Рішення № 95567018, 24.02.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Черкаси справа № 925/1535/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участю представників сторін: позивача – Слинька М.Г. за довіреністю, відповідача – не з`явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕАР" про стягнення 531336 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Черкаська міська рада звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕАР" (далі-відповідач) про стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України 531336 грн. безпідставно утриманих коштів та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано фактичним користуванням відповідачем земельною ділянкою площею 1,5071 га, яка знаходиться за адресою вул. Східна, 6 в м. Черкаси без оплати за її користування за період з 01.10.2017 року по 30.09.2020 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.12.2020 року відкрито провадження у справі № 925/1535/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.01.2021 року.

Ухвалою суду від 21.01.2021 року судове засідання для розгляду справи по суті відкладено на 24.02.2021 року

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, ухвали господарського суду Черкаської області від 01.12.2020, 21.01.2021 року адресовані відповідачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку, відділенням Укрпошти повернені суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та «інші причини».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача: 18007, м. Черкаси, вул. Східна, буд. 6.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти нього та скористатись правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.02.2021 року представник позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

Із інформаційної довідки № 225140111 від 23.09.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо наявності зареєстрованого права власності, інших речових прав, обтяжень за відповідачем за адресою Черкаська область, м. Черкаси, вул. Східна, буд. 6 (а.с. 14-15) вбачаються записи:

в актуальній інформації про об`єкт нерухомого майна запис № 12015871101, об`єкт нерухомого майна: комплекс, адреса: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Східна, буд. 6, земельні ділянки, розташування: площа 15158 кв.м.; номер об`єкта в РПВН: 7716105;

в актуальній інформації про право власності запис № 5352725: тип права власності: право власності; дата, час державної реєстрації: 04.04.2014 року; державний реєстратор: Бондаренко С.С., Черкаське міське управління юстиції , Черкаська обл.; підстава для державної реєстрації: свідоцтво про право власності, серія та номер 20498216, виданого 15.04.2014 року, видавник Реєстраційна служба Черкаського міського управління юстиції Черкаської області; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12428602 від 15.04.2014 року, Бондаренко С.С., Черкаське міське управління юстиції, Черкаська обл.; форма власності: приватна; розмір частки: 1; власники: товариство з обмеженою відповідальністю "ЧЕАР", код ЄДРПОУ 39106077, країна реєстрації Україна.

Із інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 23.09.2020 року (а.с. 16) вбачається, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136400:03:001:0012, що за цільовим призначенням віднесена до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, комунальної форма власності, площею 1,5071 га, що розташована в Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Східна, 6. Суб`єктом права власності вказаної земельної ділянки є Черкаська міська рада, суб`єктом речового права на земельну ділянку є товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровторстальмет", код ЄДРПОУ 33101486.

13.02.2006 року позивач - Черкаська міська рада, як орендодавець,та товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровторстальмет", як орендар, уклали договір оренди землі, який зареєстрований 03.03.2006 року в Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» за № 040677500106 (а.с. 22-24). Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 24.11.2005 року № 8-815 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 15071 кв.м. по вул. Східній, 6 під комплекс будівель. За цільовим призначенням земельну ділянку віднесено до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Пунктами 2.4., 3.1. вказаного договору сторони погодили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить – 801626 грн., договір укладено до 24.11.2054 року.

Відповідно до даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровторстальмет" (а.с. 25) вбачається, що 28.03.2016 року внесено запис № 10691170047031058 про припинення юридичної особи на підставі рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2016 року у справі № 910/18881/14 у зв`язку з визнанням її банкрутом.

Тобто, 15.04.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЧЕАР" отримало у власність комплекс нежитлових приміщень площею 15158 кв.м., що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Східна, 6, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136400:03:001:0012 та було у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровторстальмет".

17.04.2019 року, 15.10.2019 року позивач листами № 1488-01-25, № 4095-01-25 повідомив відповідача про необхідність узгодження питання щодо оформлення права оренди по вул. Східна, 6 у м. Черкаси у зв`язку з використанням земель міста без правовстановлюючих документів та про укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного прибутку) за вказаною адресою (а.с. 17,18).

10.02.2020 року позивач листом № 601-01-14 направив відповідачу проект договору про відшкодування збитків (неодержаного прибутку) щодо сплати 511247 грн. 34 коп. плати за користування земельною ділянкою площею 15071 кв.м. по вул. Східній, 6 за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року (а.с. 19-20, докази направлення а.с. 21).

Листи позивача від 17.04.2019 року, 15.10.2019 року, 10.02.2020 року залишені відповідачем без відповіді, договір про відшкодування збитків (неодержаного прибутку) не підписано відповідачем та не направлено позивачу, кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не сплачено.

За розрахунком позивача, заборгованість за користування земельною ділянкою відповідачем по вул. вул. Східна, 6 в м. Черкаси за період з 01.10.2017 року по 30.09.2020 року становить 531336 грн., з якої:

з 01.10.2017 по 31.12.2017 року – 34279 грн. 74 коп.;

з 01.01.2018 по 16.07.2018 року – 74457 грн. 07 коп.;

з 17.077.2018 по 31.12.2018 року – 62661 грн. 89 коп.;

з 01.10.2019 по 31.12.2019 року – 205678 грн. 46 коп.

з 01.01.2020 по 30.09.2020 року – 154258 грн. 84 коп.

Розмір грошової оцінки земельної ділянки в 2017 році становив 4570632 грн. 41 коп.; в 2018 році до 17.07.202018 року - 4570632 грн. 41 коп., з 17.07.2018 року - 6855948 грн. 61 коп., в 2019 році - 6855948 грн. 61 коп., в 2020 році - 6855948 грн. 61 коп.

Таким чином, предметом позову є вимога позивача до відповідача про стягнення 531336 грн. безпідставно утриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою.

Спірні правовідносини сторін перебувають у сфері дії Земельного і Податкового кодексів України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель», які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 29.08.2005 року) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного Кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Положеннями ст.ст. 116, 125 Земельного Кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Оскільки відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, то і не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Проте, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 4 ч.1 ст.123 Земельного Кодексу України надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з абз. 5 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;

розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Відповідно до абз. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Абзацом 1 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Згідно з п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на викладені обставини справи суд вбачає, що 15.04.2014 року відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю "ЧЕАШ" отримало у власність об`єкт нерухомого майна – площею 15158 кв.м., що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Східна, 6, на підставі свідоцтва про право власності № 20498216, що розташоване на земельній ділянці площею 1,5071 га з кадастровим номером 7110136400:03:001:0012 в процедурі банкрутства попереднього землекористувача спірної земельної ділянки товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровторстальмет".

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах № 3825 від 09.09.2020 року нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 15071 кв.м. становить 6855948 грн. 61 коп. (а.с. 26).

Враховуючи вимоги ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України та відсутність прийнятих рішень Черкаською міською радою щодо зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в 2017 році становив 4570632 грн. 41 коп., в 2018 році до 17.07.202018 року - 4570632 грн. 41 коп., з 17.07.2018 року - 6855948 грн. 61 коп., в 2019 році - 6855948 грн. 61 коп., в 2020 році - 6855948 грн. 61 коп.

До відповідача перейшло право користування земельною ділянкою по вул. Східній. 6 у м. Черкаси з 15.04.2014 року, однак належним чином оформлені договірні відносини з приводу оренди спірної земельної ділянки між сторонами відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, (провадження № 14-77цс18), а також від 13.02.2019 справа № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) викладено правовий висновок про те, що за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних – приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (див. також висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3412/17 Провадження № 12-182гс18).

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 20.11.2018 року по справі № 922/3412/17).

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач із належно оформленими правами на земельну ділянку.

Позивач правомірно просить застосувати до правовідносин сторін ст. 1212 ЦК України для стягнення з відповідача спірних коштів за період з 01.10.2017 року по 30.09.2020 року.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Доказів сплати за користування землею за заявлений у позові період з відповідачем не надано.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 ).

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позовні вимоги позивача щодо стягнення 531336 грн. безпідставно утриманих коштів за фактичне користування землею - задовольняє у повному обсязі.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 7970 грн. 04 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕАР" ідентифікаційний код юридичної особи 39106077, місцезнаходження: 18007, м. Черкаси, вул. Східна, 6:

531336 грн. безпідставно утриманих коштів для зарахування до міського бюджету м. Черкаси (рахунок: UA738999980314090611000023002; одержувач платежу: УК у м. Черкасах/Черкаси/18010600; код ЄДРПОУ: 38031150; Банк: Казначейство України (ЕАП); код бюджетної класифікації 24062200 безпідставно утримані кошти (орендна плата);

7970 грн. 04 коп. судових витрат на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 38715770, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 36.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.03.2021 року.

Суддя В.М. Грачов