Вирок № 95568051, 17.03.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/4759/20

Номер провадження 1-кп/711/163/21

В И Р О К

іменем України

17 березня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.,

при секретарі Бак М.А.,

за участю прокурорів Бердник В.П. і Ткаченка О.А., потерпілої ОСОБА_1 , представника потерпілої Гриценко Л.О., цивільного позивача ОСОБА_12, обвинуваченої ОСОБА_2 , захисника Єременка С.Г.,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси судовий розгляд кримінального провадження за звинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, громадянки України, з вищою освітою, не судимої, розлученої, яка має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованої у АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_2 ,

в скоєнні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 286 КК України,

встановив:

ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом, порушила правила безпеки дорожнього руху і вчинила наїзд на пішохода, в результаті чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер, за наступних обставин.

Біля 18 години 21 грудня 2019 року обвинувачена ОСОБА_2 керувала автомобілем Hyundai Getz реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухалась в межах населеного пункту м. Черкаси по вул. Чигиринській у напрямку від вул. Зелінського до вул. Комунарів у лівій смузі руху. Порушуючи вимоги пунктів 2.3 «б», 18.1 Правил дорожнього руху України (надалі - Правила), ОСОБА_2 не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагувала на її зміну у вигляді появи на нерегульованому пішохідному переході пішохода ОСОБА_3 , який перетинав проїзну частину вулиці Чигиринська зправа наліво відносно руху автомобіля. При цьому обвинувачена, рухаючись у темну пору доби, наближаючись до пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, не зменшила швидкість та не зупинилась щоб дати дорогу пішоходу, маючи об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_3 , у результаті чого неподалік перехрестя вулиць Чигиринська і Будіндустрія в м. Черкаси вчинила наїзд на ОСОБА_3 , який переходив проїзну частину вулиці Чигиринська згідно із п.4.7 Правил по пішохідному переходу, позначеному дорожніми знаками 5.35.1 - 5.35.2 «Пішохідний перехід» та горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 Правил.

Унаслідок наїзду пішохід ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді сполученої травми тіла з чисельними переломами кісток скелета та ушкодженнями внутрішніх органів, внаслідок чого настала його смерть.

Порушення обвинуваченою ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху, а саме, вимог пункту 18.1 Правил знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із виникненням ДТП і настанням наслідків у вигляді смерті ОСОБА_3 .

Вказаними діями обвинувачена ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Підсудна ОСОБА_2 винуватою себе не визнала і пояснила наступне. Біля 18 години 21.12.2019 вона керувала автомобілем і рухалась по вул. Чигиринській у м. Черкаси у лівій смузі ближче до середини дороги у темну пору доби. На пішохідному переході побачила двох пішоходів, тому пригальмувала, а коли пішоходи перейшли смугу, по якій вона рухалась, продовжила рух. У цей час навскоси, тобто під кутом до проїзної частини дороги, і за межами пішохідного переходу на дорогу вибіг пішохід. Вона загальмувала, але відстань до пішохода була невеликою, тому відбувся наїзд на нього. Вважає, що це сталось із-за порушень Правил пішоходом ОСОБА_3 , який зненацька і поза межами пішохідного переходу вибіг на дорогу перед її автомобілем.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення доведена наступними доказами.

Із протоколу огляду місця події встановлено, що дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) відбулась на проїзній частині вулиці Чигиринської у м. Черкаси. На місці події виявлено автомобіль Hyundai Getz реєстраційний номер НОМЕР_1 з пошкодженнями в передій частині, сліди гальмування, що розпочинаються перед дорожньою розміткою «пішохідний перехід» (т 2 а.с.9-20).

Із медичної довідки встановлено, що 21.12.2019 р. біля 18 год.35 хв. до закладу охорони здоров`я доставлено ОСОБА_3 з численними травмами (т.2 а.с.25).

Потерпіла ОСОБА_1 показала, що її чоловік ОСОБА_3 увечері 21.12.2019 року зателефонував їй та повідомив, що задрімав у автобусі і не міг зрозуміти, де знаходиться, потім зорієнтувався у перехожих і направляється додому. Проте додому він не прибув, а поліцейські сповістили її по телефону, що її чоловік потрапив у ДТП і перебуває у лікарні. Невдовзі її чоловік помер від отриманих травм.

За висновками судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_3 настала о 00 годин 25 хвилин 22.12.2019 р. внаслідок сполученої травми тіла з чисельними переломами кісток скелета і ушкодженнями внутрішніх органів. При дослідженні трупа виявлено прижиттєві тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми тіла з чисельними переломами кісток скелета та ушкодженнями внутрішніх органів, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Виявлено прямий причинно-наслідковий зв`язок між спричиненими тілесними ушкодженнями ОСОБА_3 та настанням його смерті (т.2 а.с.32-36).

Свідок ОСОБА_5 показала, що до неї з ОСОБА_6 біля 18 години 21.12.2019 року звернувся невідомий мужчина, який не розумів, де знаходиться. Вони пояснили йому, як дістатися у потрібне йому місце, а далі направились до пішохідного переходу для переходу на інший бік вулиці. Переходили дорогу по пішохідному переходу утрьох: вона першою, далі - ОСОБА_6, а третім йшов вказаний чоловік. Вона перейшла дорогу до середини, повернулась до ОСОБА_6 і побачила, що невідомий йде за ОСОБА_6, а до них наближається легковий автомобіль червоного кольору. ОСОБА_6 встиг відскочити уперед до неї, а на мужчину було скоєно наїзд цим автомобілем.

Свідок ОСОБА_6 також показав, що за вказаних обставин зустрівся з пішоходом, який перебував з ознаками алкогольного сп`яніння і не орієнтувався у просторі, тому він розповів йому, де той знаходиться і у якому напрямку йому йти. Далі вони з ОСОБА_5 пройшли перехрестя (згідно із схемою до огляду місця події - вул. Будіндустрії) і почали переходити дорогу по вул. Чигиринській по пішохідному переходу. Першою йшла ОСОБА_5 , яка ще не дійшла до середини проїзної частини дороги, потім він. Вийшовши на пішохідний перехід, він побачив, що наближається легковий автомобіль, потім повернувся назад і побачив позаду себе на пішохідному переході вказаного пішохода. Після цього автомобіль вчинив наїзд на пішохода.

Показання свідків узгоджуються з показаннями потерпілої у тій частині, що ОСОБА_1 не зорієнтувався у тому, де знаходиться, і розпитав дорогу у перехожих, якими виявились зазначені свідки; з висновками судово-медичної експертизи про отримання потерпілим тілесних ушкоджень внаслідок ДТП; з протоколом огляду місця події, з якого встановлено, що ДТП відбулась в зоні пішохідного переходу.

Під час слідчого експерименту свідок ОСОБА_5 відтворила обставини події, а саме, траєкторію руху пішохода ОСОБА_3 до наїзду на нього автомобіля (т.2 а.с.125-127).

Така ж слідча дія проведена із обвинуваченою ОСОБА_2 , під час якої вона вказала напрямок руху пішохода, а також було визначено шлях і час, за який пішохід міг цей шлях пройти (т.2 а.с.120-124).

Свідок ОСОБА_10 показала, що залучилась понятою для проведення слідчого експерименту, під час якого обвинувачена вказувала напрямок руху пішохода перед ДТП (під кутом до проїзної частини).

Під час судового розгляду не підтверджена зацікавленість свідка ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, на яку вказує захист.

За висновками криміналістичної технічної експертизи до моменту ДТП деталі ходової частини, гальмівної системи та рульового керування автомобіля Hyundai Getz реєстраційний номер НОМЕР_1 перебували у працездатному стані. Проте експлуатація цього автомобіля заборонялася на підставі п. 31.4.1 в) Правил дорожнього руху України із-за того, що товщина переднього правого гальмівного диску не відповідала вимогам підприємства-виробника. Водій автомобіля мав можливість виявити вказану невідповідність шляхом проведення своєчасного технічного огляду (т.2 а.с. 65-71).

Із висновку судової автотехнічної експертизи вбачається, що обвинувачена водій ОСОБА_2 мала технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3 шляхом своєчасного застосування гальмування за умови як при його русі по пішохідному переході, так і поза його межами. При русі пішохода ОСОБА_3 по пішохідному переході дії ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 18.1 Правил, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з виникненням ДТП (т.2 а.с.143-149).

Стороною захисту оспорюються висновки судових автотехнічної та медичної експертиз із наступних підстав:

-органом досудового розслідування направлено для проведення судово-медичної експертизи історію хвороби ОСОБА_3 , яка вилучалась без ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів у порядку статей 159, 162 КПК;

-автотехнічна експертиза проведена з урахуванням слідчих експериментів, які проведені в умовах, які суттєво відрізнялись від умов, за яких настала ДТП: слідчі експерименти проведені в ясну сонячну погоду, а ДТП відбулась в темну пору доби в умовах мряки.

Суд перевірив ці доводи і приходить до висновків про вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Дійсно, в матеріалах кримінального провадження відсутня ухвала слідчого судді про доступ до історії хвороби ОСОБА_3 , але аналіз висновку судово-медичної експертизи свідчить про те, що безпосереднім об`єктом дослідження був труп ОСОБА_3 , а не медичні документи, і експерт дійшов до висновку про наявність тілесних ушкоджень, про причину смерті, про зв`язок між смертю та тілесними ушкодженнями, а також про наявність алкоголю в організмі ОСОБА_3 на підставі зовнішнього та внутрішнього дослідження трупа, а також лабораторних методів досліджень.

Погодні умови, за яких відбулось ДТП і проводились слідчі експерименти із обвинуваченою ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_5 , суттєво різнились. Слідчі дії проводяться, а процесуальні дії вчиняються з певною метою. Згідно із ч.1 ст. 240 КПК слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. У цьому кримінальному провадженні мають значення траєкторія і напрямок руху пішохода по проїзній частині дороги, а також час, за який пішохід подолав певну відстань. Саме з такою метою було проведено вказані слідчі дії і на їх результати жодним чином не вплинули і не могли вплинути ні освітлення, ні час доби, ні пора року, ні погодні умови.

Отже, немає підстав вважати, що докази, які містяться у висновках указаних експертиз, були отримані з істотним порушенням кримінального процесуального закону, прав та свобод людини і тому є недопустимими.

Суд не встановив підстав для сумнівів у показаннях свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Про існування цих свідків органу досудового розслідування стало відомо на місці ДТП, про що свідчить пояснення ОСОБА_6 . Їх показання повністю співпадають між собою в частині того, як і в якій послідовності вони рухались із ОСОБА_1 , а також узгоджуються із даними протоколу огляду місця події щодо розташування слідів коліс автомобіля та наявності пішохідного переходу.

У висновку автотехнічної експертизи враховані і дані, які зазначила ОСОБА_2 під час слідчого експерименту, а саме те, що ОСОБА_3 нібито рухався поза межами пішохідного переходу під кутом до проїзної частини. Але і за цих обставин експерт дійшов до висновку про наявність у ОСОБА_2 технічної можливості уникнути наїзду. Разом із тим, показання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які не є особами, зацікавленими у кримінальному провадженні, спростовують цю версію обвинуваченої. Експерт дійшов до висновку про те, що ОСОБА_2 рухалась на автомобілі без перевищення допустимої швидкості, але також і врахував дані про час, за який пішохід пройшов шлях від краю проїзної частини до місця наїзду, а також видимість, яка була встановлена під час огляді місця ДТП. Суд погоджується з висновками експерта. Із показань свідків встановлено, що вони із ОСОБА_1 рухались один за одним на певній відстані один від одного. Обвинувачена показала, що вона побачила на проїзній частині дороги двох пішоходів (ОСОБА_5 і ОСОБА_6), але не зупинилась, а тільки зменшила швидкість, а потім продовжила рух, хоча згідно з роз`ясненням термінів, які містяться у п. 1.10 Правил, для руху виникла небезпека у вигляді появи рухового об`єкта, який перетинає смугу руху транспортного засобу. В цей час слідом за ОСОБА_6 на проїзну частину дороги на пішохідний перехід вийшов пішохід ОСОБА_3 , на якого було скоєно наїзд із-за порушення обвинуваченою п. 18.1 Правил.

Проведеною криміналістичною експертизою на підошві взуття ОСОБА_3 не виявлено слідів зсуву (тертя) (т.2 а.с.77), що не свідчить про те, що травмування вказаної особи наступила не в результаті ДТП.

Смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , що встановлено із копії свідоцтва про смерть (т.1 а.с.55).

У зв`язку із встановленням факту порушення обвинуваченою ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху, що спричинило настання негативних наслідків у вигляді заподіяння смерті потерпілого ОСОБА_3 , суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст. 286 КК України.

Призначаючи вид і міру покарання, суд враховує те, що обвинувачена не визнала свою винуватість, раніше не судима. Пом`якшує її покарання наявність неповнолітньої дитини, яку вона виховує сама, а те, що її матір похилого віку страждає певними захворюваннями. Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено. Також суд бере до уваги те, що обвинувачена вчинила необережне кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину. Наявність обставини, що пом`якшують покарання, за умови відсутності обставин, що обтяжують покарання, дають підстави суду призначати основне покарання у мінімальному розмірі. Згідно з положеннями ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Разом з тим, настання наслідків у вигляді смерті потерпілого і не визнання обвинуваченою своєї вини, а також те, що вона не відшкодувала завдану шкоду бодай частково, не дають суду підстав для застосування ст. 75 КК України. З урахуванням викладеного суд призначає ОСОБА_2 основне покарання у виді позбавлення волі та додаткове у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Потерпіла ОСОБА_1 і цивільний позивач ОСОБА_12 заявили цивільні позови до обвинуваченої і страховика - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (надалі - ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ»).

Потерпіла ОСОБА_1 вимагає стягнути з обвинуваченої відшкодування моральної шкоди у сумі 500 000 грн. і матеріальної шкоди у розмірі 11 692 грн. (витрати на поминальні обіди), із ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» - відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 22 105 грн. (витрати на поховання) (т.1 а.с.27), а також витрати на правову допомогу у розмірі 40 000 грн.

Цивільний позивач ОСОБА_12 вимагає стягнути із обвинуваченої відшкодування моральної шкоди у розмірі 250 000 грн. (т.1 а.с.49).

Вирішуючи вказані цивільні позови, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ст. 118 КПК витрати на правову допомогу і витрати, пов`язані із залученням спеціалістів чи експертів, відносяться до процесуальних витрат, які розподіляються за правилами, встановленими ст. 124 вказаного Кодексу, а не в рамках вирішення цивільного позову. У зв`язку з ухваленням обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченої на користь потерпілої всі здійснені нею документально підтверджені процесуальні витрати, тому в цій частині цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 суд відмовляє.

Суд враховує положення ст. 128 КПК про те, що особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов.

Статтею 1187 ЦК України (надалі - ЦК) передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст.1167 ЦК і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Згідно з вимогами ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1168 ЦК встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Таким чином, особами, які мають право на відшкодування шкоди в зв`язку із смертю ОСОБА_3 внаслідок ДТП, є його дружина ОСОБА_1 і донька ОСОБА_12 , чиї родинні стосунки підтверджені копіями відповідних документів.

Розмір відшкодування моральної немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Судом встановлено, що страхова відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки застрахована в ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ». Згідно з умовами страхового полісу № АО/ 3704824 розмір страхової виплати на одного потерпілого складає 200 000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, і 100 000 за шкоду, заподіяну майну (а.с.119 т.2).

Згідно із ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Потерпіла ОСОБА_1 обґрунтувала свої позовні вимоги понесенням витрат на поховання та поминальні обіди і тим, що їй заподіяна моральна шкода у зв`язку із смертю чоловіка.

Суд вважає встановленим, що потерпілій завдано непоправної шкоди у зв`язку із смертю чоловіка, чим спричинено їй моральної шкоди. Також моральної шкоди завдано цивільному позивачеві ОСОБА_12 у зв`язку із загибеллю її батька. Ця шкода не може бути їм повністю компенсована. Разом із тим, суд повинен виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, тому суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково і стягнути на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_1 200 000 грн., на користь ОСОБА_12 - 100 000 грн.

Згідно із наданими копіями чеків, замовлень потерпіла понесла витрати на поховання (т.1 а.с.35-36) у сумі 22 105 грн. і на поминальні обіди у сумі 11 692 грн. Згідно з положеннями абзацу 1 ст. 1201 ЦК особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству. Наведене однозначно свідчить про те, що церемонія поминання не відноситься до поховання.

Більше того, зі змісту абзаців 8, 9 та 10 статті другої вказаного Закону випливає, що церемонія поминання та церемонія поховання є зовсім різними поняттями.

У зв`язку із викладеним суд вважає недоведеними позовні вимоги на суму 11 692 грн. Водночас витрати на поховання повинні бути стягнуті із ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ».

Під час досудового розслідування проведено ряд експертиз і на залучення експертів понесені витрати на загальну суму 9101 грн. 28 коп. (т.2 а.с.71, 76, 151). У зв`язку з визнанням ОСОБА_2 винною у вчиненні кримінального правопорушення вказані процесуальні витрати підлягають стягненню з неї на підставі ч.2 ст. 124 КПК.

Ухвалою суду від 08.09.2020 р. накладено арешт на майно обвинуваченої (квартиру) з метою забезпечення цивільного позову. Оскільки суд стягує з обвинуваченої певні суми на користь цивільних позивачів, то підстав для скасування арешту немає.

Речові докази: (транспортний засіб) потрібно залишити у розпорядженні його власника; взуття ОСОБА_3 потрібно знищити, як таке, що не має цінності.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Строк покарання у виді позбавлення волі обчислювати з дати затримання засудженої.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на її користь відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 22 105 грн. Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 на її користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_12 задовольнити частково. Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 на її користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 9101 грн. 28 коп., пов`язані із залученням експертів.

Стягнути із обвинуваченої ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 40 000 грн.

Речові докази: (автомобіль Hyundai Getz реєстраційний номер НОМЕР_1 ) залишити у розпорядженні обвинуваченої ОСОБА_2 , взуття ОСОБА_3 , яке зберігається в камері схову речових доказів СУ ГУНП в Черкаській області, - знищити.

Копію вироку вручити прокурору і обвинуваченій негайно після проголошення. Решта учасників судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Головуючий: В. В. Угорчук