Ухвала суду № 95567508, 15.03.2021, Вишгородський районний суд Київської області

"15" березня 2021 р. Справа № 363/1030/21

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

15 березня 2021 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі головуючого судді Баличевої М.Б., секретаря Рибка І.Є., розглянувши заяву виконувача обов`язків керівника Києво – Святошинської місцевої прокуратури Чередніченко С. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом виконувача обов`язків керівника Києво – Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Пірнівської сільської ради, Лебедівської сільської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Київській області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2021 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Києво – Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Пірнівської сільської ради, Лебедівської сільської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Київській області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з незаконного володіння.

Разом із позовною заявою, виконувачем обов`язків керівника Києво – Святошинської місцевої прокуратури Чередніченко С. подано заяву про забезпечення позовних вимог, в якій останній просив вжити заходи забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:32:002:6004, 3221884000:32:002:6005 для індивідуального садівництва, які розташовані за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська сільська рада та заборонити ОСОБА_1 та будь – яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221884000:32:002:6004, 3221884000:32:002:6005 для індивідуального садівництва, які розташовані за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська сільська рада.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Дослідивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про те, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як роз`яснено в п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів або пов`язаних із ними інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц Верховний Суд, зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як на підставу забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке вказано у заяві та належить відповідачу ОСОБА_1 , позивач посилається на те, що не накладення арешту на вказане майно унеможливить останню протиправно відчужувати нерухоме майно на користь інших осіб, а тому не вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту може призвести до неможливості виконання рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову, може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача ОСОБА_1 від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Керуючись статтями 150-153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.Б. Баличева