хв. в м. Києві по пр. В.Лобановського, 134-В, здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначений дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. З ст. 122 КУпАП. Згідно п. 17.1 ПДР на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі. Частиною третьою статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів у вигляді накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначає, що відповідно до статті 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вказує, що відповідно до ЗУ № 2344-ІІІ таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованиму верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку. Згідно підпункту 4 пункту 150 Розділу VI правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 № 1184, водій таксі зобов`язаний здійснювати перевезення до пункту призначення за визначеним пасажиром маршрутом або найкоротшим шляхом за згодою пасажира. Відтак згідно вищезазначеного, маршрутні транспортні засоби, зокрема, таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів - є транспортними засобами загального користування, рухаються за встановленими виконавчими органами сільських, селищних і міських рад маршрутами, мають затверджену схему маршруту з початковими і кінцевими пунктами маршрутів та визначеними місцями на дорозі висадки і посадки пасажирів. Маршрут руху визначає пасажир, відповідно до його потреб. Відтак таксі не є маршрутним транспортним засобом загального користування та на нього поширюється заборона руху і зупинки на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів згідно п. 17.1 ПДР. Зазначає також, що 13.05.2020 були внесені зміни до ПДР Постановою Кабінету Міністрів України № 370 «Про внесення змін до Правил дорожнього руху», якою ПДР доповнили п. 2.15. Таким чином до 13.05.2020 водіям таксі було заборонено здійснювати рух та зупинку на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів. Стосовно тези позивача про невірно вказане місце його проживання, відповідно ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», вказує, що відповідачем здійснювалась відео фіксація розмови з позивачем, а адреса проживання позивача була записана з його слів (а.с.36).

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту.

Частиною другою цієї статті передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до оскаржуваної постанови серії ЕАК № 2316556 від 30.03.2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.

За змістом вказаної постанови, винесеної 30.03.2020 року вбачається, що 30.03.2020 року о 09 год. 40 хв. в м. Києві по пр. В.Лобановського,134 В, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушив п. 17.1 Правил дорожнього руху та вимоги частини 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. (а.с.5-6).

Відповідно до довідки №01/04 від 01.04.2020 року, 30 березня 2020 року о 09:19 Інформаційно-диспетчерською службою «Еліт-таксі» було прийнято замовлення послуги по перевезенню пасажирів на таксі № 12580595, адреса подачі автомобіля: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 8Б; пункт призначення м. Київ, вул. Очаківська, 5/6. Дане замовлення було передано для виконання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ). Автомобіль Toyota Corolla НОМЕР_1 був поданий водієм ОСОБА_1 о 09.25 за адресою замовлення та з пасажирами направився до пункту призначення. О 09.39, 30 березня 2020 року водій зв`язався зі службою та повідомив про зупинку його автомобіля патрульною поліцією (а.с.19).

Як вбачається з фотозображення автомобіля Toyota Corolla НОМЕР_1 , вказаний автомобіль на даху обладнаний розпізнавальним ліхтарем, що містить композицію квадратів, розташованих у шаховому порядку. Також, позивачем було надано фотозображення, підтверджуюче, що автомобіль обладнаний відповідним таксометром.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль Toyota Corolla НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 (а.с.14).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій ОСОБА_3 є фізичною особою підприємцем, має дозвіл на внутрішні перевезення пасажирів на таксі(а.с.7-8,9). Згідно з витягом державної служби України з безпеки на транспорті рішенням №39 від 22.01.2019 ОСОБА_2 надано право на здійснення господарської діяльності: перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (а.с.9).

Транспортний засіб «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 застрахований полісом №АО/0978528 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» (а.с.10).

12.09.2019 між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Грандвіс» укладено договір добровільного страхування водія та пасажирів від нещасних випадків на транспорті №15/В-КТ-12/09-19 (а.с.11).

Згідно з протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу №00855-04783-19 від 27.05.2019 транспортним засіб Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 після технічного контролю визнано технічно справним (а.с.12).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

02.07.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015 року.

Відповідно до ст. ст. 1 та 13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом № 1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Так , ч. ч. 9, 10 Розділ ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч.ч. 1, 2 розділу ІV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення .

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001 № 1306.

Згідно п. 14 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Будь - яка розбіжність із положеннями Правил, відхилення від їх вимог може порушити встановлений порядок дорожнього руху і створити загрозу для його безпеки.

Згідно Розділу 1 ПДР України «Загальні положення», маршрутні транспортні засоби (транспортні засоби загального користування) - автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів.

Підпунктом «й» п. 30.3 Розділу 30 ПДР України «Номерні знаки, написи і позначення» визначено, що на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки: «Таксі» - квадрати контрастного кольору (сторона - щонайменше 20 мм), які розміщені у шаховому порядку у два ряди. Знак встановлюється на даху транспортних засобів або наноситься на боковій їх поверхні. При цьому повинно бути нанесено щонайменше п`ять квадратів.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що таксі - це легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

Згідно п. 1. 5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод.

Згідно п. 1. 9 ПДР особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 3 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 17.1 Правил дорожнього руху України, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 «Дорога, на якій рух транспортних засобів здійснюється за встановленим маршрутом по спеціально відведеній смузі назустріч загальному потоку транспортних засобів» або 5.11 «Смуга призначена лише для транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами попутно із загальним потоком транспортних засобів» забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

За положеннями статей 249, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.

У випадках, передбачених ч. 1, 2 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадовими особами Національної поліції на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення. (ч. 5 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення)

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа ), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення , винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів , що мають функції фото - і кінозйомки , відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

У відповідності з положеннями ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено вичерпний перелік обставин, які підлягають обов`язковій перевірці зі сторони адміністративного суду в справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто , дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого адміністративного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, від 30.03.2020, складеної інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції м. Києва Халіловим Е.М. та закриття справи про адміністративне правопорушення, - оскільки позивачем, яким визнано здійсненням ним руху по смузі для руху маршрутних транспортних засобів, не надано доказів наявності у нього ліцензії, виданої Укртрансбезпека, на здійснення підприємницької діяльності із внутрішнього перевезення пасажирів на таксі або доказів належності позивача до штату водіїв Підприємства, яке має ліцензію на внутрішні перевезення пасажирів на таксі, зокрема, ПП «Плай», ІД службою якого («Еліт-Таксі») було прийнято виклик на внутрішнє перевезення пасажира, що було виконано позивачем, який не належить до штатних працівників ПП «Плай», не має відповідної ліцензії, тому не має права на перевезення пасажирів на таксі. Окрім того, не надано доказів наявності щодо трудових відносин між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Таким чином, у позивача було відсутнє право на здійснення руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, тому оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення п. 17.1 ПДР прийнято із дотриманням вимог діючого законодавства України.

Крім того, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача поліцейського патрульної поліції УПП в м. Києві ДПП Халілова Е.М., оскільки останній діяв в межах наданих йому законом дискреційних повноважень, та частиною третьою статті 286 КАС України наведено вичерпний перелік способів захисту порушеного права судом за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, яким не передбачено заявлений позивачем спосіб захисту у виді визнання незаконними дій суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції в місті Києві 2 бат. 1 роти лейтенанта поліції Халілова Елдара Мурсалогли про скасування постанови про адміністративне правопорушення - є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженою наказом № 1395 від 07.11.2015 року МВС України, ст.ст. 1, 13 Закону України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, ст. ст. 7, 122, 222, 245, 251, 252, 255, 256, 258, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції в місті Києві 2 бат. 1 роти лейтенанта поліції Халілова Елдара Мурсалогли про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Інспектор патрульної поліції в місті Києві 2 бат. 1 роти лейтенанта поліції Халілов Елдар Мурсалогли (місцезнаходження: м. Київ, вул.. Народного Ополчення, 9, ЄДРПОУ: 40108646).

Суддя Ю.В. Войтенко