Ухвала суду № 95567676, 17.03.2021, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1315/19

Номер провадження 2-п/530/2/21

УХВАЛА

іменем України

17.03.2021 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Пилипенка Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Зіньків заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 25.05.2020 року по цивільній справі № 530/1315/19 по цивільній справі за позовною заявою

заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави, юридична адреса: м.Миргород, вул.Кашинського, 1, в інтересах держави в особі: Зіньківської міської ради, місце знаходження: Зіньків, вул. Воздвиженська, 67, Полтавської області до ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 про стягнення коштів за фактичне землекористування, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідач ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 25.05.2020 року по цивільній справі № 530/1315/19.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 25.05.2020 р. по справі 530/1315/19 за позовною заявою заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави, юридична адреса: м. Миргород, вул. Кашинського, 1, в інтересах держави в особі: Зіньківської міської ради, місце знаходження: Зіньків, вул. Воздвиженська, 67, Полтавської області до ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 про стягнення коштів за фактичне землекористування, позовні вимоги задоволено і вирішено стягнути з відповідача кошти за фактичне землекористування, яке здійснювалось без правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,3900 га, за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.10.2016 по 30.04.2019 в розмірі 229 236 (двісті двадцять дев`ять тисяч двісті тридцять шість) грн. 99 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Про існування рішення ОСОБА_1 дізнався лише на початку лютого 2021 року, коли не зміг скористуватися своєю банківською карткою через накладення арешту на його банківські рахунки. Як вбачається з матеріалів цивільної справи повістки про виклик до суду на ім`я відповідача з невідомих причини не доставлялися адресату, а поверталися до суду з відміткою «Адресат відсутній».

Разом з цим, відповідач, в період з 20.05.2020 по 18.06.2020, хворів на ГРВІ та на COVID-19, після чого лікувався в Інституті урології НАМН України, що підтверджується відповідними документами, які додані до цієї заяви.

Більшість часу, в який проходив розгляд справи, попри лікування, ОСОБА_1 знаходився за місцем своєї реєстрації, у себе вдома, у тому числі коли справа була в суді, тому що це його основне місце мешкання. Повісток він не отримував, ніяких документів з суду не надходило, позовної заяви він також не отримував, з її змістом ознайомився лише через свого представника 05.02.2021 р. Таким чином, ОСОБА_1 , був позбавлений можливості знати про час і місце розгляду справи, тому що не був повідомлений належним чином. Тому просить визнати причину його неявки в судове засідання поважною.

Копія рішення від 25.05.2020 р. по справі 530/1315/19, отримана представником відповідача адвокатом Куликом В.О., лише 08.02.2021 року у канцелярії суду.

Одночасно відповідно до положень частин 3-5 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту зазначених законодавчих актів вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий

захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширений підхід до визначення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Слід звернути увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. .Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 1.11.2018 у справі №910/18770/17, від 5.11.2018 у справі №910/4345/18).

Сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.

Така практика Верховного Суду зумовлена необхідністю забезпечення гарантованого принципу рівності сторін у судовому процесі. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити ... скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення від 31.03.2005 у справі «F.W. v. France», п.27).

Верховний Суд відзначає, що така практика не є намаганням обмежити функції прокуратури сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, а є лише наслідком системного тлумачення положень законодавства, якими встановлена необхідність підтвердження судом підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, оскільки право прокуратури на звернення до суду в інтересах уповноваженого суб`єкта, не може презюмуватися, як безспірне.

Оскільки, повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Таким чином, обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 56, 185 Цивільного процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

У справі прокурором не обґрунтовано нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави Зіньківською міською радою Полтавської області.

Зокрема, матеріали справи містять копію листа Зіньківської міської ради від 02.05.2019 №02-28/466 на ім`я заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Шикунова С.П. з проханням забезпечити представництво інтересів територіальної громади м. Зіньків в судових інстанціях шляхом подання позову «про стягнення коштів» до громадянина ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що в місцевому бюджеті відсутні кошти для сплати судового збору.

Після отримання листа від Зіньківської міської ради прокурор був зобов`язаний вчинити заходи спрямовані на внесення органом місцевого самоврядування змін до бюджетних призначень. І тільки після цього у випадку наявності підстав для представництва органу місцевого самоврядування в суді, повідомити про це такий орган у порядку встановленому абзацом 3 частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Проте матеріали справи не містять доказів вжиття відповідних заходів прокурором та направлення у випадку необхідності зазначеного повідомлення на адресу позивача - Зіньківської міської ради Полтавської області.

Як убачається з штампу на позовній заяві прокурор звернувся до місцевого суду з позовом 01.10.2019.

З огляду на викладене, можна дійти до беззаперечного висновку про недоведеність прокурором невиконання або неналежного виконання Зіньківською міською радою Полтавської області своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що позивач, який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом.

Отже, на нашу думку, відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі.

Заслухавши сторони та розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши їх, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, давши їм належну оцінку, суд приходить до висновку.

Згідно ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, у п.41 рішенні Європейського Суду з прав людини «Пономарьов проти України» заява №3236/03 від 03 квітня 2008 року сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, п.27 рішення «Олександр Шевченко проти України» заява №8371/02 від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» заява №50966/99 від 14 жовтня 2003 року).

Відповідно до ч.1 ст.231 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається у судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, зачитавши заяву відповідача та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що є підстави для скасування та перегляду заочного рішення.

В силу процесуального законодавства, для скасування заочного рішення необхідно одночасне існування таких обставин: 1) поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення; 2) неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання; 3) аргументи відповідача щодо обставин справи повинні впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , не міг прибути в судове засідання 25.05.2020 року, в зв`язку із знаходженням на час розгляду справи №530/1315/19 на лікуванні з 20.05.2020 по 18.06.2020, хворів на ГРВІ та на COVID-19, після чого лікувався Інституті урології НАМН України, що підтверджується відповідними документами, які додані відповідачем (а.с.153-155).

Відповідно до вимог ст. 169 ч.1 п.4 ЦПК України суд має право викликати позивача або відповідача для особистих пояснень.

Згідно статті 231 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою :

1)залишити заяву без задоволення;

2)скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку. Суд вважає за необхідне визнати обов`язковою явку в судове засідання позивача та відповідача, оскільки вони повині дати суду особисті пояснення, в зв"язку з тим, що в позовній заяві та доданих до неї додатках маються розбіжності. У зв"язку з чим, суд вважає за необхідне витребувати у позивача оригінали матеріалів згідно додатку до позовної заяви для огляду в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.169,209-210, 231-232 ЦПК України,суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 25.05.2020 року по цивільній справі № 530/1315/19за позовною заявою заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави, юридична адреса: м.Миргород, вул.Кашинського, 1, в інтересах держави в особі: Зіньківської міської ради, місце знаходження: Зіньків, вул. Воздвиженська, 67, Полтавської області до ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 про стягнення коштів за фактичне землекористування – задоволити.

Скасувати заочне рішення Зіньківського районного суду від 25.05.2020 року по цивільній справі № 530/1315/19за позовною заявою заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави, юридична адреса: м.Миргород, вул.Кашинського, 1, в інтересах держави в особі: Зіньківської міської ради, місце знаходження: Зіньків, вул. Воздвиженська, 67, Полтавської області до ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 про стягнення коштів за фактичне землекористування.

Призначити справу до розгляду в загальному порядку на 19.04.2021 року об 15 годині 00 хвилин, про що повідомити сторони.

Визнати обов"язковою явку в судове засідання позивача та відповідача для дачі суду особистих пояснень.

Зобов"язати позивача надати для огляду в судовому засіданні матеріали згідно додатку до позовної заяви .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р.Должко