Рішення № 95566848, 02.03.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3997/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державну аудиторську службу України, Північно-східний офіс Держаудитслужби, м.Харків до Приватного підприємства "Армакс Харків", м.Харків про стягнення 30682,75 грн. за участю представників:

позивача – Кобилінської О.К., довіреність №01-46/10841 від 25.09.2020 року;

відповідача – Рибалко О.Д., ордер №1026008 від 26.01.2021 року;

третьої особи – Альман Л.П., посвідчення №004302 від 10.09.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Акціонерного товариства "Харківобленерго" (позивач) до Приватного підприємства "Армакс Харків" (відповідач) про стягнення збитків у розмірі 30682,75 грн. Судові витрати (судовий збір у сумі 2102,00 грн.) позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані виявленими Північно-східним офісом Держаудитслужби порушеннями відповідачем законодавства, які були зафіксовані в акті ревізії від 16.09.2020 року № 06-12/8.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.12.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.01.2021 року на 11:00 год.

25.01.2021 року відповідач надав відзив (вх.№ 1776), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем не доведено існування протиправної поведінки відповідача та завдання позивачу матеріальної шкоди (збитків), при цьому умови договорів сторони виконали повністю і зауваження один до одного з цього приводу у них були відсутні. Відповідач також вважає, що акт Північно-східного офісу Держаудитслужби не є достатнім, допустимим, належним доказом у справі.

09.02.2021 року позивач надав відповідь на відзив (вх.№ 3214), в якій вказав, що в даному випадку будівництво не здійснювалось, проект організації будівництва або робіт (ПОБ або ПОР) не розроблявся, фактично виконувались роботи по технічному переоснащенню шляхом модернізації, транспортні витрати по доставці матеріалу в кошторисній вартості матеріалів враховані, тому при розрахунку вартості робіт кошти на роботу бортових автомобілів в даному випадку враховувати не слід. Отже, встановлене порушення призвело до завищення вартості виконаних підрядною організацією робіт на суму 30682,75 грн., що є збитками позивача.

У судовому засіданні оголошувались перерви до 09.02.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження до 16.03.2021 року, підготовче засідання у справі відкладено на 16.02.2021 року на 11:45 год.

12.02.2021 року відповідач надав заперечення на відповідь на відзив (вх.№3586), в яких зазначив, що порушення, висвітлені контролюючим органом в акті ревізії від 16.09.2020 року № 06-12/8, жодним чином не впливають на умови укладених між сторонами договорів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.02.2021 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2021 року на 11:20 год.

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні 02.03.2021 року підтримали позов та відповідь на відзив, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.03.2021 року підтримав відзив та заперечення, просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши надані ними докази, суд установив такі обставини.

У період протягом 2019-2020 років між Акціонерним товариством "Харківобленерго" (замовник, позивач) та Приватним підприємством "Армакс Харків" (підрядник, відповідач) укладено договори підряду з технічного переоснащення, зокрема: від 30.07.2019 року № У5172, від 31.07.2019 року № У5404, від 31.07.2019 року №У5405, від 14.08.2019 року № У6204, від 19.11.2019 року № Ф0650, від 24.09.2019 року № У8200, від 30.09.2019 року №У8468, від 05.11.2019 року № Ф0139, від 19.11.2019 року № Ф0653, від 19.11.2019 року № Ф0666, від 28.11.2019 року №Ф1361, від 24.02.2020 року № Ф6312, від 20.12.2019 року № Ф2780, від 17.03.2020 року № Ф8143 (далі - Договори).

Умови вказаних вище договорів є ідентичними, відрізняються лише адреси проведення робіт та їх вартість.

Так, згідно з п. 2.1. Договорів підрядник повинен виконати замовнику роботи, якість яких відповідає умовам державних будівельних норм і споруд і стандартів, діючих на території України.

В силу п.2.4. Договорів виявлені в процесі перевірок і випробувань неякісні роботи підлягають переробці, а неякісні матеріали - заміні за рахунок підрядника.

Відповідно до п. 3.3. Договорів заробітна плата визначається відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 і може коригуватися у випадках виходу відповідних нормативних документів.

Згідно із п. 4.1. Договорів підряду замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 70 % (п`ятдесят відсотків), від загальної вартості всіх Договорів щодо виконання робіт з технічного переоснащення.

Відповідно до п. 4.2. Договорів оплата виконаних робіт здійснюється протягом 15 банківських днів після підписання кожної проміжної довідки про виконані будівельні роботи та затрати (форма КБ-3) з додаванням актів виконаних робіт та актів вартості змонтованого обладнання.

Пунктом 4.4 Договорів визначено, що оплата виконаних робіт здійснюється на підставі довідки про виконані будівельні роботи та затрати (форма КБ-3) з додаванням актів виконаних робіт та актів вартості змонтованого обладнання з частковим зарахуванням авансу в розмірі 70 % від вартості виконаних робіт та змонтованого обладнання.

Відповідно до п.5.3. Договорів замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і ціни виконання робіт, будівельним нормам і правилам і стандартам. При виявлені відхилень замовник видає підряднику вимоги щодо їх усунення, а при серйозних порушеннях приймає рішення про зупинення робіт.

Згідно з п. 10.1. Договорів вони набирають чинності з моменту їх підписання сторонами і діють до встановленого Договорами строку, але не більше року.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, роботи за Договорами були проведені належної якості та в повному обсязі, що підтверджується актами форми КБ-2в та довідками форми КБ-3, які підписані посадовими особами сторін та скріплені їх печатками.

У ході виконання робіт, а також на стадії їх приймання позивачем ніяких зауважень та претензій щодо відхилення відповідачем від умов Договорів, погодженої сторонами договірної ціни та кошторисної документації не пред`являлось, та в наступному позивачем були оплачені виконані роботи відповідно до умов Договору.

У подальшому Північно-східним офісом Державної аудиторської служби України була проведена ревізії фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства "Харківобленерго" за період з 01.10.2018 року по 31.05.2020 року.

З наданого позивачем акту ревізії від 16.09.2020 року № 06-12/8 вбачається, що під час перевірки було встановлено необґрунтоване застосування ресурсних елементних кошторисних норм, виконаних підрядною організацію ПП "Армакс Харків”, а саме ревізією встановлено, що в порушення вимог п.6.4.4.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, в актах ф. №КБ-2В за 2019-2020 роки ПП "Армакс Харків” необґрунтовано було включено витрати по експлуатації автомобілів бортових вантажопідіймальністю до 3 т (шифри ресурсів СН201-11) та автомобілів бортових вантажопідіймальністю до 5 т (шифри ресурсів СН2011-12).

Установлене порушення призвело до завищення вартості виконаних підрядною організацією робіт на суму 30682,75 грн. з ПДВ (в т.ч. за 2019 рік на суму 26797,86 грн.; за 2020 рік на суму 3884,89 грн.). Тобто контролюючим органом було встановлено, що в результаті завищення відповідачем вартості виконаних робіт за Договорами позивачем було фактично сплачено більше грошових коштів за виконання робіт, ніж було потрібно, на зазначену вище суму.

Позивач вважає, що внаслідок оплати завищеної вартості робіт йому завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 30682,75 грн., які відповідачем не відшкодовано, що, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 750/8676/15-ц.

У даному випадку позивачем не надано доказів неправомірної поведінки відповідача, як і фактичних збитків понесених позивачем.

Суд установив, що відповідач виконав, а позивач прийняв виконані роботи згідно з умовами Договорів без зауважень та заперечень щодо якості та кількості, про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі №Кб-3.

У свою чергу позивачем були оплачені виконані відповідачем роботи згідно з умовами Договорів.

Суд наголошує, що акт ревізії не є тією беззаперечною підставою для стягнення збитків, оскільки акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась Верховним Судом зокрема у постановах від 20.06.2019 року у справі №916/1906/18 та від 17.03.2020 року у справі 911/1102/19.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 року у справі № 922/2310/17, від 16.10.2018 року у справі № 910/23357/17, від 18.10.2018 року у справі №917/1064/17, від 26.03.2019 року у справі № 910/26948/15.

Крім того, акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, обставин, які б свідчили про наявність у відповідача обов`язку сплатити на користь позивача збитки в сумі 30682,75 грн. відповідно до статей 224, 225, 228 ГК України у цій справі не встановлено.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що позовні вимоги не підтверджені поданими доказами, спростовуються матеріалами справи, а відтак позов не підлягає задоволенню.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 6, 11, 15, 16, 22 Цивільного кодексу України, ст. 173, ч. 1 ст. 174, ст.ст. 224,225, 228 Господарського кодексу України та керуючись статтями 73-74, 76-80, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.03.2021 року.

Суддя О.В. Смірнова